Раді Вас бачити!

Я повернулася до спальні повільно, ніби відтягувала момент, але Марк чекав на мене, подивившись так, наче я була не просто подарунком на день народження — а чимось значно дорожчим, ніж він дозволяв собі озвучити.

— Я не хочу, щоб ти думав, що це… ну… — відповіла я, сідаючи поруч.

— Щось особливе? — він підхопив, але без глузування, просто перевіряючи, наскільки глибоко може ступити. — Я знаю. Це секс. Просто секс.

Я всміхнулася. Півсекунди. Перш ніж у грудях защеміло.

Він простягнув руку й торкнувся моєї щоки великим пальцем — невинний жест, але жоден доторк Марка ніколи не був по-справжньому невинним. Від нього тіло реагувало швидше за думки.

— Якщо щось не так — ти скажеш, — тихо попередив він.

Я кивнула, хоча була впевнена тільки в одному — що не зможу видихнути ані слова.

Потягнулася до нього губами, але він змусив лягти на спину і пройшовся поцілунками до стегон. Торкнувся язиком між ними і скинув мене в полум’я задоволення цими вологими, наполегливими рухами. Ловив губами пульсацію клітора, всмоктував його, ковзав язиком всередину, від чого пальчики на моїх ногах підібгалися, а внизу живота народжувався теплий ураган. І коли він вдарив, змушуючи стиснути стегнами голову Марка, то не припинив рухи — до останнього спазму проковтнув моє задоволення.

Потім він обережно перевернув мене, і я ледве встигла підсунути під живіт подушку. Тепер його губи пройшлись вздовж хребта. Він притримав в зубах мою шкіру в основі шиї — відчутно, майже боляче — так що я затремтіла від передчуття. Потім повернувся до сідниць, і язик торкнувся між ними.

Пестив, підсилюючи моє збудження, що вже просто текло між стегнами, повільно, потроху проникав. Він вивчав мене, досліджував — так, як завжди робив у сексі: ніби я була поєднанням заборони й потреби, і він ніколи не знав, що саме з цього сильніше. Дихання стало важким, глибоким. Я розслабилася, і навіть холод лубриканту не змусив мене стискатися.

Обережний рух пальця всередину відчувався гостро, але я вже чекала цього. Хотіла цього вторгнення — ніби новий рівень між нами. Тіло повільно розслаблялося, дихання ставало нерівним, затягнутим, у животі запульсувала напруга, яка піднімалася все вище.

Повільні рухи змусили мене розкритися більше, і дихання виривалося схлипами, бо попри два попередніх оргазми тіло вимагало наповнення знов. Майже болюча потреба відчути Марка всередині — так глибоко, як взагалі можливо. І вже не важливо куди — головне відчути його в собі.

Його пальці входили обережно, терпляче. Марк був уважним — настільки, що це зводило мене з розуму більше, ніж коли він був грубим. Але я несила була витримувати далі це.

— Тепер, — прохрипіла голосом, що не слухався мене.

Я відчула, як внутрішньо стискаюся — від очікування, від його дихання, від того, що я віддавалася йому не лише тілом, а всією тією небезпечною, некерованою, тремтливою частиною себе.

Він додав смазки і трохи натиснув на вхід — повільно, контрольовано.

— Коли увійдеш повністю, не квапся… дай мені звикнути, — я ледве формулювала думки, але в цій партії я була досвідченіша і тому мала не втрачати контроль.

Трохи печіння від проникнення майже одразу змінилося на відчуття наповнення, і все встало на свої місця.

Я дихала. І провалювалася. В ту напругу, що збиралася хвилями під шкірою. В його тепло. В те, що не мало нічого спільного з тимчасовістю.

— Рухайся, — видохнула в його губи, коли він нахилився для поцілунку.

Але він лише впився губами в мої з тихим гарчанням і просунув руку під мене, щоб торкнутися клітора, слизького від моїх соків. Цей доторк вибив з мене повітря разом із гучним стогоном.

А Марк промуркотів мені на вухо:

— Я пам’ятаю всі твої інструкції… але навіть так ти будеш кінчати.

І він почав рухатися — повільно, глибоко — так, що дихання зривалося. І пестив мене пальцями так, що я закусила подушку, намагаючись не стогнати. Кожен сантиметр заданого ритму, кожний доторк до клітора розтягували задоволення до болю.

Тепло наростало, обволікало, тягнулося від нижньої частини живота до грудей. Все стискалося й одночасно розчинялося. Я не могла думати. Лише відчувати. Марк трохи прискорився, але втратив ритм.

— Ти… неймовірно… тісна… — вирвалося з нього, наче він більше не міг стримуватись.

І тоді я почула знайомий тихий звук, а через мить мій вуменайзер торкнувся клітора, вакуумом стократ підсилюючи вогонь у венах. Я захлинулася повітрям, бо вмить всі м’язи скрутило такою напругою, ніби струм прошив.

