Раді Вас бачити!

Ось і жовтень. Ось і перший робочий день.

Перед початком пар написала Ліз в Телеграмі і ми домовилися випити кави біля коледжа.

- Ліель, я можу помилятися, але здається, що кава не має бути о такій ранній порі! Кав'ярні хоч відчинені? - подруга сонно протерла очі і одягнула назад свої сонцезахисні окуляри у формі сердечок. Вони напрочуд дивним образом поєднувалися з її червоною "циганською" спідницею, кольоровою хіпстерською кофтиною та ковбойськими черевиками.

- Це нормальний час для кави, ти, що на роботу приходиш за 5 хвилин до початку чи в тебе ніколи немає перших пар? Чи вся справа в тому, що хтось вчора дуже добре провів свій вечір?

Ліз шоковано глянула на мене, приспустивши окуляри.

- Ти, що відьма? Дівко, ти мене лякаєш, - жартівливо сказала вона. - Це знаєш, я згадала один смішний момент зі старого мультсеріалу "Гравіті Фоллз".

- Хмм, звучить цікаво, якось потім покажеш мені, але навіть не думай, що тобі вдасться цим змінити тему, - хитро мовила я, забираючи наші американо.

Ми крокували до непримітної лавочки, яка, тим не менше, відкривала чудовий огляд на всіх, хто йде чи їде в бік коледжу.

- Добре. Розказую, - змирилася Ліз, дмухаючи на каву, - ми з Антоном закінчили вечір не лише кавою. Ще пропустили кілька коктейлів та поговорили по душах. Ну, і під закінчення вечора може поцілувалися раз чи два, - завершила вона навмисно не відриваючи погляд від чорної гарячої рідини.

- То це ж чудово, вітаю вас!

- Справді? - дівчина нарешті підняла на мене взір. - А я думала, що ти будеш засуджувати.

- Що саме, поцілунки? Ліз, не сміши, ви ж дорослі люди. Навіть якби ви переспали - я б не засуджувала. Та й моя думка не має тебе хвилювати! Ти маєш орієнтуватися в першу чергу лише на свої бажання і думати лише про себе! Це ж твоє життя, воно в тебе одне і явно не для того, щоб залежати від думки інших!

- В такі моменти я згадую, яку дисципліну ти викладатимеш, - доброзичливо усміхнулася дівчина.

- Поза межами он тієї будівлі, - я тикнула в бік коледжу, - з тобою говорить моя особистість, а не мій диплом, - зауважила я.

Дівчина пирснула зі сміху, дивлячись на мій палець, який вказував якраз на щойно прибувше синє ауді.

- Ну, точно відьма. Тільки чари в тебе дивні. Я би таке і в страшному сні не хотіла би бачити!

- Я теж...- про те, що можливо він з′являвся в моїх снах іншого жанру - я воліла мовчати.

Я швидко опустила руку, але пізно - мене побачили. Чоловік зупинився лише на мить і ніхто інший цього й не помітив би. Але я помітила. Його холодний чи навіть крижаний погляд остудив мене настільки, що не зігрівало ні жовтневе сонце, ні американо.

Що ж, я трішки не так планувала починати свій перший робочий день.

На диво, але у всьому іншому ранок був дуже навіть хорошим. Мене познайомили з колегами, я запам'ятала не всіх - благо Ліз допомагатиме, коли що. Майже всі були привітні: хтось награно, хтось щиро, але лише одна людина залишалася льодяною брилою посеред теплої атмосфери. Після побажання успіхів, я рушила на свою першу пару в цьому коледжі в якості викладачки.

Моя ранкова лекція була в аудиторії на першому поверсі: велике світле приміщення в зелених кольорах. Тут весь перший поверх був у зелених кольорах. Студентів зібралося достатньо. Мене мандражило, але відступати нІкуди. Привітавшись та представившись, я продовжила з того місця, де закінчив попередній викладач – «Історія розвитку психології. Етапи становлення психології як науки». Нагадавши студентам про міфічні уявлення та як вони переросли у стародавні вірування, де місце психології теж знаходилося, я плавно перейшла до вчень Геракліта, Демокріта, Сократа та інших.

- Міс Андервуд, а ми щось подібне вивчали на філософії, - вигукнув староста цієї групи.

- Так, Михайле, я не сумнівалася в цьому, оскільки ці дві науки були досить тісно пов′язані на початку свого розвитку, у своїх витоків.

- А зараз вони не пов′язані?

- Хм, цікаве питання. Наразі ці дві дисципліни дотичні, але не у всьому. Наприклад, є багато проблем сучасної людини, які у психології та філософії спільні. Це, наприклад, – особистісний сенс і мета життя, моральні цінності, світогляд. Також до спільних проблем цих двох наук можна віднести проблему сутності та походження людської свідомості, природи вищих форм людського мислення, вплив суспільства на особистість і навпаки. Ну і найпростіші спільні питання: відповідальність, совість, сенс життя, духовність – те, що психологи без допомоги філософів не в змозі самостійно вирішити. І все це ми будемо вивчати з вами на наших парах.

