Раді Вас бачити!

Мене не могло не порадувати, що мій чоловік навіть не глянув на Амелію. Вона йшла позаду нас і невдоволено хмурилася, поки герцог намагався розгадати причину моєї поведінки. Довго ж мені доведеться змінювати його думку про мене.

До нас на зустріч вибіг наш розпорядник. І поки Ірліх розсипався в поклонах і привітаннях, щось пояснюючи Густаву, герцог сильніше стиснув мою талію і нахилився до мене.

- Чи не можна бути злегка м'якше, у мене взагалі-то ніжна шкіра, ще синці залишаться! - тихенько обурилася я і знову підняла свій обурено-переляканий погляд на чоловіка. Важко було зрозуміти, про що він думає, поки він ще нижче не схилився і торкнувся моїх губ легким поцілунком, я навіть трохи сторопіла.

- Що ти робиш? - трохи не в тему були ці ніжності, якщо чесно, та ще й за спиною короля.

- Як що? - блиснули його очі, - цілую свою кохану дружину! - він почав поцілунками опускатися до моєї шиї. Все це було шалено приємно і навіть мурашки збиралися зробити забіг, але я зараз не розуміла його дивної поведінки. Я не очікувала, що він накинеться на мене з поцілунками, в останню нашу зустріч він явно дав мені зрозуміти, що між нами прірва.

- Якщо вже ти вирішила погратися, Мішель, то поводься відповідно! - з цими словами Ніколас знову поцілував мене, цього разу затягуючи в довгий і пристрасний поцілунок. Буквально накинувся на мої губи, сильніше притиснув до своїх грудей і обхопив мою голову рукою, щоб я не змогла відсторонитися від нього. Чоловік упивався нашим поцілунком. Я знову забула, де перебуваю і як дихати взагалі. Ось це пристрасть, ось це натиск, я розумію. Серце билося як ненормальне в грудях, і повітря стало не вистачати. І це мій власний чоловік. - коли Ніколас відсторонився від мене, то вже я на нього дивилася з недовірою, мені не подобалося, що я взагалі не уявляю, що коїться у цього чоловіка в голові. Герцог же дивився на мене насміхаючись.

- Мессир! - звернувся Ірліх до герцога і той змушений був випустити мене зі своїх лещат, я аж зітхнула з полегшенням.

Поки герцог віддав вказівки розташувати короля та інші, до мене підійшов Маркус.

- Маркусе, що це з Його Високістю? Він завжди так поводився з колишньою Мішель? - пошепки запитала я, Маркус зробив непроникне обличчя без емоцій, навіть не глянув на мене, але стояв дуже близько до мене, що я змогла почути його.

- Ні, міледі. Мене так само, як і вас здивувала його поведінка. Але, особисто я, ще раз переконався, що герцог небайдужий до вас, - на останньому слові Маркус мигцем подивився на мене, потім знову попереду себе і, помітивши наближення герцога, відступив від мене на кілька кроків назад.

Герцог помітив рухи Маркуса і запитально підняв брову, дивлячись то на мене, то на Маркуса. А Маркус стояв із відмороженим обличчям, ніби нічого незвичайного не сталося. Потім знову подивився на мене і глянув на  мене гнівним поглядом. Боже, що він уже собі там подумав...

Після вітальної частини, король з герцогом пішли в сімейну купіль, а мене Маркус довів до моєї кімнати, мені слід було переодягнутися для банкетної частини вечора.

- Міледі, пам'ятайте, що вам говорив Маркус, ваше місце біля чоловіка, хоча я не можу собі уявити, щоб леді Амелія посміла при королі викинути якісь фокуси, і я все ж сподіваюся, що все пройде нормально. А тим часом Марі допомогла одягнути мені черговий шедевр від кравців цього часу. Мені було б завидно навіть у моєму часі та світі мати таке вбрання. Сукня була чудовою, яскраво синій колір підкреслював білизну моєї шкіри і колір волосся. Глибокий виріз декольте і приталений пошив сукні мені дуже подобався. Я як справжня принцеса була.

Тільки я подумала про це, як Марі кудись утекла. Поки я роздивлялася себе, вона прибігла з невеликою скринькою і мискою чимось наповненою. Марі відкрила скриньку й одягла на мою голову тонкий обруч срібного фігурного виробу. Боже. Тепер я вилита принцеса!

На моїх очах Марі змішала овочево-фруктову суміш і нанесла на мої губи, потім подала серветку, щоб я все стерла, але на моїх губах все одно залишився вишневий колір і запах. Аналог губної помади, або щось типу того. Зате мої губи мали злегка пухкенький і спокусливий вигляд.

- О, міледі, ви найкрасивіша леді, що я коли-небудь бачила! - притиснула долоньки до грудей Марі й захоплено дивилася на мене. Мені стало навіть ніяково. Але часу не було. Маркус постукав у двері, нам потрібно було йти в зал для трапез, тим паче, що ми, по-моєму, вже спізнювалися.

