Раді Вас бачити!

Він повернувся з Києва у п’ятницю майже опівночі.

Я навіть не чекала його в той день — саме розстеляла постіль, щоб лягти спати на самоті. Але щойно двері клацнули і він увійшов, побачивши відкинуту ковдру, мовчки притягнув мене до себе так, ніби ми бачилися востаннє дуже давно. Його дихання лизнуло шию, і я відчула, як всім тілом пробігають мурахи — гарячі, настирливі, як і він.

— Бачу, ти з нетерпінням чекала на мене, — прошепотів він, дозволяючи голосу пройти крізь мене, як струм.

Він легко вкусив мене за мочку, і тіло відповіло миттєво — затриманим подихом, стислими сосками, напругою між стегнами.

— Ще п’ять хвилин на душ, — додав він тихим усміхненим шепотом.

Відпустив мене так само швидко, як і торкнувся. А я — ніби залишилась тримати рівновагу у вакуумі.

Коли Марк зник у ванній, я опустилася на край ліжка. Коліна трохи підгиналися. Серце билося, як після падіння. Як після різкого ривка, коли хтось відкриває двері всередину тебе.

Стисла нервові пальці, прикусила губу. Мене здивувала власна реакція на його повернення — надто гостра, надто тепла, надто жива. Це було не збудження — або не лише воно. Я притисла пальці до губ, намагаючись приборкати серцебиття, але воно тільки прискорювалося.

Раптом зрозуміла. Я боюся. Боюся себе. Боюся його. Боюся, що з нами буде далі. Боюся того, що не буде.

Цей страх — такий тихий, глибокий, що хотілося затиснути його в кулак. Я жорстко вчепилася в простирадло, ніби могла зупинити те, що підіймалося всередині — тепле, хвилююче, нестримне. Небезпечне.

Було страшно від того, що я відчувала.

Страшно від того, чого починала хотіти.

Страшно від того, що ми — не називали, але майже усвідомлювали.

Це була хвиля безіменна, занадто тісна в грудях і занадто висока, щоб не ковтнути мене цілком.

Я сиділа, втупившись кудись у темряву кімнати, потонула в тих почуттях, які не мали назви… або я просто боялася вимовити їх уголос. Наче щойно скажи — і щось стане незворотним.

Потім двері ванної відчинилися.

І весь повітряний вакуум у мені луснув.

Він стояв переді мною абсолютно голий, ще теплий від гарячої води. Краплі ковзали по його шкірі — повільні й блискучі, рухаючись по м’язах, які я вже знала на дотик краще, ніж свої власні думки.

Він мовчки нахилився, щоб зняти з мене піжаму. Пальці ковзнули під тканину так легко, ніби він знав кожен мій сантиметр напам’ять.

Його усмішка торкнулася моїх губ, і цього було достатньо, щоб світ перед очима змістився. Все розмивалося — окрім нього. Окрім його доторків, важких, жадібних, таких знайомих.

Як і кожного разу в його обіймах, збудження вдарило раптовим, жарким, болючим імпульсом, що пробіг під шкірою і зібрався внизу живота. Воно розлилося під ребрами, розкотилося вниз, і я затремтіла, як від ударної хвилі. Мені вистачило одного його погляду, щоб відчути, як все тіло напружується, тягнеться, чекає.

Його впевнені різкі рухи, без сумніву, без запитання — і я сама піддалася йому так легко, ніби ніколи не вміла інакше. Він тримав мене міцно, зі всією своєю силою, ніби боявся втратити, і від цього всередині щось стискалося, боліло й тремтіло одночасно.

Його вторгнення — різке, глибоке, сильне — пробило мене зсередини хвилею гострого задоволення. Не ніжного, не обережного — справжнього, живого.

Сильні руки — міцні, владні, що тримали мене, насаджуючи на його тверду плоть, — відчувалися як кайдани, з яких не звільнитися. З яких не хочеш звільнятися.

