Міха, тобі доведеться їх відволікти. Інакше нам кінець. Поки відкриємо кришку люка, на цих десяти метрах усі поляжуть.
Дівчина, яка вчепилася в мою руку, здавалося, заціпеніла від жаху. Як би не довелося її тягнути волоком.
І, як на зло, люк на відкритому місці. Прямо площа якась.
- Нам треба туди, - вказав я їй. - Бачиш люк? Нам туди.
Не впевнений, що вона розуміла мої слова.
Однак, розкуйовджене щось блиснуло очима з-під пасма волосся, що нависло на обличчя, і пропищало:
- Так тут ще один є, ближче.
- Міха, стій! - зупинив я товариша, який вже сьорбнув ковток еліксиру і зібрався нас виручати ціною власного життя.