Раді Вас бачити!

Відповіді з приводу Маркуса  так і не дочекалася, але я й так завантажила на Ніколаса багато інформації. Хто його знає, скільки йому потрібно часу для обмірковування всього, що він від мене почув.

 

Маркус чекав мене біля моєї кімнати, запрошувати його до себе не стала, Ніколас і так мене підозрює у зв'язку з ним.

 

- Ходімо Маркус, краще пройдемося, не хочу запрошувати тебе увійти, схоже Ніколас ревнує, не хочу ризикувати.

 

- Смієшся? Звичайно ревнує! І завжди ревнував, тому твої втечі до цього графа виводили його із себе! Він ставав неадекватним, коли дізнавався, що ти там ховаєшся. Останнім походом, він до речі майже все там зруйнував, адже він повертався з воїнами.

 

- Це цей граф Дібуа? Я тільки від Ніколаса чула це ім'я, як ти знаєш, я не пам'ятаю минулого, тож не знаю, що мене з ним пов'язувало, хоча після такого життя... Ніколас розповів мені, що одружився зі мною і тим самим урятував становище моїх батьків.  І що ставлення у нього до мене було поганеньким, він спав зі своїми фаворитками, а я нічого вдіяти не могла, та й не хотіла, і не дивуюся, після почутого, що я хотіла втекти.

 

-Все було не зовсім так, Мішель... принаймні спочатку, - ми з Маркусом вийшли на заднє подвір'я замку, тут, мабуть, тренувалися бійці, і я була рада, що зараз тут нікого немає.

 

- А як?

 

- Я не хочу лізти у ваші стосунки! Адже я, власне, побачив те, що бачити не повинен був, і як я зрозумів, Ніколасу ти досі не байдужа.

 

- Боже, та з чого ти це взяв? Секс - це не кохання! Чи, по-твоєму, він у кожну дівку, з якою спав, до нестями закоханий був? - на мої слова Маркус усміхнувся

 

- Я вірю, що з часом у вас усе налагодиться! - просто відповів він

 

- Взагалі я хотів запропонувати тобі потренуватися в самообороні з тим кинджалом, що я тобі дав, але, як я бачу, ти не зовсім доречно вдягнута для такого тренування, - на кілька секунд Маркус затримав свій погляд на моїх грудях, а потім трохи зніяковівши, відвернувся!

 

- Раніше я б просто запропонував свою персону охороною тобі, але останнім часом ми з Ніколасом трохи не ладнаємо, і не буду приховувати, що винуватицею того, що відбувається, є ти. Він дуже ревнувати почав, не так як раніше. Не знаю, що ти там із ним зробила, але його ставлення до тебе змінилося. Упевнений, для тебе це навіть добре.

 

- Не знаю, про що ти говориш, Маркусе, але поки що я помітила лише похіть до себе, і, можливо, почуття власності.

 

-Гаразд, не будемо більше про це, - закінчив нашу суперечку чоловік.

 

- Ти маєш рацію, давай краще потренуємося, адже, як я зрозуміла, захищатися в разі чого мені доведеться самій.

 

- Я, звичайно, постараюся це змінити, але краще підстрахуватися. Отже, як я розумію, кинджала із собою в тебе немає?

 

- Ні звісно,- фиркнула я

 

-Гаразд, візьми мій, він трохи важчий, але більше заточений, можливо, це навіть добре, тобі не завадило б навчитися оборонятися всім, що трапиться під руку.

 

- Навіть не уявляю скільки мені може знадобитися часу, щоб навчитися оборонятися.

 

-Тоді давай швидше почнемо! - закінчив мої коливання Маркус.

 

А Далі він показував мені, як найкраще тримати кинджал, кілька разів допомагав мені його зручніше схопити, бо для мене ця зброя була занадто важкою. Так-сяк, але основи через пів години, я зрозуміла.

 

Потім почалося найважче, Маркус вирішив навчити мене вивертатися із захоплення. Для цього він, умовно, обіймав мене ззаду, міцно зчепивши свої руки, і в мене ще жодного разу не вийшло за його порадами вирватися. Єдиний раз був, коли я наступила з силою Маркусу на ногу, він по-справжньому завив і випустив мене. Для мене це була маленька перемога, але чоловік тут же присік мою радість, пояснивши, що мені може так не повестися, як зараз із ним.

