Раді Вас бачити!

Коли він вийшов, я усвідомила, що ми навіть до кімнати не дійшли і одяг не зняли. Але не це мене бентежило.

Мене вибило з реальності розуміння — цей чоловік щойно довів мене двічі. Двічі. І зробив це так, ніби моє тіло було для нього давно знайомою територією. Без зволікань — інстинктивно, точно — так, ніби він відчував мене ще до дотику. Він зробив це попри те, що сам ледве стримувався.

Спостерігати за тим, як він дивився на мене — це було майже нестерпно.

Ніби він пив мене поглядом.

Ніби я — його перемога, його полювання, його пристрасть у найчистішій формі.

Я дуже ціную в чоловіках здатність не тільки отримувати задоволення, а й бажання дати його партнерці і насолоджуватися її вибухом. І мені теж завжди подобалося спостерігати, як я є причиною задоволення партнера, доводити його до втрати розуму. Судячи з того, що сталося, в цьому ми з Марком співпали.

Коли зустрічаються жінка, що вміє віддаватися, і чоловік, який вміє брати — це завжди небезпечно. Це — як злиття двох хімічних елементів, які окремо безпечні, а разом вибухові.

Іноді цей вибух солодкий, іноді — смертельний.

Головне — не переплутати кайф з отрутою.

Необхідно втримати себе від того, щоб пірнути з головою і стати залежною від такого сексу. Наша домовленість про одну ніч наче рятівний маяк.

Вона заспокоювала. Принаймні мала заспокоювати.

Раптом різкий звук телефону розрізав повітря, повернувши мене в реальність. Ми одночасно подивилися один на одного — це не наші телефони.

Готельний.

Марк підійшов до нього, взяв слухавку, поки я намагалася привести себе до ладу, поправляючи сукню.

— Так, напевно, це були ми, — його голос спокійний, але глибокий, ще трохи охриплий. — Яке шампанське у вас є?

Я не стримала посмішку. Його спокій після бурі — це окремий вид спокуси.

Він тримав слухавку, спостерігаючи, як я скидаю взуття і сідаю поруч на ліжко.

— Будь ласка, вибачьтеся перед сусідами від мого імені пляшкою “Moët” за мій рахунок. А другу принесіть у мій номер, — його голос бринить безапеляційністю, з якою не хочеться сперечатися, ніби він звик віддавати накази.

Його тон — не прохання, наказ, відточений, упевнений. Я бачила це в поставі, у тому, як він тримав слухавку. І зрозуміла — цей чоловік звик керувати.

— Скільки тобі років? — спитала, коли він поклав трубку.

— Двадцять чотири, — відповів, і я зробила глибокий вдих, опускаючи погляд.

— Гадала ти старше, — зізналася.

— Набагато молодший за тебе? — спитав він, його очі грали, помітивши мою реакцію.

Я лише посміхнулася, а він раптом видав:

— Сподіваюся, швидку викликати не треба буде, бо я не дуже тямлю в реанімації, — його іронічна усмішка змусила завмерти.

А у нього здається ще й почуття гумору є. Я вдала обурення, але подумки сміялася.

— Не переймайся, — відповіла з удаваною байдужістю. — П’ять хвилин мене не вб’ють.

Натяк, що він скоростріл — прозорий. І він його вловив.

— Ой, — він сором’язливо закрив обличчя рукою, ховаючи усмішку, і кинув на ліжко п’ять чи шість презервативів, що красномовно обіцяли продовження.

Його самоіронія свідчила про зрілу особистість і цілком сформовану чоловічу психіку без надмірної самовпевненості, що мені дуже імпонувало.

— На тиждень підготувався? — підкинула я, не приховуючи іронії.

— Опівночі ще підвезуть, — він також не вгамовувався. — Тому швиденько йди в душ. Мені треба... реабілітуватися.

Його погляд торкнувся мене як дотик, і тіло знову зреагувало — наче пам’ятало все до останньої секунди.

І я вже знала, що це буде не просто ніч.

Це буде випробування.

Поки я купалася, принесли пляшку шампанського, і Марк зустрів мене наповненим келихом, а сам пішов до ванної. Він вже без футболки, і я помітила татуювання в стилі блекворк, що орнаментом вкривало його плече і лопатку. При русі його треновані м’язи перекочувалися під шкірою, як свідчення тривалої роботи над собою, і від цього було важко відвести погляд. Красивий. І дійсно виглядав старше, ніж є насправді. І справа не лише у тілі — у погляді було щось досвідчене, небезпечне, від чого всередині залоскотало.