- Мені вдалося дізнатися причину візиту короля, - Маркус ішов позаду мене, але я чудово його чула, - У короля, недалеко від нашого герцогства, мала відбутися зустріч із торговцями із сусіднього королівства. Його Величність вирішив поєднати зустріч і візит до брата. Зустріч відбудеться завтра в нашому замку... Міледі, не думаю, що поки герцог у замку, хтось наважиться напасти на вас, але я все одно спостерігатиму. - я вдячно кивнула Маркусу і продовжила свій шлях, тим паче що дорогу я вже добре знала.

Маркус відчинив важкі двері, пропускаючи мене, і в цей момент повз мене якраз проскочила леді Амелія. Вона показово посміхнулася мені і пройшла до п-подібного столу, у центрі якого сидів король і мій чоловік. Місце біля мого чоловіка пустувало, і я помітила, як Амелія прямо туди й прямувала... ну, тепер головне не впасти обличчям. Я поспішила за нею.

На собі відчувала пильний погляд небесно-блакитних очей. Він просто-таки пропалював мене. Для себе зазначила, що після купальні чоловік помітно покращав. Тепер я вже змогла розгледіти темно-пшеничний колір волосся, на тлі якого дуже вже виділилися його яскраві очі. Змінив вбрання. Сірий сюртук, у якому він мав просто приголомшливий вигляд, вирізняв офіційний стиль заходу, хоч це було й не так. Тож герцог сюртук розстебнув і як і сорочку на кілька ґудзиків. На голові герцога красувалася, подібна до моєї, невелика тонка корона. Потрібно перестати пускати слину за власним чоловіком і налаштуватися на правильний лад.

Амалія тим часом поспішала до вільного місця біля чоловіка. Я ж постаралася виглядати якомога невимушеною. Йшла з високо піднятою головою. Амалія все-таки набралася нахабства і присіла біля Блеквуда. Король сторопів, але вирішив не втручатися, тим паче, що цей гад, мій чоловік,мовчав, він подивився на Амелію і посміхнувся їй. Ух, кабель! Слів немає. Хоче, напевно, подивитися на мене в такій ситуації, але він мене  ще не знає. Колишня я давно б висловила все що думаю і Амелії, і Блеквуду, але я ж леді. Прийдеться обміркувати, як красиво її спровадити.

Я так само неспішно підійшла до свого місця і гордовито подивилася на Амелію.

- Леді, - навіть імені спеціально її не назвала, зробила вигляд, що вона на стільки мені не цікава, - ви помилилися місцем... і становищем! - докірливо подивилася на неї.

- Не думаю! - огризнулася вона. Король або навмисно був зайнятий розмовою з Ірліхом, або зробив вигляд, що не чує, а Ніколас просто вичікувально дивився, - Я там, де маю бути й де перебувала! - уїдливо відповіла вона.

- О, ні, наймиліша! Такі, як ви, сидять там, де й ваша подруга, - я вже трохи тихіше сказала і разом із нею ми спрямували погляд туди, де сиділа Офелія. Наприкінці столу разом із лордами і вартовими, - я прощаю вам вашу зухвалість, - потім додала вже голосніше, - займіть своє місце, або вам допоможуть! - у цей момент я серйозно подивилася на Маркуса і кивнула, чоловік, на подив, дуже добре мене зрозумів, він показово піднявся і голосно відсунув при цьому стілець. Амелія стиснула губи і звернулася вже до Блеквуда.

- Ніколас! - з обуренням пропищала Амелія.

- Пересядь! - гаркнув він на неї, навіть не глянувши, чоловік у цей час злісно свердлив поглядом мого стража. Я простежила за його поглядом і ковтнула. Так уже, не замислюючись, я підставила Маркуса, який, до речі, побачивши, що Амелія пішла, сів на місце.

Щойно я опустилася на стілець, Блеквуд стиснув моє коліно, я обурено подивилася на його профіль.

- Мені взагалі-то боляче! - прошепотіла я і намагалася скинути його руку, і з зусиллям у мене це вийшло

- І взагалі, чому ти дозволив, просто при королі, таку поведінку своїй постільній повії? - не стрималася, чорт, вмовляла ж себе контролювати свою мову. Ну як тут, чорт забирай, не злитися. Якщо цей кобелина поводиться подібним чином. Продовжує показувати, що я для нього порожнє місце, мовляв я подивлюся, як ти себе поведеш? Ар-р-р-р.

- А я дивлюся ти стала сміливішою! І навіть перестала звертається до мене мілорд і Ваша Високість? - нахабно проігнорував він моє запитання.

- Я вже пояснювала тобі, що не пам'ятаю минулого, а те, що відбувається зараз - мені не подобається! І я не маю наміру з цим миритися! - чітко відповіла я і подивилася в його очі, якими він метав іскри. Герцог різко простягнув до мене руку і, схопивши мене за голову, притягнув до себе і впився жорстким поцілунком. Ця груба мужикоподібна поведінка мені вже не так подобалася. Цього разу відповідати на таку грубість я не збиралася. Дочекалася зручного моменту і постаралася м'яко його відштовхнути від себе. На моє здивування герцог мені піддався і трохи відсторонився.

