Раді Вас бачити!

Гей Гаррі, що вже сталося? З якого приводу ти так напиваєшся?

- Хочу спиртним стерти з очей картину, яку щойно бачив!

- Що сталося?

- Паршиво ми з тобою брата виховували. Та й, тепер уже, дружина моя хороша!

- О господи, тільки не кажи, що це знову сталося!

- Сталося! І знаєш що, немає в мене більше серця! - Гаррі почав бити себе по грудях, - так, залишилося вугіллячко, розтоптала вона своєю шпилькою все моє кохання до неї. Вдруге я навіть не знаю, як це пережити!

 У цей момент до будинку вже підходила Роуз, зйомки їй сподобалися, настрій у неї був гарний, до того ж за чоловіком вона вже скучила, тож вирішила, що скаже йому про своє становище одразу як побачить, щоб більше не затягувати. До того ж малюкові вже майже три місяці, скоро і приховувати це не вийде, через животик, що видніється.

Увійшовши в дім, вона побачила Гаррі і Тайлера на кухні, вона не відразу звернула увагу, що Гаррі пив.

- Привіт хлопчики! Блондинка зайшла з гарним настроєм і стала підходити до чоловіка ближче.

- Гаррі, миленький, мені треба тобі дещо сказати! - Роуз підійшла, обійняла чоловіка ззаду і поцілувала в щоку, на що той відштовхнув її і подивився на дружину презирливим поглядом.

- А я вже все знаю, можеш не старатися! - Гаррі встав

- Знаєш? - Роуз виглядала спантеличеною, - А хто тобі сказав? Софі, чи ти сам здогадався?

- Значить Софі знала про це! Ну, звісно, вона ж твоя подруга! - брюнет був злий і розмовляв із дружиною ледве стримуючи себе

- Не такої реакції я очікувала, значить я мала рацію у своїх здогадках!

- Як ти могла? Чого тобі не вистачало? Вдруге, з Джеком! - брюнет замахнувся, щоб дати ляпаса дружині, але потім рука його опустилася.

- Я навіть вдарити тебе не можу, хоча ти цього заслуговуєш! Тепер це я ненавиджу тебе! Та ти просто шльондра! Ти розтоптала моє серце! Бачити тебе більше не можу. Я подаю на розлучення! Забирайся з мого дому, щоб духу твого тут не було! - брюнет висловив дружині все, що хотів, і мученицьки залишив дім, сів у машину та поїхав у невідомому напрямку.

Роуз спочатку захлиналася від сліз, а потім схопилася за живіт, і скрутилася від болю. Тайлер був свідком усього, що сталося, він мовчки спостерігав за всім, потім побачив як дівчину скрутило. Він занепокоївся, і підбіг до неї.

У Роуз почалася істерика, вона не розуміла за що Гаррі наговорив їй усе це, такі жорстокі слова, вона занервувала ще більше, і тут у неї потягнув низ живота.

- Роуз, що з тобою? - Тайлер підбіг до Роуз, і пробував чимось допомогти, але дівчина нічого не відповіла, у цей момент у будинку з'явилися Джек із Софі.

Софі побачила, що Роуз схопилася за живіт і дуже злякалася, вона припустила, що Гаррі вже був і наговорив Роуз усього.

- Роуз, люба? Що сталося? Живіт? - Роуз продовжувала істерити і нічого не розуміти.

- Тайлере! Швидше вези Роуз у лікарню, нам із Джеком потрібно знайти Гаррі, він усе неправильно зрозумів! З Джеком була я, а Роуз... загалом вези її терміново в лікарню! - Тайлер беззаперечно виконав вказівку Софі, він посадив Роуз в машину і відправився в лікарню.

***

- Софі, ти знаєш, що з Роуз? - Джек, все одно, більше ніж потрібно турбувався за Роуз, любов у його серці до цієї дівчини міцно засіла і він розхвилювався не на жарт за її здоров'я.

- Взагалі це не моя ніби таємниця, але Роуз вагітна! І замість того, щоб зараз стати щасливою сім'єю, їхня сім'я руйнується, і життя малюка зараз під загрозою. Ти тільки уяви, що їй наговорив Гаррі і те, що їй не можна нервувати при надії!

