Раді Вас бачити!

Після Гаррі, як завжди, до палати заходила Софі.

- Привіт крихітко, як ви тут?

- Усе ніяк не можу звикнути, що ти питаєш про нас, у сенсі, про мене і дитину.

- Ну так, звикай уже, вас зараз двоє!

- Непогано, лікар теж каже, що я сильна, і якщо в мене більше не буде таких емоційних зривів, то незабаром уже можу повертатися додому.

- Мені здається, Гаррі сьогодні має навіть гірший вигляд, ніж учора, ти продовжуєш його ігнорувати?

- Он, поглянь, скільки барахла наніс! - Роуз відсунула полицю в тумбочці й показала подрузі її вміст, там було кілька маленьких коробочок, мабуть, у яких, каблучки, і ще багато чого...

- Нічого собі. Так це справжнє каміння?

- А то які? Каже, що я для нього дорожча за золото! Тільки от ніякі його камінці не змусять мене забути ті слова! І те, що я мало не втратила дитину! - Роуз насупила брови і схрестила руки на грудях.

- Крихітко, про розлучення, я сподіваюся ти це не серйозно?

- Чому не серйозно? Дуже навіть! Скоро він отримає документи!

- Роуз, навіщо ти так?

- Не можу, не можу я жити з його ревнощами, розумієш? Цього разу я ледь дитину не втратила, що буде далі?

- А сама то? Наче ти його менше ревнуєш! Адже у нього тисячі прихильниць, він зірка, а дружина йому ти!

- Я в таку ситуацію, як він, не потрапляла! Як він міг подумати, що я можу йому зрадити? Ми ж тільки-тільки одружилися!

- Ну, ми вже обговорювали цю тему!

- Тайлер став до мене часто ходити, теж майже щодня буває!

- Ну, не дивно, по-моєму, він один нормальний із трьох братів. Турбується про тебе.

- Гаразд я побігла, зайду до тебе завтра!

Наступного дня Гаррі знову прийшов, як завжди приніс квіти, вітаміни і фрукти. На запитання Гаррі вона, як і раніше, не відповідала, продовжувала його ігнорувати, а Гаррі вже майже все перепробував, навіть погодився піти зі сцени! Роуз однаково промовчала, вона, як зазвичай, сиділа на ліжку, майже нерухомо, дивлячись у вікно, і краєм ока роздивляючись чоловіка. Вигляд якого був справді з кожним днем дедалі жахливішим.

Від переживань він жахливо схуд, шкіра бліда, під очима сині кола, скоріш за все майже не спить, і майже не їсть. Роуз ставало його шкода і в такі моменти вона просила його щось зробити, типу прочинити вікно або збити їй подушку, брюнет помітно веселився і з радістю виконував усі її доручення. Але на цьому їхнє спілкування закінчувалося, і він сумний, йшов від неї додому.

В один із таких днів Гаррі отримав шлюборозлучні документи поштою. Спочатку він розлютився і розірвав їх на шматки, а потім просто осів на диван у залі, серед цих клаптиків паперу, і зовсім зажурився, руки опустилися, погляд у нікуди, і апатія на все.

У такому стані його застали брати, коли обидва зайшли до будинку.

- Гей, Гаррі! Що з тобою? - брати захвилювалися, побачивши брюнета в такому стані, він сидів навколо клаптиків паперу, і кілька з них, взяли до рук брати, склавши пазл, вони зрозуміли, що Роуз подала на розлучення і зараз Гаррі порвав шлюборозлучні документи.

- Ясно, значить вона все-таки подала на розлучення!

- Ну що, до цього все йшло, ти сам винен!

- Тайлере! Може годі вже, ти бачиш, йому, по-моєму, вже гірше бути не може! - цього разу Джек знову став на захист брата

- Гаррі! Тобі принести чого-небудь? Води може? Горілки? - але у відповідь тиша, порожній погляд у нікуди, він навіть не реагував на братів. Так він просидів пів ночі й не помітив, як заснув.

 Наступного дня Гаррі не прийшов до Роуз, і їй здалося це дивним, уже навіть Софі прийшла, а його все не було, білявка занепокоїлася, і навіть зраділа, коли двері в її палату відчинилися, але це був Тайлер. У руках у нього був пакет.

- Привіт Роуз, я ось приніс тобі порцію вітамінів і фруктів. Подумав, хіба мало, може в тебе вони закінчилися...

- Мене вже нудить від них, щодня носите, я не можу їх стільки їсти.

- Ну, нудить тебе з іншої причини, люба, а фрукти їсти треба!

- Як ти сьогодні?

- Добре, тільки здається мені, що я наркоманкою стала, в мене постійно встромляють голку з цією крапельницею, на руці вже місця живого немає.

