Раді Вас бачити!

Тим часом Роуз уже попередила про свій прихід Ріка, тож у клубі "Лялечка" на неї чекав не тільки він.

- Рік привіт, вибач, що довго не з'являлася, але краще пізніше, ніж ніколи, так? - Роуз зайшла в клуб і, побачивши Ріка, попрямувала до нього, потім привітавшись, обійняла його.

- Роуз, сонце моє, радий тебе бачити, - Рік обійняв у відповідь дівчину.

- Ти маєш рацію, краще пізно... до речі, хочу познайомити тебе з одним джентльменом, він увесь час про тебе розпитує, - шатен віддав конверт із грошима Роуз і пройшов із нею до зали.

- Роуз, познайомся, це містер Марк Волтер, - той, з ким знайомив Рік Роуз, був дуже представницького вигляду, коротко стрижений брюнет, зовнішній вигляд його свідчив, що ця людина далеко не бідна, сам він сидів у кріслі, а за ним стояла, мабуть, його охорона - два накачаних громили. Щойно дівчина підійшла ближче, брюнет одразу ж піднявся зі свого місця і почав цілувати руку Роуз...

- Міс Блек, як я радий нарешті познайомитися з вами особисто, вас дуже важко знайти, - брюнет увімкнув усю свою чарівність, і Роуз із Марком уважно роздивлялися одне одного.

- І навіщо я вам знадобилася?

- Я був вражений вашою красою і вашими танцями, я знаю, що ви професійно ними займаєтеся. Я хотів би вам запропонувати контракт на місяць.

- І що за контракт?

- Ви зможете вибрати будь-які чотири країни на вибір, у яких зможете показати свою майстерність у танці. І плюс хороший гонорар.

- Містер Волтер...

- Можна просто Марк.

- Марк, я поки що не маю потреби в грошах, і їхати нікуди не планувала, дякую за пропозиції, але я, мабуть, відмовлюся.

- Не гарячкуйте з відповіддю міс Блек, я чекатиму, - брюнет знову поцілував руку дівчині й, віддавши їй свою візитівку, пішов разом зі своєю охороною.

- Рік, ти знаєш хто такий цей Волтер?

- Ну, звісно, не так багато, як хотілося б, але знаю точно, що половина міста під ним, тепер ось походу і до нас перебрався, уже дуже багато закладів належать йому, не здивуюся, якщо він і Ніка притисне...

- Ну, не потрібно думати відразу про погане.

- Ти маєш рацію.

- Що скажеш з приводу його контракту?

- Тут уже 50/50, вирішувати тобі, сонце моє.

- Ясно, ну я поки що нікуди не збираюся... гаразд, любий, я піду, - Роуз обійняла на прощання Ріка і вийшла з клубу.

На виході Роуз чекав Аррон.

- Привіт, кошеня.

- Аррон! Знову ти! Мені Гаррі казав, що ти мав уже відстати від мене!

- Знову цей твій Гаррі! Думаєш, він кращий за мене? Ні! Не кращий, тільки ось я змінився, а ось він залишився колишнім!

- Чому ти так про нього говориш? Ти його не знаєш!

- Кохана моя, я знаю його краще, ніж ти, ми одного поля ягоди, старих звичок важко позбутися.

- Слухай, Арроне, ну ти дістав уже, чесне слово, припини мене переслідувати вже, інакше я все Гаррі розповім! - блондинка поспішила покинути компанію Аррона.

- Зачекай, кицю, я ж для тебе стараюся, я не хочу, щоб ти страждала, повір, але я знаю, що зараз він тобі зраджує, а ти продовжуєш йому вірити.

- Що? Що за дурниці ти говориш, я довіряю Гаррі, і він би не зміг мене зрадити, він мене кохає.

- Мені так шкода тебе, кицю, але це не так, якщо ти мені не віриш, то поїхали зі мною і я доведу свою правоту.

- Про що ти?

