Раді Вас бачити!

- Вибач, просто в якийсь момент я просто перестав тебе слухати, захотів тебе до нестями, ця сукня тобі дуже личить, навіть занадто. Неможливо було просто розмовляти з тобою, але тепер я готовий тебе слухати... - нахабно заявляє він, а мене цей факт до сказу обурив.

- Ти зараз серйозно? Ти взагалі мене слухав? Може мені й тобі зарядити сковородою, щоб і ти почав мене сприймати всерйоз? Щоб почув те, що я тобі кажу! - обурилася я, зло втупившись на нього і суворо склавши брови.

- А ти знаєш, такою ти мені подобаєшся більше! - усміхнувся він

- Ніколас! Я знаю, де знаходиться кухонний інвентар! Дістати сковороду для мене не проблема!

- Ось, я про це і кажу, ти, і колишня Мішель, немов дві різні людини. Та скромна і залякана дівчинка, з якою я одружився, і ти зараз, готова воювати з усіма підряд, впевнена в собі жінка, і гостра на язик, як я погляну! - на останній фразі він став серйозним.

- Ось що ти хочеш? Щоб я стала колишньою? Чи ти все ще не довіряєш мені?

- У нас були занадто складні стосунки, і багато чого сталося, щоб я так беззастережно тобі повірив. До того ж, я все ще не вірю, що тебе на довго вистачить. Я люблю секс, Мішель. - Не в цьому часі мені трапився такий чоловік, чому за мого життя я не зустріла такого як Ніколас? Ми були б ідеальною парою!

- У нас з тобою все життя попереду, щоб ти зрозумів, що з тобою я щира. Я хочу, щоб у тебе більше не було інших жінок. Тільки я! Тому що я хочу бути коханою, я хочу бути дружиною тобі у всіх сенсах цього слова. І я отримую не менше задоволення, ніж ти. Хіба я відмовляю тобі в близькості зараз? Чи ти бачиш, що я прикидаюся? - на мої такі слова Ніколас насупився і якийсь час не відповідав.

- Дружиною кажеш? У всіх сенсах? Хочеш, щоб я наплював на все, що між нами було і повірив тобі? - я просто кивнула.

- І ти готова народити мені спадкоємця? - ось так поворот. Так далеко ми ще не заходили,

- Спадкоємця? - я щиро здивувалася

- Так, спадкоємця, Мішель! Ти дружина мені, і як будь-який чоловік, я бажаю продовження свого роду. Та й будь-який шлюб у майбутньому призводить до дітей, це проста істина, Мішель! Що тебе так налякало? Або на таке ти не згодна? - якось не так трактував він мою реакцію, хоча я сама не знаю до кінця, як на це реагувати.

- Я просто не знаю, як на це реагувати, Ніколасе! - озвучила я свої думки.

- Ти кажеш, що не довіряєш мені, у нашому замку живе твоя коханка, і зараз ти говориш про дитину? Хіба це доречно взагалі. Дитина не повинна з'являтися в таких умовах! - висловилася я

- У яких таких? - схрестив він руки на грудях і вичікувально на мене втупився.

- Коли між подружжям немає довіри, а присутня тільки похіть, коли в сім'ї присутній третій зайвий, і особисто я, не впевнена в завтрашньому дні, якщо все залишиться так як є зараз!

- Ти забула про кохання!

- Що кохання? - ось тут я не зрозуміла. Він думає, що я не буду любити свою дитину чи що?

- В ідеалі, ми повинні відчувати це почуття, чи не так, люба дружино? - гірко посміхнувся він, а я мовчала якийсь час.

- Ніхто не заважає нам будувати стосунки, я вже дружина тобі, і це правда, що зараз я не відчуваю цього почуття. Просто уяви, що одного дня я прокинулася і дізналася, що в мене є чоловік. Що я дружина брата самого короля. Але стосунки у нас жахливі, ти спиш з іншими жінками, і ніхто мене в замку, крім Марі, серйозно не сприймає! Ти хоч уявляєш, як мені? Ще й ці твої закиди, звинувачення в тому, чого я просто не пам'ятаю, і не розумію, чому стосунки наші зараз такі. Ти подобаєшся мені як чоловік, і я б хотіла пізнати тебе, налагодити стосунки між нами, адже я ж вийшла за тебе заміж!

- У тебе і вибору то не було. Моя пропозиція була подарунком долі для твоєї родини. Ви потопали в боргах і з дня на день очікували судового пристава, який за несплату податків міг відібрати у вас маєток! - серйозно заявив він, чим шокував мене.

- Тобто, це шлюб за розрахунком? - озвучила я свої думки.

- Ну, я вже тепер не знаю, на що я тоді розраховував. Рідні твої, точно на мої гроші. Я був їхнім порятунком.

- Навіщо тоді вибрав мене? - уже чисто з цікавості запитала я, хоч і пам'ятала, що колись Марі розповідала мені, що Ніколас був до мене небайдужий

- Ми бачилися кілька разів на балах, мабуть, твої батьки спеціально тебе туди водили, щоб на тебе звернули увагу і зробили пропозицію, яку зробив я! - я набрешу сама собі, якщо не визнаю, що його слова мене сильно зачепили. Та будь-якій дівчині таке скажи, і це образа на все життя буде. І тут не зрозуміло, чи то він принизити мене вирішив, чи то його образа на мене ще занадто сильна, і він сам видає своє ставлення до мене, і свої почуття ховає за гордовитістю і жорстокістю.