- О мій Бог, Софі! Це ми з тобою винні! - зробив висновок Джек

- Давай скоріше знайдемо Гаррі! - але обшукавши всі відомі місця, де брюнет може бути, хлопці його так і не знайшли, тому вони поки що вирішили залишити пошуки і вирушити в лікарню до Роуз.

Тим часом Тайлер доправив Роуз до лікарні, її одразу повезли в оглядову, оскільки в дівчини була істерика, їй вкололи заспокійливе. Через півгодини огляду до Тайлера вийшов лікар.

- Докторе! ну що з нею?

- Ми стабілізували її стан, але в її становищі це ледь не згубило ще зовсім крихітне життя, їй категорично не можна нервувати! Жінки по-різному це переносять. У випадку місіс Ґейт, їй протипоказані будь-які хвилювання.

- Вибачте, в якому становищі?

- Як? Ви не знали? Вітаю містер Ґейт, ваша дружина вагітна!

- Спасибі, тільки я Ґейт, але старший, мій брат зараз не тут, і він, звісно ж, не знає ще...

- Боюся навіть припустити, що стало причиною такого сильного стресу в його дружини!

- Загалом, становище важке, її потрібно переводити на збереження, і краще б вам якнайшвидше знайти брата, оскільки без його підпису ми не можемо зробити належні процедури, місіс Гейт зараз в такому стані, що від неї я згоду письмову прийняти не можу.  Потрібен підпис найблищого родича, тобто чоловіка... Ну або підпису батьків! Ваш підпис, на жаль, тут не допоможе.

- Наскільки мені відомо, батьки її дуже далеко, швидше було б знайти її чоловіка.

- Чудово, ось і займіться цим. Ми вкололи їй заспокійливе, вона зараз розслаблена, не нервує і не завдає шкоди своєму організму, але щойно дія препарату мине, до неї повернеться її стан. Весь час колоти заспокійливе теж не можна, це дуже небезпечно в її становищі. За здоров'я місіс Гейт я не так хвилююся... я зараз говорю виключно про дитину. Вона пережила сильний стрес, малюк ще зовсім маленький, ми ледве запобігли кровотечі, але це не на довго... Загалом, швидше шукайте її чоловіка! - далі лікар розвернувся і пішов.

Гаррі, тим часом, приїхав в інше місто, туди, де живе зараз Міранда, вона залишала свої контакти, і зараз брюнетові здалося це гарною ідеєю.  Дійти до квартири йому виявилося складніше, ніж він думав, хитаючись і спираючись на стіну, йому все-таки вдалося подзвонити у двері. Міранда була здивована побачити на порозі Гаррі, та ще й у такому стані.

- Привіт подруга днів моїх суворих, - брюнет криво посміхнувся і зробив ковток із пляшки, підпираючи стіну.

- От уже кого не очікувала побачити, то це щасливого, одруженого Ґейта в себе на порозі, - Гаррі без дозволу штовхнув двері й увійшов у квартиру до подруги.

- А дружина знає, що ти тут?

- Немає в мене більше дружини! Я на розлучення подаю, не потрібна мені дружина-шльондра!

- Нічого собі, що я чую! Шльондра? Невже зрадила, мабуть, із братиком?

- У точку! - брюнет плюхнувся на диван і ще раз відпив із пляшки.

- Слухай, як щодо помститися їй, - Міранда вирішила не втрачати такого шансу і плюхнулася поруч біля Гаррі, зірка мовчав і тільки спостерігав, як Міранда запустила свої руки йому під сорочку, потім почала її розстібати.

За хвилину Міранда сіла на Гаррі зверху і нахилилася, щоб поцілувати, Гаррі побачив намір Міранди і змусив сам себе піддатися, але поцілувавши не ту жінку, все його яство відштовхувало її, тим паче, коли Міранда намагалася опустити руку в район блискавки, тілом пройшов холодок, у голові наче автоматом виринав образ тієї, кого він кохає, тож він перервав поцілунок і відвернув голову від брюнетки.

