Раді Вас бачити!

Віктор пам'ятав, що сьогодні — день народження його сестри, і він пообіцяв, що цей вечір вони проведуть разом. Та його думки постійно повертались до Хелени. Вона була наче магніт, що притягував його з неймовірною силою. Кожен її погляд, кожен дотик викликав у ньому бурю емоцій. Віктор відчував, як його серце б'ється швидше, коли вона наближалась, і кожного разу, коли її рука торкалась його шкіри, він втрачав контроль над собою. Він знав, що повинен йти до сестри, але Хелена тримала його в полоні своїх чар, немов невидимі зв'язки, які не давали йому вибору.

Хелена взяла Віктора за руку і повела його коридором. Її пальці були теплими, трохи тремтливими від передчуття. Коли вона відчинила двері спальні, Віктор мимоволі зупинився.

Кімната була залита м’яким золотавим світлом. Десятки свічок — на підвіконні, на комоді, на маленьких столиках і навіть на підлозі — створювали танцюючі тіні на стінах. Повітря пахло ваніллю, сандалом і чимось солодко-гарячим. Хелена повернулась до нього, її руде волосся переливалось вогнем у світлі полум’я, а блакитні очі блищали тихо і загадково.

— Я хотіла, щоб сьогодні все було особливим, — тихо сказала вона.

Віктор не встиг відповісти. Хелена підійшла ближче, підняла руки та повільно розстебнула верхній ґудзик його сорочки. Її погляд не відривався від його карих очей. Він теж потягнувся до неї — обережно зняв тонкі бретелі її сукні, і шовк ковзнув по її шкірі, оголивши плечі. Вони роздягали один одного неквапливо, ніби відкривали подарунок, якого чекали дуже довго.

Його пальці ковзали по її ключицях, по лінії талії. Її руки — по його грудях, по рельєфному пресу. Кожен дотик був повільним. Коли остання річ впала на підлогу, Хелена легенько штовхнула Віктора назад. Він упав на м’яке ліжко, а вона на мить застигла над ним — руде волосся розсипалось по плечах, шкіра світилась в теплому світлі свічок.

Хелена нахилилась до тумбочки та дістала дві свічки кремового кольору, з ніжним ароматом карамелі. Вона поставила їх на край ліжка і запалила.

— Довірся мені, — прошепотіла вона, сідаючи зверху на його стегна.

Віктор дивився на неї знизу, на її блакитні очі, що тепер здавались темнішими від бажання. Хелена взяла першу свічку, нахилила її і повільно провела рукою над його грудьми, перевіряючи відстань.

Перша крапля гарячого воску впала на його шкіру трохи нижче ключиці. Віктор різко вдихнув, а Хелена нахилилась і ніжно поцілувала те місце, поки віск застигав. Друга крапля — на живіт. Третя — трохи нижче. Кожного разу вона нагороджувала його поцілунком, язиком, легким подихом.

— Ти такий гарний, коли намагаєшся тримати себе в руках, — муркотіла вона, усміхаючись.

Хлопець простягнув руку і запустив пальці в її руде волосся, притягуючи її ближче. Віктор більше не міг стримуватись. Він різко схопив Хелену за талії, перекинув її на спину і опинився зверху. Тепер уже він дивився на неї зверху вниз — на розкішне руде волосся, що розсипалось по подушці, на її блакитні очі, в яких горіло чисте бажання.

— Тепер моя черга, — хрипко прошепотів він.

Він взяв одну з теплих свічок і нахилив її над її тілом. Перша крапля впала точно між її ключицями. Хелена вигнулась і голосно застогнала. Віктор повільно вів свічкою нижче, малюючи гарячим воском витончені узори: тонку лінію вздовж її грудей, спіраль навколо лівого соска, потім ще одну — навколо правого. Кожна нова крапля змушувала її тіло здригатись.

— Вітю… — видихнула вона.

Хлопець нахилився і провів гарячим язиком по застигаючому воску, злизуючи його повільно, смакуючи кожен сантиметр її шкіри. Хелена застогнала голосніше, пальці вп’ялись в простирадло. Він продовжував — провів воском тонку лінію вниз по її животу, намалював маленьке серце нижче пупка, а потім ще кілька крапель на внутрішній стороні стегон.

 Кожного разу, коли віск торкався її шкіри, Хелена вигиналась і стогнала:

— Так… ще… будь ласка…

Віктор усміхнувся, дивлячись на неї. Її блакитні очі були напівзаплющені, щоки почервоніли, губи розтулені. Він нахилив свічку ще раз і капнув гарячий віск трохи вище її лобка. Хелена голосно скрикнула, тіло її напружилось, а потім вона благально простогнала:

— Ще… Вікторе, ще… не зупиняйся…

Він поставив свічку і нахилився нижче. Його язик повільно ковзав по гарячих слідах воску — від грудей вниз по животу, потім ще нижче. Він злизував віск, цілував, легенько покусував її шкіру, поки Хелена вже не просто стогнала, а майже ридала від задоволення.

— Будь ласка… — шепотіла вона, запустивши пальці в його чорне волосся і притискаючи його голову сильніше до себе. — Я хочу тебе… зараз…

Віктор не витримав. Він підхопив Хелену на руки. Її руде волосся спадало йому на груди, а блакитні очі горіли від бажання. Він поніс її через кімнату до ванної.

