Раді Вас бачити!

     Матвій.

  Я стою на кухні і накриваю на стіл, а в голові крутиться тільки одна думка: 

  Ще ніколи ранки не були такими… правильними.

  Я прокинувся раніше за неї. Лежав і дивився, як вона спить, притулившись до мене всім тілом, і відчував таке дивне, тепле стиснення в грудях, якого не пам’ятаю вже дуже давно. Потім тихенько встав, одягнувся і пішов у кав’ярню навпроти. Не тому, що хотів просто поїсти. А тому, що хотів зробити їй приємно. Хотів, щоб вона прокинулася і відразу відчула — хтось про неї дбає. Хтось хоче, щоб її ранок був гарним.

  "Я роблю це для неї. Бо хочу, щоб вона посміхалася. Бо хочу бачити, як у її очах з’являється той самий теплий блиск, що був вчора вночі."

  Я розкладаю пакунком з круасанами, канапками і двома великими стаканами кави, бачу боковим зором, що Аня стоїть на порозі кухні в такій спокусливій, прозорій сорочці, яка ледь прикриває її тіло. І я знову відчув цей удар — суміш ніжності і дикого бажання.

  Вона посміхається. Підходить. Обіймає мене за талію і цілує — коротко, але так солодко, що я ледь стримуюся, щоб не притиснути її до стіни прямо зараз.

  — Ммм, я навіть не знала, що в моєму холодильнику ховаються круасани, — підморгує вона.

  Я сміюся і притискаю її сильніше.

  "Вона не просто красива. Вона… справжня. І я не можу надивитися і повірити що це реальність"

  Ми сідаємо за стіл. Я дивлюся, як вона відкушує круасан, як п’є каву, і в мене всередині все перевертається. Мені хочеться сказати їй стільки всього… але я боюся злякати.

  Вона сміється, але очі в неї серйозні. І я розумію — вона теж відчуває, що між нами вже не просто "секс на одну ніч".

   Мені подобається ця її сторона. Хитра, розумна, трохи небезпечна. І від цього мені ще солодше.

  Я хочу бути поруч. Хочу прокидатися з нею. Хочу, щоб вона посміхалася саме так — м’яко і трохи лукаво. Хочу бути тим чоловіком, якому вона може довіритися повністю.

  Я беру її руку, притискаю до своєї щоки і тихо кажу:

  — Ти мені подобаєшся набагато більше, коли ти така… справжня.

  І в цю мить я розумію: я готовий ризикувати всім. Лише б не втратити те, що зараз відбувається між нами.

  Бо ця жінка варта того. Кожного ризику. Кожної безсонної ночі.

  І я вже не хочу відступати.

  Розмова повернула зовсім в інше русло і я приголомшений, слухаю історію про Кабана і що саме Аня причетна до його падіння. А ще мене переповнює гордість за її досягнення. Ця жінка – жива загадка, і кожен її шар тільки розпалює мою цікавість. 

  Те, що вона розкрила ім'я боса, мене дуже потішило. 

  "Хороша дівчинка, потрібно буде за це її винагородити."

   Адже, Влад надіслав мені повідомлення вчора ввечері, наказавши дізнатися більше про її боса. 

  Коли вона запропонувала перебратися на диван, я ледве стримував збудження. А ця її нічна сорочка... 

  — Ти спеціально вдягла цю... спокусу? — запитав низьким, хриплим голосом. – Ти уявити не можеш, як важко було слухати твою розповідь і не думати про те, як трахаю тебе прямо на столі.

  — Матвій, про що ти? – вона грає у невинність, але в її очах миготить справжнє розуміння. – Я завжди так сплю і ходжу в дома. Мене всеодно ніхто не бачить...

  — Ох, Аня, – я більше не можу стримуватися. Мої губи знаходять її губи, потім шию, я проводжу язиком по її шкірі до самого вушка, відчуваючи, як вона тремтить і починає тихо стогнати.

  — Матвій, я хочу... – вона важко дихає, її слова перериваються. – Я хочу, щоб ти зробив це знову — довів мене до оргазму. Так, як учора. Я ж не даремно тобі допомагаю. — Останнє речення вона вимовляє з викликом, навіть нахабством...

