Раді Вас бачити!

Після закінчення робочого дня Тая вийшла з кабінету, поспішаючи додому. Накинувши пальто на плечі, вона швидким кроком попрямувала до ліфта. Раптом по дорозі  позвали:

— Таєчка! Куди це ви так летите стрімголов? Адже всі наради давно закінчилися, — підморгнув Михайло, лисуватий чоловік середніх років, який очолював службу безпеки компанії.

— Невже, на вашу думку, жінка може поспішати тільки на нараду? — усміхаючись відповіла вона.

— А куди ж іще? Адже не до чоловіка ж під крильце... 

— Якраз туди я й прямую! 

— Ви ж начебто незаміжня. 

— Але вже майже що... — гордо заявила вона й поспішила заскочити у заповнений ліфт.

Двері зачинилися, а чоловік залишився стояти на майданчику, крикнувши їй услід:

— Таєчко, але куди ж ви весь час вислизаєте?!

Вона посміхнулася, залишившись у безпеці чотирьох стін ліфтової кабінки.

Цей Михайло давно виявляє знаки уваги, і вже вся компанія в курсі, що вона йому небайдужа. Ось тільки самій Таї він був байдужий. Звичайний, нічим непримітний дядечко, хоч і цілком приємна людина. Але він так відрізнявся від Макса, який у його ж роки виглядав ще молодиком: сучасний і доглянутий, він нагадував скоріше хлопця, який подорослішав, ніж чоловіка, який рано постарів. Так чи інакше, Таї до Михайла не було діла.

    Пасажири, що стояли поруч, шумно зітхали,  прагнучи швидше залишити ненависну будівлю, щоб нарешті почати святкувати День закоханих.

    Саме сьогодні, чотирнадцятого лютого,  скрізь відзначали День Святого Валентина, який перекочував до нас із далекої Америки. Заповзятливі ділки розважальної індустрії швидко освоїлися і тепер щороку отримували вигоду, влаштовуючи публічні вечірки й продаючи незліченну кількість сувенірів із сердечками.

Ось і Тая поспішала в обійми коханого чоловіка, щоб відзначити удвох це романтичне свято. Вони з Максом уже давно зустрічалися й вирішили зійтися ще торік, маючи намір побудувати сім'ю. 

 Тая приготувала подарунок і очікувала не менш значного подарунка у відповідь, а саме — довгоочікуваної пропозиції.

Тая підняла долоню й глянула на свій безіменний палець, подумки прикидаючи, який вигляд матиме на ньому обручка. Напередодні вона відвідала манікюрний салон і довела до ладу нігті, щоб не осоромитися в потрібний момент. Щасливо зітхнувши, жінка поспішила додому в передчутті радісної події. 

    Вечір обіцяв бути цікавим, адже Макс замовив столик у нещодавно відкритому модному ресторані, з чого Тая зробила висновок, що він готується освідчитися у відповідній до нагоди обстановці. Вони давно обговорювали майбутнє й  обоє були готові зв'язати себе законними узами, перевіривши сумісність протягом року спільного життя, знайшовши одне одного цілком придатними. Батьки Макса теж були проінформовані й сприймали Таю як частину своєї родини. Навіть його доросла донька-студентка від першого шлюбу ставилася до неї по-дружньому, не виявляючи ревнощів та невдоволення. Усі навколо вважали їх сімейною парою попри ще неоформлені стосунки, і очікували весілля у найближчому майбутньому. 

    Тая полізла в сумочку по ключі від машини й натрапила на шоколадне сердечко, подароване сьогодні вранці ввічливим Михайлом. Вона посміхнулася, згадавши, як він усій бухгалтерії роздавав маленькі цукерки у формі сердечок, а їй одній вручив велике шоколадне серце в червоній фользі, чим викликав дружні посмішки оточення з подальшими підморгуваннями й натяками.

— Бажаю вам, Таєчко, справжнього щастя від Святого Валентина! — побажав він.

 Але ж Тая шоколад не їла, та й узагалі від солодкого утримувалася, берегла фігуру. Ну та нічого, докладе цей сувенір до подарунка для Макса, якраз буде доречним. 