 

Ми знову відновили свої тренування, я смикалася в сталевих лещатах чоловіка, але нічого зробити не могла. Мені навіть стало здаватися, що Маркусу подобається мене ось так до себе притискати.

 

- Зараз дуелі тобі не уникнути, мій колишній старий друже! - почули ми злий голос мого чоловіка. Маркус тут же випустив мене зі своїх сталевих обіймів і відійшов від мене. Хотів уже порозумітися, але я вирішила зробити це сама.

 

- Ніколасе, це не те, про що ти подумав! - але чоловік навіть не подивився в мій бік.

 

- Ніколас! - сказала я трохи голосніше, і Ніколас нарешті подивився на мене, і погляд цей був не добрим.

 

- Маркус навчав мене оборонятися!

 

- Як саме? Обіймаючи і торкаючись тих місць, де має права торкатися тільки твій чоловік! - знову зло промовив Ніколас.

 

- Ні, Ніколас! Ти просто знехтував тим фактом, що на мене вже напали, і врятував мене Маркус! Якби не він, мене б у живих зараз не було. А ти не даєш мені жодного захисту, бо впевнений, що в твоєму замку ніхто не може бажати мені смерті. Так от, я вкотре кажу тобі про те, що це не так! І якщо ти не хочеш, щоб Маркус і далі був моїм охоронцем, то мені доводиться вчитися самій себе обороняти! - я також як і Ніколас підвищила свій голос. Після моїх слів Ніколас мовчав. Може задумався, а може просто не було чого сказати.

- Ходімо! - нарешті заговорив чоловік і подав мені руку, я вклала в його велику і широку долоню свою, і моє тіло одразу ж притиснули до себе. Ніколас по-власницьки обійняв мене за талію, і навіть через силу здавив її. Потім ще раз злобно втупився на Маркуса.

 

- Не смій більше торкатися так моєї дружини! - зло наказав він, і мені, здається, що з друзями так не розмовляють, але Маркус, схоже, не образився, він посміхнувся на його слова і злегка схилив голову, сприймаючи слова Ніколаса, як вказівки.

 

Ми йшли так досить довго. І судячи з того, що в замок не повернулися, Ніколас щось задумав.

 

Вийшли за територію замку. І досі мовчали. Мене стала злити ця ситуація. Ніби я винна в тому, що він не хоче забезпечити мені захист, він думає, що його присутності в замку достатньо для того, щоб ніхто мене не чіпав. Як показує практика, це далеко не так. Мене вже намагалися отруїти, і вбити. Якби я була тією ніжною натурою, якою і була, судячи з усього, колишня Мішель, то сиділа б у кімнаті і звідти, напевно, ніколи не вийшла. Але я не така, на щастя.

 

Ми вийшли до лісу і далі йти в такому незручному становищі в мене вже не вистачало терпіння, тому я доклала всієї сили, що в мене була, і відштовхнула від себе чоловіка, зупинилася і з обуренням поглянула на чоловіка.

 

- Чим ти не задоволена? - помітив усе-таки мої емоції

 

- Це я маю гніватися, що ти дозволяєш собі...- тут уже я не витримала і перебила його

 

- Дозволяю що? Ну що, Ніколасе? Чому до тебе так довго доходить? Я жити хочу, ясно? І як показує практика, мені потрібно бути готовою до всього! А раз ти заборонив Маркусу супроводжувати мене, то мені доводиться вчитися обороняти себе самій! - емоційно вимовляю я, схрестивши руки на грудях.

 

- Ти не повинна піклуватися про такі речі, для цього в тебе є я! І запевняю тебе, в нашому замку. Я повторюся, саме в нашому, тобі нічого не загрожує! Тільки дурень надумає нападати на дружину брата короля!

 

- При тобі мене намагалися отруїти і зарізати кинджалом! І якби не Маркус...

 

- Коли це тебе намагалися отруїти? - перебив мене Ніколас

 

- У тебе підносом, я навіть знаю хто!

 

- Як це під носом? Чому я цього не знаю?

