Спочатку:
На сторінку книги
Аделіна закрила теку, недбайливим рухом відштовхнула від себе та глянула на циферблат срібного ролексу, обрамленого маленькими блискучими цирконами. Тоненькі витончені стрілки невпинно рухались. Натякали, що рішення треба приймати швидко і правильно.
Задача хорошого піар-агента не просто обрати потенційно вигідний мішок, котрий постачатиме кругленькі суми. Задача: обрати якісну глину, щоб виліпити хороший бренд.
— Щож… — зітхнула Аделіна. — Глянемо ще раз…
Чотири чоловіки: троє вже впевнено стоять на ногах — власник звукозаписуючої студії, рок-виконавець і засновник цифрового видавництва на Амазон. Їм піар більше для розширення та швидшого просування.
А четвертий… Вона іронічно усміхнулась. Сирота з Бердичева. Це ж треба. Її рідне місто, з которого вона тікала якомога далі.
І втекла. І піднялась. Одна з відомих піар-агентів Лос-Анджелесу, інді-авторка. До її думки прислуховуються. Вона потрібна. За вісім років Аделіні вдалося зробити так, щоб не вона кидала клич в соціальних мережах, а її знаходили й вставали в чергу. Більше вона не була двадцятирічною переляканою дівчинкою. Обирала сама. Проте спогади про батька-алкоголіка хворобливо просочувались з-під амбарного замка. Дівчина згадала, як він замахувався пустою пляшкою. Та завмирала, наче давала можливість втекти. Скроні здавило, по тілу пішло тремтіння. Аделіна відкинулась на спинку й закрила очі, повторюючи собі: «Ти тут. Він тебе не дістане. Заспокойся.». Вдих… Невеличка затримка… Видих… Паніка відступила. Свідомість прояснилась. Вона знов підсунула до себе теку.
— Цікавенько… — хитро прищурилась дівчина. — Святослав… Ще й псевдонім собі взяв геть сірий. А тексти гарні… Від редактури та коректури відмовився.
Це було й не дивно, бо навчався як і вона, на Факультеті Літератури. Ще й під крилом професора Гарісона всі роботи писав. Ясна річ, попросить його відредагувати.
Аделіна взяла в руки фото й ще раз вдивилась в обличчя.
— А ти, схоже, якісна глина… Зліпити можна.
6.09.2024