- Я знаю, де зараз твій Гаррі і знаю, з ким він.

- І звідки тобі це відомо.

- Не важливо, то що, поїхали?

- Якщо я поїду з тобою і доведу, що ти не правий, ти від мене відчепишся?

- Якщо я буду не правий, то звісно, чесне слово, присягаюся!

- Чорт із тобою, якщо це єдиний спосіб, щоб ти від мене відчепився тоді поїхали! - блондин супроводив дівчину в таксі й плюхнувся з нею поруч, потім назвавши адресу, таксі рушило. Щойно машина поїхала, блондин написав смс, відправивши його, він поклав телефон у кишеню і став і далі набридати Роуз розповідями про кохання.

***

На телефон брюнетки прийшло смс, прочитавши його вона почала роздягати брюнета.

- Оу, містере Ґейт, а ви непогано виглядаєте, - брюнетка роздягнула зірку і сама вляглася з ним поруч.

Через годину дороги таксі привезло Роуз з Арроном до того самого готелю, де зараз був Гаррі. Піднявшись на потрібний поверх, Аррон із Роуз пройшов коридором.

- Кицю, знаю ти мені не віриш, але все ж таки обіцяй тримати себе в руках.

- Я завжди тримаю себе в руках! - фиркнула дівчина

- Ну гаразд, якщо ти готова, то підемо, - блондин зупинився біля дверей, які були напрочуд не замкнені, немов хтось ретельно підготувався до їхнього приходу, штовхнувши двері, Роуз увійшла всередину. І далі зробити крок вона не наважувалася, немов її ноги стали ватяними. З кімнати почали доноситися жіночі стогони, Роуз занервувала, в її голову немов вихором увірвалися найжахливіші припущення і домисли. Пересилив саму себе, вона вирішила все ж таки зазирнути в кімнату, щоб або вбити Аррона, за те, що змусив її піти на це, увірватися до чужого номера і застати не найскромнішу картину, або померти самій від своїх здогадів, які можуть виявитися дійсністю.

Зробивши невпевнені кроки і штовхнувши двері, побачена картина просто вбила дівчину, вона побачила Гаррі, якого осідлала невідома їй брюнетка з довгим волоссям, як у неї. Дівчина продовжувала стогнати і рухатися на ньому. Мабуть, почувши, як хтось зайшов, брюнетка злізла і, вкрившись ковдрою, зобразила переляк.

- Ой! Що вам тут потрібно? - Рената лягла поруч біля Гаррі, і прикрила тіло тонким покривалом. У цю мить Гаррі розплющив очі й побачив, що біля ліжка стоїть його лялечка, яка дивилася на нього сповненими сліз очима.

- Лялечка... що... ти тут... - брюнет схопився за голову, так вона в нього боліла.

- Не намагайся знайти пояснення...я не так усе зрозуміла...- Роуз тремтячим голосом ледве говорила. 

- Ненавиджу тебе! - білявка розвернулася і швидким кроком вийшла геть. Зараз вона хотіла тільки одного, викинути його з голови, з серця, з життя.

Вона не пам'ятала, як дісталася до таксі, і як потім її наздогнав Аррон. Серце було розбите, знову вона довірила свої почуття не тому чоловікові, і знову вона натрапила на ті самі граблі. Зараз їй потрібна була підтримка. Вона послала Аррона куди подалі і сівши в таксі назвала адресу Софі. Через годину Таксі привезло її до подруги. Піднявшись на потрібний поверх, Роуз стала наполегливо дзвонити в двері.

- Роуз? Що сталося? - відчинивши двері, Софі побачила заревану подругу, на ній не було обличчя, очі були червоними від сліз, узагалі весь її емоційний стан лякав не на жарт, вона впустила дівчину й, напоївши її чаєм із ромашкою, почала розпитувати.

- Софі, це знову повторилося... Гаррі....з брюнеткою... мені зрадив! - крізь сльози ледве вимовила подруга

- Це точно був Гаррі, ти впевнена?