Пару секунд — на детонацію такої сили, що Марк зупинився, притискаючи мене собою до ліжка. Заплющені очі, бо зір пішов плямами, закушені майже до крові губи, які не вберегли від крику, що випустив мій оргазм назовні. Мене розірвало і знов зібрало до купи, поки моє тіло калатало від насолоди.

— Я збожеволію, лише дивлячись, як ти кінчаєш, — прохрипів Марк і знов почав рухатися.

— Жорсткіше, — ледве вимовило моє пересохле горло, і він на мить сповільнився, ніби вирішуючи, чи в собі я.

Але я лише вигнулася йому назустріч, штовхаючи впасти разом зі мною у цю прірву, де втрачає сенс все, окрім поєднання двох тіл. А можливо, душ…

І Марк потроху прискорився, наче перевіряючи мої межі. Як тоді вперше.

А через хвилину затремтів усім тілом, зупинившись глибоко в мені, поки я тепер вже сама іграшкою наздоганяла його. І це затримане, напіввидихнуте зусилля було майже інтимнішим за секс.

Коли друга хвиля накрила мене — вона була іншою, глибшою, дикою. Я застогнала, занурюючись у неї, відчуваючи пульсацію між ніг і як стискаю Марка, який був ще в мені.

Він нахилився, його гарячий, трохи хриплий подих ковзнув уздовж моєї спини, наче доторк вогню. Моя шкіра зреагувала миттєво — накотила хвиля чутливості, така біла й оголена, що я сама себе злякалася. Він повільно, дуже повільно вийшов із мене, і я відчула цю порожнечу так гостро, ніби мене раптом позбавили частини тіла. А потім Марк обняв мене — так міцно, так цілком, ніби повертав собі те, що щойно відпустив.

Його долоні зігрівали мої боки, груди притискалися до моєї спини, а гаряча, трохи волога шкіра ковзала по мені, ніби вимагала: не відсувайся. Я чула його серцебиття — важке, нерівне, надто швидке. Як після чогось більшого, ніж просто секс. А я ж так намагалася зробити вигляд, що для мене це теж лише фізика, задоволення, гра до першої межі.

Ми довго лежали так. Небезпечно довго. Його рука мандрувала моєю шкірою — повільним, майже несвідомим рухом, наче він мене вивчав. Наче запам’ятовував на дотик. Наче не хотів відпускати жодного сантиметра.

Я відчувала його тепло… і як десь у грудях щось виросло, розправило плечі, вийшло з-під контролю. Наче всередині спалахнула якась тиха, але незворотна іскра: я переходила лінію, яку сама ж і проводила. І коли я це збагнула — вже було пізно. Тому що моє тіло давно зробило цей крок замість мене.

— Дякую, — прошепотів він у мою скроню. Його губи ледь торкнулися шкіри, і я здригнулася — занадто м’яко, занадто ніжно для нашої домовленості.

— Ти дійсно гарний учень, — тихо відповіла я, ще намагаючись жартувати. — Може, колись інша дівчина навіть подякує мені за те, що навчила…

І в цей момент я відчула, як застигло його тіло — немов камінь під долонею. Теплий, але не живий. І його дихання зупинилося на мить.

Марк обережно, майже боязко, повернув моє підборіддя до себе, і я побачила… Побачила саме те, чого найбільше боялася останні дні. Те, що вперто не хотіла читати між рядків. Те, що відчувала спиною, шкірою, нервами — але забороняла собі усвідомити.

У його очах — у цих темних, теплих, небезпечно оксамитових очах — більше не було легкої гри. Не було флірту. Не було тієї невимушеної пристрасті, в якій я так вправно ховалася.

Там було щось інше. Глибше. Важче. Небезпечніше. Те, що тягне, як вир. Те, що не відпускає.

— Даша… я… — тихо почав він. Голос зірвався на твердих, зітнутих голосних. Наче це «я» було надто важким.

Не дозволила продовжити.

— Марк. Не треба, — різко, майже жорстко обрізала його фразу.

А в самій щось обірвалося — щось крихке, ніжне, ледь сформоване всередині мене.

Повітря між нами загусло. В’язке, важке, як перед грозою, коли кожен подих пахне літнім озоном, страхом і чимось забороненим.

Відвернулася від його погляду, що прострілював навиліт. Бо в його погляді було занадто багато, занадто чесно, занадто оголено.

Заплющила очі, стисла повіки до болю, щоб не бачити тієї глибини, в яку так легко було впасти і вже не мати сили вибратися.

Щоб не бачити нас — тих, ким ми ставали, хоч обіцяли собі інше.

І від цього стало так страшно… і так боляче, що я ледь дихала.