✨ Сьогодні хочу показати уривок, який особливо мені запам’ятався під час перечитування:

«…

— Добрий ранок. Чого це ти так рано піднялася? Чи плани змінилися?

— Треба терміново бігти по роботі.

— Щось дійсно серйозне, якщо ти в таку рань уже при повному параді, — зауважив він, розвертаючись до своєї кімнати, та закрив двері за собою.

— Так, мені потрібно їхати в інше місто. Слухай, у тебе немає на прикметі якогось надійного приватного водія?!

Двері його спальні знову відчинилися, і Віктор вийшов, уже застібаючи запонки на рукавах білої сорочки. Вона була напіврозстебнута на грудях, що виглядало неймовірно привабливо. Леона злегка облизнула сухі губи, з зусиллям відводячи погляд від його оголених частин тіла.

— Є один непоганий кандидат, — спокійно промовив Віктор, поглянувши на неї. — Але скажи спершу, яке місто? І наскільки терміново тобі там треба бути?

— Якомога швидше. Адресу я вже в машині водієві скажу.

— Тоді я тебе й відвезу.

— Ой, не треба витрачати на мене свій робочий день. Я сама знайду машину.

— Мені все одно сьогодні треба вирішити деякі справи по роботі за містом, — заперечив він, підходячи ближче і нависаючи над нею. Нижчим голосом додав: — А так я і тебе підкину, і особисто проконтролюю, щоб ти виконувала вказівки лікаря й не стрибала на своїй хворій нозі, — і, побачивши, що їй стало ніяково, він задоволено хмикнув та, повернувшись пішов коридором. — У нас є час перекусити? — за спиною в нього почулися її кроки.

— Ти можеш їсти, а мені вже горить. Треба їхати зараз.

— Боже, яка ж ти нетерпляча, — зітхнув шатен. — Добре, ходімо.»

Цей момент для мене — приклад тієї хімії між героями, яка робить історію живою та напруженою. Саме такі сцени я зараз відшліфовую, щоб вони звучали максимально емоційно й виразно.

📚 Повний текст роману ви можете прочитати на сайті натиснувши сюди «Одружені незнайомці»

Додавайте книгу в бібліотеку та ставте сердечка ❤️ Ваша підтримка надихає мене працювати над новими історіями ще більше!