- То може вам об′єднатися із Левієм Юрійовичем? – подала голос дівчина із задніх рядів.

- Перепрошую, об′єднатися для чого? – я не розуміла до чого вона вела, але завчасно насторожилася, відчуваючи якийсь підтекст. Та як виявилося даремно.

- Для вирішення цих питань, для чого ж іще? Ніхто досі не вирішив проблему сенсу життя: для чого ми живемо, як виникли і таке інше. А об′єднавши наочно філософію та психологію можливо щось вийде змінити.

- Дякую, Ольго, - я згадала її ім′я, - за таку чудову пропозицію, я неодмінно поділюся нею з містером Шерером. – Будь він тричі проклятий.

Всі наступні пари минули дуже швидко і насичено. І ось я вже заповнюю деяку документацію перед тим як стати вільною і піти додому.

Проходячи повз напівпорожню аудиторію я помітила викладачку інформатики, яка щось говорила одній зі студенток. Та видавалася наляканою. Підійшовши ближче мені вдалося потрапити мабуть в кульмінаційний момент.

- І взагалі, - продовжила викладачка, підходячи впритул до дівчини, - ти чому сидиш на парті?! Та ще й з твоїми габаритами! Хочеш купувати нову, коли ця під твоєю вагою зламається?!

Та дрібка студентів, які були в кабінеті збентежено завмерли. Дівчина присоромлено прошепотіла вибачення і злізла з парти не сміючи підняти опущені очі.

- Ну, це вже нікуди не годиться, Єво Павлівно! Ви хочете, щоб на вас подали скаргу за бодішеймінг та надрукували відповідний допис під вашим фото на сайті навчального закладу?! Єво Павлівно, а чи ви втратили здоровий глузд, кажучи таке бідній дівчині та ще й в епоху гаджетів, коли вас знімуть на відео за лічені секунди! Чи у вас настільки низька самооцінка, що ви обрали пригноблювати беззахисну дівчину, яка не зможе вам перечити?! - невідомо звідки взялися сили це все промовити без затинання та без страху перед цією лярвою. Ці сили підживлювалися від моєї злості. І сказавши це все я дивилася без остраху на цю стерву, яка просто стояла і здавалося не могла повірити, що хтось взагалі посмів проти неї відкрити рота.

- Що ти?.. - спантеличено почала вона, але я не дала їй закінчити думку.

- Вибачайтеся, бо завтра про вашу неетичну поведінку знатиме не лише весь коледж, а й весь інтернет - а його ви не зможете зупинити - вас можуть "відмінити", а потім і звільнити.

Здається її мізки таки почали щось кумекати, бо, злодійкувато озирнувшись навколо і побачивши як за даною ситуацією стежить щонайменше десятеро студентів і дехто дійсно знімає відео, викладачка все ж дійшла правильних висновків.

- Вибач, Маріє, мені шкода. Більше не повториться, - і навіть не очікуючи на відповідь студентки, швидким кроком покинула аудиторію.

- Дякую, міс Андервуд, - почула я позаду себе від Марії.

- Ти не маєш дякувати! - я повернулася і заглянула в трохи сумні карі очі прекрасної леді. - Це адекватна реакція будь-якої розумної людини. Не дозволяй нікому так із собою говорити! Навіть, якщо це викладачка! Захищай себе за будь-яку ціну! Адже ти - це найцінніше, що в тебе є! І вибач, якщо це звучить дещо пафосно, але це дійсно так!

- Дякую. За підтримку дякую!

- Гееей, Ліееель, я чула про твою феєричну витівку! - це мене на дворі наздогнала захекана Ліз.

- Хтось зі студентів розповів? - Ліз була вже четверта з викладачів, хто хотів подробиць з перших вуст. Мені це не сподобалося. Бо підозрюю, що таким чином я нажила собі ворога. Але й бездіяти в тій ситуації я не могла собі дозволити!

- Не важливо хто, а важливо, що про цей інцидент говорить весь коледж!

Я втомлено зупинилася.

- Ти гадаєш, що на мене це вплине позитивно? Я дуже сильно ненавиджу конфліктувати! І виділятися. І я всі свої внутрішні сили поклала на те, щоб відстояти цю дівчину. Тепер я знесилена і виснажена.

- Я розумію, що Єва від сьогодні з високою ймовірністю матиме на тебе зуб, але ти все правильно зробила! Якщо раптом виникне складна ситуація чи вона тобі щось казатиме негарне - клич мене - вирішимо все разом, можеш покластися на мене!

- Дякую, Ліз, сподіваюся до цього не дійде.

- Я теж. А тепер - давай подробиці!

Ми вирішили випити кави після роботи і в спокійній атмосфері я нарешті повідала дівчині, що і як відбувалося.