Раді Вас бачити!

Рубі

Хтось різко схопив мене за плече й висмикнув з нахабних рук Алекса.

Я відсахнулася, міцно притискаючи папки до грудей. Серце калатало так, ніби хотіло вирватися. Рафаель однією рукою вчепився Алексу в волосся, з силою відтягнув його назад і відштовхнув убік.

— Ти що твориш, ідіоте? — тихо, але люто процідив він. — Поступися дівчині місце.

— Не кип’ятися, хлопче, — посміхнувся Алекс, поправляючи комірець. — Тобі це шкідливо для здоров’я.

Рафаель повернувся до мене. Його темні очі були серйозні.

— Сідай, Рубі. Не зважай на цього клоуна. Почнемо. Можеш кликати мене Рафаель.

Я опустилася в звільнене крісло, намагаючись вдихнути глибше. Мені було соромно за свою реакцію на цього хама. Але я постаралася зібратися з думками. Відкрила папку. Руки трохи тремтіли. Алекс тим часом граціозно, як кіт, заскочив на стіл і сів у позі лотоса, спостерігаючи за нами з висоти.

— Отже, Рафаелю… тридцять чотири роки. Колишній військовий розвідник. Правильно?

— Правильно, — його голос був низький, оксамитовий, з легкою вібрацією. — А зараз — в’язень і вбивця дружини. Це тебе лякає?

Мене лякало не це. Мене лякало те, наскільки спокійно він це сказав. І те, як він дивився — ніби вже знав, чим усе закінчиться. А думка, що жінку, найімовірніше, убив він. Було очевидно – він страшенно ревнивий. І, отже, незабаром на нього чекає та сама доля.

— Ні, Рафаелю… — тихо відповіла я. — Розкажи, як ти її вбив.

— Зламав шию. Хвилинна справа. — Він знизав плечима. — Гаряча була.

Я мимоволі опустила погляд на його руки — великі, сильні, з чітко проступаючими венами. Уявлення, як ці пальці стискають мою шию, було надто живим. По шкірі пробігли сироти. Я несвідомо провела долонею по своїй шиї.

Злякавшись свого жесту, я вдала, що поправляю комірець блузки. Кинула на нього короткий погляд — Рафаель помітив це і криво усміхнувся. Я опустила очі.

— Не бійся його, кицю, — втрутився Алекс. — Я поряд.

— Припини! — різко обірвала я. — І клич мене Рубі. Рафаелю, ти каєшся?

— Каюсь, — спокійно відповів він. — Але якби все повернути… зробив би так само. У тому стані я себе не контролював.

— Ти застав її з коханцем? — ледве вимовила я.

— Так, — сказав він мені байдуже.

— Мені шкода…— я казала правду, — правда, шкода.

— Не треба мене жаліти. Я цього не люблю.

Я зробила паузу, збираючись із духом.

— Ти знаєш, хто вбив ту жінку з експерименту?

Рафаель лише посміхнувся, він глянув на мене, як на нерозумну дитину, і промовчав.

Я перевела погляд на Алекса.

— Ти — Алекс Кейн, двадцять дев’ять років, колишній фінансовий аналітик?

— Ого, як офіційно, крихітко — він театрально закотив очі. — З Рафаельчиком ти була набагато тепліша. Провокуєш мене, пташко?

— Мені не подобається твоє нахабство, — відрізала я. — Прибери його — і я буду розмовляти з тобою нормально.

Алекс широко посміхнувся.

— Оу! Киця взялася за яйця мої? Мені подобається. Продовжуй, крихітко. Для початку просто клич мене Алекс. А то мовчатиму. І тобі доведеться застосовувати до мене тортури задоволенням, щоб я розговорився.

Мені раптом представилися вульгарні картини за його участю і внизу живота знову солодко потягло. Я закусила розпухлу губу. От би встати і вдарити його з розмаху папкою по голові, щоб він перестав! 

Але мені треба було налагодити з ним контакт, а не влаштовувати бійку.

— Добре, Алекс. Ти знаєш, хто вбив ту жінку?

— Звісно, знаю, — серйозно відповів він, кинувши швидкий погляд на Рафаеля. — Хтось дуже ревнивий.

Рафаель лише хмикнув і промовчав.

— То був Рафаель? — прямо спитала я.

— Іди сюди, кицю, до мене, — низько прошепотів Алекс, зісковзуючи зі столу. — Скажу на вушко.

— Краще не ходи, — тихо застеріг Рафаель.

Я розуміла, що краще не ходити. Але мені здавалося, що жінку вбив Рафаель. Алекс у ролі вбивці? Маячня. І хоч його слова ніякої ваги не мали б, мені просто хотілося почути підтвердження мого висновку від іншої людини.

А можливо, мені просто хотілося підійти до нього. Не можу точно сказати, чому я це зробила.

Алекс зісковзнув зі столу і притягнув мене впритул. Якась тваринна хіть проникала з його блакитних очей у мої і спускалася нижче по ослабленому тілу. Він опустив погляд на мої губи та зробив рух до них. Я мимоволі подалася назустріч. Але в останній момент його рот звернув до мого вуха.

— Я хочу тебе, — владно прошепотів він і раптом різко притис мене до свого паху, — відчуваєш? А ти хочеш мене, Кицю. Я знаю.

Я спробувала впертись руками йому в груди, щоб відсторонитися. Виходило не дуже. Я животом відчувала його твердий член так, ніби ми стояли голі. Торкаючись шкіри. Запах його волосся заповнив мене, я розуміла лише одне – поряд зі мною було його тіло. І хотіла, щоб воно стало ще ближчим.

