Раді Вас бачити!

Це був звичайний вечір. Вересень. Новий навчальний рік — ще не встиг набриднути, а нові обличчя в групі ще здавалися… цікавими.

Аня сиділа біля вікна й малювала щось у блокноті. Крістіна голосно жувала жуйку й роздивлялася всіх так, ніби вже знала — з ким буде дружити, а кого ігноруватиме. Даша прибігла в останню секунду — сміялась із чогось у навушниках.

А Настя стояла в дверях. Вперше у новій школі. Вперше — без звичних людей поруч.

Їх посадили за одну парту. Просто випадково. Але з перших хвилин — здалося, ніби вони знайомі давно.

— Якщо ти любиш каву без цукру — ми точно зійдемося, — сказала Аня.

— А якщо серіали, де всіх убивають у фіналі? — підхопила Крістіна.

— Тоді це вже клуб, — засміялася Даша.

Настя просто посміхнулася.

У той день вони зробили перше селфі. Назвали групу в чаті: «Ми — трохи дивні». І пообіцяли: завжди бути разом.

Вони не знали, що через рік все зміниться. І що саме це фото стане ключем до гри, яку ніхто з них не починав.