Раді Вас бачити!

І знову у нас розпочалися проблеми. Цей чурбан лускатий уперся на порожньому місці, і все тут! Чи бачите, не царське це діло ночувати в одній кімнаті з ницою людиною... Ну гаразд, офіційно причина була іншою.

— Не годиться незаміжній дівчині... — вкотре завів він свою шарманку в такт моїм думкам.

– Я вже спала з тобою! — перебила його, не витримавши, з тугою дивлячись на таверну, перед якою ми вже добрі півгодини сперечалися.

А з будівлі, між іншим, наполегливо тягло чимось смачним, здобним, м'ясним… М'ясний пиріг? Хоч би це був він. А якщо ще й пиріжки гарячі будуть, начинені курячим паштетом, м-м-м...

— Тріш! — заволав дракон, висмикуючи мене з моїх мрій.

– А?

— Який сенс видавати чергову провокаційну фразу та відключатися, думаючи про щось своє?! — обурився він.

— Тобі з ходу назвати п'ять причин? Перша: щоб побалакати. Друга: перевірити реакцію на ігнор. Третя: знайти собі цікавіше заняття. Четверта: це була не провокація, а розумний аргумент. П'ята… м-м-м… ну серйозно, задовбав вже.

— Припиняй знущатися! Нам потрібно зняти дві окремі кімнати, — заявив він безапеляційно, викликавши моє чергове зітхання.

 — Та не маю я зайвих грошей на окрему кімнату. Свій меч закласти ти навряд чи даси, смикати луску і далі з твого багатостраждального заду мені совість не дозволить. Та й те, що разом подорожує пара — це нормально в тому випадку, коли це брат і сестра чи наречений із нареченою. У всіх інших випадках — це як вивісити транспарант: дивіться, з нами щось не так, ми або наймані вбивці, або повії на завданні, або... Та чи мало хто ще підозрілий і неприємний. На мого брата ти ніяк не котиш, так що змирись із роллю нареченого. Особливо якщо цей збожеволілий ланцюг знову на нас накинеться при свідках. Напівбожевільна парочка романтиків завжди викликає розчулення. Та й безпечно це — кому хочеться зв'язуватися з ідіотами?

Моя резонна відповідь справила враження на дракона. Він кілька разів поривався щось відповісти, але щоразу обривав себе і хмурився ще більше, мабуть, сам же відкидав черговий аргумент. Я задоволено посміхнулася, розуміючи, що раунд за мною, і поблажливо поплескала його по плечу.

— Та не хвилюйся ти так, я залицятися до тебе не стану. І візьмемо кімнату із роздільними ліжками.

Останню пропозицію я домовляла вже на деякій відстані, надто вже звірячим став погляд дракона. Хоча так і кортіло сказати, що раз його це обурює, можу трошки і позалицятися.

— І взагалі, я їсти хочу, ти теж — не заперечуй, я чую як бурчить твій живіт. Та й чим швидше ми заселимося, тим швидше я приступлю до втілення своїх планів. Чим швидше я покінчу зі своїми справами, тим швидше ми почнемо пошуки мага, який позбавить нас ланцюга, — використала я свій останній аргумент.

І ось не знаю що стало вирішальним: обіцянка незабаром звільнити Себастьяна від моєї компанії або ж шлях до здорового глузду у драконів також лежить через шлунок. Але хлопець посунув у таверну попереду мене. Знизавши плечима, я пішла за ним.

Всередині я знову розіграла карту закоханої парочки. Себастьян розважливо мовчав. Акторський хист, звичайно, на два з мінусом, але хоча б не заважав. І все ж я перестаралася.

— Ти обіцяла окремі ліжка! — шипів дракон мені на вухо, поки ми піднімалися скрипучими сосновими сходами на другий поверх, де були розташовані кімнати постояльців. Мою долоньку холодив ключ від місцевого номера а-ля люкс для наречених, який нам видали за ціною звичайного, вразившись нашою історією.

