Раді Вас бачити!

Сьогодення

Все в кімнаті на мить завмерло, ніби фільм поставили на паузу. Здавалось, що ніхто в приміщенні не дихав в очікуванні моєї відповіді. Світло від каміна золотило край оксамитової коробочки, яку тримав Олександр. Я дивилася на діамант, і мені здавалося, що в його гранях різними відбивалося все моє життя – від бідності до багатства, від брудних клубних танців до вищого світу. Я була ж такою багатогранною, як цей камінь. Мені здалося, що все моє життя швидко промайнуло перед очима. І я точно знаю, що весь мій пройдений шлях вів мене саме сюди. 

– Вікторіє? – тихо покликав він, і в його голосі було стільки вразливості, що я одразу прийшла в себе. 

Я відчувала, як мої коліна трусились, губи тремтіли, очі наповнились слізьми. Вперше за чотирнадцять років, я відчувала, що мене обирали не як товар на продаж, а як жінку, що хочуть бачити щодня для життя. Мені було страшно лише на секунду, бо далі я просто насолоджувалась теплом, що заповнювало мої груди. Олександр дивився на мене так, ніби я була найсвятішим творінням на землі. Він не дивився на мене, як на інвестицію, як “жінку задля репутації”, бо так учив його батько. Я чітко знала, що він бачив там мене. Відчував мене: звичайну собі дівчину Віку, в яку закохався звичайний хлопець Сашко. А такому неможливо відмовити. 

– Так, – прошепотіла я, і мій голос зірвався. – Так, Олександре. Я згодна.

Він піднався на ноги, підхопив мене під талію і закружляв, незважаючи на етикет і присутність батьків. Я вчепилася в його плечі і сльози таки покотилися моїми щоками. Чомусь я відчувала їх, як сльози полегшення, сльози моєї перемоги над нещасним, бідним і тривожним життям. Все це по-справжньому. Я знайшла гарного хлопця, який мене поважає, кохає, носить на руках і дбає про мене. Нарешті відчуваю себе в безпеці огорнута любовʼю. Нарешті мені трапився шанс на щастя і я не зможу його відпустити!

– О боже, Вікторіє, – Олена Миколаївна вже була поруч, обіймаючи нас обох. – Ласкаво просимо в родину, люба. Я так сподівалася на це! Як чудово, що ти погодилась! Дмитре, ти подивись на них! Які ж вони гарні! Як вони пасують одне одному! Нехай ці діти будуть щасливі у шлюбі! 

Я відчула на собі погляд майбутнього свекра. Дмитро Іванович підійшов повільно, заклавши руки за спину. Його обличчя залишалося непроникним, але коли він зупинився навпроти мене, я побачила, як його суворі очі злегка потеплішали. Він простягнув руку і коротко, по-батьківськи стиснув моє плече.

– Бережи його, Вікторіє, – сказав він низьким голосом. – Олександр – гарний чоловік, і я сподіваюсь, ви будете цінувати одне одного все життя, та побудуєте разом міцну родину. Вітаю. 

Я схилила голову, витираючи очі кінчиками пальців. У цей момент я плакала вже ридма. Я плакала від того, що ці люди підтримали Сашу і мене обрали теж. Вони повірили в мою чистоту, в мою відданість. Вони бачили в мені гідну партнерку для свого сина. Весь мій шлях, весь той бруд, крізь який я продиралася, раптом знецінився перед цією миттю прийняття. Я нарешті була вдома.

Вечір закінчився в атмосфері загального піднесення. Ми ще довго пили колекційне вино, обговорюючи деталі майбутньої вечірки, де про наші заручини дізнається весь «вищий світ». Це мав бути бал мого тріумфу і подумки я уже готувалася і обирала сукню. Олександр одягнув мені на пальця обручку з діамантом вагою не менше десяти карат, і це ще я оцінювала так би мовити “на око”. Весь час, я відчувала себе якоюсь принцесою і обличчя не покидала посмішка після того важливого “так”. 

– Ми замовимо кейтеринг із Парижа, – захоплено планувала Олена Миколаївна. – Це має бути подія року! Спочатку відгуляємо заручини, а потім будемо метушитися з підготовкою весілля. Ох, Вікторіє, ти тільки скажи! Батько забронює для вас будь-яке місце і будь-яку дату! Треба буде, щоб ви подумали про те, яке хочете свято і потім ми сіли і все організували… Ох, я щось так сильно перехвилювалася. Ти не подумай, я не буду хворою на голову свекрухою, яка лізтиме в ваші плани, просто пропоную тобі допомогу, бо маю і час, і можливості. Якщо ти будеш не проти, я допоможу тобі з усім!

– Олено Миколаївно, це так мило з вашого боку і я ціную вашу турботу. Не хвилюйтеся, звісно, ми будемо звертатися до вас з багатьох питань, як до батьків і досвідчених людей. Просто ми ще самі не обговорили нічого. Коли ми з нареченим визначимось з побажаннями, звісно, ми попросимо вас докласти до такого дійства руку. Я зараз ще трошки в шоковому стані, тож не знаю, що і говорити.