- Значить так треба!

- Я на кілька хвилин забіг, тож я, мабуть, піду, радий, що тобі краще... - Тайлер поцілував Роуз у щоку і рушив до виходу.

- Тай! - шатен уже майже вийшов із палати, як його гукнула дівчина

- Так, люба?

- Я сьогодні не бачила твого брата, куди це він подівся? У нього знайшлися важливіші справи? - Тайлер помітно знітився

- Ні, просто він отримав документи про розлучення...

- І що, він їх підписав? - голос Роуз помітно здригнувся

- Ні, він їх порвав, і відтоді ні з ким не розмовляє, дивиться в одну точку, у нього, напевно, теж депресія, бачила ж, виглядав то він паршиво. Взагалі я не хочу в це втручатися, я якраз хотів піти подивитися, як він там.

- Ясно, - просто відповіла дівчина, але помітно розхвилювалася

- Ну все, люба, не нервуй головне, до зустрічі! - коли Тайлер пішов, Роуз знову втупилася задумливо у вікно. Загалом заснула вона не відразу.

- Гей, Гаррі, ти там живий взагалі? - Тайлер побачив брата на тому ж місці, що й учора. Зірка лежав і дивився в одну точку,

- Не запитаєш у мене як справи у Роуз? Я тільки що від неї! - у відповідь тиша

- Можеш назвати це успіхом, але сьогодні вона запитувала про тебе, чому ти не прийшов, значить, мабуть, чекала! Ти мене взагалі чуєш? - брюнет продовжував витріщатися в одну точку

- Ну і чорт із тобою! - Тайлер розвернувся і пішов. Тайлер не поділяв думки Джека, він усе ще злився на меншого брата, за його вчинок, за його поведінку...

Наступного дня Гаррі все-таки прийшов до дружини. Тільки цього разу він ледве помітно посміхнувся замість привітання, приніс, як зазвичай, фрукти й вітаміни, нічого не говорив, так само як і Роуз, мовчав. У такій тиші він пробув у дружини хвилин п'ять, потім залишив на тумбочці самотню квітку, поцілувавши руку дружині, розвернувся і пішов.

Роуз була шокована, їй було незрозуміло, чому Гаррі не сказав жодного слова, виглядав він ще гірше.

Наступні кілька днів ситуація повторювалася.

Гаррі приходив, мовчки діставав усе з пакетів, сидів поряд хвилин п'ять, і йшов. Після третього такого приходу Роуз не витримала і з нетерпінням чекала Тайлера, який мав прийти після Гаррі.

- Привіт, люба, я буквально на кілька хвилин, хотів дізнатися, як ви тут? - Прийшов Тайлер і привітався з Роуз

- Привіт, добре, слухай Тай, я хотіла запитати...

- Слухаю?

- Що з Гаррі відбувається?

- Ну як тобі сказати, у нього проблеми з голосом, він уже майже тиждень не розмовляє взагалі, ми думаємо це емоційне, він таким став після того, як отримав документи на розлучення. Тільки будь ласка, не хвилюйся, тобі не можна!

- Він був у лікаря, що сказали? Це минеться? Воно лікується? - запитання просто посипалися в Тайлера, було помітно як Роуз переживає за чоловіка

- Ну ось, даремно сказав, потрібно було тобі не говорити! Заспокойся будь ласка, тобі не можна хвилюватися! - шатен намагався заспокоїти Роуз

- Ну так? Він був у лікаря?

- Швидше за все ні, я ж кажу, що він не може говорити.

- Про що він тільки думає? А якщо це дуже серйозно? - Роуз всерйоз занепокоїлася.

- Заспокойся тобі кажу, я попрошу лікаря вколоти тобі заспокійливе.

- Тайлере! Ти ніби не чуєш мене!

- Ось сама завтра і змусь його піти до лікаря, тому що йому, схоже, вже все пофіг!

- Так і зроблю! - Роуз була перезбуджена

- Чудово, гаразд, люба, мені пора! - шатен поцілував блондинку в щоку і вийшов із палати. Дорогою він заскочив до її лікаря і попросив, щоб їй вкололи заспокійливе, вже дуже переживав Тайлер, щоб Роуз не нервувала.

Настав новий день, Роуз уже чекала на прихід Гаррі, тож коли він увійшов до палати, то побачив, як його дружина стоїть біля вікна, а поруч - перевізна крапельниця. Зазвичай коли Гаррі приходить, Роуз сидить на ліжку, тому що в цей момент до неї підключена крапельниця. Сьогодні блондинка підготувалася, і попросила можливість пересуватися. Гаррі був здивований, побачивши свою дружину в такому вигляді, він явно не очікував, що вона буде його чекати.

