Раді Вас бачити!

- Хочу тебе, до безумства, Мішель! Перестань вже мене мучити! - захекавшись промовив Ніколас

- Я казала тобі, що робити в таких випадках, дорогий чоловіче! - зло пробурчала, адже Ніколас рукою вже став задирати мою сукню.

- Ти хочеш, щоб я займався коханням з іншими жінками? - усміхнувся він

- Раніше в тебе це чудово виходило, що ж змінилося тепер?

- Сам не знаю...

- Та й узагалі, хіба це погано, що я хочу тільки свою власну дружину? Ти маєш бути цьому тільки рада!

- Багато честі! Я тобі не собачка, щоб сидіти й чекати, коли ж ти на мене звернеш увагу, коли ж ти захочеш мене! Я себе не на смітнику знайшла! - такою ж інтонацією відповіла я і спробувала скинути його руку

- Як ти заговорила...

- Як? Ну... давай скажи. Нагадай мені ще раз, що ти цим шлюбом врятував фінансове становище моєї родини! І ще раз скажи, де моє місце!

- Твоє місце, Мішель, у моєму ліжку... - побачивши, як моє обличчя видавало злість, він продовжив, - біля мене. Я хочу тебе не тільки тілом. Не знаю, що сталося з тобою, може, це твоя втрата пам'яті, але я згоден спробувати те, що ти хотіла... і я справді хочу, щоб ти народила мені спадкоємця.

- Тільки ти мене забув запитати! На що згодна я? Ти не думав, що своїм ставленням до мене, убив усі мої прагнення, тим більше після нашої останньої розмови, коли ти вказав, де моє місце.

- Мішель, може досить...

- Не досить! І спадкоємця тобі народжувати я не хочу! Без кохання не хочу народжувати дитину!

- Ти покохаєш мене! Не можу, правда, сказати, скільки тобі потрібно буде на це часу, але ти покохаєш, у тебе просто не буде вибору!

- Я просто дивуюся твоїй самовпевненості! Невже ти думаєш, що я погоджуся і буду й далі закривати очі на твої зради. Навіть якщо ти будеш зі мною, то варто мені мати пузо і дитину, яка вічно потребує уваги, як ти знову опинишся в обіймах таких як Амалія. І не дивись на мене так. Я точно знаю, твоя кобеляча натура нікуди не дінеться. Ти вже звик, що в твоєму ліжку не я головна жінка.

- Та мені тебе однієї, з головою вистачає, не думав, що ти така пристрасна, така емоційна, така жива... раніше ти була схожа на залякану мишу, завжди ховала очі, від мого погляду, ти була такою сором'язливою і ніколи не говорила зі мною так відкрито. Я ніби зовсім іншу людину бачу перед собою. Ти кажеш, що думаєш... така відважна... і мене дивує, як завзято ти відстоюєш свою точку зору.

- Це називається самоповага, Ніколасе!

- Не думаю, що ми говоримо про одне й те саме.

- Все одно! Зараз не час і не місце говорити про це! - наполягла і я знову спробувала звільнити себе, але Ніколас ні на міліметр не зрушив з місця.

- За твоїми словами, часу і місця взагалі немає. Досить відштовхувати мене, Мішель. Ми все одно будемо разом. Хоч би як ти зараз пручалася.

- Ніколасе! У тебе хіба немає ніяких справ, державної важливості? - спробую натякнути так

- Звісно є, люба, ти змусила мене подивитися по-іншому на стан справ у королівстві. У мене справді багато проблем. І я, мабуть, прислухаюся до деяких твоїх порад, - нарешті! Змогла зітхнути на повні груди, бо Ніколас випустив мене зі своїх лещат і перестав затискати біля стіни. Я сподівалася, що він нарешті піде, я зраділа тому, що він відійшов від мене на кілька кроків, навіть дав змогу піти, але в найостаннішу мить, коли я майже пройшла повз нього, він схопив мене за руку й усміхнувся перед тим, як знову пристрасно поцілувати мене. Цього разу наш поцілунок тривав не довго, він відпустив мене і швидко пішов, а на мене вже чекала Марі.

