Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Єремій

Видихнувши трохи з новим проектом, який вже був на завершальній стадії і моя участь там була мізерна, я міг нарешті, більше концентруватися на своїй другій роботі, яка приносила мені значно більше, але я чітко знав, що це тимчасово. Виляти оголеним торсом не важко у нічному стриптиз-клубі, але я не збирався робити це все життя.

Танцюючи на сцені, завжди роздивляюся присутніх у залі. Шукаю своїх «потенційних спонсорок» мого сьогоднішнього вечора. «Пум», які були втомлені від дітей, чоловіка, роботи… та й життя в цілому. Але мали достатньо грошей, щоб дозволити собі бути поруч з таким як я. Молоде та гаряче тіло, яке я постійно удосконалював у залі. Кров з молоком. Від якого віє спокусою та сексом на кілометри. І вона, яка ще хоче відчути, що вона жінка, що вона не просто чогось варта, що вона бажана. Доторкнутися хоча б за гроші до того, що вона відчуває лише у своїх спогадах, але ще не згаслих мріях, фантазіях та надіях.

І я — не жиголо. Сценічний виконавець хореографічних номерів — еротичного жанру. Ну, чи як у народі просто кажуть — стриптизер елітного нічного розважального клубу, що розташовувався за містом. Але мені подобається, що тут немає ніяких приватних танців, окрім тих, що іноді бувають на сцені для іменинниць чи наречених. І відповідно — ніякого інтиму. З хореографією я знайомий ще зі школи та трохи університетських років. Нічого складного. Переглянув кілька схожих відеороликів в інтернеті, пара днів на постановку і образ мачо готовий, за який жінки готові сипати грішми за пасок моїх штанів чи трусів. З гарним личком та статурою мене природа не образила. Головне підтримувати тіло у гарній формі та дивитися на неї так, наче вона сьогодні твій центр всесвіту.

 

Ось і зараз. В лівому кутку подалі від усіх столиків в тіні сидять вони — мої потенційні клієнтки сьогоднішнього образу ковбоя. Дві жінки років 40, але виглядають дуже привабливо на свій вік. З гарним вечірнім макіяжем, волосся зібране у високий хвіст. Одягнені у легкі просторі блискучі топи та джинси. З діамантами на пальцях і сумочками від відомих брендів. Щось святкують та жваво і весело обговорюють.

Біля самої сцени та прямо перед нею навпроти завжди розміщується молодший контингент, які в цьому житті ще майже нічого не спробували або молодиці, які щойно розлучилися та хочуть довести собі та колишнім, що вони чогось варті. Тож, коли публіка вже достатньо розпалена іншими учасниками шоу, час пройтися по залу та вдовольнити потреби усіх.

 

* * *

 

У тому самому напівтемному залі, трохи осторонь сцени, дві подруги вже сміялися зі своїми келихами у руках…

— Дякую тобі ще раз, що приїхала на мій день народження сьогодні аж з іншого міста, Наталі. Та за цей подарунок у вигляді нічного шоу. Давно думала вже на них подивитися. А я вже налаштувалася святкувати вдома у компанії з пляшкою вина, — потягла із трубочки свій коктейль іменинниця.

 

— Я хоч і далеко зараз, але як я могла залишити тебе одну у такий день?! Треба ж тебе хоч трішки витягати з тієї тирси. Світу білого не бачиш за своєю роботою, — розвела руками та подивилася на подругу майже обурено.

 

— Хто б казав! — посміхнулася у відповідь.

 

— Та я хоч розважатися не забуваю між своїми обов’язками! — відпила свій напій, — Ти точно не хочеш на сцену до гарячих хлопчиків?

 

— Ні. То вже занадто! Так теж не погано. Дякую, що витягла мене. Ти знаєш, що мені потрібно,  — посміхнулася та обперлася на стілець зручніше іменинниця.

 

— А хто ж, як не я, знає тебе краще всі ці роки!?

 

—  Твоя правда! Ти моя єдина і найкраща подруга. Наче сестричка!

 

—  Дякую. Я тебе теж люблю, — скривила миле личко подруга, тримаючи склянку у руках, а потім різко схаменулася наче побачила привида, — Ой, йде і у наш бік ковбойчик.

 

Стриптизер підійшов ззаду до іменинниці й легкою, майже нереально ніжною ходою провів рукою від одного плеча до другого. Потім став між подругами — обличчям до Наталі, спиною до винуватиці свята. Його стегна рухалися плавно, чуттєво, так, ніби він запрошував їх обох поринути в ритм його тіла.

Нахилившись до Наталі, він водночас дратував іменинницю рухами тих самих стегон. Вона не витримала — ляснула його легко по сідницях і сунула кілька купюр у задню кишеню. Він присів так, що майже торкався її стегон, узяв її руку та подруги, поклав собі на груди й притиснув своїми, повільно проводячи вниз по всьому тілу.

Наталі тим часом майже кричала очима, що справжній об’єкт його уваги — подруга. Нахилившись до нього, прошепотіла про день народження й непомітно всунула купюру до його кишені. Подруги присвистували, сміялися.

Танцівник повернувся до іменинниці обличчям, взяв її долоню й знову провів нею по своєму гарячому, рельєфному, злегка вологому від танцю тілу. Іншою рукою хутко розстебнув ґудзик… Іменинниця світилася, наче вся ця сцена знята спеціально для неї.

Коли ж він раптово спрямував її руку всередину своїх джинсів, дав їй стисло відчути «себе твердого» — і так само різко забрав, опустившись на її коліна, — вона тільки видихнула, не встигши усвідомити рух, а її очі викотилися з орбіт у здивуванні та екстазі одночасно. Він закусив нижню губу й глянув просто в її очі з під капелюха — повільно, хижо, так, ніби цей погляд був фінальним акордом наближаючись до її губ…

 

* * *

Єремій

Жах та паніка охопили тут же. Наче хтось щойно облив мене холодною водою чи вдарив тяжким предметом по потилиці. Я сидів і не рухався вдивляючись в ці очі,  обличчя. Вона також була у шоці. Ми обидва дивилися один на одного. Схоже ніхто не очікував з нас такої зустрічі.

 

— Ельвіра?  — ледь пролепетав я.

 

— Єремій? Назаренко? — спитала не менш здивовано вона.

 

Хотілося зіскочити та втекти подалі від цього сорому. Але ж я на роботі. Вона моя клієнтка. Я не можу чинити проти правил. Мені потрібна ця робота. Вона різко прибрала руки з моїх грудей, нарешті отямившись. Я теж не став зволікати та в такт музиці, з натягнутою посмішкою встав та рушив назад до сцени.

За лаштунками я ледь отямився. Серце шалено калатало. У скронях гупало від підвищення тиску. Щойно я власноруч підписав собі звільнення з фабрики… своїм же членом, коли засунув її руку собі у джинси. «— Який сором! Якого дідька вона тут робить? — закусив я власний кулак зубами. — Чорт! Чорт! Чорт! — Не переставав я лаятися та злитися на себе. Наша зустріч у подібному місці мала нульові шанси у цілому всесвіті.»

 

Марина Мелтон
Його спокуса Її покора

Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!