– О, звісно, люба. Таке треба перетравити. Я просто невимовно щаслива, що мій син одружується з такою чарівною леді. Ох, Дмитре, ми не подумали, можливо, молодь хоче побути наодинці і відсвяткувати без родичів. 

– Так, мамо, було б непогано, аби ми сьогодні виїхали додому, а завтра просто відіспались в свій вихідний. Тож, якщо ви не будете проти, ми, мабуть, поїдемо. Добре? 

– Звісно. Дайте мені кілька хвилин, я накажу кухарю нехай збере вам з собою їжу, аби моя невістка завтра зранку нічого не готувала, а відпочила, як слід. – Мати Сашка мигом вискочила на кухню, даючи розпорядження, але його батько все так само мовчки сидів, ніби оцінював ситуацію. Гадаю, що він з тих чоловіків, які більше часу проводять у власних думках, ніж говорять. 

Коли ми нарешті розпрощалися і вийшли до машини, нічне повітря здалося мені п’янким. Олександр допоміг мені сісти в салон свого чорного позашляховика і, перш ніж закрити двері, притиснувся чолом до мого.

– Ти не уявляєш, який я щасливий, – прошепотів він.

– Я теж, Саш. Більше, ніж ти можеш уявити.

Ми виїхали за ворота маєтку. Темна траса стелилася перед нами, освітлена лише фарами. Я дивилася на профіль свого майбутнього чоловіка: спокійний, ніжний, виважений і дуже сексуальний. Так, він був “хорошим хлопчиком”, правильним, романтичним, але не тоді, коли справа торкалася сексу. В ліжку він умів робити все, що мені було потрібно. Він був вірним, пристрасним коханцем, не дивлячись на стримані манери та помітні нотки виховання його матері.

Відчуття щастя змішалось разом із природнім, майже тваринним бажанням, що вже розтікалося внизу живота. Так, ми були разом зранку, але я вже була голодна знову. Я повільно відстебнула ремінь безпеки і посунулася ближче до нього. Моя рука лягла йому на стегно, пальці злегка стиснули тканину штанів. Олександр здригнувся від несподіванки, але не прибрав руку.

– Вік, я за кермом, – з усмішкою в голосі застеріг він, хоча було помітно, як він нервово ковтнув слину. 

– І що? – я прошепотіла це йому прямо у вухо, обхопивши його шию іншою рукою. Мої губи торкнулися його мочки. – Я твоя наречена, Олександре. Офіційно. І я хочу, щоб ти знав, як сильно я тебе кохаю. Прямо зараз.

Я почала повільно цілувати його шию, відчуваючи, як пульсує кров в його тілі. Мій словесний флірт переходив в тілесний. Я вкусила його за край вуха, шепотіла йому відверті речі, від яких він червонів. Так, він любив це зі мною робити, але завжди червонів, коли я говорила йому, що він це зробить. Мої руки блукали його стегнами, роблячи приємні масажні рухи, поступово добираючись до його найчутливіших місць. Я вхопила його рукою за пах і вже відчувала, що в його брюках починало твердіти. 

– Вікторіє, ти зведеш мене з розуму, – він засміявся, намагаючись втримати машину на дорозі, але його очі палали. – Черговий раз мені доказала, що я зробив правильний вибір сьогодні.

– Ще почекай, я тільки-но розпочала. – Я підняла брову і облизала його шию. Саша застогнав і мій клітор від цього ударило струмом. Мої руки самі почали шукати його ремінь і розстібати його.

– Ей, ти що задумала? – запротестував він. 

– А ти як гадаєш? Я планую задовольняти свого майбутнього чоловіка так, як слід. 

– Ти не можеш почекати до дому? – він почав нервово сміятись. – Давай я тоді зупиню машину. 

– Ні, ні, милий. Так буде не цікаво. Я почекаю. А ось твій член – ні. Тому їдь собі швидше, поки я тут займаюся прелюдією. Як раз, вдома я уже буду дуже мокра й готова ще раз тебе прийняти, – на цих словах я вже вивільнила його член з полону одягу і обхопила рукою в кільце. 

– Обоже, Віка. Такого я ще ніколи не робив.

– Тоді, я буду в тебе перша. Люблю цнотливих, – сказала я, притягувши Сашка за лице і поцілувала, прикусивши його нижню губу. Він загарчав, бо моя рука вже активно дрочила його твердий член. 

– Я в шоці. Ти неймовірна. Ти просто богиня. Я не заслуговую на таку,як ти ідеальну жінку. – він продовжував щось ще говорити, але коли голівка його члена була в моєму теплому і вологому роті, він перестав читати свої мантри. Він взяв мене рукою за шию і видав дикий стогін, навмисно натиснувши ще більше на газ, щоб ми швидше дібралися додому.