Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Гучний гамір таверни майже заглушив мої думки, але серед натовпу, що збирався навколо барда, я все ж таки запримітила знайоме обличчя — Стефон. Він стояв біля стінки, схрестивши руки на грудях, і, здається, ретельно уникав зустрічатися зі мною поглядом. Сьогодні він не був в солодкій компанії, але і не дивно, нас чекав похід до відьми.

Пан Тадей, хоч і бурмотів щось про безлад у розкладі, все ж дав згоду відпустити мене на залишок дня.

Проходячи повз Стефона, який мовчки спостерігав за всім із непритаманною йому холодністю, я шепнула, ледь схиляючись до нього: 

— Чекай на вулиці за п’ять хвилин. 

Його обличчя не змінилося, але я вловила ледь помітний кивок. Він не відвів погляду від барда, ніби нічого й не трапилося. 

Я поспіхом рознесла все, що було на таці. Гамір таверни здавався гучнішим, ніж зазвичай, ніби намагався перекрити мої думки. Не витрачаючи часу, я вислизнула в підсобку. Сукня та інші речі залишила у кімнаті для працівників, а замість неї на мене лягли м’які, зручні брюки та легка сорочка. Швидкий погляд у дзеркало — і я рушила через чорний вихід.

Обійшовши таверну, я побачила Стефона, який тепер стояв під стіною сусіднього будинку. Його постава здавалася ще стриманішою, а очі, хоч і вдивлялися вдалечінь, ховали якісь внутрішні бурі. 

— Якщо дуєшся на мене за щось, то згадай, що це я маю ображатись, — промовила я, склавши руки на боки, коли опинилась достатньо близько. Мій голос намагався звучати впевнено, хоча в грудях щось стислося. 

Він злегка повернув голову до мене, його обличчя залишалось незворушним: 

— Добре, я почув тебе, а тепер ходімо. У нас не так багато часу. Не хочу застати ніч на болотах. 

Його байдужий тон вдарив сильніше, ніж я очікувала. На якусь мить мені стало не по собі, але я проковтнула це почуття. Не час для з’ясовування стосунків, переконала себе. У нас була спільна мета, і це змушувало залишити будь-які претензії на потім. 

Стефон йшов швидко, не зупиняючись і не дивлячись назад. Його мовчання було неприродним, майже насторожувало. Зазвичай він не втрачав можливості вставити саркастичний коментар або сказати щось різке. 

Я не могла довго витримувати гнітючу тишу, яка здавалася гучнішою за будь-які слова. Коли ми залишили центральні вулиці й наблизилися до останніх хаток, за якими починалась ґрунтова стежка, я, нарешті, вирішила порушити мовчання. 

— Ти щось повинен був віднайти до нашого відходу. Що це? — запитала я, кидаючи на нього швидкий погляд. 

Він йшов уперед, навіть не повернувши голови: 

— Плата. 

Коротко, як відрубав. Жодних пояснень, жодного бажання продовжувати розмову. 

— Плата для відьми? — уточнила я, відчуваючи, як знову стискається грудна клітка. 

— Так, — відповів він, та все ще залишався відстороненим. 

Я кілька хвилин йшла поруч, намагаючись заспокоїти себе. Але невдоволення поступово переростало в обурення. Це було зовсім не в моєму стилі — умовчувати чи тримати щось у собі. Тому я зупинилася і різко обернулася до нього. 

— Будемо відверті, — твердо промовила, дивлячись йому просто в очі. — Якщо тебе щось не влаштовує, кажи. Але не чекай, що я буду відповідати твоїм очікуванням! 

Він нарешті зупинився, погляд його був холодним, але я бачила в ньому щось більше — приховану боротьбу. 

— Вони всі брехуни, без винятку. Їм потрібне наше життя, ми для них їжа, розумієш! — Його голос був тихим, але напруженим.

Я прегарно розуміла, що він мав на увазі і про кого говорив. Так ось, що його хвилювало. Милосник.

Стефон опустив погляд, але ненадовго. Зробивши крок ближче, він, нарешті, зламав свою стриманість: 

— Може моя поведінка і була занадто бурхливою, але тільки тому, що я знаю, на що здатні загублені світом духи. І я не хочу, щоб ти постраждала.   

Його слова застали мене зненацька. Я мовчала, не знаючи, що відповісти. Напруга між нами змінилася, перетворившись на щось інше — не менш сильне, але тепер вже не таке гнітюче.

— Я буду обережною, — нарешті вимовила я, хоч і сама до кінця не вірила своїм словам. 