 

- Я навіть більше тобі скажу, коли мене отруїли і я ледь життя не втратила, ти в цей момент трахав Амалію! - пригадала я йому той випадок, коли відкрито сказала, що мені погано, а він не повірив і пішов зі своєю фавориткою, яка мене ж і отруїла

 

- Стій... значить тоді....

 

- Так, Ніколасе. Я не брехала тобі. Вино було отруєне. Маркус ледве забрав мене на руках, бо я майже знепритомніла, а ти в цей момент... - з образою промовила я, не завершивши розпочатого речення, він і так пам'ятає, що робив у цей момент...

 

- Хто? Хто посмів? - Ніколас мовчав якийсь час, щось обмірковував, потім із вичікуванням втупився на мене.

 

- Ти знаєш відповідь на своє запитання! - фиркнула я, і ображено відвернулася від нього. Навіть ще на кілька кроків відійшла, щоб не бути поруч із джерелом роздратування.

 

Ніколас мовчав якийсь час, а на мене раптом накотилася образа за той випадок. Я справді ледь знову не померла, і, здається мені, якби таке трапилося знову, до життя я б більше не повернулася. І мені прикро, бридко й неприємно уявляти, що він був у той момент із тією гадюкою. Адже я знаю, яким він може бути... раніше я тільки чула чужі стогони і припускала, що Ніколас пристрасний чоловік, але тепер... схоже, секс між нами щось змінив у мені, в усякому разі моє ставлення до нього, тепер мені подвійно, ні, потрійно образливіше.

 

І усвідомлення моє до мене нарешті прийшло, я занадто гналася за прихильністю цього чоловіка, забуваючи взагалі про хоч якусь гордість. Як я взагалі могла закрити очі на цей випадок? Його підстилка мало мене на той світ не відправила, а я вся така палаю бажанням опинитися на її місці. Ось це я опустилася нижче нікуди. Молодець, Мішель! Я ледь заради похоті себе не втратила. Ще ніколи я так за чоловіком не бігала. Та й як показує практика, гра не варта свічок. Ніколас занадто впертий, і довіряти мені не зможе. Я викликаю в ньому лише хіть.

 

 

 

Чомусь саме зараз я розчарувалася у своєму первісному плані.

 

 

 

Почула кроки позаду себе...

 

- Мішель, я... - голос Ніколаса був сповнений каяття, але я вирішила висловитися.

 

- Я взагалі не повинна була тебе підпускати близько, після того, що сталося. І взагалі, я обдумала твої слова. Можливо, ти маєш рацію, нам нема чого налагоджувати! Ти одружився зі мною, тому що пожалів мою сім'ю. Сам так сказав! І дякую тобі за чесність.

 

- Нічого в нас із тобою не вийде. Це була погана ідея, я помилилася. У тебе завжди будуть такі як Амалія, а я іншої жінки не терпітиму, я знову тікатиму, і нічим хорошим для нас це не закінчиться! Ти мені не довіряєш, а яка може бути сім'я без довіри... - з запалу наговорила я

 

- Чому ти мовчала про те, що трапилося, чому старий мовчав? - це мабуть він про доктора місцевого, що відкачав мене тоді

 

- А що б це змінило? Ти віриш своїм фавориткам більше, ніж мені. Я для тебе порожнє місце. Не більше, ніж розвага.

- Це не правда. Ти ніколи не була для мене порожнім місцем, Мішель. Ніколи! - Ніколас підійшов до мене ззаду і схопив мене за плечі, притиснув до своїх грудей. Я тут же постаралася вирватися, але чоловік занадто міцно мене тримав. Тоді я постаралася згадати все, чого вчив мене Маркус, але мій чоловік як скеля, навіть з місця не зрушив. Тоді я використала перевірений метод. Із силою наступила йому на ногу, але його чобіт ніби з каменю зроблений. Я лише ногу собі пошкодила. Звизнула від болю.

 

- Ай, боляче! - мало не впала я, але Ніколас мене підхопив.

 

- Ну куди тобі вчитися битися? Ти тендітна, ніжна леді...- почав він, але я вирвала свою руку, бути впертою - так до кінця!

