Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

Блоги

avatar

Милослава Яроцька

26 серпня, 2026

Милослава Яроцька

Літературний марафон "Відлуння прадавніх лісів"Любі читачі!Вітаю вас усіх!Дякую, що завітали на мою сторінку!Я — авторка-початківиця. Мене звуть Милослава Яроцька.Вже давно в моїй душі бриніло бажання написати книгу та відкрити людям справжніх міфічних істот — без негативних і темних сторін, нав'язаних упередженнями.І саме літературний флешмоб «Відлуння_прадавніх_лісів» спонукав мене нарешті почати творити.Моє серце належить історіям про прадавніх богів, мавок та духів природи. Через свої книги я прагну повернути увагу людей до давно забутих міфів і легенд наших предків, поєднуючи дохристиянські вірування із захопливими пригодами.Тут є і магія, і щира дружба, і небезпечні пригоди, а головне — вічна боротьба світла й пітьми за долю всесвіту.Моя історія хоч і казкова, але змушує замислитися над проблемами, що постали перед нашими лісами сьогодні та турбують кожного з нас.
avatar

Ася Рей

31 серпня, 2026

Дорогі мої, це був неймовірний шлях...

Ось і промайнув серпень — місяць, який пропах хвоею, дощами, таємницями та магією. Наш літературний марафон «Відлуння прадавніх лісів» добігає кінця, і я дивлюся на все те, що ми створили разом, із неймовірним теплом у серці.​Перш за все, хочу висловити величезну подяку платформі Booktons за таку затишну і зручну гавань для творчості. Дякую за можливість збиратися тут разом, ділитися історіями, знаходити однодумців і дарувати читачам справжню казку. Для мене як для організаторки цей марафон став чимось більшим, ніж просто проєкт — це справжнє коло рідних людей, які дихають літературою.​Читаючи фінальні блоги, розповіді про русалок, мавок, відьом і давні прокляття, я розумію, скільки ж тут талановитих авторів. Я хочу щиро попросити вас: якщо не покинете цей канал і залишитеся тут — я буду безмежно рада! Хай наш простір продовжує жити, хай тут і далі обговорюються нові розділи, нові книги та народжуються божевільні ідеї.​Вірш​Коли змовкають буденні слова,І ліс промовляє у тиші ночній,Ми бачимо те, що живе і трима,У кожній сторінці розгорнутих мрій.​Сплелися дороги в єдине русло,Усмішки і букви, і світло в очах.Спасибі за те, що між нами було,За кожне зернятко у наших рядках.​Тут мавки сміються у кучерях трав,І відьми шепочуть закляття старі.Хтось вперше героя свого відшукав,А хтось запалив ще одну у зорі.​Я дякую Booktons за затишний дім,Де слово знаходить дорогу до серця,Де двері відкриті для кожного з нас,І творчість рікою чарівною ллється.​Я прошу вас щиро: не йдіть у туман,Лишіться у цьому живім джерелі!Хай б'ється у серці цей творчий орган,Найкращі письменники на цій землі.​Ми разом пройшли крізь прадавню хвою,Лишили свій слід на папері і в дні.Я пишаюся щиро кожним із вас, тобою,І тим, що створили ми ці вогні.