- Що таке, дорога дружино, гра на публіку закінчилася? Мої поцілунки знову тобі не приємні? - зло запитав Ніколас. Так уже. Схоже образа чоловіка на Мішель досить велика. Але я здаватися не маю наміру.

- А якій жінці сподобається, коли ти поводишся як козел... Ваша Високість! - пожартувала я і, відскочивши від нього, відвернулася. Помітила Маркуса, який уважно стежив за мною і нашою з Ніколасом розмовою. А ще я побачила, що була відсутня Амелія. Її не було хвилин п'ятнадцять, а потім вона повернулася, вся збуджена з посмішкою на губах.

Ніколас спілкувався з братом, і краєм вуха я почула, що розважити гостей вони вирішили полюванням. А мені страшенно захотілося випити, настрій украй зіпсувався. Ніколас мені не довіряв і грубіянив. Як би мені не довелося сумніватися, чи варто повертати Мішель такого чоловіка...

Краєм ока помітила перелякану і схвильовану Гвен. Побачивши, що я на неї дивлюся, дівчина відвертала від мене очі. А коли наливала мені вино в келих, то від чогось у неї трусилися руки, і даремно я не надала цьому значення. Особливо після того, як Гвен випадково впустила з рук увесь глечик із вином.

Отримавши бажаний алкоголь, випила майже весь келих залпом, ні про що не шкодуючи. Густав, трохи захмелілий, уже покинув нас, а ми з чоловіком поки що не розмовляли.

Музика, що раніше звучала приглушено і була, найімовірніше, фоном, почала звучати набагато голосніше, спеціально запрошені музиканти з цікавими інструментами заграли спокійну мелодію, Ніколас одразу ж піднявся і простягнув мені руку. О, чорт. Танець. Я ж не вмію танцювати!

Хотіла відмовитися, але його красномовний погляд геть позбавив мене цієї думки. Більша половина вечора вже минула, тож лорди та звичайні вояки навіть уваги на нас уже не звертали, вони галасливо розмовляли та випивали. А мене Ніколас закрутив раптом по колу, навіть голова почала паморочитися. Танець дедалі більше нагадував сучасний вальс, тож звикла я доволі швидко, і з кожним кроком у мене все більше виходило.

Ось тільки голова в мене не проходила, і це було дивним. Мене хитало в танці і це виходило не довільно.

- Скажи Мішель, по правді, чого ти добиваєшся? Чого хочеш? Думаєш, я повірю, що ти раптово загорілася до мене почуттями? - почула я оксамитовий голос у себе над головою, я так занурилася в роздуми над своїм станом, що зовсім забула про те, хто кружляє мене в танці.

- Може, досить уже? - підняла на нього я свій погляд, вдивляючись в очі кольору топаз. Який же гарний мерзотник! - Я і Річард сказали тобі правду, я не пам'ятаю минулого життя. Не знаю твоїх образ і минулих моїх вчинків. Ти мій чоловік і я хочу бути тобі дружиною! - на останньому слові мій голос здригнувся. Раптовий біль скрутив низ живота, поширюючись голками по всьому тілу. Так погано, мені в житті ніколи не було. Горло пече, немов кислотою обпекло.

- Дружиною кажеш? - Ніколас сильніше притиснув моє тіло до своїх грудей і цим неусвідомлено приніс мені новий і сильний напад болю, дивуюся, як досі не вимовила жодного звуку

- Може ти й подружній обов'язок готова виконувати? Хм? Ходімо просто зараз? - Ніколас уже став схилятися до мене для поцілунку, а я, вже не ховаючи біль, видала стогін, вириваючись із його обіймів.

- Я так і думав! - криво посміхнувся він

- Ніколас! Мені не добре! - ледве видавила я із себе, він одразу ж мене відпустив

- Скільки разів уже таке було? Я й рахувати перестав! Ти навчилася дуже правдоподібно зображати біль. - я ледве трималася на ногах, страждаючи від болю, а Ніколас дивився на мене гордовито і з презирством. Він швидким кроком пішов на своє місце, а Амелія одразу ж підскочила і швидко зайняла моє місце біля Ніколаса, Блеквуд посміхнувся і закинув руку їй на плечі. Ніхто з них на мене більше не дивився, а до мене підійшов Маркус і схвильовано оглянув мене, а я ледве змогла дійти до виходу із залу. Двері мені відчинив Маркус, останні кроки мені здалися справжнім пеклом.

- Маркус! - все що змогла вимовити я, щойно двері за нами зачинилися, живіт скрутило до такої міри, що в мене потемніло перед очима від болю. Маркус встиг підхопити мене на руки.

Мене швидко несли коридорами замку, дороги я не розбирала, але дуже скоро почула знайомий голос Річарда.