Стефон глухо зітхнув і провів долонею по потилиці, ніби намагаючись прогнати напруження. Його погляд ковзнув по околицях, насторожено, майже механічно. 

— Ходімо, не барімось, — промовив він, різко розвернувшись і зробивши крок уперед. 

Його рухи були впевненими, але я помітила в них приховану метушню, ніби він намагався уникнути чогось невидимого. Я попрямувала слідом, і хоча повітря довкола залишалося прохолодним і нерухомим, мене не покидало відчуття, що щось змінюється. 

Кроки ставали тихішими, ґрунт під ногами — м’якшим, ніби земля сама готувалася нас поглинути.

— Ти не думаєш, що ми робимо помилку? — раптом запитала я, розриваючи мовчання. — Я про візит до відьми.

— Можливо, так і є, — відгукнувся Стефон, навіть не сповільнюючи кроку. Його голос звучав спокійно, але я відчула в ньому тінь приреченості. — Але це не означає, що треба скласти руки та нічого не робити.

Його слова важко було заперечити, але полегшення вони не принесли. Я мовчки кивнула, хоч він і не дивився на мене.

Коли ми підійшли до розвилки, я впевнено обрала дорогу, яку знала найкраще. Вона була трохи довшою, але безпечнішою, оскільки обходила трясовину і тримала нас подалі від лісу. Стефон мовчки пішов за мною, лише інколи кидаючи погляди на околиці.

— Якщо щось станеться на шляху, тримайся біля мене, — раптом заговорив він, ламаючи напружену тишу. Його голос став серйознішим. — І в жодному разі не відходь, навіть якщо я здаватимусь тобі чудовиськом. Я добре контролюю свою свідомість у будь-якому вигляді, але з фізичною стороною бувають проблеми. Я вже казав тобі.

Я підняла брови, пригадуючи його попередження. 

— Так, так, пам’ятаю. І дуже сподіваюся, що цієї твоєї сторони я не побачу. Але... — я зітхнула і додала, — буду готова. Спробую. 

Стефон кинув на мене короткий погляд, у якому змішалися вдячність і напруга. Ми йшли далі, а навколо нас поступово густішала тиша, здавалося, навіть вітер припинив свій рух.

Белла Ісфрелла
Лісова Легенда

Зміст книги: 43 розділа

Спочатку:
Пролог
1775820455
96 дн. тому
1 Розділ
1775820582
96 дн. тому
2 Розділ
1775876400
95 дн. тому
3 Розділ
1776049200
93 дн. тому
4 Розділ
1776222000
91 дн. тому
5 Розділ
1776304800
90 дн. тому
6 Розділ
1776394800
89 дн. тому
7 Розділ
1776481200
88 дн. тому
8 Розділ
1776697030
86 дн. тому
9 Розділ
1776826800
84 дн. тому
10 Розділ
1777134824
81 дн. тому
11 Розділ
1777135307
81 дн. тому
12 Розділ
1777136826
81 дн. тому
13 Розділ
1777280618
79 дн. тому
14 Розділ
1777281352
79 дн. тому
15 Розділ
1777472096
77 дн. тому
16 Розділ
1777472749
77 дн. тому
17 Розділ
1777547617
76 дн. тому
18 Розділ
1777644729
75 дн. тому
19 Розділ
1777687200
74 дн. тому
20 Розділ
1777805908
73 дн. тому
21 Розділ
1777806690
73 дн. тому
22 Розділ
1777808200
73 дн. тому
23 Розділ
1777808703
73 дн. тому
24 Розділ
1777810472
73 дн. тому
25 Розділ
1777863600
72 дн. тому
26 Розділ
1777946400
71 дн. тому
27 Розділ
1778032800
70 дн. тому
28 Розділ
1778122800
69 дн. тому
29 Розділ
1778126400
69 дн. тому
30 Розділ
1778209200
68 дн. тому
31 Розділ
1778256893
68 дн. тому
32 Розділ
1778295600
67 дн. тому
33 Розділ
1778382000
66 дн. тому
34 Розділ
1778506311
65 дн. тому
35 Розділ
1778506868
65 дн. тому
36 Розділ
1778554800
64 дн. тому
37 Розділ
1778637600
63 дн. тому
38 Розділ
1778727600
62 дн. тому
39 Розділ
1778748002
62 дн. тому
40 Розділ
1778858750
61 дн. тому
41 Розділ
1778861054
61 дн. тому
42 Розділ
1778863131
61 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!