— Я чесно намагалася відмовитися, розігруючи незручність і збентеження сільської дівчини, — так само пошепки відповіла я, не забуваючи старанно червоніти і хихотіти, ніби Себастьян нашіптує мені якісь милі дівочому серцю дурниці.

— Ти сама вихопила цей ключ із рук господині, варто було тобі почути про балію, що стоїть за ширмою, в яку тече уже гаряча вода! — нагадав він із обуренням.

— А от не треба стояти між мною та моїми давніми мріями про ванну! — Вже я зашипіла розлюченою кішкою.

Дракон, не чекаючи від мене такої реакції, навіть мимоволі відсахнувся на мить. Але ми вже якраз прийшли до потрібної кімнати і суперечка зів'яла сама собою.

— Розташовуйся, а на мене чекає моє золотко-о! — вигукнула я, скидаючи свій рюкзак прямо на підлогу на шляху до досить великого ліжка.

Себастьян почав щось бубоніти з цього приводу, але я вже не слухала, сховавшись за ширмою. З благоговінням провела по борту дерев'яної відполірованої балії, в якій можна напівлягти, як у звичайній середньостатистичній ванні. Із завмиранням серця торкнулася нагрівального артефакту, що миготів червоним вогником, і не стримала захоплений вереск.

Через секунду за ширмою опинився Себастьян з мечем у руках.

— Ти чого? — знову майже пошепки запитала я після невеликої паузи.

— Кричала, — на подив лаконічно відповів він, покосившись з підозрою на водичку, що весело дзюркотіла, заповнюючи балію.

– Я раділа.

— Бочці?

Брова дракона здійнялася догори. Уточнюючи, хлопець мечем вказав на мій скарб, викликавши моє шипіння — нічого гострими залізяками розмахувати поруч із моєю майже мрією.

— Знаєш, скільки я мріяла нормально викупатися, відмокнути не в бочці, а саме у великій балії? І не чекати, поки мені натягають відрами воду, вибираючи між тим, щоб митися в гарячій воді на денці, або повній бочці вже охололої води? І взагалі, вийди за ширму, я роздягатимуся, — шикнула на нього.

— Просто тут?!

— Пропонуєш у коридорі? Я викупатися хочу, — фиркнула я, налаштовуючи гарячу воду. Пихтіння з боку дракона посилилося.

– Ти неможлива! — рикнув він за підсумком і все ж таки вийшов за ширму.

А через кілька секунд я почула ляскіт дверей. Хмикнувши, я вискочила з-за ширми для того, щоб взяти мильні засоби та чистий одяг з рюкзака, поки набирається вода. У животі охоче забурчало, варто було мені нахилитися. А справді, про те, що непогано б підкріпитися, я встигла забути, варто було почути про гарячу воду прямо в кімнаті.

 Зітхнувши, порилася в кишені і визирнула в коридор. Як і думала, дракон знайшовся там. Зайняв вичікувальну позицію біля вікна, навіть спиною транслюючи мені наскільки я аморальна особистість.

— Себе, сходи поки вниз, замов нам вечерю, добре? — покликала я і, коли він обернувся до мене, кинула йому кілька монет.

— Себастьян, — поправив він машинально, дивлячись на мене з подивом. — І через скільки годин ти спустишся?

— О, так ти знаєш все ж таки яке важливе значення має ванна для дівчини! — здивовано вигукнула я. — І так, я б з радістю усамітнилася там на кілька годин, але нажаль. Спочатку справа, а потім можна ніжитися. Зараз мені досить обмитися з дороги... — почала я, майже вірячи в свої слова, але здалася до того, як закінчила свою думку. — Ну і не чекай, починай їсти без мене, а мені й прохолодна їжа смакує. За вечерею тоді докладно обговоримо план наших дій тут, починаючи з того, що необхідно для успішного завершення моїх справ і закінчуючи нашим визволенням один від одного.

 І, підморгнувши йому після цієї надихаючої обіцянки, поспішила втекти назад до кімнати. Нехай я і не збиралася відмокати годинами, я не мала наміру втрачати жодної хвилини. Ванно, я мчу до тебе!