- Що я своїм очам не вірю чи що?

- Люба, мені так шкода, так шкода... - Софі обійняла подругу і стала гойдатися з нею в такт, заспокоюючи її. Пів ночі пішло на сльози, виплакавшись сповна, Роуз заспокоїлася і стала задумливо дивитися у вікно.

- Лялечка...-продовжував повторювати брюнет повіки якого все важчали й важчали, зараз він не міг зрозуміти нічого, єдине, що йому зараз хотілося, - це спати, за п'ять хвилин він знову відключився і проспав до ранку.

Іншу частину ночі Роуз провела в роздумах. Коли подруга прокинулася і зайшла перевірити її, то побачила, що блондинка і не лягала спати.

- Роуз, сонечко, ти що так і не лягала?

- Ні, Софі, дякую тобі за те що підтримала, я в порядку.

- Ну що ти, люба, ти ж моя подруга, як ти?

- Я ж кажу, все нормально, я виплакала достатньо, просто зрозуміла, що всі мужики козли. Вони не варті моїх сліз, і я двічі наступила на ті самі граблі. Здавалося життя мене нічому не вчить, але я знову пізнала біль. Я довго думала, чому так? Що йому не вистачало, адже сексу було вдосталь! Але мабуть чоловічу логіку мені не збагнути, а може кобель - це не виліковно! У будь-якому випадку я вирішила, що цього разу сидіти ревіти і жаліти себе я більше не буду. Я це вже проходила.

- Що будеш робити?

- Зараз поїду за своїми речами, заберу їх і поїду!

- Поїдеш, куди?

- Марк Волтер запропонував мені контракт, від якого я тепер просто не можу відмовитися, щоправда лише на місяць. А там подивимося.

- Роуз, Роуз, що мені накажеш робити, я ж через тебе переїхала з дому до тебе ближче.

- Не знаю, Софі, мені зараз потрібно виїхати, від нього, розумієш?

- Розумію.

- Гаразд піду приведу себе до ладу, вони ще не знають, хто така Роуз Блек, - бойовий настрій якось насторожив Софі, ну вже краще так, ніж сльози в подушку.

Роуз почала приводити до ладу свій зовнішній вигляд, після важкої ночі, у сльозах, вигляд вона мала, звісно, не дуже, синці під очима і червоні очі, все це допомогла їй замазати косметика. Підправивши зачіску і сукню дівчина викликала таксі. Вона хотіла скоріше потрапити до будинку Гейтів, поки там немає нікого, ну або в крайньому випадки всі ще сплять, щоб вона спокійно склала свої речі і більше не згадувала про нього.

Таксі приїхало буквально за п'ять хвилин і за десять уже привезло її до пункту призначення. Відчинивши двері своїми ключами, блондинка без проблем зайшла в будинок. Як вона потім зрозуміла, вдома перебував лише Джек, який ще й заснув на кухні, на дивані. Роуз піднялася нагору і почала збирати речі, збір речей виявився не таким простим, як вона думала, все навкруги нагадувало їй про Гаррі, і про ту картину, яку вона бачила зовсім недавно. Від злості Роуз кидала на підлогу все, що тільки можна було, свої речі вона клала до валізи, а зрадника, просто жбурляла на підлогу.

Від такого шуму прокинувся Джек і вирішив перевірити, що коїться нагорі.

- Роуз, привіт, що це відбувається? - блондин прикинув поглядом те, що відбувалося, і залишився в подиві

- Ти знову речі збираєш, щось сталося? - насторожився хлопець

- Сталося! - невдоволено й пихкаючи, Роуз жбурнула чергову свою річ у розкриту валізу

- Так... не гарячкуй!  Давай я зроблю каву і ти мені все розкажеш, а то я щойно встав.

- Ні!

- Роуз! - блондин із розуміння подивився на дівчину, і та обм'якла, зрештою не він же її зрадив.