    Дорогою додому вона мрійливо уявляла свого коханого, який застосовує її подарунок. Вона цілий місяць в'язала йому джемпер своїми руками, ховаючи сюрприз. Максу не подобалося бачити її зі спицями, та ще й в окулярах. Він завжди говорив:

— Це тебе старить. Ти нагадуєш мені мою бабцю, яка вічно в'язала шкарпетки. 

Чути таке було не надто приємно. Хіба її провина, що зір сів за довгі роки роботи за комп'ютером? Зазвичай окуляри вона не носила, одягаючи їх тільки для читання, а тепер ще й для в'язання. Щоб не травмувати психіку коханого чоловіка й не викликати небажаних асоціацій, Тая в'язала тоді, коли він не бачив. Але як би не обурювався Макс, її в'язані вироби викликали у нього захват. Вона обв'язала всю його сім'ю, включно з донькою. 

Цікаво, чи сподобається йому джемпер, з такою любов'ю зв'язаний нею з велюрової пряжі? Без примірки це було зробити нелегко, проте вона призвичаїлася робити заміри за його одягом. 

    Залишивши машину біля під'їзду, Тая піднялася на восьмий поверх і відчинила двері ключем, сподіваючись встигнути привести себе в ошатний вигляд до його повернення. У коридорі вона помітила черевики, значить він удома, напевно звільнився раніше. З-за прочинених дверей кімнати лунав сміх. Тая прислухалася, Макс розмовляв із кимось телефоном, мабуть, не помітивши її повернення, адже зазвичай вони завжди зустрічали одне одного палкими обіймами. Жінка зняла верхній одяг і прислухалася, зацікавлена веселим тоном бесіди.

— Та ти що?.. Серйозно?.. Одночасно три?.. У твої-то роки?! Ха! Ну ти даєш, Валерчику! Мужик!.. 

Вона відчинила двері до кімнати й застигла на порозі, почувши продовження:

— Що? Ну, у мене лише одна, зате молодша за мою власну дочку, уявляєш!.. Ха-ха! Так, дякую, не скаржуся! З таким скарбом і сам молодшаю з кожним днем... — похвалився Макс.

Серце Таї завмерло, почувши такі зізнання. Вона не витримала й подала голос:

— Ш-що? І коли ти збирався мені повідомити про це?

Макс сіпнувся від несподіванки й обернувся:

— Тая?.. Я не почув, як ти прийшла.

Вона продовжувала розгублено дивитися на Макса, чекаючи відповіді.

— Так що ж, Макс? Чи не хочеш і мені розповісти про свою подружку-скарб, яка молодша за твою доньку? 

Він зніяковів і опустив голову:

— Мені шкода, що тобі довелося це почути.

«Хоча б має совість не заперечувати», — зазначила про себе Тая. Груди стиснув незрозумілий біль, у горлі застряг клубок. Так, напевно, болить, коли відривають другу половинку.

— Сьогодні ж свято! Нічого собі, подарунок ти приготував. А я-то, дурепа, пропозиції очікувала!.. — гірко вигукнула вона й кинула в нього подарунковий згорток із джемпером.

— Зачекай, Таєчко, це ж нічого не змінює між нами!

— Та що ти?! Серйозно?!

Зараз би за всіма законами жіночої поведінки належало розвернутися й піти, але вона продовжувала стояти, чекаючи пояснень. Новина виявилася настільки несподіваною, що вразила її в саме серце. Хотілося негайно в усьому розібратися і дізнатися, ЧОМУ? Чим вона не догодила Максу? Що зробила не так? 

Він присів на диван і важко зітхнув.

— Зайчику, це вийшло випадково... І абсолютно нічого не означає! 

— Нічого не означає?! — крізь сльози вигукнула вона. — Ми збиралися одружитися!

— І одружимося.

— Ти що ж, знущаєшся?! Або вважаєш, що я себе на смітнику знайшла?!

Макс глянув на Таю і зрозумів, що розмова буде довгою, тому дістав пляшку віскі та дві склянки.

— Я так розумію, що ресторан доведеться скасувати?

— Та вже напевно! Не до свята мені!

Він дістав лід, хлюпнув у келихи алкоголь, немов справжній бармен, і подав їй.

— Між іншим, зайчику, це могло трапитися з кожним.  

— Не називай мене цим ідіотським прізвиськом! — вибухнула вона. 

— Але тобі ж начебто подобалося? 