 

- Не чіпай мене! Більше не чіпай! Іди до своєї Амалії! Я не хочу, щоб ти більше до мене торкався. І взагалі я розлучення вимагаю! - знову з гарячки наговорила я, і навіть не знаю, чи є в цей час таке поняття як розлучення...

 

- Що ще за розлучення? - так і думала, що не знає

 

- Це коли дружина і чоловік не хочуть більше бути разом, скріплені узами шлюбу. Вони подають на розлучення, і через певну процедуру більше не є чоловіком і дружиною. Можуть обирати собі для життя нових супутників життя.

 

- Як коли дружина або чоловік залишають цей світ, тільки обидва залишаються живими? - насупився він, і навіть не здивувався моїм пізнанням

 

- Саме так.

 

- Я не дам тобі розлучення! Так і знав, що ти не хочеш бути зі мною, а ще цю нісенітницю про возз'єднання сім'ї придумала! На такі жертви пішла, запропонувавши мені своє тіло... Ненадовго ж тебе вистачило! - знову полилися від нього образливі слова.

 

- Так, не хочу! Не хочу бути з людиною, яка бачить у мені лише ворога, вірить усяким шльондрам, що мене вбити намагаються, і робить моє життя нестерпним! І схоже, у мене таки з'являється бажання, бути від тебе якомога далі!

 

- Амалія поплатиться! І я не бачу в тобі ворога! Ти викликаєш у мені зовсім інші почуття! - та як же він мене дістав!

 

- Які ще почуття? - з претензією кажу я. Замість відповіді Ніколас за лічені секунди скоротив відстань між нами, різко притиснув мене до себе, і поцілував так, що в мене ноги підкосилися.

 

Як ураган увірвався і взяв у полон мій язик, я навіть чинити опір йому не змогла, настільки палким і пристрасним був його поцілунок.

 

Коли справа дійшла до того, що я була притиснута до стовбура дерева, а мою спідницю вже намагалися підняти, я різко відштовхнула цього героя коханця.

 

- Ні! Не хочу більше! Не так! Тому що для тебе це просто чергова близькість! А я хотіла чогось більшого! - Ніколас явно був не задоволений тим, що відбувається. А мене ж було не зупинити у висловлюваннях. Я йому не плаксива Мішель! Чомусь тільки зараз згадала про гордість.

 

- Можеш іти й трахати своїх шльондр. Як і хотів раніше! Я більше так не хочу! Ти ясно дав зрозуміти, що я значу для твого життя. Значить тієї сім'ї, яку я так хотіла з тобою, у нас не вийде. Ми переслідуємо різні цілі. - Його обурення і злий погляд я не стала терпіти, підібрала спідниці і як могла, швидким кроком почала повертатися назад у замок.

 

- А-ну стій! Стій, Мішель! Ми з тобою ще не порозумілися. Я з тобою не закінчив! - чула я загрозливі слова в спину і швидкі кроки, що стрімко наближалися.

 

- А я з тобою закінчила, - швидко обернулася я через плече, і продовжила майже бігти до воріт замку.

 

Я встигла забігти на подвір'я замку, і навіть майже добігла до дверей самого замку, як мене різко схопили і притиснули до грудей спиною.

 

- Мішель... - крикнув на мене Ніколас, намагаючись присікати мої спроби звільнитися, я ж брикалася і намагалася звільнити хоча б руки. Через 5 хвилин таких спроб, я просто втомилася, тому зупинилася. Ніколас немов знав, що я втомлюся і перестану йому чинити опір, він почекав на цей час, і тільки коли я заспокоїлася, він розвернув мене до себе обличчям.

 

- Заспокоїлася? - поставив він запитання, яке лише розлютило мене, і мої зсунуті до перенісся брови лише розсмішили герцога.

 

- Ти дуже кумедна, коли злишся, - з усмішкою видав він.

 

Ах кумедна? Смішно йому!

 

З новою силою відновила спроби звільнитися з його лещат! Зібрала всю силу, що в мене була і зі злістю наступила йому на чобіт. Цього разу, мій маневр вдався. Удар по нозі герцог відчув і від несподіванки послабив хватку. Я вирвалася і побігла вперед.

 

Не помітила, як опинилася у своїй кімнаті. І спокійно зітхнула, коли зрозуміла, що чоловік за мною не женеться.