Раді Вас бачити!

На кухні у корчмі «Самжене & смажене», яку сім років тому побудував дядько Кіндрат біля Лисої гори, другу годину поспіль тривала нарада. Радилися двоє – сам дядько Кіндрат, він же корчмар та хазяїн «Самжене & смажене» та шеф-кухарка, подавальниця та барвумен корчми – Галя-Криголам. Жінка зі складною долею та важкою вдачею.

У Галі була не лише важка вдача, а й рука. Недарма її називали позаочі Криголамом. І хоч кожного завсідника ідентифікувала охоронна система, Галя була крутіша за будь-які системи всіх світів та народів. Якщо вона лише раз у житті хоч краєчком ока вбачала людину чи будь-яку міжсвітову істоту – вона на віки вічні відбивалася у пам’яті шеф-кухарки, подавальниці та барвумен «Самжене & смажене». І хай помічниці скаржилися, що всі чоловіки на одну пику – Галя знала їхні пики поіменно, краще за Інтерпол, повноваження якого тепер поширювалися на весь Багатосвіт.

Бувало, що інспектори зверталися до Галі за допомогою. І вона жодного разу не відмовила – бо крадіїв та злодіїв на дух не переносила. Й завдяки їй Інтерпол схопив міжсвітового злочинця орка Валеру Вирвидупу. Орк прийшов до корчми промочити горлянку спотикачем, а Галя вже подала сигнал інспекторам. Коли приїхали поліціянти, Вирвидупа одразу ж зрозумів, хто на нього стукнув. Він вломився на кухню, стиснув кулаки й хотів вдарити Галю, та вона встигла схопити улюблену пательню й щодуху влиндила йому по голові. Череп у Виривидупи був як у всіх орків – непробивний, але дух – такий собі, кепський. Від переляку тільки й блиснули у повітрі брудні п’яти. Галю тоді Інтерпол нагородив почесною грамотою, яку вона повісила у рамочці біля барної стійки.

Статури Галя була такої, як гора Джомолунгма – міцної та неприступної. Не кожен чоловік зважувався на те, щоб підкорити її. Коли вона входила у залу, тримаючи в руках тацю з печеним підсвинком, в роті якого лежало маленьке, але духмяне яблучко, то декілька хвилин у корчмі панувала тиша. І відразу було чутно як шкварчать курчата на тій самій пательні, якою Галя приголубила орка Валеру, як шипить та лопається пивна піна в кухлях, та як від одного Галіного погляду падає без духу надто нахабна муха, що з якогось переляку залетіла до корчми. Галя йшла залою наче криголам до берегів Антарктиди, й перешкоди самі собою усувалися: будь-то відвідувач, стілець або хазяйська кішка Кумуся. Магія, не інакше.

А зараз вона сиділа за столом у кабінеті Кіндрата. На столі стояла закуска – порізані товстенькими кружальцями домашні ковбаски (бо інакше навіть не відчуєш смаку). Ковбасу Галя робила саморуч, запікала у горщиках, потім заливала гарячим смальцем з часником, перцем-горошком і лаврушкою. А коли замовляли її, то Галя діставала кільце, дбайливо зішкрібала смалець, щоб було видно золотаву хрумку скоринку й питала, чи потрібно підігріти? Бо вона допоки не визначилася яка ковбаса смачніша – гаряча чи холодна, тому спитати було не зайвим.

Сало з проріззю у п’ятірню заввишки, крізь яке можна запросто роздивлятися ту саму Лису гору, лежало бантиками, перев’язаними пір’їнкою зеленої цибулі на шматочках житнього хліба. А малосольні огірки в насінні кропу гіркою височили у полумиску. Посеред столу у запотілій пляшці, заткнутій качаном, чекав свого часу той самий самжене – як полюбляв називати самогонку хазяїн корчми – настояний на звіробої. По боку збігла сльоза, Кіндрат зітхнув, та не посмів налити – Галя команди не дала.

