Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Минув рік.
Аліса — успішна, незалежна, авторка власного бізнесу.
Новий офіс. Команда. Подорожі. Спокій, який вона колись тільки уявляла.
Життя йшло. Без скандалів, без драми. З повагою до себе.
І все ж… іноді, зранку, коли вона відкривала штори й бачила, як сонце лягає на її долоні — щось боліло.
Не сум. Не жаль. А спогад.
Про нього.
Про Максима.
Той вечір, коли він сказав: «А ти думала, я відпущу?» — був останнім.
Вона не пішла до нього. Вона вибрала себе. І правильно зробила.
Але тепер — у кав’ярні на розі — вона знову бачить його.
Не сон.
Максим.
Той самий погляд. Але вже інший. Спокійний. Глибший.
Він помічає її. Посміхається. Підходить. І просто питає:
— Можна сісти?
Вона робить ковток кави. Усміхається у відповідь.
— На кілька хвилин.
Він сідає. Без поспіху. Без минулого між ними.
— Я бачив твої інтерв’ю, — каже він. — Ти змінилася.
— Я стала собою.
— І чи є місце в житті “себе” для когось ще?
Аліса дивиться на нього. Довго. Але вже без страху.
— Може, і є. Але без боротьби. Без тіней.
Максим усміхається. Не наполягає.
Вони сидять. Двоє людей. Колись — любов. Тепер — дорослі вибори.
Можливо, це був початок.
А може — достойне завершення.
І в цьому — сила.
