Раді Вас бачити!

Я запакувала всі необхідні речі, а Клим, як ініціатор переїзду, все відвіз на своїй машині.

Лера вже кілька днів як переїхала до Гліба і займалася освоєнням території.

Я ж стою і дивлюся на всі ці сумки-коробки і ніяк не можу змусити себе почати розбирати речі. Климу знадобилося терміново від'їхати, тому після його вказівок куди я можу поставити і покласти речі, він залишив мене віч-на-віч з моїми речами. У моєму розпорядженні була вітальня. Заварила собі міцну каву та почала. Все це зайняло в мене рівно дві години. Я подивилася на якийсь час, годинник показував дев'ять вечора, а Клима досі не було. Вирішила, що треба скористатися можливістю і піти освіжитися у душі, а потім одразу переодягнутись у щось домашнє. Взяла рушник та одяг і пішла у ванну. У мене задзвонив мобільний і довелося повернутись до кімнати, щоб відповісти.

– Привіт, Маша, – зраділа.

– Привіт, чим займаєшся? – голос Маші так і говорив, що сьогодні їй було нудно.

– Тільки закінчила з речами, збиралася прийняти душ, поки Клима немає.

– Зрозуміло. Оля тільки завтра переїде, – сумно зітхнула вона.

– Все з тобою ясно – зрозуміло простягла. – Якщо ти сьогодні ночуєш одна в будинку, це ідеально для перегляду фільмів жахів.

– Ось точно ні! - заперечила Маша, – Я маю чим зайнятися. Якраз від усіх відпочину. Добре, йди у душ. Якщо що дзвони.

– Ти теж. Бувай.

 Я відключила телефон і тільки-но розвернулась до входу, але тут мені знову зателефонували.

– Привіт, Гліб!

– Хотів сьогодні до тебе зайти та поговорити, але Лера сказала, що ти дуже зайнята навчанням та роботою.

– Так, все правильно, вся у завалах, - Лера мене просто врятувала. – Говори, що хотів. Все добре?

– Так.

– Як відбувається адаптування у Лери?

– Чудово. Вона вимагала розрахувати прибиральницю, сказала, що прибирати буде сама.

– Так добре! Зважаючи на те, що вона твою квартиру вилизувала, не можу повірити, що вона хоче знову її прибирати.

-–Теж здивувався. Тепер моя квартира не схожа на холостяцьку: всі полиці у ванній заставлені якимись пляшками та баночками, таке відчуття, що це тепер її ванна, – ми засміялися. – А ще виявилося, що не вистачає однієї шафи для її речей, купуватимемо другу.

– Ти вже сказав їй, що влаштувався репетитором з англійської та перекладаєш документацію для фірми?

– Ще ні.

– Ти не сильно перевантажив себе двома роботою? – стурбовано запитала.

– Ні, я впораюся. Нас тепер двоє, – рішуче сказав Гліб.

– Молодець, – схвалила я. – Ти завжди можеш батьків попросити про допомогу.

– Вони і так мені дуже допомогли з квартирою. Далі я сам.

– Добре, – мені подобалася впевненість брата.

Ми попрощалися із Глібом, і я поклала мобільний на диван. Знову поспішила до ванної кімнати, щоб освіжитись. Тільки я дійшла, як мені знову зателефонували, довелося повернутися і відповісти.

– Привіт, тебе вчора не було на тусовці, – з ноткою занепокоєння спитала Соня.

– Так, я збирала речі. Переїхала до Клима.

– Що? І мені кажеш тільки зараз? – обурилася вона.

– Хотіла сказати, коли вже переїду, – виправдалася.

– У вас так швидко. Ти певна, що не поспішаєш? – Вона продовжувала переживати про мене.

– Ти ж мене знаєш. Я імпульсивна, зараз піддалася почуттям. Подивимося, але поки що впевнена у правильності свого рішення, - сказала це бадьоро та впевнено.

– Тоді добре. Він наче хлопець нормальний. Якщо хочеш, я про нього дізнаюсь у своїх батьків.

– Ні, я хочу сама вивчати його поступово, – сама здивувалася як відповіла.

– Гаразд, – погодилася Соня.

– Вибач, я збираюсь у душ, давай вже завтра зателефоную.

– Добре бувай.

О, я нарешті дісталася місця призначення, якщо хтось ще подзвонить, не відповім. Я озирнулася у ванній кімнаті. Мені все не давала спокою друга зубна щітка у склянці Клима. Чия вона? Раз він так швидко погодився мені допомогти, чи це означає, що в нього нікого немає? Чи має вільні стосунки? Нарешті, прийнявши душ, я витерлася рушником і потяглася за речами, яких не виявилося.