Бо нервувала. Її монументальний бюст дванадцятого розміру обтягнутий червоною вишитою дивовижними птахами сорочкою від знаменитої дизайнерки у четвертому поколінні Світослави Багацької, ритмічно підіймався та опускався. Сорочка була дорогуща і неймовірно стильна. Здавалося – от-от і тканина лусне, птахи розлетяться, показавши світові те, що Галя намагалася не то приховати, не то підкреслити. Кіндрат не міг відвести очей від цього видовища. Марно намагався пригадати зовнішність суперкрасуні кінозірки Антоніни Бджоллі. Поряд з Галею вона здавалася блідою та нікчемною міллю. Корчмаря не зупиняла навіть голограма дружини Валі, що висіла замість ікони у красному куті й кокетливо помахувала звідти качалкою, нагадуючи про своє існування. Дружина корчмаря ненавиділа і боялася Галю водночас. Бо проти її видатних аргументів у Валі були занадто скромні факти. Тому вона хоч і працювала вдома бухгалтером, та все одно щодня навідувалася до коханого чоловіка. З’являлась раптово, але жодного разу так і не застукала його в обіймах Галі-Криголама.

Колись один пришелепуватий турист, що зайшов до корчми випити пива, ляснув Галю по сідницях і зареготав:

– Я б покатався на такій кормі!

Він і покатався. На швидкій. Потім. Після того, як Галя його власноруч напоїла замовленим келихом пива. Турист навіть не здогадувався, що може випити літр одним ковтком. Більш цього туриста ніхто і ніколи не бачив. А про Галю стали казати, що вона знюхалася з відьмами, а ті навчили її всякого. Відтоді її стали поважати ще більше – не кожному судилося завести дружбу з цими жінками.

А зараз Галина не знаходила собі місця.

– Я хвилююся, – зітхнула Галя, – навіть нервую.

– Вони вже тут?

Галя кинула погляд на суперсмарт на пухкій руці, що виблискував золотом і кивнула. Кіндрат забарабанив по столу пальцями.

– Припини, мені й так моторошно. – Вона махнула рукою – наливай.

Корчмар налив, вони видохнули, не цокаючись випили, захрумтіли огірками, потім зжували по кружальцю ковбаски.

– Що у вас як на поминках? – до кабінету увірвалася дружина корчмаря.

– Валю, хоч ти не рви душу!.. – рявкнув Кіндрат і поставив ще одну чарку перед дружиною. Налив.

– Будьмо!.. – удавано-весело промовила Валя, трясонула густими чорними кучерями й випила. Чоловік подав їй скибку хліба з салом, але Валентина відмовилася і підчепила пухирчатий огірок, відкусила майже половину й захрумтіла так, що Кіндрат й сам потягнувся за огірком.

Галя встала з-за столу, підійшла до дзеркала, підправила високу зачіску, яка трималася вічним льодовиком з-за того, що вранці перукарка Анжела витратила на неї майже дві пляшки лаку «Super hard» об’єму XXXL. Сині тіні, нарощені вії та чорні брови двома місточками вели до самісінького Галіного серця. Очі сірі, наче вересневий серпанок, губи червоні, мов макові пелюстки. А коли вона посміхалася – всі бачили збоку золотий зуб. І як тільки не вмовляв її стоматолог Давід виростити на місці зіпсованого зуба новий, вона твердо сказала, що хоче саме такий, який був у її прапрапрабабусі. А вона як дві краплі води на неї схожа, тому новий кістяний зуб їй не потрібен. Так у неї з’явилася фікса, яка дуже подобалася оркам і гномам, їх у сучасному Києві було як щоосені слив на улюбленій угорці Кіндрата.

Гноми відразу признали в Галині втілення своєї богині Валайі та щоразу приносили їй неабиякі подарунки – то жменю самоцвітів, то кисет золота, то якихось дивних корінців зі свого світу. За це Галя хрестила кожному гному маківку та як дівчинка червоніла від задоволення. Гноми вважали цей дивний знак з Галіного боку – найвищим благословенням богині й передавали з вуст у вуста назву корчми. Отож кого-кого, а їхніх побратимів у Києві, а саме в корчмі «Самжене & смажене», було дофіга й трішки.

А все тому, що один недолугий вчений в середині XXI століття ставив експеримент. Мало того, що сам захоплювався усіляким фентезі, ще й зненацька відкрив міжсвітовий портал. І головного болю на Землі відразу побільшало. Знадобилося понад сто років, щоб все працювало як швейцарський годинник. Тепер можна було запросто мандрувати поміж світами. Були б гроші.