Я була злою на цей вчинок, як і на все, що останнім часом стосується Ніколаса. Чортихаючись, продовжила свій шлях за обідом. Зла як чорт.

Марі порівнялася зі мною, і була надто задоволеною, свою посмішку приховати не могла, мене це ще більше дратувало.

- Краще висловись зараз Марі, ніж дратувати мене весь день своєю задоволеною фізіономією!

- Я просто рада за вас, міледі.

- Мішель, я ж просила просто Мішель!

- Ні, міледі. І не просіть, по-іншому я вас називати не можу, спершу язик не повертався, бо ви були цілковитою протилежністю минулої Мішель. Але тепер я розумію, що саме такою і має бути справжня герцогиня. Ви дуже відважна і смілива, я б так не змогла, а як ви герцога до себе привабили, він до жодної жінки так не чіплявся, як до вас, і це ви його дружина!

- Звідки тобі знати про всі його пригоди, у нас кажуть зазвичай, кобель - він і в Африці кобель! Тобто в будь-якому місці і в будь-якій ситуації. Чоловічу натуру не змінити!

- О, у вас це чудово виходить, міледі. Я про змінити.

- Ти ще дуже наївна Марі, і зовсім не знаєш чоловіків! - важко зітхнула я, бо не горю бажанням сперечатися і щось пояснювати своїй помічниці.

- Ви маєте рацію, міледі. Я зовсім не знаю чоловіків, - на цих словах щоки Марі почервоніли, - але я бачу те, що бачу. І хоч ви не хочете приймати це, але ви сильно зачепили герцога, він ще нікого так не домагався. Жінки самі пропонували себе, з огляду на його становище і привабливість.

- Марі, давай залишимо цю тему, я хочу просто поїсти, - благально подивилася я на помічницю.

- Як скажете, міледі. - Марі кивнула і помчала на кухню.

Через пів години я сита і вже спокійна поверталася до себе в кімнату.

Чоловік мій, як і казав, почав роз'їжджати по своїх землях і щоразу повертаючись був похмурішим за хмару. Воно й не дивно. Я казала йому, що люди скоро розбіжаться, а Ірліха потрібно звільнити, так би я сказала у себе в часі. Але довелося обмежитися словом "вигнати"

Не знаю, що відбувалося в герцогстві цей тиждень, але те, що Ніколас нарешті звернув увагу на стан справ у своєму герцогстві, це видно.

Він навіть до деяких моїх порад дослухався.

Ми якось прогулювалися з Марі територією замку і зайшли, мабуть, до тієї частини, де герцог тренував своїх бійців, свою чорну захисну форму він зняв, залишився в білій сорочці, наполовину відчиненій. Волохаті й сильні груди виднілися, привертаючи на себе свою увагу. Пам'ятаю його тіло. Він до біса добре складений. Але й тіло його не зовсім ідеальне, багато рубців, від неправильно оброблених ран.

Зараз показує своєму бійцеві, як правильно і швидко йти від удару. Рухається він, звісно, швидко і спритно. Видно, що він хороший боєць. Я навіть задивилася на нього. Зараз здавався таким сексуальним. Його сила і спритність заманила мене.

Від вульгарних думок відволіклася, бо поділ сукні став лоскотати щиколотки, підібрала тканину руками і тільки й встигла почути вереск Марі, вона прокричала "Міледі" і різко відбігла від мене. А я різко подивилася вниз, щось продовжувало лоскотати мої ноги. І коли я зрозуміла що, серце пішло в п'яти. Я заверещала на все горло. Відстрибнула куди подалі і в паніці побігла до Ніколаса.

Зупинилася на півдорозі, коли побачила, що через мій крик Ніколас відволікся, і його боєць поранив у плече. Я навіть кров побачила. Мені аж погано стало. Я так і зупинилася на півдорозі. Ніколас же щось крикнув своєму бійцеві, той, опустивши голову, пішов, а сам Ніколас закрив рану рукою і пішов до мене на зустріч.