- Схоже, я ще не готовий помститися, давай краще вип'ємо? - Гаррі розумів, що так просто не зможе зараз переспати з іншою, мабуть, потрібен час.

- Ех, і що з тобою робити, давай хоч вип'ємо! - брюнетка встала і пішла за ще однією пляшкою випивки. Гаррі вистачило ще половини пляшки, щоб повністю вирубитися, так він і проспав на дивані до ранку, Міранда лише принесла йому подушку і ковдру.

Софі з Джеком примчали в лікарню і застали Тайлера, він переказав їм усе те, що йому сказав лікар. Софі залишилася на ніч у лікарні з Роуз, а також попросила, щоб подрузі вкололи ще снодійне, так вона б проспала до ранку, зараз іншого виходу вона не бачила.

 Джек із Тайлером поїхали ще раз на пошуки брата. Ближче до ранку вони повернулися ні з чим.

Софі так і не заснула, вона все переживала за подругу, тому бадьоро зустріла хлопців.

- Ну що, ви знайшли його? - блондинка подивилася на братів із надією

- Ні, ми двічі об'їхали всі ті місця, де він міг і не міг бути, - обидва Ґейти були пониклі й втомлені.

- Чорт забирай із цим Гаррі, ну де він може бути? - Софі знову занепокоїлася і стала ходити з місця на місце

- Навіть не уявляю.

- Спробую я ще раз його набрати, може почує.

У цей час у квартирі Міранди пролунала телефонний дзвінок, з похмілля вона в мить розбудила брюнета й не давала спокійно лежати, він потягнувся за телефоном і, не дивлячись на екран, захриплим голосом відповів

- Алло!

- Алло, Гаррі! Ну слава Богу! Я не міг до тебе додзвонитися, ти де?

- А Тай, це ти! Що тобі треба?

- Послухай Гаррі, все вийшло не так як ти подумав, Роуз.... - але далі брюнет перебив брата

- Не хочу нічого чути про неї, залиште мене в спокої! - і Гаррі відключив телефон і продовжив спроби знову заснути, але через деякий час почув дзвінок на телефон Міранди

***

- Він мене скинув і не став слухати! - Тайлер засмутився.

- Дзвони ще!

- Я пробував, він відключив телефон.

- Мене долають смутні сумніви, а не міг Гаррі поїхати до Міранди?

- Точно! Де йому ще бути, вона ж в іншому місті, гарна думка, потрібно їй дзвонити!

- Зачекайте, наскільки я зрозуміла Роуз, вона не стане вас особливо слухати, і допомагати Роуз, вона скоріше зацікавлена в іншому. Загалом, коли її наберете, попросіть передати її Гаррі лише одну пропозицію, що Роуз у лікарні, і нам потрібен його підпис, як поки що чоловіка, для того, щоб її перевели в інше відділення! Якщо вона передасть хоча б це, то я гадаю цього буде достатньо, щоб Гаррі приїхав, ну не вбивці ж вони зрештою.

- Гаразд, Тай ти все зрозумів? Давай дзвони!

- Добре! - шатен набрав номер і, поки чекав відповіді, став прокручувати у себе в голові майбутній текст

 - І хто це так рано мені наярює? - сонно пролепетала брюнетка

- Привіт, Мірандо, це Тайлер Ґейт!

- Ще один Ґейт! Що це ви раптово згадали про свою подругу? - на іншому кінці дроту почулися розмови, у спальню до Міранди увірвався Гаррі, вона відклала телефон слухаючи брюнета

- Мірандо, якщо це Тайлер, то клади слухавку, не слухай нічого з того, що він намагається тобі розповісти, я нічому не вірю і слухати не хочу!

- Добре милий, я тебе зрозуміла.

- Алло Тай, послухай, я зараз покладу слухавку, бо Гаррі нічого з цього все одно слухати не буде, а я, сам розумієш, вигороджувати вашу істеричку не збираюся, тож бувай!

- Мірандо, зачекай прошу, секунду, не клади слухавку, це дуже важливо!