Дзвінки мене відволікли, і я не помітила, що прийшла у ванну тільки з рушником, а у що переодягнутися не взяла. Клима немає вдома, тому я обмоталася рушником, мокре волосся зібрала в пучок і спокійно вийшла з ванної. Я йшла коридором у бік своєї кімнати, як раптом, на мій подив, замок вхідних дверей голосно клацнув, двері відчинилися, і звідти вийшов господар квартири.

– Ой, – від несподіванки я підстрибнула і притиснула руки до грудей, тримаючи рушник. Добре, що він довгий.

Я завмерла і на всі очі дивилася на Клима, а він, у свою чергу, розглядав мене. Повільно, з таким явно чоловічим інтересом, його погляд пройшовся по мені, починаючи з голих ніг, до краю рушника, охопив трохи вище, пройшовся по голій шиї, губах і зупинився на очах.

Мені здається чи я почервоніла від збентеження? На мою думку, моє обличчя просто спалахнуло від незручності цього моменту. Клим посміхнувся:

– Ти так щоразу виходитимеш з ванної?

– Ні. Я просто забула одяг у кімнаті, – випалила і поспішила зникнути у своїй кімнаті.

Перевдягаючись і замотуючи волосся в рушник, я лаяла себе за неуважність. Про свою дивну реакцію постаралася не думати, сором'язливість взагалі не в моєму характері. Не буду ж тепер безвилазно сидіти у своїй кімнаті. Тим більше, що в животі голосно загуркотіло. Я вийшла до коридору і пройшла на кухню. Огляд холостяцького холодильника нічого не дав, а я купити якихось продуктів ще не встигла. Ну що ж, значить замовлю піцу. Подумавши, що некрасиво не спитати про переваги в їжі мого рятівника, легенько постукала у двері його кімнати.

– Заходь! – почувся відповідь на мій стукіт.

Я обережно відчинила двері й увійшла. Окинула поглядом його кімнату. Виявляється, це і спальна і кабінет одночасно. Мене здивували полиці від підлоги до стелі з книжками. Коли він встигає ще читати. Клим сидів за ноутом і дивився в екран, не відриваючи погляду.

– Збираюсь замовити піцу на вечерю, на тебе замовляти?

Він розвернувся до мене і відповів:

– Ні, дякую, я вже повечеряв.

Я замислилась, з ким це він встиг повечеряти. Наразі на ньому були захисні окуляри для комп'ютера. У них він виглядав зовсім інакше. Клим дивився на мене і мені раптом знову стало ніяково.

– Продукти завтра вранці куплю. Можу готувати, щоб моє перебування не було тягарем, – взяла ініціативу в свої руки, щоб він не помітив мого збентеження.

– Дякую. Продукти я купуватиму сам, а от якщо є бажання готувати, то будь ласка, – Клим розплився в посмішці.

– Добре, - я схвально кивнула, вийшла з кімнати, зачинивши за собою двері, зробила вдих і видих, намагаючись заспокоїти внутрішнє хвилювання.

* * *

Ми вирішили зібратися із дівчатками. Оля вже переїхала до кімнати Лери. Цю подію треба було відсвяткувати. Коли я увійшла до будинку, Маша та Лера сиділи на дивані, Оля у кріслі, вони пили чай і поїдали печиво, яке спекла Лера.

– Зачекайте, лишіть і мені! - не витримала я, побачивши, як вони жадібно поїдали смаколики.

– Тут усім вистачить, – сказала Маша з набитим ротом.

– Ага, з такими темпами, навряд, – добре, що миска з печивом залишалася майже до верху повною, але я все одно помчала якнайшвидше помити руки і приєднатися до них.

– В мені прокинулася господиня, – Лера натягла посмішку до вух.

– Так, я помітила, – знову подивилася на величезну миску з печивом.

– Розповідайте, як там у вас із переїздом? – Маша звернулася до мене і до Лери.

– У мене все добре, таке відчуття, що ми з Глібом давно жили разом.

– Круто, а в тебе? – Маша продовжувала розпитування.

– Ми ж з Климом не зустрічаємося, тому трапляються незручні ситуації, – зізналася я, згадуючи вчорашній вечір.

– Та гаразд тобі, ти ж тісно спілкувалася з хлопцями і ніколи не соромилася, – Маша намагалася мене підбадьорити.

– Клим, він інший.

– Який? – запитала з цікавістю Лера.