Руки самі обвили його шию. Я вже не відштовхувала, а танула, притискаючись сильніше. Його запах, його тепло, його сила — все це затопило мене. Він підтримував мене за талію, щоб я не сповзла по ньому, коли раптом пролунав різкий голос:

— Що тут відбувається?!

Голос Дерека Харлена пролунав, як удар батога.

Я різко відсахнулася і мало не впала. Алекс вчасно підхопив мене за стегна.

У дверях стояв куратор. Його обличчя було спотворене від люті. Не кажучи ні слова, він натиснув кнопку на пристрої на поясі штанів.

Я спробувала зібратися та пояснити ситуацію. Відсунувшись від Алекса, я сказала:

— Дереку, Алекс хотів сказати мені, хто вбивця… 

Він мовчав. Тільки важко дивився на мене. Від хвилювання я міцно стиснула пальці однієї руки до іншої так, що вони хруснули.

До кімнати увірвалися двоє здорових охоронців.

— Обох у наручники, — холодно наказав Дерек. — Цього — геть звідси. Другого — до кушетки.

Поки охорона сковувала руки чоловікам, я помітила затятий погляд Рафаеля, кинутий на Алекса. Той був дуже напружений — я відчувала це своїм тілом. Але на вигляд абсолютно спокійний.

Коли двері за Рафаелем зачинилися, у кімнаті залишилися тільки ми троє.

Дерек повільно підійшов до мене. Мені чомусь стало дуже страшно. Я мимоволі відступила до столу, поки не притулилася до нього. Мене лякало його мовчання. А я сама вже не наважувалася заговорити після того, як він залишив моє пояснення без відповіді. А потім різко повернувся до Алекса:

— Тебе попереджали. Дивись сюди, мерзотник!, — тихо сказав він Алексу, а потім різко повернувся до мене.

Ляпас був сильним і несподіваним. Голова відкинулася назад, щока запалала.

— Чоловіка захотіла, суко? — прошипів він. — Зараз будеш мати.

Він грубо розвернув мене спиною до себе й притиснув обличчям до холодної поверхні столу. Я спробувала вирватися, але отримала удар по потилиці. У вухах задзвеніло.

Дерек безцеремонно стягнув штани з трусиками з моєї попи і засунув руку між ніг. Його пальці грубо встромилися в мої складки. Мокрі наскрізь. Я задихалася від сорому, огиди і страху.

Він витяг мокру руку і знову вдарив мене нею по обличчю. Волога на щоці спалахнула, як тавро.

— Дивіться, яка мокра шлюха, — злісно засміявся він. — Вже тече від цих виродків.

Моє обличчя було відвернуто від Алекса. Тому я не могла бачити, як він на це все реагував. Але одна думка, що він дивиться, була для мене нестерпною. Мені було так соромно, що стало здаватися — я все це заслужила.

Я почула дзвін ременя, що розстібається. Зрозумівши, що зараз станеться, я інстинктивно рвонулася щосили. І одержала ще один удар по голові. У вухах стояв дзвін, глухий біль бив у віски. Я злякалася, що він битиме ще й перестала пручатися. З очей потекли сльози. Він знову почав проводити рукою по моїй промежині, натискаючи на клітор. Я була збуджена до цього, тому ледве стримувала стогін при його дотику до нього.

— Хочеш мого члена, мерзенна шльондро? Зараз я його тобі дам!

Я почула гарчання з того боку, де був Алекс. Закрила очі, намагаючись сховатись від цього жаху всередину себе.

На зміну пальцям, що грубо пестили мене, прийшов член. Спочатку мій мучитель водив їм між губ, розмазуючи вологу. Потім почав повільно просувати його всередину.

Я стиснула кулаки, щосили намагаючись лежати спокійно. Але він проникав зовсім небагато і знову висовував. Знову і знову голівка терлася об клітор і дражнила. Я закусила губи, щоб стримати стогін. Мені було дуже гидко, але тіло просило члена. Я стала трохи виляти стегнами, щоб вирватися з його хватки і припинити муку. 

Дерек просунув руку мені під живіт і почав стискати в пальцях клітор і натискати на нього. З мене почали вириватися схлип навіть при стиснутих губах.

— Ось так, хтива сучко… — важко дихав він наді мною. — Ось що тобі треба.

Раптом Дерек зробив різкий рух, увійшовши в мене по самий пах. Мене облило хвилею задоволення, і я закричала. За першим поштовхом був другий, третій, четвертий… Я кричала, не перестаючи, захлинаючись від фізичного задоволення та морального приниження. 

Нарешті стінки піхви стиснулися в солодкій судомі і мене затрясло в пульсуючих хвилях оргазму. Дерек відпустив моє волосся, і я залишилася лежати на столі — розпатлана, в сльозах і соплях, зі спущеними до колін джинсами і спермою, що стікала по стегнах. Принижена. Зганьблена.

Він застебнув штани і презирливо ляснув мене по сідниці.

Повільно повернула голову і подивилась на Алекса.

Алекс сидів прикутий до кушетки. Обличчя напружене, щелепа стиснута, на скронях — піт, він важко дихав. У його блакитних очах палала така лють, що мені стало по-справжньому страшно.

— Сподобалося? — глузливо кинув Дерек Алексу. — А тепер твоя черга. Будемо вчити Рубі, як правильно з вами працювати. Сподіваюся, і це вам сподобається.