Раді Вас бачити!

Уже три тижні Кіра бачила Андрія тільки на екрані телефону і у своїх снах, якщо пощастить. Він поїхав у відрядження на місяць — відкривати нову філію у Польщі. 

Нескінченні ділові зустрічі, документи, нервові переговори й тонна відповідальності з'їдали весь його час і сили. І говорити з нею довго, скільки хотілося, він уже був просто не в змозі. Кіра все розуміла, але від цього було не легше. Їй хронічно бракувало коханого поруч, щоб розповісти все, що спало їй на думку протягом дня. Коли треба було щось термінове, він часто скидав дзвінок, бо поспішав на чергову нараду. А потім передзвонював, коли питання вже вирішилося саме собою.

Усе ж таки, це дуже некомфортне відчуття, коли твій напарник по життю, твій другий пілот, раптом зникає з радарів. Навіть якщо ненадовго, і на те є причина.

Добре, що хоча б Алла завжди була на зв'язку. Іноді, коли Кіру зовсім накривало й навіть із подругами нікуди йти не хотілося, вона наливала собі келих вина й телефонувала їй по відео. Та теж діставала свій келих, наливала винця і в халаті, з корейськими патчами під очима та кумедною пов'язкою на голові у формі заячих вух, слухала довгий Кірин спіч замість Андрія.

— І от скажи мені, Алко, я що, багато прошу? — Кіра підтягнула ноги на диван і зручніше вмостила телефон навпроти себе. — Мені не треба, щоб він цілодобово висів зі мною на телефоні. Але я сьогодні хотіла йому щось розповісти, а коли він передзвонив, уже забула, що саме.

Алла на екрані поправила заяче вухо, яке вперто сповзало їй на лоба.

— Ти ж розумієш, що він там не відпочиває.

— Та розумію я! — Кіра відкинулася на спинку дивана. — Але ж мені від цього не легше.

— А я сьогодні із новинами.

Алла зробила ковток вина і зачепила тонким склом патч під оком, той впав у широкий келих і втопився у вині, обляпавши все її обличчя червоними краплями. 

— Та бляха! — вигукнула Алла від несподіванки.

На екрані промайнуло її здивоване обличчя, потім стеля, а тоді Алка зареготала й кудись зникла з кадру.

— Блін, — сміялася Кіра. — Я навіть не знаю, чого більше шкода: що тепер у тебе під одним оком мішок таки не розгладиться чи що такий гарний вінчик піде в каналізацію!

— Звісно, шкода вина! Воно дорожче, ніж патч, — серйозно відповіла Алла, повертаючись із рушником.

— Так от, новина. Поки ти там страждаєш без свого Андрія, у мене для тебе є пропозиція.

— Непристойна?

— Та чого це? Слухай, а поїхали на море.

— Куди?

— На море, Кіро. Чорне, — терпляче уточнила Алла. — У нас корпоративна відпустка через тиждень. Є вільні місця в готелі. Я спитала, чи можна взяти із собою подругу. Сказали, що можна.

— А як же твій колектив? Я там нікого не знаю.

— Ну, познайомишся, хіба це проблема? Зате проведемо час удвох, будемо жити в одній кімнаті цілий тиждень. А чекай, і чому ти нікого не знаєш? Дівчат знаєш і Толіка. Та й багатьох інших заочно, я ж тобі про них часто розказую.

Кіра на мить замислилася.

— Толік — це той, що був у клубі з нами? Який сказав, що ми танцюємо як шалави?

— Господи, Кіро, ти це досі пам'ятаєш? — Алла закотила очі. — Та він усіх так підколює. Не звертай уваги.

— Сподіваюся, що у вас там не всі такі ідіоти.

— Звісно, ні.

— Ну, це добре. Але все одно, Алл, Андрій якраз має повернутися додому того тижня. Не хочу його залишати й кудись їхати.

— То він же не на один день повертається, Кіро.

— Ти не розумієш. Я його вже три тижні не бачила і ще тиждень чекатиму. А коли дочекаюся, ти пропонуєш мені саме тоді поїхати! Я просто хочу нарешті обіймати свого чоловіка, а не телефон.

— Ну, по-перше, він тобі ще не чоловік, — зауважила Алла. — А по-друге, ви ж не сіамські близнюки. Нічого з ним не станеться поки ти відпочинеш.

— Дуже дякую за розуміння.

— Будь ласка, — незворушно відповіла Алла й поправила заяче вухо.— Слухай, я тебе не змушую. Просто подумала, що це чудова нагода нам побути разом. Ми ж із тобою взимку бачилися всього два дні. А тут цілий тиждень! Пам'ятаєш, як ми раніше на море їздили?

Кіра усміхнулася.

— Пам'ятаю. Особливо, як ти на пляжі загубила ключ від номера, а потім знайшла його у власному купальнику.

— Ну, там кишеня була.

— Алко, у купальниках немає кишень!

— У моєму була.

Вони обидві розреготалися.

Кіра раптом згадала ті давні поїздки: як вони бігали на пляж із самого ранку, обгорали першого ж дня, купували кукурудзу й сперечалися, кому дістанеться ліжко біля вікна. Було б непогано знову побути разом, без роботи, поспіху й цих нескінченних телефонних розмов.

Але за Андрієм вона скучила ще більше.

— Коротше, подумай, — сказала Алла, відсьорбнувши вина. — Я тобі поки місце притримаю. Завтра скажи точно, бо треба вже все бронювати.

— Добре. Я з Андрієм поговорю.

— Давай.

Цілий вечір Кіра чекала дзвінка. Уже після десятої, коли вона домивала посуд, телефон на кухонному столі завібрував. Вона поспіхом витерла руки об рушник і побачила на екрані повідомлення.

«Кохана, дуже втомився, шалений день. Подзвоню вже завтра. Є новини, які тобі не дуже сподобаються: дещо пішло не так, і мені доведеться затриматися тут ще на два тижні. Знаю, що будеш не в захваті. Вибач. Люблю тебе».

Кіра перечитала повідомлення. Потім ще раз.

Вона вже подумки рахувала дні до його повернення, уявляла, як вони нарешті проведуть разом вихідні, як вона розповість йому все те, що накопичилося за місяць. А тепер — ще два тижні.

Хотілося набрати його номер просто зараз і сказати, як сильно вона скучила. І як її все це дістало. Але навряд чи йому там було веселіше.

Кіра поклала телефон на стіл, налила собі води й зробила кілька ковтків. Потім усе-таки взяла телефон і написала: «Добре, коханий. Я теж тебе люблю. Подзвони завтра, як зможеш».

Зранку вони поговорили вже нормально. Андрій пояснив, що виникли проблеми з документами і доведеться затриматися. Кіра вислухала, трохи побурчала, а потім розповіла йому про пропозицію Алли. Він одразу підтримав цю ідею.

— Сонечко, ну їдь, звісно. Чого тобі вдома сидіти й киснути? Візьми п'ять днів за свій рахунок, відпочинь, розважся. Час швидше пролетить.

Кірі все це не подобалося. Вона б воліла просто бути поруч із коханим. Але якщо це все одно неможливо, то, може, не така вже й погана ідея поїхати з Алкою. Тим паче, що відпроситися з роботи — не проблема.

Договоривши з Андрієм, вона автоматично натиснула на третій контакт у списку швидкого набору.

— Привіт.

— Кажи бігом, я на роботі.

— Бронюй свій готель. Поїду з тобою.

— Супер! Зараз домовлюся. Все, давай. Ввечері обговоримо.

— До вечора.

Кіра відклала телефон і пішла шукати купальники.