– Серйозний, має дорослі погляди. Він не намагався приставати до мене, на його місці, інший хлопець спробував би спокусити мене першого ж вечора, - я засміялася. - До речі, Гліб дзвонив, дякую, Лера, що врятувала, а то він хотів прийти прямо сюди.

– Так, як тільки це зрозуміла, почала брехати в три короби.

– А я почала ходити на побачення, – Маша задоволено посміхнулася.

– Нарешті ти відійшла після минулих стосунків, – мені аж полегшало від почутої новини.

– Не відійшла, а попрацювала. Вибачила і попрощалася.

– А раптом Діма виправитися і захоче повернутися, заново розпочати ваші стосунки? – запитала Лера.

– Ні. Справа не в Дімі, а в тому, ким я стала поруч з ним, – навіть я задумалася над Машиними словами.

Я звернулася до Олі:

– Як твій переїзд?

– Знаєш, Настя, ще не зрозуміла, що з'їхала від батьків. Але я дуже рада. Мій хлопець теж схвалив, –вона посміхнулася.

– Сподіваюся, ми скоро розберемося з Денисом, і я також повернуся сюди. Сумую за своїм ліжком, - я ностальгічно зітхнула.

– До речі, після його останнього повідомлення про нього так нічого й не чути? – Маша перестала жувати і уважно на мене подивилася.

– Так, і це лякає, – я тяжко зітхнула і взяла чергове печиво.

Мені надійшло повідомлення від Клима, відкрила, пробіглася, це по роботі.

– Денис? – схвильовано запитала Лера.

– Ні, Клим по роботі. Він продовжує бути моїм босом, – я відклала телефон і продовжила, - Але зараз я зайнята поїданням смачного печива.

– Щодо Дениса, – ми всі одночасно подивилися на Олю, - Я його бачила з Яною, він приходив до неї до університету.

– Це не може бути збігом, – припустила Лера.

– Згодна, виглядає дуже підозріло, – у мене з'явився план, але я його не озвучила дівчаткам, вони й так мені допомагають, спочатку маю випробувати його сама.

* * *

Я повернулася до свого нового тимчасового помешкання. Клим, мабуть, був у своїй кімнаті. Роззулась і пішла у ванну помити руки. Відчинивши двері я ніяк не очікувала побачити накачені чоловічі груди. Мої очі самі собою почали подорожувати вниз, розглядаючи приголомшливий прес, мабуть, у пошуках татуювань, а навіщо ж ще. Опустила погляд нижче, і натрапила на рушник. Він обмотаний ним, одразу полегшало. Ймовірно, треба подивитися людині у вічі. Мій інтерес Клима анітрохи не збентежив:

– Я вже виходжу, можеш заходити.

Я пропустила його, затамувавши подих, після чого увійшла до ванної кімнати. Відразу відчула приємний аромат свіжості від чоловічого гелю для душу. Не знаю, мені стало так жарко від пари або від побаченого, вмилася холодною водою, щоб трохи охолонути і прийти до тями. Коли я вийшла з ванної кімнати, Клим стояв у коридорі біля тумбочки, як і раніше, залишаючись тільки в рушнику, мабуть, ще не встиг одягнутися. Клим звернувся до мене:

– Цей конверт лежав у поштовій скриньці. Він тобі.

Я повільно підійшла і подивилась на конверт. Він точно від Дениса, у цьому я не сумнівалася. Раніше я вже отримувала такі. Обережно взяла його та надірвала збоку. Заглянула в конверт і витрусила все, що у ньому, на тумбочку. То були фотографії. На них я та Сева, який мене цілує. Після хвилини шоку, я прийшла до тями:

– Тоді я його відразу відштовхнула, – наче виправдовуючись, заявила.

– Зрозуміло, значить, Денис хоче нашої сварки через Севу. Тим паче він наш співробітник.

– Хіба його не звільнили? – я здивовано глянула на Клима.

– Ні. Він просто перейшов на інший проект.

– Зрозуміло. Сподіваюся, не через мене, – спробувала натягнути посмішку.

– Зараз це вже не має значення. Доведеться підіграти Денису, – інтригуюче сказав Клим.

– Як? - запитала я, намагаючись дивитися йому в очі, а не вирячитися на його шикарне тіло.

– Ти казала, що він працює в кафе, – я починала розуміти, до чого він хилить. – Ми підемо туди і влаштуємо сцену сварки.

– Давай, гадаю, це спрацює, – схвально кивнула.

Нарешті Клим зник за дверима своєї кімнати. Він був спокійний і впевнений, що змушувало мене думати про позитивний результат нашого плану. Ця гра починала мені подобатися.