Мені подобалась ця його сила.

Мені подобалось, як він не давав мені вириватися — і як я навіть не намагалася.

Я ловила кожен звук, кожен видих, кожний гарячий поштовх, що зливав нас у щось одне, недозволено близьке, надто справжнє. Його дихання ламалося поруч, моє розривалося зсередини. Напруга наростала, перетворюючи нас на єдиний клубок тремтіння й шаленства.

Первісні рухи, що з’єднали нас в цій божевільній насолоді, — до ляскоту тіл, до нестримних схлипів, до судом, що стискали його всередині мене. До оргазму, який своїм вибухом змусив нас безсило впасти на ліжко в спробах втримати себе в собі і трохи кисню в легенях.

Він огорнув мене руками так міцно, ніби хотів сховати від світу. Хвилі всередині мене ще не вщухли, і я відчула, як під його грудьми калатає серце.

— Скучив, — прошепотів майже нечутно.

Одне слово.

Але всередині мене щось хруснуло, напружилося, скрутилося в тугий вузол. Не від ніжності — від страху, якого я не встигла приховати.

— Вже пізно… Може, спати? — лише тихо спитала.

— У мене завтра день народження. Відіспимося вранці, — пробурмотів він.

— А ні… — раптом підняв голову, — уже сьогодні.

Я поглянула на годинник — дійсно, чверть на першу.

— Може, мені як імениннику сьогодні світить особливий подарунок? — його пальці ковзнули між моїми сідницями. Прямо, без сорому, з натяком, що не залишав простору для невпевненості.

Я підвела на нього погляд і подивилася у карий оксамит із тією приголомшливою сумішшю виклику й бажання. Той, що він кидав лише мені.

Довго дивилася, поки вирішувала для себе. Він ледь помітно знітився — майже сором’язливо, по-дитячому. І саме це мене остаточно переконало. А чому б і ні?

— Досвід маєш? — спитала я серйозно.

— Ну таке… напевно, невдалий, — він прикусив нижню губу так щиро, що це було майже ніжно.

Той жест… я вже знала його. Він робив так, коли соромився, коли щось приховував чи вагався.

І саме ця вразливість чомусь хвилею пройшла по мені сильніше, ніж усі його впевнені рухи до цього.

— Я швидко вчуся, — додав він тихіше.

Я кивнула.

Пояснила йому спокійно базові правила анального сексу, чого чекати, чого не вимагати. Сказала, що оргазм — інша історія, що все має бути повільним, контрольованим. Відкрила шухляду, показала лубрикант, мої іграшки, які завжди лежали там.

Він уважно слухав, а від цього всередині у мене тільки теплішало.

Потім я зачинилася у ванній для необхідних гігієнічних процедур — і вперлася спиною в двері, намагаючись дихати рівно.

Бо тремтіла.

Бо хотіла.

Бо боялася, що це вже не просто секс.

І все одно — не збиралася зупинятися.

А потім… побачила в дзеркалі своє відображення.

Розгублене. Збуджене. Але не це мене вразило.

Очі…

Мої очі блищали, як зірки. І такою я себе навіть не пам’ятаю.

Сперлася долонями об холодну раковину й на мить заплющила повіки. Мені треба було бодай трохи зібрати себе докупи, бо всередині все тремтіло — і не лише від очікування того, що буде між нами за кілька хвилин. Наче щось набагато небезпечніше за секс уже давно проклало собі шлях під шкірою.

Я дивилася в дзеркало на своє розпалене обличчя — щоки гарячі, губи трохи припухлі після його поцілунків. Від самої думки, що він там, у кімнаті, голий, теплий, з тими очима, в яких я вже давно втопилася… по тілу прокотилася хвиля, від якої коліна злегка підкосилися.

«Дурепо. Ти ж знаєш, що все це тимчасове», — намагалася я напоумити себе.

Та тіло не слухалося. Тіло давно вже йшло за ним.