Раді Вас бачити!

Міжнародний аеропорт Наріта. 

Шинджи, вдихаючи свіжий літній вітерець, стояв біля стоянки і до курював уже четверту сигарету, поки нарешті не побачив у натовпі людину в сірому костюмі. 

Він йшов з охороною з амбалів, але його зростання на цьому тлі абсолютно їм не програвало, навіть навпаки, Тору зі своїм метр вісімдесят і такою ж вагою фактично був схожий на таку саму скелю, як і його охоронці. 

Здалеку побачивши Шина, Тору привітно помахав йому. 

Коли відстань між ними скоротилася, Тору міцно обійняв Шина. 

— Як справи? — Все як зазвичай. Нудьга. 

— Хіба це погано, при нашій роботі? — спитав Тору, думаючи з тугою, подібною до тієї, що змушує вовка вити на місяць, щоб хоч на мить позбавити своє серце від її сильних лещат, про те, що зовсім скоро Шин перестане нудьгувати і мріятиме повернути час назад. 

Не зовсім зрозумівши реакцію Тору на свої слова, Шинджи загасив цигарку. — Тим не менше, мені нудно. Але в чомусь ти маєш рацію. Що ж, дискусію ми ще продовжимо. Зараз ти їдь до мене і заселяйся в будиночок для гостей. Ось ключ. Я ж поїду збирати данину, а за години дві ми зустрінемося на набережній, у барі «Синій дім». 

— До зустрічі, — промовив Тору, дивлячись, як віддаляється невисока фігурка Шина. 

Діставшись до дому, Тору насамперед зняв із себе весь одяг і, ставши під душ, безуспішно намагався нагадати собі, що Шин не перша його жертва, яку так важко буде знищити. Але розум і серце не дарма настільки різні, і що зрозуміло одному, абсолютно нелегко пояснити іншому, адже серце не розуміє слів «влада», «використовувати», «зламати». 

Воно вміє лише любити та прощати. Пізніше, зустрівшись з Шином на веранді бару, вони почали невимушено говорити про всякі дрібниці. 

Час летів непомітно, і незабаром Шин перестав помічати, що Тору все більше підливає йому віскі, і сам, напившись так само міцно, все одно дивиться порожніми, неживими, без тепла і світла очима. 

— Мені здається чи ти сумніший, ніж зазвичай? — язиком, що заплітається від випивки, важко запитав Шинджи. 

— Так, нічого особливого, звичайні дорослі справи. Не звертай на мене увагу і краще випий ще. 

— Ні, мені вистачить. Я не люблю напиватися. Офіціанте, принесіть каву, і більше нічого. 

«А ось це дарма. Що ж, ти сам так вирішив», — подумав Тору і, щоб змінити тему, закурив. 

Коли офіціант приніс кавник, Тору подумав, що Шин забув, але той, випивши одразу три чашки, запитав: 

— Ну, я слухаю. Повір, розкажеш і одразу відчуєш, як тобі полегшає. 

— Може, ти одразу з кавника питимеш? А? Повір, так буде краще, — у тон йому відповів Тору, і обидва засміялися. 

— Говори, я люблю зберігати чужі брудні таємниці. 

— Бачу, ти не відчепишся? 

— Не-а, — засміявся Шин і, зробивши ще один ковток, спробував закурити, але запальничка вирішила по-своєму. 

Несподівано Тору нахилився надто близько і підкурив йому від своєї сигарети. Не чекаючи на це, Шин зробив затяжку. — Хочу спробувати з хлопцем, — несподівано сказав Тору і, дивлячись, як Шин закашляв, продовжив. — Ось думаю, що нікого краще за тебе для цієї ролі я не знайду. 

— Бля, заткнися. Офіціанте, три кавники несіть. Ти не здурів, часом? Я люблю гумор, але не з твоїх вуст. Твої жарти — це занадто жорстко. 

— Зате ти одразу відстав від мене. Все, заспокойся, я пожартував. Але на майбутнє запам'ятай: не всім можна лізти у душу, тобі зрозуміло? — спитав Тору і потріпав Шина по щоці, наче цуценя. 

Не зовсім зрозумівши, куди в мить зникла ця прекрасна і затишна атмосфера їхньої зустрічі, Шинджи прибрав його руку від щоки і сказав:

 — Пробач, мене трохи занесло. Я просто гадав, що ми друзі. 

