Спочатку:
На сторінку книги
Прокинулась я у одязі. Сирена волала прямо над вухом, ліжко вібрувало. Перед очима все ще маячила клята тріщина на стіні залу й Хорн зі своїм невблаганним: «Могли б і краще»…
Зі стогоном сповзла на підлогу і попленталася в душ. Тіло відгукнулося болем у кожному м’язі. Я згадала про тренування і знову застогнала. Якщо Хорн знов змусить нас стояти — здамся одразу. Все одно скаже: “Могли б і краще”. Так нащо напружуватися?
— Бачу, вижили не всі, — замість привітання всміхнувся Хорн, оглядаючи наші лави. — Що ж, розпочнемо: три кола для бадьорості. А то надто ви заспані.
Після бігу були присідання, відтискання і нескінченна вервечка вправ.
В одному Хорн не збрехав: вчорашнє тренування справді було значно легшим.
— Що з тобою?
Я відірвала очі від тарілки, по якій уже кілька хвилин безцільно ганяла самотню горошину.
— Нічого, — буркнула, помітивши на собі стривожені погляди хлопців.
Ти мовчала все тренування, — дорікнув Шон.
— Можна подумати, у вас були сили на балачки, — підштовхнула я виделкою горошину.
— А що було у Хорна? — поцікавився Кайл.
— Нічого, — знизала плечима. — Стовпом стовбичили.
Хлопці мені не повірили. Я побачила це в їхніх поглядах, у незручному мовчанні, що важким пластом зависло над столом.
— Просто стояли у стійці «струнко» півгодини.
— Легкотня, — пирхнув Шон.
Я не стала сперечатися. Згадала, як ми вчора так само пирхали перед початком. Натомість не змовчав Ентоні:
— Не сказав би. При статичних вправах м’язи працюють безупинно. А в положенні стоячи задіяно близько трьохсот м’язів…
— Та які там м’язи, якщо треба просто стояти? — не погодився Кайл.
— Наприклад, скелетні м’язи, що контролюють центр ваги, — занудно продовжив Ентоні. — Спина, живіт, квадрицепси, литкові, сідничні…
Кайл закотив очі:
— Подумаєш. Все одно легкотня.
— У тебе є час, щоб це довести, — всміхнулася я, кинувши погляд на годинник.
Хлопці простежили за моїм поглядом і підскочили з місць.