- Секунду

- Будь ласка, заради мене, заради всієї нашої дружби, передай Гаррі лише одне речення, тільки одне, це дуже сильно важливо, розумієш?

- Подивимося...

- Будь ласка, передай Гаррі, що Роуз у центральній лікарні, її потрібно перевести в інше відділення, щоб це зробити потрібен його підпис, його чортів підпис, поки що чоловіка! - брюнетка нічого не відповіла, вона повісила слухавку.

Хвилин десять її долали сумніви, але подумавши ще раз, вона все-таки вирішила донести цю інформацію до Гаррі.

- Гаррі, любий, як ти?

- Хреново, голова болить, є що випити?

- Є, слухай з приводу дзвінка Тайлера...

- О, Господи, і ти туди ж, Мірандо!

- Взагалі то ні, просто...

- Просто що?

- Він просив передати тобі лише одне речення.

- У ньому йдеться про Роуз?

- Так!

- Тоді не хочу чути!

- Я б не наполягала, але думаю, що це важливо!

- Мірандо, чорт тебе забирай, я думав тобі не подобається Роуз, і ти зацікавлена, щоб зайвий раз мені не нагадувати! - Гаррі встав з дивана і схрестив руки на грудях, Міранда також насупила брови і кілька хвилин мучилася докорами сумління, доки раптом не вигукнула.

- Усе! Набридло! Я скажу! - рішуче вимовила брюнетка

- Тайлер сказав, що Роуз у центральній лікарні, і що їй потрібно кудись там в інше місце, а без твого підпису, як її чоловіка, вони зробити нічого не можуть...

- Усе, я сказала, далі сам вирішуй! - Гаррі від почутого осів на диван і взявся за голову, повільно перетравлюючи ще раз слова брюнетки, усвідомивши сказане нею, Гаррі схопив свій піджак і ключі, і попрямував до машини.

Через годину він був уже в лікарні.

***

- Тай, ну що? - з надією запитав Джек, Софі так само вичікувально дивилася на шатена

- Ну, я передав, тепер потрібно сподіватися на людяність Міранди і те, що Гаррі все- таки приїде.

- Лікар вранці робив обхід і сказав, що коли Роуз прокинеться, її потрібно вже переводити...

- Ну де ж він? - напруга зростала, найбільше хвилювалася, звісно ж, Софі, вона всіма очима періодично озирала весь поверх у пошуках очима брюнета.

І ось через годину, після дзвінка, Гаррі з'явився в лікарні.

Першого кого він побачив була Софі, яка міряла кроками коридор, а також двох його братів, які нервово сиділи на стільцях. Софі помітила Гаррі й просто таки підбігла до нього, схопила за руку й потягла в кабінет підписувати документ про переведення Роуз.

- Гаррі! Ну нарешті, зараз мовчи, ні про що не питай, просто знай, що від цього залежить життя, підпиши документ у лікаря про переведення Роуз, решту потім! - брюнет особливо не пручався, він був теж стурбований, хоч і намагався це приховати.

- Містере Ґейт, нарешті! Підпишіть тут і тут! - доктор ткнув у потрібні місця і після підпису одразу зробив кілька дзвінків і вибіг із палати.

- Софі, що це означає? Я встиг прочитати тільки те, що її переводять в інше відділення на збереження! - щойно Гаррі з Софі покинули кабінет, брюнет поставив запитання

- Я тобі зараз поясню, що це означає! Ну й упертий же ти придурок! Якщо я, через тебе, втрачу племінника, я не знаю що з тобою зроблю! - Тайлер переживав більше за всіх, хоч він цього й не показував, тому щойно Гаррі підійшов ближче, як шатен кинувся до брата і схопив його за краї сорочки біля горла, вигляд шатен мав оскаженілий, тому Джек поспішив розборонити братів.

- Племінника? Роуз вагітна? - Гаррі все ще не до кінця розумів ситуацію, він був розгублений.

- Так! Твою матір! Увімкни мізки, придурок! І обміркуй усе ще раз!

- Але я ж на власні очі бачив!

- І що ти бачив, конкретно?

