Два хлопці. Два світи. Одна гра, в якій ставка - серце.
Ілля - зірка баскетбольного майданчика, для якого спорт- життя, сенс, свобода.
Лука - тихий спостерігач, чия присутність лишалась непоміченою... але не випадковою.
Після неочікуванної травми Ілля опиняється на роздоріжжі. І саме тоді зявляється Лука - не як фанат, а той хто протягне руку допомоги. Не випадково. Не вперше.
Історія про тишу, що довго ховала почуття. Про погляди, які боялись бути впійманим. Про крихкий шанс на друге дихання.
У цьому світі немає правил, лише щирість, страх і ніжність. Бо іноді справжня боротьба починається не на майданчику.
Це - не просто гра. Це - гра на життя.

Я навіть гадки не мала, скільки часу провела тут, у цій в'язниці, до якої мене ув'язнив ритуал. Та й про який час могла йти мова, коли в цій Порожнечі його просто не існувало? Єдине, що могло тут існувати, — це вічність.

Вічність, пливучи течією якої, я могла лише тішити себе спогадами. Я згадувала тих, кого залишила в тому світі. Згадувала того, заради кого зважилася на цей крок. У якусь мить я почала забувати власне ім'я. Мені стало здаватися, що я сама поступово стаю тим Ніщо.

Та в мене була мета. Усім своїм єством я прагнула її досягти. Згадуючи все, через що мені довелося пройти, я чіплялася за ці спогади. Вони надавали мені надзвичайних сил і ставали невидимою ниткою надії, здатною витягти мене з Темряви.