Поки вода шумно лилась, наповнюючи простір парою, вони не могли відірватись один від одного. Віктор притиснув її до стіни і поцілував жадібно, глибоко — язики переплітались, дихання змішувалось. Хелена стогнала йому в губи, її руки заплутались в його чорному волоссі. Він цілував її шию, ключиці, груди, де ще залишились тонкі сліди воску. Вона кусала його нижню губу, відповідаючи такими ж гарячими, вологими поцілунками.

— Я хочу тебе всю… — хрипів Віктор між поцілунками.

Коли вода набралась, він обережно, але впевнено опустив Хелену у теплу ванну. Вона лягла на бік, спершись на руку, вода ніжно огорнула її тіло. Руде волосся розпливлось по поверхні, як полум’я.

Віктор зайшов слідом, став на коліна. Він підняв одну її струнку ногу і поклав собі на плече. Хелена закусила губу, дивлячись на нього знизу блакитними, затуманеними очима.

Він нахилився вперед, провів головкою свого твердого члена по її мокрій, гарячій розкішниці і повільно, але сильно увійшов у неї одним глибоким поштовхом.

— Аааахх… Вікторе! — голосно застогнала Хелена, вигинаючись.

Він почав рухатись — спочатку повільно і глибоко, потім все швидше. Вода хлюпала і розліталась бризками з кожним його сильним поштовхом. Її груди колихались у ритмі, соски були твердими від збудження. Віктор тримав її ногу на своєму плечі, тримаючи її відкритою для себе, і входив дедалі глибше.

— Ох… так… сильніше! — стогнала вона, заплющуючи очі. — Глибше… будь ласка!

Він нахилявся і цілував її ногу, що лежала на його плечі, потім нахилився ще нижче і захопив її губи у гарячий, мокрий поцілунок. Ритм став жорсткішим. Бризки води літали по всій ванній, стіни відлунювали її стогонами.

— Вікторе… я… я зараз! — кричала вона, пальці вп’ялись в його спину.

Він прискорився, б’ючись об неї сильно і глибоко. Хелена раптом напружилась всім тілом, її блакитні очі широко розплющились, а потім закотились.

— Аааааааахххх!!! — вона закричала в екстазі, тіло її сильно затряслось. Хвилі оргазму прокочувались по ній одна за одною, вона стискала його всередині себе, ніби не хотіла відпускати.

Хлопець продовжував рухатись ще кілька потужних поштовхів, спостерігаючи, як вона тремтить і стогне під ним, поки її оргазм не почав вщухати.

***

Віктор прокинувся першим. Ранкове світло лагідно проникало через вікно, золотистими променями огортаючи кімнату. Він ліг на спину, подивившись на Хелену, яка спала поруч, її дихання було тихим та рівним. Віктор з посмішкою спостерігав за нею, як її густе руде волосся, розсипане по подушці, створювало навколо неї казкову ауру, немов вона була частиною цього світу, а водночас і поза ним.

Її обличчя виглядало ніжно й спокійно, навіть у сні вона обіймала його, як охоплюючи весь світ. Віктор відчув тепло від її тіла, не маючи сил стримати посмішку, обережно провів пальцем по її волоссю. Він не міг повірити, що таке кохання стало частиною його життя. Хелена тихо ворухнулась, її руки обвили його ще міцніше, він відчув, як його серце б'ється в унісон з її диханням. 

Віктор намагався обережно встати, не порушуючи моменту спокою, але відчув, як її руки обвиваються навколо нього ще міцніше. Вона відчула його рухи та ласкаво прошепотіла:

— Не відпущу...

Її голос був теплий й м'який, в ньому звучала мить затишку та непохитної впевненості. Віктор посміхнувся, розуміючи, що вже немає шляху назад. Хелена сіла позаду нього, її руки ніжно обійняли його, вона почала цілувати його шию, її губи повільно спускалися вниз по його спині. Кожен дотик був немов магія, кожен поцілунок вогняним тлом проходив крізь його шкіру, викликаючи відчуття неймовірного задоволення.

Віктор закрив очі, відчуваючи, як його тіло відгукується на її ласки. Його серце билося швидше, але кожен рух приносив йому ще більший спокій, він не міг опиратися цьому теплу. У цей момент він забув про все, залишившись тільки з нею, в обіймах її ніжності.

Хлопець повільно повернувся до неї, його погляд зустрів її очі, в яких сяяла м'яка посмішка. Її обличчя було світлим й спокійним, а її очі випромінювали тепло, яке він відчував навіть на відстані. Це було відчуття, що він був там, де йому і належало бути.

Він акуратно взяв її в руки, ніжно, але вперто поклав на спину. Її погляд не відривався від нього, коли його губи знайомились з її шкірою, ніжно, але з пристрастю. Він цілував її, його дихання було швидким, а серце билося швидше, коли він відчув, як вона обіймає його, її руки міцно охоплюють його тіло.

Вона віддавалася йому повністю, ніби втрачаючи межу між ними, кожен її рух був мовби викликом, але одночасно вона була його. У цьому моменті не було ні часу, ні простору — лише вони двоє, які вивільняли всі свої почуття, віддаючись один одному повністю.