Вони обидва втратили віру.
Не лише в любов — у сенс існування загалом. У те, що життя може бути чимось більшим, ніж нескінченне виживання.

Сакіто обрав шлях творчості. Шлях сцени, музики, популярності. Але разом із мрією він отримав страх, приниження, залежність від чужих рішень і життя, яке більше схоже на клітку, ніж на свободу. За макіяжем і яскравими вогнями приховується зовсім інша реальність — болюча, виснажлива, небезпечна.

Одного дня, на межі відчаю, він укладає парі з незнайомцем. Угоду, яка змінює все.

Ця історія буде романтичною.
І болючою.

Вона про те, як страждають люди, що обирають шлях популярності й творчості. Про страхи, які вони ховають за посмішками.

І про почуття, яке може народитися навіть там, де обидва навчилися жити без надії.