  — Я доведу тебе до краю, як ти того хочеш, – мої пальці вже шукають край її сорочки. – Мені подобається, як ти кінчаєш. Але за твої нахабні слова, які вилітають з цього прекрасного ротика... я покараю тебе... пізніше...

  Я проводжу великим пальцем по її нижній губі, і вона миттєво розтуляє рота, приймаючи його всередину. Вона смокче його з тим самим голодом, з яким я уявляю собі її рот на своєму члені. Але зараз мені потрібно зосередитися на ній.

  Я скидаю з неї сорочку і трусики. Вона залишається лежати на дивані, повністю оголена, і я підкладаю подушку під її сідниці, піднімаючи її таз. Розводжу її ноги ширше.

  Мої губи знову знаходять її губи, шию, зону декольте, пестю руками її груди, зминаю і цілую кожий сосок, трохи прикушуючи. Аня видає гучний стогін і я продовжую. Цілую її сосок і всмоктую в себе, потім язиком роблю змійку на животі і спускаюся до її розкішниці. Руками пестю груди, проводжу язиком по клітору і Аня вигинається, відкриваючись перед мною ще більше. 

  Я починаю працювати язиком – повільно, цілеспрямовано, поки одночасно вводжу два пальці всередину. Вона вже на межі, і я хочу, щоб цей оргазм був швидким і потужним. Я нарощую темп, мої пальці і язик рухаються в ідеальній синхронізації.

  Через кілька хвилин вона кінчає з гучним криком, її тіло б'ється в конвульсіях, а я відчуваю, як вона сквіртить. Я не зупиняюся, роблю ще кілька поштовхів пальцями, продовжуючи стимулювати її клітор, і вона кінчає ще раз, і ще... Її крик переривається, а тіло безпорадно розслабляється.

  Я нависаю над нею і дивлюся, як Аня лежить на дивані — розпатлана, з блаженною посмішкою на обличчі, з важким, нерівним диханням. Її тіло ще легенько тремтить після кількох потужних оргазмів. 

  "Боже, яка ж вона красива зараз…"

  — Я надіюся, що задовільнив твоє бажання? — питаю я хрипко, намагаючись приховати, наскільки сильно мене самого трясе від бажання.

  Вона лише тихо мугикає, не розплющуючи очей, і киває з тією самою м’якою, задоволенною посмішкою.

  — Мені потрібна хвилинка… — ледве видихає вона.

  — Звичайно, — я нахиляюся, цілую її в скроню і йду на кухню по воду. Її реакція – найкраща похвала. Я ніколи не бачив жінку настільки повністю задоволеною. Навіть Віка, з якою я був роками, завжди після того, як кінчала бажала, щоб я її щей відтрахав гарненько і навіть після цього не була задоволена, ніколи не була такою розкритою, такою відданою моменту. Можливо, саме тому вона шукала щось на стороні...

  Поки наливаю склянку, в голові крутяться думки, які я не можу зупинити.

  "З Анею все інакше. Зовсім інакше."

  Мені здається — це саме та жінка. Та, яку я чекав, навіть не усвідомлюючи цього. Вона розумна, сильна, незалежна. Вона не боїться брати на себе відповідальність, не боїться говорити правду в обличчя навіть такому, як Влад. Вона вирішує і керує в житті. Але вчора… я зрозумів, що в ліжку вона хоче підкоритися. І це не слабкість. Це її вибір. Її довіра. І це заводить мене з розуму.

  Я відчуваю до неї більше, ніж можу сказати вголос. Більше, ніж просто бажання. Більше, ніж пристрасть. Це щось глибше. Щось, від чого стає одночасно тепло і страшно.

  Але чому, чорт забирай, я знову згадав про Вікторію?

  Ця думка приходить несподівано і дратує мене. Я намагаюся відігнати її, але вона вже вчепилася.

  Аня — не Віка. Вона зовсім інша. Я не хочу її порівнювати з Вікторією. Вона не варта навіть згадки поряд з Анею. Віка — це минуле. Холодне, розрахункове, порожнє. А Аня… — це вогонь. І я хочу горіти в ньому.