- Знаєш, це дуже жорстко... я маю на увазі, що будь-якій дівчині не до душі будуть твої слова, і ти даремно на мене зараз так пильно дивишся? Як я, на твою думку, повинна на це реагувати? Мені не приємні твої слова, і я тим більше не розумію твого ставлення до мене. А ще я не розумію, навіщо потрібен такий шлюб, хоча... тепер я розумію свої колишні вчинки, чому стільки разів, за твоїми словами, тікала від тебе! Ніхто б не витримав такого життя. Потрібно дуже любити гроші, щоб закривати очі на твої зради і твоє ставлення до мене! Тепер мені стало зрозуміло, чому між нами були такі стосунки. Схоже і налагоджувати нічого! - серйозно заявила я, гіркота від власних слів осіла на душі. Схоже, я була не просто захоплена цим чоловіком і гірко усвідомлювати, що я починала відчувати почуття, які йому й не потрібні зовсім.

- Інші жінки з'явилися не відразу! - прочистивши горло, почав він, - Я думав, із цього шлюбу може щось вийти, та й ти мені тоді запала в душу, не буду цього приховувати... але своїми вчинками ти викорінила всі мої почуття до тебе!

- Може годі вже? Не пам'ятаю я цього! Не пам'ятаю! - розлютилася я, Ніколас промовчав на мій випад

- Добре! - заспокоїлася я і поправила на сукні невидимі складки, це ще трохи дало мені часу перевести подих, - Що ти пропонуєш? Як нам бути тепер? Адже як я зрозуміла, ти не хочеш нічого налагоджувати, бо налагоджувати нема чого! Що нам робити? Що робити мені?

- Хіба я казав, що проти? Я просто сказав, що поки тобі не довіряю, що цілком природно! - ось тепер він мене заплутав, я впала в ступор.

- У нас нічого не вийде, поки в нашому замку житиме твоя фаворитка! Я не терпітиму інших жінок! Ти або зі мною, або ні! - на такі мої слова Ніколас знову посміхнувся.

- Я хочу, щоб Амалія просто сьогодні покинула наш замок, щоб і я бачила, що ти, так само як і я, хочеш спробувати стати справжньою сім'єю! - тут Ніколас промовчав, але став серйозним.

- Загалом, як виявилося, розмова все одно виявилася про нас, і наші стосунки, Мішель, я ж казав, що це все зовсім невчасно, я радий таким моментам із тобою, але вже казав, що зайнятий...

- Значить ти взагалі мене не слухав! - обурилася я, - я говорила про покарання дітей! Це жорстоко бити дитину. Я хочу, ні... я просто вимагаю, щоб на дітей покарання батогом не поширювалося! Та й узагалі, що це за...- хотіла сказати середньовіччя, але вчасно одумалася, бо, схоже, саме в цьому часі я зараз перебуваю, - варварство. Це, між іншим, зовсім не ефективно! Є багато способів покарати людину, приносячи при цьому користь нашому герцогству.

- Щодо дітей згоден! - серйозно заявив він і знову вперся своєю п'ятою точкою об край столу, який, здавалося, зараз розвалюватиметься.

- Ось і добре! Значить передай Ірліху, щоб він видав указ, і це хоча б на офіційному рівні було робити заборонено, адже я розумію, що такі покарання ще довго існуватимуть поза стінами нашого замку.

- Що ти там казала про користь від покарань? - серйозно запитав Ніколас

- Та, Боже, варіантів море, - фиркнула я, але бачу не розуміння в очах чоловіка, тож доведеться навести приклади, - Тиждень прибирати стайні, чистити зброю, прибирати сміття, допомагати у спорудженні будівель. Та придумати можна що завгодно! - серйозно пояснила я. І бачу, як Ніколас задумався над моїми словами. Це не може не тішити.

- І взагалі, чому за твоєї відсутності, я не можу нічого робити. Я сама хотіла припинити ці побиття дітей, але Ірліх сказав, що без тебе я нічого робити не можу. Я просто хотіла допомогти!

- Не так швидко Мішель...- я вже розуміла, що він мені скаже, тому відразу перебила його.

- Добре, тоді хоча б послухай, я знаю, як допомогти нашим людям, і знаю...

- Звідки ти можеш це знати? І ти не вважаєш це нерозумним, слухати поради від тієї, чиї землі та маєтки майже відібрав судовий пристав. Собі допомогти ви не змогли!

- Це все тому, що мене ніхто не слухав! - видала тут же я, - може мені набридло весь час відстоювати свою точку зору, і я стала такою, якою застав мене ти.

- Мішель, я тебе почув, давай на цьому закінчимо нашу розмову, у мене багато справ, я хочу встигнути зробити хоч щось перед покликом короля, адже я відчуваю, що наближається війна...

- Добре, ми поговоримо ще про все пізніше, - погодилася я, адже бачу, що для Ніколаса всього цього, отже, багато. Сподіваюся, він виставить Амалію і заборонить бити дітей. Це вже буде для мене досягненням, тому погоджуюся відкласти розмову, і вже хотіла розвернутися піти, як згадала про Маркуса.

- Ти ж не проти, щоб Маркус і далі був моїм стражем. Я хоча б у безпеці себе почуватиму! - і абсолютно не замислюючись поправляю на собі сукню, Ніколас уважно стежить за моїми діями, а при згадці імені Маркуса одразу ж хмуриться.

- Маркус? - гнівно випалює Ніколас, і я бачу навіть те, як він стиснув від злості кулаки... ревнує чи що?

- Так! Він, на відміну від тебе, знає, що мені небезпечно в твоєму замку! - також хмурюся я

- Ти що, досі думаєш, що я з ним спала? - ставлю я запитання, і бачу по його очах, що він так думає, бо на запитання моє він не відповідає

- Відтоді як я прокинулася і зрозуміла, що нічого про себе не пам'ятаю, ти був моїм єдиним чоловіком, і я сподіваюся, що ти ним і залишишся... Позбудься Амелії, Ніколасе! - і не чекаючи його відповіді, я швидко вийшла з кабінету.