- Джека і...

- Кого і?

- Господи, який же ти ідіот! Увімкни нарешті мізки! Навіщо закоханій у тебе жінці зраджувати тебе? - але у відповідь тиша, Гаррі досі не зрозумів ситуацію.

- Та твою ж матір, подивися на Софі! - Гаррі повернув голову на блондинку і став пильно на неї витріщатися, тільки, схоже, досі нічого не розумів.

- Ні, я тебе зараз точно вб'ю! Тобі, напевно, потрібно раз по фізіономії заїхати, щоб ти думати почав, я тобі зараз вріжу! - шатен знову кинувся на брата і цього разу все-таки дістав Гаррі, Тайлер врізав йому по обличчю. Гаррі був настільки розгублений, що навіть особливо не захищався. Слід від удару на вилиці брюнета з'явився відразу.

- Гаррі, не тупи! Подивися на волосся Софі, якого воно кольору, його ти бачив?!

Джек відтіснив від Гаррі старшого брата, і вже сам продовжив роз'яснювати ситуацію брюнету. І тут до Гаррі нарешті дійшло.

- А тепер згадай, кретине, що ти наговорив матері своєї дитини, жінці при надії, якій не можна нервувати! - від повного усвідомлення того, що сталося, Гаррі знову схопився за голову і сповз на перший-ліпший стілець.

- Доктор іде, замовкніть усі. - Тайлер продовжував ображати Гаррі, Джеку знову довелося втрутитися.

- Я так розумію, ви містере Ґейт - чоловік! - доктор подивився на Гаррі, який сидів і поник.

- Так, я так! - тут же відгукнувся брюнет і підлетів до лікаря

- Що ж, хороші новини, матері з дитиною вже нічого не загрожує, але їй категорично заборонено хвилюватися і нервувати, і робити все те, що хоч якось впливає через неї на малюка.

- Ми поставили їй крапельницю і вкололи заспокійливе, зараз стан стабільний, але заради безпеки плода їй потрібно полежати на збереженні, ви вчасно встигли, бо коли нам її привезли, в неї була істерика, і якби не заспокійливе ...загалом не будемо про погане.

- Скажіть, до неї можна? - брюнет подивився на лікаря благальним поглядом

- Думаю, так, зараз, щоправда, вона може з байдужістю відповідати на ваші запитання, але ви не хвилюйтеся, це просто дії препарату, вона все розуміє, ми її заспокоїли і сказали, що з дитиною все гаразд, тобто все, що відбувається, вона знає і розуміє. - доктор розвернувся і пішов. Гаррі одразу ж попрямував у палату до дружини, слідом схопився Тайлер і перегородив собою шлях.

- Я тебе туди не пущу! Через тебе вона ледь дитину не втратила. Ти зробив достатньо! Думаєш вона захоче тебе бачити зараз!?

- Пусти мене Тай, прошу! - Гаррі пониклим і благальним поглядом подивився на брата

- Ні! Тільки спробуй до неї підійти, я старший за тебе! Можу знову зарядити! - шатен стояв на своєму, до нього підійшла Софі й поклала свою руку йому на плечі

- Тайлере, пусти його, будь ласка, нехай він із нею поговорить! Прошу тебе! - шатен фиркнув, відвернув голову і відступив назад, даючи пройти брюнету.

Коли Гаррі зайшов до палати, то побачив Роуз, яка сиділа на ліжку, крапельниця була під'єднана до її руки, білявка була вся бліда і задумливо дивилася у вікно, вона навіть не одразу помітила, як Гаррі зайшов.

- Лялечко! Пробач мене, прошу! Будь ласка, пробач! - Гаррі плюхнувся перед нею на коліні й переказав їй усе, що було, що він подумав, коли приїхав до неї додому й побачив Джека, що він відчував і чому таке казав, Роуз увесь час слухала, мовчки, іноді пускаючи сльози.

- Лялечко, ось чому я так подумав, ти ж знаєш, як я кохаю тебе, я так сильно тебе ревную, ось і подумав таке, пробач мене, прошу! Лялечко!

