Спочатку:
На сторінку книги
Мій агент закрив щит, але тримав його напоготові. Валєрік визирнув з-за дивана — не зверху, а збоку, ближче до підлоги, із виряченими від жаху очима. Раптом у них з'явився якийсь дивний блиск, наче він вперше в житті здивувався чи навіть обурився. Та наступної миті «Король» став тим же скиглієм:
— Ого, люба? Тепер він як я після твоїх експериментів!
Відьма стояла з відкритим ротом і простягнутою рукою, на якій навіть блискітки на нігтях тремтіли. До цього я суворо і досвідчено ігнорував її запах, але тепер він змішався із вогнем від магічного вибуху. І став надто сильним, неможливо сильним. Він заполонив усе навколо і вивертав мене навиворіт.
Надлюдським зусиллям я став рівно, зробив один повний крок і опинився біля неї на цій крихітній площі. Двома пальцями взяв за зап'ястя і відчув гарячу, трішки вологу шкіру, яка ледь ковзнула під моїми пальцями, коли відьма сіпнулась.
Стояк був гранітний. Навіть зшиті на замовлення штани «Армані» ледве поралися з напругою мого міцного тіла.
Стоп. Конклав. Завдання. Контроль.
Але, блядь... як же вона пахне... Який швидкий пульс під моїми пальцями! Які м'які, вологі ці привідкриті у страху губи і які бажані ці груди, що здіймаються від хвилювання. Як я хочу бути пандою на її піжамі...
Контролюй, Дем'яне. Ти — Граніт! А не хуй-Граніт! І не панда!
— Ой... Вибач, красунчику, — нарешті тремтячим голосом тонко озвалася вона. — Це ненавмисно. Я хотіла закляття від загарбників і колекторів...
Я фізично відчував, як пульс у вені на моїй скроні б'ється об шкіру зсередини. Чорт. Ці прекрасні блискітки на нігтях... Хотів притиснути її до стіни, розірвати панд і увійти так, щоб вона кричала моє ім'я...
Я знав, що сталося. Вона активувала найпотужніше давнє оборонне закляття «Твердиня Титана», яке перетворювало навіть діряві дерев'яні стіни на непробивні фортеці. Жоден ворог не міг здолати таку перепону навіть магією, бо твердиня поглинала й магію. Це було закляття абсолютної міцності.
А чортова відьма... ААААХХХХХХХ... якось перекрутила його і націлила на біологічний об'єкт. На мене. Я Граніт, але біологічний.
І із «Твердинею Титана» підчепилася і «Печатка Тиші». Два ритуали часто використовувалися одночасно і забезпечували повну перемогу. Печатка блокувала бойові заклики ворога — вони німіли і не могли давати накази, передавати команді і зрештою — організувати атаку.
І от я із стояком і не можу віддавати накази. Зате можу муркати, як кіт, і стогнати, наче мені смокче сама Горгона.
Я так і тримав її руку, і тому біль ледь стихнув. Тим часом Валєрік виповз з-за дивана і намагався прослизнути повз нас навкарачки, але вдарився головою в мою ногу і заднім ходом повернувся назад.
Я дав наказ жестом: забираємо артефакт. Спробував виправити голосом... Ні. Видав тільки низький хрипкий стогін, тепер вже схожий на рик звіра, що здається.
Роксі кліпнула і подивилася на мене вже без страху, а з цікавістю. І з ледь помітним збудженням. Я відчув його, унюхав його, увібрав його. Відпустив руку і вказав, що забираємо і її.
Роксі відступила, вдарилася об стіл, кофта піжами з'їхала з одного плеча, оголивши смугу білої шкіри... Білої і гладкої... такої ніжної. Хочу вщипнути. Вкусити. Лизнути.
Команда ж діяла чітко та злагоджено. Без грубощів, але швидко агенти витягли відьму з квартири, навіть не помітивши, що та намагається здивовано пручатися. Один з агентів перехопив мій погляд і кинув Валєріку кілька купюр.
— На лікування, — сказав він, бачачи, що я не можу вимовити й цього, — або ремонт.
Раптом сталося несподіване. Валєрік з-за дивану піднявся на ноги і пішов у наш бік, але агенти захлопнули двері перед самим його носом. Пролунав звук, наче хтось бухнувся на дупу по той бік.
Артефакт був у мене в руках. Завдання виконано. Але пах у мене нагрівся, як зірка з термоядерною реакцією.
Один з агентів в коридорі нарешті наважився:
— Шефе, з вами все ок? Ви... еее... стоїте.
Я кивнув, до болю стиснувши зуби. Стою?! Блядь, я вибухну, якщо не розряджуся! І тільки вона — ключ до мого полегшення, тільки через неї можна позбутися прокляття. Конклав отримає свій артефакт.
Але спершу я візьму що треба. І її теж.