Корчма Кіндрата мала неабиякий попит не тільки серед гномів. Туристи з усього міжсвітового простору із задоволенням їхали саме сюди. По-перше, розташовувалася корчма біля підніжжя самої Лисої гори, по-друге, тут смачно готували, по-третє, крім їжі, тут можна було заночувати або зняти номер на будь-який термін. Свіжа хрустка білизна, пухка духмяна випічка, традиційна смачнюча їжа з дрібкою міжсвітових інгредієнтів, ароматний трав’яний відвар чи густий узвар ввечері та запашна кава, яку подавали вранці у тоненькій порцеляновій чашці або глиняному горнятку залишали у туристів приємні спогади. Але була і четверта причина, чому туристи поверталися до «Самжене & смажене» – Галя-Криголам. На її могутніх та одночасно тендітних плечах трималася вся корчма. Кіндрат навіть у страшному сні не міг уявити, що одного дня Галя захоче звільнитися. Втрачати таку робітницю – все одно що втратити діамант Кохінур з британської корони. Саме дякуючи Галі, багато туристів ставали завсідниками.

А сьогодні вони чекали на інспекторів. Та не простих, а міжсвітових. Торік їм нічогісінько не дали – ані золотої рукавички, ані відзнаки «Зразкова корчма». Через те, що інспектори з’явилися саме тоді, коли нерви Галі здали й вона поїхала у відпустку в долину ельфійських гейзерів. Там вона тільки-но вляглася у гарячу кам’яну купальню, вирізану у самісінькій скелі, як отримала повідомлення, що кляті конкуренти підкинули у корчму дресированого таргана Мстислава. І Мстислав виправдав своє ім’я – злетів і всівся інспекторові на носа. Кіндрата тоді ледь Кіндратій не вхопив! Бо транслювали це на весь Багатосвіт! Корчмаря тиждень відпоювали слив’янкою – такого ганебного провалу він не очікував. Галя повернулася з відпочинку чорніша за смолу. І не від того, що засмагла, а від горя.

Саме тоді вона вирішила працювати без відпустки, але отримати заповітну рукавичку й відзнаку. Плітки про інспекторів ходили різні. Але в одному вони збігалися: сучасні інспектори у порівнянні з праматір’ю програми Золею Файмурт – справжнісінькі дракони, перевертні та вампіри в одному лиці. Золя – свята. Вона не пила кров літрами, не гарчала як дракон на жертву і не прикидалася невинним ягням. Коли вона переступала поріг будь-якої кав’ярні чи ресторану, всі знали чого очікувати від прискіпливої інспекторки. А ці – справжня скринька з сюрпризом. І частіш за все, неприємним.

Галя з Кіндратом та дівчатами тиждень драїли й так чисту корчму, мели та мили подвір’я. Звичайно, вони могли замовити професійних робітників клінінгової компанії, але Галя була проти. Вони хоч і прибирали ідеально, та за Галіною думкою – руйнували енергетику корчми. Єдині, кого Галя запросила – спеціалістів, які обслуговували басейни. Приїхали два хлопці, злили воду, видраїли плитку, змили все й наповнили басейн майже по самі вінця блакитною водою. За послугу вони викотили просто космічний рахунок. Та корчмар витяг картку і мовчки розрахувався.

Обидві зали, тераса на даху для віп-туристів та усі двадцять кімнат блищали чистотою, навіть стерильністю. Галя власним коштом поставила надсучасні пастки на всі види комах, перевірила всі підписи продуктів у холодильниках та морозилках, перерахувала увесь посуд, таці, теки з меню, серветки й навіть зубочистки. А потім вдягла білу рукавичку й з нею пройшлася усім закладом та залишилася задоволеною. Рукавичка зосталася білою. Та найбільше Галя переймалася кухнею. Бо саме там могло трапитися будь-що. Тому її з самісінького ранку лихоманило так, що вона боялася своїми власними руками завалити перевірку.

Кумусю тимчасово забрала до себе відьма Димура, що мешкала по той бік Лисої гори. Кумуся спочатку образилася, потім, коли зголодніла, вийшла, попоїла рибки, яку відьма дбайливо склала гіркою, і знову образилася. Та вже не так сильно. Бо витягнулася на підвіконні, змахнувши на підлогу декілька горщиків з калачиками. Димура не стала лаяти кішку, прибрала й пересадила калачики в інші горщики й винесла надвір.