Непрочитано 0 з 0

Позначити як прочитані

Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Всі сповіщення

Чати

Жодних нових повідомлень

Блоги

А. Hunter

17 вересня, 2026

Продовження рубрики «Поки редагую»

#ілюстрація #поки_редагую

Під час редагування «Одружених незнайомців» натрапила на сцену, яка мене одразу змусила усміхнутися й згадати, як усе починалося.Миттєво рум’янець залив її обличчя, вона поспіхом прикрила очі й відвернулася.А він, самовдоволений, йшов сходами, навіть не намагаючись прикритися. Її реакція його задовольнила. З кровожерливою посмішкою він пригальмував крок і нахилився просто до її вуха:«Тепер між нами майже не залишилося секретів».Це саме той момент, коли напруга між героями перетворюється на гру — небезпечну, але водночас сповнену хімії.📚 У рубриці «Поки редагую» я ділюся з вами такими уривками, щоб разом відчути атмосферу книги й заново пережити ті сцени, які колись писалися з особливим запалом.

Читати блог

А. Hunter

30 вересня, 2026

Рубрика «поки редагую» продовжується!

#візуалізація #поки_редагую

✨ Сьогодні хочу показати уривок, який особливо мені запам’ятався під час перечитування:«…— Добрий ранок. Чого це ти так рано піднялася? Чи плани змінилися?— Треба терміново бігти по роботі.— Щось дійсно серйозне, якщо ти в таку рань уже при повному параді, — зауважив він, розвертаючись до своєї кімнати, та закрив двері за собою.— Так, мені потрібно їхати в інше місто. Слухай, у тебе немає на прикметі якогось надійного приватного водія?!Двері його спальні знову відчинилися, і Віктор вийшов, уже застібаючи запонки на рукавах білої сорочки. Вона була напіврозстебнута на грудях, що виглядало неймовірно привабливо. Леона злегка облизнула сухі губи, з зусиллям відводячи погляд від його оголених частин тіла.— Є один непоганий кандидат, — спокійно промовив Віктор, поглянувши на неї. — Але скажи спершу, яке місто? І наскільки терміново тобі там треба бути?— Якомога швидше. Адресу я вже в машині водієві скажу.— Тоді я тебе й відвезу.— Ой, не треба витрачати на мене свій робочий день. Я сама знайду машину.— Мені все одно сьогодні треба вирішити деякі справи по роботі за містом, — заперечив він, підходячи ближче і нависаючи над нею. Нижчим голосом додав: — А так я і тебе підкину, і особисто проконтролюю, щоб ти виконувала вказівки лікаря й не стрибала на своїй хворій нозі, — і, побачивши, що їй стало ніяково, він задоволено хмикнув та, повернувшись пішов коридором. — У нас є час перекусити? — за спиною в нього почулися її кроки.— Ти можеш їсти, а мені вже горить. Треба їхати зараз.— Боже, яка ж ти нетерпляча, — зітхнув шатен. — Добре, ходімо.»Цей момент для мене — приклад тієї хімії між героями, яка робить історію живою та напруженою. Саме такі сцени я зараз відшліфовую, щоб вони звучали максимально емоційно й виразно.📚 Повний текст роману ви можете прочитати на сайті натиснувши сюди «Одружені незнайомці»Додавайте книгу в бібліотеку та ставте сердечка ❤️ Ваша підтримка надихає мене працювати над новими історіями ще більше!

Читати блог

×

Ми використовуємо файли-cookie, щоб персоналізувати вміст і рекламу та покращити Ваш досвід користування порталом. Продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з Політикою конфіденційності

Добре

Налаштування

© 2025 – 2026 BookTons / Всі права захищені.