Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Піднявшись з ліжка, я сунувся було до вікна. Але шум та крики, що долинали звідти, не викликали жодного бажання виглядати.

Тож спочатку вирішив провести ранкові процедури.

У вікно визирнув пізніше, витираючи рушником. Ще без сорочки, але вже в штанах, тож усе культурно.

Воно виходило на широку вулицю, наприкінці якої виднілася багатолюдна площа.

Вночі, коли попутна повозка довезла нас сюди, я не встиг до пуття роздивитися місто. Назва теж нічого мені не сказала – але схоже, воно було побільше того, в якому знайшла притулок купа гномів.

– Це він?! – заволала якась дівчина, тицьнувши пальцем у мій бік.

– Оу! Який торс!

– Прес! Прес! – підхопили інші.

Я одразу зачинив вікно та штори. Це ще що таке?

Може, вони на когось іншого показували?

Ззаду з'явився дух. Сміючись, він тримався за опуклий животик під синім каптаном:

– Раджу тікати!

– Чому? – нахмурився я.

– Дивись! – він кивнув на вікно.

Я обережно висунув носа на вулицю. Натовп дівчат мчав до нашої таверни.

– Що Джонні влаштувала? – важко зиркнув я на духа. Сумнівів, що тут причетна моя супутниця, не виникло.

– Виконує свій обов'язок! – дух ніяк не міг угамуватися.

– Який? – я от анітрохи не поділяв його веселощів.

– Подружній, – дух перейшов на зовсім непристойний іржач.

Внизу пролунав гул і тупіт. Мабуть, дівчата проривалися на мій поверх.

Швидко накинув сорочку, піджак, окинув кімнату поглядом, чи нічого не залишив, і обережно поліз у друге вікно. Що виходило на іншу вулицю. Де натовпу здичавілих дівчат поки не спостерігалося.

– Ух, скільки вправності! Мабуть, не один раз так збігав! – хрюкав почервонілий від сміху дух, пролітаючи крізь стіну.

Зависнув, паршивець, прямо за моєю спиною і коментував кожен рух!

– Просто стежу за своєю фізичною формою, – кинув я на нього невдоволений погляд, переповзаючи виноградною лозою за кут і зістрибуючи на дорогу провулка.

– Ага, все місто вже знає про твій чудовий прес! – пішов на нове коло реготу дух.

Чим вони таким займалися з ранку?

Я обережно рушив на другий кінець провулка, щоб вирулити на сусідню вулицю. Звідусіль лунали гучні жіночі крики. І тупіт підборів об каміння. Здається, після сьогоднішнього дня цей звук викликатиме у мене нервовий тик.

Тихо визирнув з-за повороту. Дами в сукнях, біжучі, мене не помічали, слава дракону.

Зате я помітив щось цікаве. Величезну червону вивіску, що сяяла на всю вулицю магічними переливами:

«Шукаємо обрану. Підходь до головної площі. Обраною може стати будь-хто з вас. Досвід, робота, освіта, вік не важливі».

– Що означає не важливі? – вирвалося перше і, по суті, не найголовніше.

Збоку від мене знову корячився від сміху дух.

– Як Джонні взагалі змогла це все організувати? – запитань у голові зібралося більше, ніж відповідей.

– О, це було неперевершено!

– Ти явно щось передсмакуєш, – похмуро зиркнув я на нього.

Збив прицільним фаєрболом – ого, я і так вмію! – плакат і пішов у бік площі.

Ну як, пішов. Почав пробиратися нетрями і темними провулками, бо погляди, якими мене оглядали перехожі, особливо дівчата, мені ой як не подобалися.

– Кишені перевір, – з передсмаком натякнув дух.

Я ляснув себе по кишені, і одразу ж усвідомив.

Гаманець. Паршивка стягла так старанно мною приховану фінансову подушку. Єдину, між іншим!

Забрала усі гроші! От же ж. Сподіваюся, не спустить на якусь хрінь.

Або цей плакат... А на сусідніх вулицях такі самі?!

– Вона мені мститься за зменшення, так? – без особливої надії спитав у духа.

Відповів тихий смішок.

– А ще казав, що шляхетний дух.

– І чим я тобі не шляхетний? – одразу надувся напіврослик.

– Тим, що благородні так не гигочуть над нещастям інших.

– І де ж тут нещастя?

– А нащо мені обрана? Раптом і справді знайде.

– А хіба не це умова зняття закляття? – здивувався дух.

– Це можливість насолоджуватися життям, поки перебуваєш у пошуку!

– Ти такий упевнений, що з істинною буде погано? – мені здалося, чи в голосі духа пролунали нотки співчуття?

– Не знаю, – чесно відповів. Не пам'ятаю чому, але впевнений, що ніякої істинної зустрічати я не хотів. Як і весілля.

У пам'яті одразу залунав зачіпливий сміх Джонні, коли вона перепила гном’ячої наливки. Тряхнув головою, відганяючи зайві думки.

Зараз треба зрозуміти, що за галас затіяла моя компаньйонка і як з нього вилізти.

До головної площі я добрався швидко – вона знаходилася саме тут за рогом. Усі найближчі вулиці вели до неї, тож заблукати навіть тролю було б складно.

Джонні! Вийшовши на площу, я мало не застогнав. Дівчисько зуміло зняти невелику сцену – точно за залишок моїх заощаджень! І тепер промовляла з неї в посилений магією кристал:

– Підтягуємося, живіше-живіше! Нам треба знайти обрану, будь-кому з вас може повезти!