Він не змусив мене довго нудьгувати — коли повернувся, наші рушники одразу впали на підлогу, а його рухи безкомпромісно керували моїм тілом. Від його шкіри ще тягнуло вологою парою, запахом гелю й тепла. Його дотик — прямий, без коливань, як наказ. Він рухався впевнено, ніби знав кожен сантиметр мого тіла напам’ять, хоча торкався вперше. Шкіра під його руками реагувала, як струна — кожен сантиметр відгукувався на тиск, на подих, на ритм. У його поцілунках — голод, але контрольований, як у хижака, що смакує момент перед нападом.

Я відповідала йому не стримуючись, відчуваючи, як все стискається всередині від напруги. Від його сили втрачалася рівновага — не лише тілесна. В голові туман, тіло відповідало без дозволу, наче його ритм накладався на мій. Кожен дотик, кожне стискання пальців відгукувалося глибше, ніж я готова була визнати.

Коли його пальці пестили груди, я вже не стримувала стогін, а у відповідь він скрутив мої зведені соски до болючих пострілів в низ живота. Я хапала повітря від гострих солодких відчуттів і торкнулася його збудження, обхопила долонею оксамитову шкіру, що огортає пульсуючу плоть.

Його укус в плече несподіваний та лише додав гостроти, і я впилася нігтями в його спину, розуміючи, що він перевіряє межі дозволеного. Тепер знаю, до чого було питання про те, наскільки жорстко може брати.

У мені жодних вагань — я спочатку погодилася на його домінування. Але тепер ніби перехоплювала ініціативу, рухаючи рукою по його напруженій довжині.

Не дозволив. Рвучко повернув мене обличчям до ліжка і штовхнув. Не дав стати на коліна, підбиваючи так, щоб розпласталася на животі. Підбив з дуже добре дозованою силою — лише щоб дати зрозуміти, хто керує.

Його рука в моєму волоссі обережно потягнула, і я вигнулася, відкриваючи шию його поцілункам-укусам. Наші тіла знов тремтять, і цього разу він не катував передчуттям, увійшов майже одразу. Вдарив в самісінький центр, зупиняючи мій подих на півдорозі.

Його рука лягла мені на плече, щоб зафіксувати під його могутніми поштовхами. І все, що я могла — вчепитися в простирадла, закушуючи губи, шаленіючи під його тілом, втративши відчуття простору. Я неймовірно швидко наблизилася до оргазму, і напевно він відчув це, бо зупинився. Розвернув мою голову вбік і поцілував так, ніби хотів випити життя з моїх вуст.

Я скиглила в його рот від незавершеності, вкусила за губу за те, що зупинився за півсекунди до…

Засміявся і штовхнувся так, що ліжко посунулося. Я знов захлинулася повітрям і загубилася в цьому руйнівному ритмі. Моє тіло вже прострілювало першими сполохами, коли він знов зупинився, вкусив мене за мочку вуха, поки я не могла оговтатися від обурення. Спробувала зіштовхнути його з себе, але він випередив. Поставив мене одним рухом на коліна і ляснув долонею по сідниці.

Від несподіванки стогін вирвався з мене, коли пробило гостротою відчуттів, додаючи вогню в кров і відсікаючи думки. Сідниці вже горіли від його ударів, а я лише вигиналася назустріч, мене ламало і виносило поза дійсність.

Я не знаю, коли саме перехопило дихання — від болю, чи від задоволення. Лише зрозуміла, що він керує ритмом, дозує його, грається на межі.

В якусь мить він нахилився, провів язиком вологу доріжку вздовж мого хребта і вкусив, натякаючи, що тепер вже буде по-справжньому жорстко.

А потім зірвав нас у пекло, горіти в якому пекуче і солодко одночасно. Його рука притисла мої схрещені до попереку, а інша вп’ялася в стегно. Він не просто брав — він змушував відчувати, як віддаю себе йому повністю, без права на втечу. Я сама дала йому цю владу, бо вона збуджує сильніше, ніж будь-який дотик.

Нестримна хвиля здійнялася всередині, і в останню мить я втопила обличчя в подушці, бо крик, що вирвала з мене ця затримана насолода, зірвав горло. Все тіло калатало і скручувало солодкими спазмами довше, ніж коли-небудь, наче летиш у безодню. Мить тягнулася, як розпечений метал — солодка, болісна, небезпечна.