Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Наступного ранку Максим прийшов в офіс із серйозним виглядом.
Він знав, що між ними все ще висить тінь минулого — і треба було її обговорити.
— Аліса, — почав він, коли вони залишились одні в переговорній, — колишній не означає “пішов”.
Вона підняла брови.
— Що ти маєш на увазі?
— Що навіть якщо ми колишні, це не значить, що я зник із твого життя. І я не збираюсь просто так відступати.
— Ти хочеш сказати, що… — вона замовкла, бо відчула, як її серце калатає швидше.
— Я хочу сказати, що ми маємо шанс. Другий шанс. І я не хочу його втрачати.
Вона подивилась на нього довго.
— Макс, це складно. Багато чого залишилось невирішеним.
— Саме тому ми повинні це вирішити. Разом.
Він простяг їй руку.
— Приймеш її?
Вона посміхнулась і взяла її міцно.
— Прийму. Але за умови, що ми обидва будемо чесними.
Максим кивнув.
— Чесність — це новий початок.
Вони сиділи за столом переговорної кімнати, далеко від цікавих очей колег. Атмосфера була напружена, але водночас — сповнена надії.
— Ти пам’ятаєш наші перші дні? — тихо запитав Максим. — Коли все здавалося таким простим і безтурботним?
— Пам’ятаю, — посміхнулась Аліса, — і водночас тоді ми обоє боялися бути чесними. Перед собою, перед один одним.
Він подивився їй у очі.
— Мені здається, що тепер ми готові. Навіть якщо це буде боляче.
Вона кивнула.
— Ми зробимо це по-іншому. Без тіней, без прихованих думок.
Максим взяв її руку.
— Колишній — це просто слово. А ти — та, з ким я хочу бути зараз і в майбутньому.
Аліса стиснула його долоню.
— Тоді почнімо з чистого аркуша. Без поспіху. Без страху.
Вони посміхнулись один одному, відчуваючи, що цей момент — початок нової глави.
І хоч минуле було складним, тепер воно стало їхньою силою.