— Приятелі. І ти мені вибач, я був надто різкий. Може, ще по одній? 

— Ні. Хочу на пляж. Незабаром зайде сонце, і це буде неймовірно. 

— Добре, ти йди, я наздожену. 

Коли вони вийшли, людина в машині зателефонувала комусь і сказала: 

— Пару годин вони пили, зараз ідуть на пляж, а там зазвичай парочки їбуться. 

— Дуже цінна інформація, — сказав Акіра і, перед тим як покласти трубку, додав: — Серветки не забудь. — Ха-ха. Акіра, один один. 

Сівши одразу на пісок, Шинджи знову закурив і, діставши маленьку кишенькову попільничку, струсив попіл туди. 

Дивлячись, як червоне сонце опускається прямо в море, Шин видихнув дим. — Красиво, правда? 

— Ну та ніби. Але мене більше бентежить, що тут зараз до фіга парочок, і ми на їхньому тлі виглядаємо більш ніж дивно. 

— Ось не зрозумію: може ти старий гей який прагне зробити камінь аут? Тору криво посміхнувся. — Можливо, але старість у тридцять два — не так уже й погано, чи не так? Хоча звідки такому жовторотому пташеняті про це знати? До речі, може, ти просто помовчиш, поки я питиму, — додав Тору і сьорбнув прямо з горла. — Одне я знаю точно тобі варто припинити ці гейські жарти, на них маю право я, бо мені вистачило духу зізнатися в моїй орієнтації не тільки самому собі але і навколишнім. До речі і коли тільки встиг пляшку прихопити, — здивувався Шин. — Я б на твоєму місці Шин так цим би не пишався. Бо тебе з хлопців з якудза ніхто не чіпає бо вони знають що ти під захистом Наокі, який прийняв тебе у свій клан. Так що більше не піднімай цієї теми, бо ти зовсім не крутий. До речі не бажаєш випити ще? — Ні. Не люблю алкоголь. 

— Похвально, проживеш сто років. 

— Може, таки розповіси, яке горе ти заливаєш? — А ти ніяк не вгамуєшся. 

— Вибач. Наокі просив потішити тебе розмовами, бо лідером буде він. Це ж не стане для нас трьох проблемою надалі? 

Тору посміхнувся. — Ти такий милий, що якби я не був стовідсотковим натуралом, то, мабуть, поцілував би. 

— Блядь, ти начебто не п'яний, — сказав Шин і відсунувся на безпечну відстань. 

Побачивши таку реакцію, Тору засміявся. — Та мені й у нічному кошмарі не насниться, що я трахаю твою худу дупу. Можеш не хвилюватися за її безпеку. 

— І добре, але ти реально сьогодні дуже дивний. Я думаю, що тобі дуже погано, і алкоголь тут не найкращий помічник. Давай краще поїдемо додому, раз не хочеш виговоритися своєму «приятелю», — на останньому слові Шин наголосив і подивився йому в очі, показуючи, наскільки сильно йому не подобається, що Тору вважає його чужим. 

— Якщо тобі так гидко це слово, то, може, ти будеш моєю ревнивою дружиною, — запитав Тору і пригорнув Шина. 

— І що ж це за жінка, що так розвернула твоє серце? Я взагалі не можу впізнати тебе. 

— Ого, які ми сьогодні проникливі. Я сказав би, що підростеш і дізнаєшся, але навряд чи Наокі добровільно дозволить тобі скуштувати заборонений плід. Проігнорувавши останню репліку Тору Шин сказав:

— Іди в машину, я вас наздожену. Ключі в тебе є, - і побіг у бар за сигаретами. 

— Біжи, але навряд чи тобі сьогодні це вдасться, — сказав Тору, дивлячись на Шина. 

Коли вони, відвідавши ще кілька місць, зіграли кілька партій у більярд, несподівано небо стало дуже темним і пішов сильний дощ. 

Зупинивши машину, Шинджі вийшов надвір, за хвилину промокнувши до нитки. 

Насолоджуючись тим, як теплі краплі течуть по обличчю і волоссю, Шин не бачив, як двоє людей спостерігають за ним, відчуваючи одне й те саме на двох почуття жалю до цього хлопця, не зрозуміло яким чином потрапив у їхній жорстокий світ якудза.