- Гаразд, я зараз спущуся, - подивившись на час і переконавшись, що він у неї ще є, дівчина спустилася вниз. Джек дбайливо готував каву, було видно, що він щойно встав, на кухні він був в одних спортивках, волосся скуйовджене, а очі не розуміють, що відбувається.

- Сідай, ось! - Джек дбайливо поставив перед Роуз чашку кави і зі співчутливим поглядом уставився на неї.

- Дякую, - Роуз явно не очікувала такої уваги від його брата. Але перед тим як спуститися, вона все ж переодяглася в іншу сукню і привела свій зовнішній вигляд до ладу.

- Розповідай, що сталося цього разу, що знову витворив цей ідіот?

- Чого це ти його так називаєш, він же твій брат, - хотіла єхиднувати дівчина і зрозуміла, що знову зриває злість не на тій людині.

- Ідіот, бо ображає таку прекрасну дівчину як ти. Ідіот, бо не розуміє, як йому з тобою пощастило. І яке це щастя бути з тобою... - задумливо вимовив блондин і серйозно подивився в очі дівчини, а потім немов схаменувся і підібрався.

- Та так... точно, - здається, Роуз зрозуміла, що Джек відчуває до неї якусь симпатію, тоді в її голову закралася просто жахлива ідея, яка їй здалася в цей момент дуже вдалою. Як не старалася, вона не змогла загасити в собі почуття несправедливості та біль від того, що сталося. Вона намагалася бути сильною, але навіть зараз, сидячи навпроти його брата, Роуз бачить рідні риси обличчя. Джек так схожий на нього...

І в цей момент вона немов усвідомлення своїм діям не віддавала, ідея з помстою спала на думку, і зупинити ці пориви ображена дівчина вже ніяк не могла.

- Скажи, Джеку, а де твоя кімната, а то я й досі, крім кімнати Гаррі, не знаю, де ви спите, - білявка підвелася зі свого місця й почала повільно підходити до Джека.

- Ееее... ну взагалі-то моя кімната тут, на першому поверсі, тільки в кінці коридору, а Тайлера на третьому поверсі. А чому ти питаєш? - дівчина тим часом уже впритул підійшла до Джека і стала відкрито з ним фліртувати, поклала свою долоньку на його голі груди, повільно повела нею донизу, не забуваючи прикушувати губу.

- Роуз, крихітко, ти в курсі що зараз робиш? - блондин був шокований тим, що золотоволоска сіла до нього на коліна і відкрито стала покусувати блондина за мочку вуха, торкаючись руками його тіла.

- Знаю! - солодко шепотіли її губи, але хлопець не поспішав кидатися на дівчину брата, хоч і спокуса зараз просто величезна.

- Я б не хотів, Гаррі - мій брат, і я не можу з ним так вчинити, не знаю, що у вас сталося, але... вибач! - Джек трохи відсторонив від себе Роуз.

- Хіба ти цього не хочеш? - Роуз узяла руку блондина і поклала собі на груди, потім повільно стала наближатися до його губ.

- А як же Гаррі? ... Я не можу, вибач... - блондин намагався як міг чинити опір напору дівчини, тоді Роуз нахабно рукою спустилася оголеним торсом до низу й, торкнувшись рукою заповітного органа, зробити вдих вона йому не дала, сама припала до губ і поцілувала, продовжуючи погладжувати член через штани. У блондина просто знесло дах. Він не міг подолати своє баження, адже почуття, що з'явилися до цієх дівчини, зараз відключали мозок.

- Вибач, брате, я старався! - ледве чутно промовив блондин, і схопивши дівчину за попу, посадив собі на талію. Він швидко заволодів губами Роуз, забираючи першість у поцілунку, і став повільно рухатися у напрямку до своєї кімнати. Роуз немов навмисно зняла сукню і кинула її на підлогу, посередині в коридорі, її точно буде видно, на це вона і розраховувала.