Це що за відбір наречених такий?!

Не вирулюючи з провулка, я рушив до сцени обхідними шляхами. Щоб зайти ззаду, з-за лаштунків.

Куліси були дрібні і злегка подерті, прикриті магією, зате весь натовп жадаючих дів залишився з іншого боку.

– Джонні! – шикнув я.

– Збираємось, збираємось! – радісно змахнувши руками, крикнула дівчина у кристал-підсилювач. – Наречений скоро буде тут!

– Джонні! – я намагався шепнути трохи голосніше, гарчання прорвалося якось само собою.

Продовжуючи усміхнено скалитися, Джонні бочком присунулася до куліс.

– Починаємо за п'ять хвилин! – крикнула радісно і пірнула до мене.

– Ти що влаштувала? – вхопивши за зап'ястя, я стягнув її з драбинки вниз, на землю.

– Істинну тобі шукаю, що ж іще? Хіба ти не для того в місто перебрався?

Бійкий погляд чесно-чесних зелених очей... І навіть вилаятися не виходить. Натомість хочеться схопити в оберемок і дати драпака. Подалі від божевілля.

Яке вона ж, між іншим, і влаштувала!

– Так, – почав я, але нас раптом перервав оклик:

– Рауро?!

Джонні сіпнулася, обернулася. Я теж глянув у той бік.

На мою супутницю з усмішкою дивився чоловік. Звідкись з'явилася впевненість, що він відьмак. Занадто патлатий. Одяг мандрівника, хвилясте волосся до плечей та багато різних амулетів-браслетів-каменів.

Вона що, обдурила мене, і насправді все пам'ятає?

– Хто? – поставила дивне запитання Джонні. Між «Хто ти?» і «Хто така Раура?».

– Ти хіба не до мене приїхала? – відьмак наблизився. Погляд, яким він окидав дівчину, дуже напрошувався на фінгал.

Ага! До нього! Губу закатай!

Усередині щось сердито ворушилося.

– Гей! Ти хто такий? – я хотів запитати без претензій, але вийшло грізно і гарчачи.

– Ми знайомі? – підозріло дивилася на нього Джонні. Або все ж Раура?

– Не пам'ятаєш? – обережно поцікавився відьмак у неї, проігнорувавши мене.

– Нічого не пам'ятаю, – зітхнула супутниця. – Закляття, дранус би його забрав, – вона зиркнула чомусь на мене. – Моє ім'я справді Раура?

Гарне ім'я, і на диво їй підходить.

– Абсолютна правда! – озвався мужик.

З боку сцени пролунали нетерплячі жіночі крики. Джонні-Раура на мить обернулася туди.

– Зараз почнемо! – крикнула.

Потім перевела погляд на відьмака:

– То ти хто все-таки?

– Я твій чоловік, люба! – радісно оголосив той.

Нідейла Нельте
Бажання дракона

Зміст книги: 69 розділів

Спочатку:
Пролог
1710335773
722 дн. тому
1
1710337910
722 дн. тому
2
1710392400
721 дн. тому
3
1710478800
720 дн. тому
4
1710565200
719 дн. тому
5
1710651600
718 дн. тому
6
1711401335
710 дн. тому
7
1711401373
710 дн. тому
8
1711401440
710 дн. тому
9
1711452446
709 дн. тому
10
1711452552
709 дн. тому
11
1711452595
709 дн. тому
12
1711452640
709 дн. тому
13
1711452671
709 дн. тому
14
1711452722
709 дн. тому
15
1711452762
709 дн. тому
16
1711452803
709 дн. тому
17
1711452857
709 дн. тому
18
1714017600
679 дн. тому
***
1714190400
677 дн. тому
19
1714363200
675 дн. тому
20
1727346903
525 дн. тому
21
1727346961
525 дн. тому
22
1727347015
525 дн. тому
23
1727347051
525 дн. тому
24
1727347085
525 дн. тому
25
1727347126
525 дн. тому
26
1727347181
525 дн. тому
27
1727347215
525 дн. тому
28
1727347258
525 дн. тому
29
1718983584
622 дн. тому
30
1719153066
620 дн. тому
31
1719329702
618 дн. тому
32
1719567944
615 дн. тому
33
1719841932
612 дн. тому
34
1720094226
609 дн. тому
35
1720360670
606 дн. тому
36
1720615795
603 дн. тому
37
1720776324
601 дн. тому
38
1720959782
599 дн. тому
39
1721206581
596 дн. тому
40
1721389480
594 дн. тому
41
1721563200
592 дн. тому
42
1721822187
589 дн. тому
43
1722076212
586 дн. тому
44
1722260438
584 дн. тому
45
1722434430
582 дн. тому
46
1722676520
579 дн. тому
47
1722862541
577 дн. тому
48
1723032000
575 дн. тому
49
1723726846
567 дн. тому
50
1727295159
526 дн. тому
51
1724329114
560 дн. тому
52
1724505871
558 дн. тому
53
1724946924
553 дн. тому
54
1725040072
552 дн. тому
55
1725196500
550 дн. тому
56
1725361940
548 дн. тому
57
1725537692
546 дн. тому
58
1725805057
543 дн. тому
59
1726049328
540 дн. тому
60
1726225200
538 дн. тому
61
1726667628
533 дн. тому
62
1726696129
532 дн. тому
63
1726949431
530 дн. тому
64
1727092800
528 дн. тому
65
1727273517
526 дн. тому
66
1727347816
525 дн. тому
Епілог
1727347838
525 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу куплену книгу!