- Як ти там сказав? Шльондра? - Роуз замахнулася і дала йому ляпаса - Забирайся з мого дому? - ще замахнулася і дала ляпаса в іншу щоку - Сволота, скотина, негідник, ідіот, придурок... - Роуз продовжувала давати ляпаси чоловіку, а він лише дивився на неї благальними очима

- Лялечко, вибач!

- Я чекатиму документів на розлучення! - погляд її був холодний, вона поклала обидві руки собі на живіт, продовжуючи мовчки плакати.

- Ні, я цього не допущу! Я кохаю тебе, чуєш! Я зроблю все, щоб ти мене пробачила!

- Іди!

- Ти відпочинь лялечка, і не нервуй, я завтра зайду до тебе! - брюнет поцілував руку дружини і вийшов із палати.

 Коли Гаррі проходив повз хлопців, вони звернули увагу на його заплакані очі та червоні, мабуть від ляпасів, щоки. Йдучи, він нічого не сказав, просто мовчки пройшов повз. У палату поспішили всі разом, Джек, Тайлер і Софі, вони побачили абсолютно спокійну Роуз, яка тримаючись за живіт дивилася у вікно.

- Роуз, люба, як ти? - Софі кинулася обіймати подругу

- М-м-м, не знаю, зараз мені все байдуже, а взагалі, напевно, хріново, - білявка, як і сказав лікар, була дуже спокійною...

- Роуз, вибач мені, це я винна, це все через мою зміну кольору волосся

- Ні, Софі, ти не винна в тому, що мій чоловік цілковитий придуркуватий ревнивець!

- Роуз, люба, як ти? - Тайлер підійшов до Роуз і поцілував їй руку

- Ну ви ж спілкувалися з лікарем, тож у принципі й самі знаєте

- Ми так хвилювалися за тебе!

- Значить ми скоро станемо дядьками, еге-гей, ось це новина! - шатен намагався хоч трохи розрядити обстановку

- Так! Послухайте, лікар сказав мені поспати ще, тож гадаю, ви не будете проти...

- Так, так, звичайно, люба, я буду поруч, - схаменулася Софі

- Не варто, приходь краще завтра

- Як скажеш, люба, дзвони мені, ми підемо, - брати рушили до виходу, Софі трохи затрималася...

- Що думаєш робити з Гаррі? - Софі запитала в подруги, коли брати вже вийшли з палати

- Не хочу бачити його зараз, його слова так і крутяться в мене в голові. Софі, він навіть хотів мене вдарити, але сказав, що не зміг, а цей його зневажливий погляд... Я ніколи не зможу забути цього!

- Послухай, Роуз, сонце, ти зрозумій, це ми з Джеком винні, що так вийшло! Він же подумав, що тоді це ти була, а не я!

- Чи то мені від цього не легше, чи то дія препарату ще не закінчилася...

- Гаразд, крихітко, не буду тебе втомлювати розмовами, ти відпочивай, усе тепер буде добре!

Решту дня і вечора Роуз то спала, то дивилася задумливо у вікно.

Наступного дня Гаррі прийшов із речами, він приніс усе необхідне на перший час для своєї дружини, а також фрукти і вітаміни, ще те, що прописав лікар. Роуз не стала з ним розмовляти, Гаррі весь цей час вибачався і питав про її самопочуття.

- Лялечко, як ти сьогодні?

- Не хочу з тобою розмовляти!

- Я все розумію, кохана, правда, я заслужив, ось що мені для тебе зробити? Хочеш вдари мене ще?

- Я хочу розлучення!

- Лялечко, будь ласка, не говори так, це вб'є мене!

- А ти мало не вбив нашу дитину!

- Пробач, я ж не знав, пробач!

- Я не буду з тобою розмовляти!

Брюнет поцілував дружину в щоку і пішов.

Так він і проходив до неї цілий тиждень, щоразу приносячи дружині квіти та фрукти. Привітання починалося з вибачень. Роуз вперто мовчала і навіть на запитання його не відповідала. Іноді їй навіть було його шкода, з кожним днем чоловік мав дедалі гірший вигляд.