Брюнет підійшов і поцілував дружину в щоку, потім, як зазвичай, став звільняти пакети з фруктами і вітамінами.

- Ну привіт, чоловіче! - Роуз уперше за весь час із ним заговорила. Гаррі в цей момент уже закінчив розбирати пакунки, почувши голос Роуз, він подивився на неї і трохи посміхнувся їй.

- Що, мовчиш? Не можеш говорити, так? Тріснути б тебе чимось зараз, та мені хвилюватися не можна! Що ти на мене так дивишся? Знаю я, що в тебе з голосом щось, і на вигляд ти зараз, ніби помирати зібрався! Ти що надумав, а? Мене одну з дитиною залишити? Ні вже! Ти теж брав участь у її зародженні, тож давай, зараз ми з тобою потихеньку підемо до лікаря на огляд. Я швидко ходити не можу, у мене голова паморочиться під крапельницею, тож вставай і ходімо! - Роуз була сувора і серйозна як ніколи, Гаррі встав із ліжка і став показувати жестами щось на кшталт щоб вона залишилася тут, а він сам сходить, це дівчина зрозуміла.

- Ні вже, я тут сидіти не буду! Я піду з тобою, щоб бути впевненою, і не накручувати сама себе. Так що, ходімо! - Роуз почала котити крапельницю до виходу з палати, крапельниця висіла на спеціальному пристосуванні, немов висока вішалка на коліщатках, блондинка вже навіть вийшла з палати, а Гаррі все стояв на місці.

- Ну, ти йдеш, чи ти хочеш, щоб я, вагітна, з крапельницею по всій лікарні ходила сама? - Гаррі знову посміхнувся і взявши Роуз під руку, не поспішаючи пішов із нею до лікаря.

У лікаря Гаррі пробув хвилин десять, за цей час Роуз встигла занудьгувати. Доктор зробив якісь аналізи, просвітив горло, знімки дивився, і поки він закапав Гаррі препарат, і той мав перебувати в певній позі п'ять хвилин, доктор вийшов поговорити з Роуз.

- Ну що, лікарю, що з моїм чоловіком? - Роуз мала стурбований вигляд

- Що я можу сказати, ви вчасно звернулися, ще б кілька днів, і він би точно втратив голос. Не можу зрозуміти, що призвело до такого, найімовірніше, емоційний стан, люди творчі, у них часто таке буває, але я не думав, що в такого молодого хлопця теж може таке трапитися. Та не хвилюйтеся ви так, я, як бачу, вам взагалі протипоказано хвилюватися! Я ввів йому спеціальний препарат, хвилин так за сорок він уже може пробувати говорити по кілька слів, але одразу напружувати горло не можна, з його професією це загрожує наслідками, я особисто знайомий із творчістю вашого чоловіка, місіс Гейт. У нього приємний голос, і буде дуже шкода, якщо він його втратить. Ах так, що це я про сумне, вам же не можна хвилюватися! - тільки Роуз стала задумливою і майже не дивилася на доктора.

- Місіс Ґейт, не хвилюйтеся ви так, зараз йому має полегшати, а хвилин за сорок ви знову почуєте про те, яка ви чарівна! Тільки ви вже простежте, щоб більше він не запускав його, нехай розробляє обов'язково, ось тут я все написав, що потрібно купити і, що потрібно робити! - доктор передав листочок Роуз і повернувся до Гаррі.

Хвилин через п'ять до Роуз підійшов Гаррі.

- Лікар сказав, що перше слово тобі вже можна буде пробувати говорити хвилин через сорок. Ходімо прогуляємося чи що, мені так набридли ці лікарняні стіни, якби ти тільки знав, я через тебе, між іншим, тут стирчу вже понад місяць! Я хочу на вулицю! Ви до мене всі приходите, а толку нуль! Ніхто з вас не здогадався вивести мене хоча б у лікарняний дворик! Сама хочу,зазвичай, - - чоловік із дружиною попрямували в той самий дворик. Вони не поспішаючи прогулювалися вуличкою вздовж лавочок, де були клумби з квітами, Роуз ішла під руку з Гаррі не поспішаючи, тягнучи біля себе крапельницю...

- Так що це виходить, ти ще цілих пів години не зможеш говорити, ти можеш тільки слухати! - Роуз єхидно посміхнулася, - Ага, раз мені сьогодні так пощастило, то зараз, любий мій, ти почуєш усе, що я вже давно стримую в собі! - і Роуз почала свою розповідь чоловікові про те, який він дурень, ревнивець і власник, вона висловила все те, що вона про нього думає, про його вчинки, про те, що її задовбали його ревнощі, не забувши згадати, що її дратує, що його розкидані речі розкидані по їхній кімнаті. Про рішення, які вони повинні спочатку обговорити...