— Я просто з цим мирилася. А тепер залиш її для своєї малолітки!

Макс зітхнув і присів у крісло навпроти:

— Тая, послухай, давай без істерик. Поговоримо як дорослі, цивілізовані люди.

«Ха, можна подумати, у "цивілізованих" людей болить якось інакше!» — в серцях подумалося їй.

Сльози знову здавили горло, але Таї не хотілося показувати свою слабкість перед цим зрадником. Вона піднесла келих до тремтячих губ і одним махом спустошила вміст, сподіваючись заспокоїти нерви.

— Де ж ти відкопав свою молокососку? У неї хоч цицьки встигли вирости? — грубо поцікавилася вона.

Макс похитав головою:

— Не треба, вульгарність тобі не личить.

— Чому ж? — з викликом запитала вона.

— Не твій стиль.

— І все-таки?

Він невдоволено поморщився:

— Невже тобі обов'язково знати всі ці подробиці?

— Просто цікаво, — закинувши ногу за ногу, приготувалася слухати його розповідь.

— Вона сама мене знайшла, у фейсбуці.

— Ось як? — здивувалася Тая. — Ти вже опустився до сайтів знайомств?

— Ні, вона знайшла мене в друзях друзів за фото біля яхти. Пам'ятаєш, я з Валерчиком відпочивав у Греції? Поставив на аватарку. Ось вона й написала.

— Ага, тобто ця дитинка ще й мисливиця за багатими папіками! 

Макс незадоволено скривився.

— Сподіваюся, ти встиг повідомити їй, що яхта не твоя?

— Тая, послухай... Ну занесло мене! Захопився. З ким не буває?!

— Зі мною! Зі мною не буває! — била себе в груди Тая.

— Зачекай, не істери, — жестом руки намагався заспокоїти він, нібито це могло допомогти.

— А як накажеш сприймати твої одкровення? Зі щасливою посмішкою?

Макс знову налив віскі.

— Давай краще вип'ємо, нам двом це не завадить.

Вона підняла склянку, проголошуючи тост:

— Ну, тоді за Святого Валентина, мать його!.. 

Обидва осушили до дна, думаючи кожен про те, що свято безнадійно зіпсоване.

— Нічого собі, День Закоханих! — констатувала вона, шморгаючи носом. Зрадницькі сльози проривалися назовні.

— Тая, я хочу сказати, що добре знаю себе. Ця примха мине щонайбільше за місяць. 

— А мені що ж, від цього має полегшати?

— Я намагаюся пояснити тобі, що нічого страшного не сталося. І не треба впадати у відчай. Між нами все йде своєю чергою. Я лише прошу дати мені цей клятий місяць, щоб заспокоїтися!

Його заява остаточно розлютила її.

— Тобто ти пропонуєш мені сидіти й чекати, зазираючи тобі в рот, кого з нас ти вибереш у підсумку? — здивувалася вона. 

— Я пропоную не робити висновків і дати мені час закінчити ті стосунки.

— Так припини їх просто зараз! Давай, подзвони їй і скажи, що між вами все скінчено!

— Ну ні, — відкинувся він на спинку крісла, — так не робиться.

— Дзвони! — наполягала вона крізь сльози. — Я хочу це чути!

Макс, загнаний у кут, опустив голову. Розірвати з коханкою він був не готовий. Але й відпускати Таю не збирався. Вона підходила йому за всіма параметрами: приваблива, розумна, освічена, гідна називатися його дружиною.

— Мені потрібен місяць, — не дивлячись в очі, вимовив він.

Вона з жалем подивилася на його жалюгідні спроби уникнути скандалу.

— Виходить, зараз ти просиш мене дати тобі час нагулятися вдосталь, як березневому коту, а потім, як ні в чому не бувало, повернутися до мене в тепле ліжечко?

— Але це найприйнятніший варіант! — доводив він. — Нікому з нас нічого змінювати не доведеться. 

«Господи, який же він жалюгідний зараз. І як я раніше не помічала?..» — подумала вона і встала з дивана.

— А знаєш що, Макс?

Він вичікувально подивився на Таю, практично не сумніваючись у її згоді.

— Та пішов ти!.. — вона показала йому середній палець, — ... До Святого Валентина!

Пославши його, Тая розвернулася і, схопивши пальто і сумочку, вискочила з квартири.