Спочатку:
На сторінку книги
©Магістр Анімарум, 03.03.2026 р. Всі права захищені.
Будь-яке використання матеріалів цього твору, у тому числі, але не обмежуючись: копіювання, рерайтинг, адаптація, відтворення, розповсюдження або будь-які інші способи використання — як окремо, так і у будь-яких комбінаціях — суворо заборонено.
Використання матеріалів допускається виключно за умови одночасного дотримання трьох обов'язкових вимог:
- 1. Отримання попередньої письмової згоди автора шляхом укладення відповідного ліцензійного договору.
- 2. Надання прямого активного посилання на першоджерело.
- 3. Обов'язкове зазначення імені автора (Магістр Анімарум).
Порушення будь-якої з цих умов (або їх сукупності) є порушенням авторських прав і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
✨✨✨✨✨
Сан-Франциско, 1920 рік. Сухий закон у розпалі, але для тих, хто не дихає, це лише бізнес-можливість. Густий, солоний туман сповзав із затоки, ковтаючи дерева покрученого прибережного лісу. У самій його гущавині, де закінчувалися всі стежки, ховалася занедбана винокурня. В якій стояв величезний мідний самогонний апарат, він гарчав, плювався іскрами і смердів так, ніби в ньому варили гріхи місцевого мера.
Кетрін, фатальна красуня з розкішним довгим чорним волоссям, стояла біля котла в червоній шовковій сукні з бахромою, яка вже давно пропахла болотом і спиртом. Вона холодно спостерігала за тиском у мідному кубі, і похмуро дивилася, як із мідної трубки в брудну банку крапає щось мутне й сизе, та голими руками закручувала розпечений вентиль, ігноруючи опіки.
Нікандр похмуро закручував корки на пузатих пляшках. Від запаху перегону в нього смикалося око. Запах стояв такий, що навіть мертві щури в радіусі милі почали кашляти.
— Це не біль. Це якась хрінь, Тадеуше, — прохрипів Нікандр, витираючи сажу з лоба. — Я казав тобі, що дріжджі мають бути свіжі, а не з могили антиквара. А для бродіння треба брати кров банкірів, а ти Кетрін кинула туди цвинтарну землю.
— Слухай, філософе, — огризнувся Тадеуш, — смертним по барабану. Вони п'ють це, бачать рожевих слонів і думають, що стали богами. Головне — довезти це до світанку, поки в мене карбюратор не відпав разом із совістю.
Він у цей час намагався запхати в багажник старенького «Форд Т» із посиленою підвіскою — ящики «Ліків»,— так вони назвали це пойло між собою.
— Смертним у ці часи плювати на букет, Нікандре, — відрізала Кетрін. — У них Сухий закон. Вони вип'ють навіть скипидар, якщо сказати їм, що це рецепт самого Аль Капоне. Якщо вони виживуть після першого ковтка, вони стануть нашими постійними клієнтами. Або медіумами… А взагалі, нам головне тримати тиск, бо ця штука зараз вибухне.
— Кет, якщо я не долечу до Голлівуду за 12 години, цей самогон проїсть дно бака. Хоча… якщо ми не вивеземо цей вантаж за годину, федерали накриють нас раніше за світанок.— реготав Тадеуш, поправляючи кепку. — Смерть — це нудно, а от ганяти від копів із вантажем рідкої пітьми — це драйв!
Альваро сидів на ящику зі зброєю, підраховуючи прибутки на аркуші з логотипом банку.
— Якщо розбавити наступну партію метилом, ми зекономимо два долари на галон, — сухо зауважив він. —маржа зросте на 10%, а якщо болотною водою, то на 40%, але Амброзій каже, що тоді в акторів німого кіно очі вилазять із орбіт надто натурально. Режисери скаржаться. А дехто починає бачити привидів своїх кредиторів.
З гущавини вийшла Влада. Вона тримала за комір плаща переляканого агента федеральної служби, який намагався зрозуміти, чому його револьвер не залишив на цій жінці жодної подряпини. А сам виглядав так, ніби побачив диявола, що купує лотерейний квиток.
— Цей ірландець хотів конфіскувати вантаж, — крижаним тоном кинула вона. — Каже, що ми порушуємо закон.
Амброзій, елегантно відставивши мізинець, дегустував нову партію з кришталевого келиха, який він притягнув із собою.
— М-да... — він скривився. — Букет розкривається нотками дешевого тютюну та відчаю.
Амброзій, поправляючи краватку-метелик, підійшов до агента з кришталевим келихом у руці.
Закон? Як мило, промуркотів він, вдихаючи аромат паніки федерала. Але, Владо, його страх якийсь надто прісний. Віддає дешевим віскі та несплаченими податками. Не вбивай його, нехай краще дрова рубає.
— Ще одна затримка, — процідила Кет, — і я перетворю Вас усіх на акумулятори для Форда Тадеуша. Тиск росте!
Мідні боки апарата раптом неприродно роздулися, видавши звук, схожий на передсмертне стогнання кита. Кілька заклепок із тріском відлетіли в темряву лісу, а стрілка на датчику тиску просто зірвалася з осі, розбивши скло.
І тут котел не витримав.
Кетрін не встигла затягнути вентиль. Зі свистом і гуркотом апарат видав останню, найпотужнішу порцію пари. Труба не витримала, і фонтан сизого «Місячного сяйва» накрив усю галявину.
Запала мертва тиша. Шістка наймогутніших вампірів стояла, з ніг до голови обліплена смердючою та липкою брагою, що світилася в темряві неоновим синім кольором.
Від потужної вибухової хвилі Влада інстинктивно розтиснула пальці. Федеральний агент відлетів прямо на купу завантажених ящиків, розтрощивши спиною кілька з них. Очманівши від жаху, контузії та сизої пари, він сліпо намацав у липкій калюжі відбите горлечко пляшки з вцілілою рідиною. Його нерви здали остаточно. Тремтячими руками він підніс це неонове пійло до губ і влив у себе, як останнє причастя перед зустріччю з дияволом.
— Ну що, — задумливо подав голос Тадеуш, облизуючи свою губу. — Смак — гівно, як машинне масло… Але вставляє нормально.
Раптом із кущів вискочив місцевий єнот. Він злизав калюжу “сяйва” з листя, завмер, подивився на Владу шаленими очима і …
Те, що сталося далі, змусило навіть Владу розтиснути кулаки. Єнот підвівся на задні лапи, поправив невидимий капелюх і почав хвацько танцювати чарльстон, відбиваючи ритм хвостом. І тут Єнот порушив закони гравітації. З кожним па він піднімався все вище, поки не опинився на рівні даху винокурні. Влада дивилася на це видовище, не вірячи власним очам, поки звір виписував піруети в повітрі.
— Концентрація перевищена,— сухо констатував Альваро, роблячи запис у блокнот: «Викликає галюцинації навіть у харчового ланцюга».
— А що з федералом?— спитав Нікандр, дивлячись на агента, який щойно випив залишки з розбитої пляшки.
Агент тепер іскрився синім світлом і з блаженною усмішкою намагався обійняти дерево.
— А федерал тепер наш головний дистриб'ютор, зітхнув Амброзій. Головне, щоб він не навчив єнота стріляти. Завантажуйте Форд, панове, Голлівуд чекає на справжнє свято.