Усі закиди про свою особистість Гаррі вислухав гідно, і навіть вигляду не подав, що він із чимось не згоден. На все це пішло хвилин двадцять. Решту десять хвилин блондинка намагалася розповісти Гаррі, як жахливо їй тут живеться!

- Ось ти все питав у мене, як мені тут, та як ми з малюком почуваємося? Та ти просто не уявляєш, що таке бути вагітною! Тутешня їжа - жахлива! Мені ніхто не приносить лимонних пирогів, і навіть ти! - Роуз ображено подивилася на чоловіка. Гаррі тим часом зупинився з Роуз біля лавки, і жестом запросив Роуз присісти.

- Ля... ля... ле... ч... ка - хрипким голосом ледве чутно Гаррі намагався сказати, обличчя спотворилося від болю, і він інтуїтивно взявся за горло

- Гей, гей, ти що? Тобі ще п'ять хвилин не можна говорити, перестань напружувати горло завчасно!

- Лялечка, - зібравшись із духом і пересиливши біль, у брюнета вийшло не голосно вимовити слово, і навіть кілька. Напружуючи зв'язки через хвилин п'ять уже зовсім тихо, але Гаррі зміг говорити.

- Лялечко, мені прийшли документи про розлучення, - Гаррі сумним поглядом подивився на дружину, - Лялечко, - зірка був геть у розпачі, та плюхнувся на коліна перед нею, - Будь ласка, не треба нам із тобою розлучатися!

- Гаррі, встань негайно, ну ти що? - Роуз стала однією рукою штовхати його в бік, щоб той встав, бо іншою тримала крапельницю...

- Ні, не встану, поки ти не скажеш!

- Добре, ми не будемо розлучатися! Тільки встань, будь ласка! - Гаррі знову сів поруч.

- Лялечко, пробач мені, будь ласка, я зроблю все, що ти захочеш! - Роуз схипувала ковтаючи сльози, вона поклала свою долоньку йому на обличчя, Гаррі взяв її в руку і наблизивши до своїх губ поцілував.

- Лялечко, я так кохаю тебе!

- Досить розмовляти вже! Тобі не можна стільки відразу говорити! - але Гаррі мав намір ще щось сказати, очі його благально дивилися на дружину

- Нікуди я від тебе не піду. Кохаю я тебе, дурня такого. У нас дитина скоро буде! Все, заспокойся! Так, це хто тут при надії, і кому нервувати не можна, мені чи тобі? - Роуз скорчила серйозну пику, а Гаррі навпаки набрався сміливості і нарешті обійняв свою дружину, просто обійняв, а скільки задоволення вони обидва отримали.

- Я так сумував!

- Та замовкнеш ти вже, чи ні? Я тебе зараз трісну! Лікар сказав - не можна! - Роуз пригрозила пальчиком, на що Гаррі зробив винуватий вигляд, і жестом показав, що більше ні слова не скаже.

- Ось так то краще! - Гаррі нахилився і поцілував дружину коротким поцілунком у губи. Побачивши, що Роуз не чинить опору, він став покривати все обличчя поцілунками. Так сумував, що не втримався. Сильніше притиснув до себе кохану і поглибив поцілунок.

Тим часом Софі з братами зустрілася біля палати Роуз, якої там не виявилося, і вони разом рушили на її пошуки. Як вони й припустили, знайшли вони її в прилікарняному парку. Яким же було їхнє здивування, коли вони побачили, як Роуз стала спілкуватися з Гаррі, навіть більше того, було схоже, що вони помирилися.

- У нас, між іншим, уже п'ятий місяць пішов, мабуть, не встиг зрадіти батьківству? Ось, - Роуз узяла долоньку Гаррі й приклала до свого живота.

- Зовсім недавно штовхатися почав! - Гаррі якраз відчув своєю рукою той самий поштовх, про який говорила Роуз, обличчя його розпливлося в щасливій усмішці, і очі сяяли яскраво.

- Ля... - хотів сказати брюнет, але Роуз закрила рот рукою йому, нагадуючи про заборону лікаря. Вона побачила реакцію Гаррі і це не могло її не потішити. Гарі не встримався і знов заволодів устами дружини.

- Ну ось ви де, а ми всюди шукаємо нашу вагітну подругу! А вона тут із чоловіком цілується. Хіба тобі можна так далеко ходити з цією штукою?

- Взагалі-то не можна, але сьогодні так було треба! Та й мені справді час повертатися! Крапельниця майже закінчилася, капець, мені зараз від медсестри влетить! Ходімо швидше!

За десять хвилин усі опинилися в палаті, але медсестра все одно виявила зникнення і вилаяла дівчину. Брати Ґейт уже пішли, залишилася тільки Софі.