Раді Вас бачити!

Кілька хвилин я провела в роздумах, і дійшла висновку, що все склалося як ніколи вдало. Я хотіла такого союзника як Маркус, і ось, будь ласка. Мене досі трохи трясе через те, що трапилося на площі, не можу повірити, що навіть дітей зараз так карають... А ще ці ходячі підстилки герцога, яких я просто зобов'язана покарати в ім'я справедливості, щоправда, поки що не знаю як, але те, що Маркус пообіцяв мені, м'яко кажучи, допомагати, не може не тішити... Я, до речі, так і не поїла ще, де це Марі?

 

 

На сьогодні для мене вистачило потрясінь, тож я дочекалася Марі й попросила їжу принести мені в кімнату.

 

- Послухай Марі, - звернулася я до своєї помічниці, щойно ми закінчили з їжею, - до кого мені треба звернутися, щоб, наприклад, видати указ на території герцогства, я ж можу так? - уточнила я

 

- Так, звісно, за законом можете. Ви ж законна дружина герцога Блеквуда, але як ви самі встигли помітити, до вас ніхто дослухатися не бажає, а взагалі, у замку є розпорядник, віконт Ірліх. Герцог Блеквуд зробив його довіреною особою у всіх справах, що стосуються замку і герцогства. Вам потрібно поговорити з ним, і за ідеєю він має виконати ваші вказівки, але знову-таки, колишня Мішель ніколи не лізла ні в які справи. Ви за понад тиждень зробили більше, ніж Мішель за півроку.

 

- Це і тішить, і ні, Марі. Відчуваю цей Ірліх ще той жук. І навряд слухатиме мене. А носити з собою щоразу сковорідку, щоб люди мене слухали не вихід. - задумалася я

 

- Гаразд, хочу переодягнутися і познайомиться з цим розпорядником! - підсумувала я і поки ми з Марі вибрали ще одну карколомну сукню, в якій я була справжньою цукеркою, я все думала про моє становище, про ситуацію, в яку я потрапила. І це, здається, навіть не мій світ. Герцогство, в якому ми зараз перебуваємо, міста, назви яких я навіть вимовити не можу і не запам'ятаю. Сакірія, що взагалі, що за королівство таке? Я хоч і погано знаю історію, але вже точно не було подібних королівств. Прізвища коронованих правителів взагалі вперше чую і вже точно в моєму світі подібних не було. Схоже мене занесло не те, що вчасно, а й у світ інший...

 

А Марі поки що вела мене в іншу частину замку, де, як вона каже, мешкає наш розпорядник.

 

Стукати тут не прийнято, тому я просто відчинила двері й увійшла. Марі залишилася за дверима.

 

Приміщення більше нагадувало щось схоже на кабінет у моєму світі. Вікно в центрі кімнати, два величезні стелажі з рукописами і книжками, що розпихані і лежать одна на одній. У центрі стоїть дерев'яний стіл, два стільці.

 

На мене втупилися двоє чоловіків, один сидів і копирсався в паперах, періодично поглядаючи на свого співрозмовника, який схилившись над столом і впершись обома руками в стіл, щось емоційно доводив тому, хто сидить за столом.

 

- Міледі! Ви заблукали? Я зараз покличу слугу, вас проведуть! - мене зміряли холодним поглядом карих очей і тут же повернулися до паперів. Так уже. Віконт Ірліх власною персоною, мої припущення лише підтвердилися, я була твердо впевнена, що цей чоловік середніх років, коротко стрижений і гладко доглянутий шатен і є той самий розпорядник. Треба ж, яка неповага. Може я, звісно, зазвездилася, з простої прислуги (стюардеси) перетворилася на герцогиню, але тепер я та, хто є, і подібне поводження має бути неприйнятним. Потрібно відповідати статусу.

 

- Ви помиляєтеся, віконт! Я прийшла до вас! - гордовито вимовила я, гордо випроставшись і піднявши підборіддя, як годиться герцогині, дивитися на всіх з височини. Чоловік здивувався такій заяві і навіть напружився, потім, мабуть, згадавши про етикет, підвівся, кивнув головою.

 

- Прошу вибачити мене, міледі, - одразу ж вийшов з-за столу і підійшов до мене, поцілував мою долоню.

 

- Це барон Остеріаз, - представив він мені незадоволеного чоловіка, - він зараз уже йде, - посміхнувся удавано мені віконт, - ми обговоримо решту з вами пізніше, бароне, - уже повернувся він до барона...

 

- Але ви, отже, вже занадто довго відкладаєте вирішення цього питання, я не можу чекати, люди вже втомилися! - від почутого віконт розлютився.

 

- Я сказав, ми обговоримо це пізніше, чи ви хочете змусити герцогиню чекати? - з натяком сказав він, чоловік сумно подивився на мене і вклонившись пішов засмученим.

 

- Чого хотів барон? - напевно, це було щось важливе.

 

- Це не повинно хвилювати вас, міледі. - перевів він тему. - Отже, для чого я знадобився Вашій Високості. Вам потрібна від мене послуга? - хитро примружився він і посміхнувся. Так гиденько посміхнувся. Ніби думає, що я зараз попрошу його про втечу. Усі, напевно, тільки цього й чекають, щоб це було останньою краплею для герцога і Блеквуд відправив мене в монастир. Зараз! Не дочекаєтеся!

 

І погляд його сальний на мої принади мені був не приємний, але віконт вказав мені на стілець, а сам сів знову за стіл

 

- Я б не називала це послугою, віконт... - мене перебили

- Прошу,міледі, просто Ірліх, - удавано ласкаво попросив він. Фе. От буває ж так, що незнайома людина одразу спротивилася. І ці його погляди в моє декольте бісять, не для нього старалася!

 

- Гаразд, Ірліх, - зробила я паузу, - Сьогодні я мала нагоду зіткнутися з дуже неприємною ситуацією. Хлопчика... Деліаза, вирішили покарати, за маленьку неприємність - биттям батогом. Причому 12 ударів! Ви, напевно, вже чули про це? - о, Боже, як же важко мені дається ця мова і ці діалоги.

 

- Звичайно міледі, я добре обізнаний. Леді Офелія прибігла скаржитися до мене, і це я задовольнив її бажання покарати хулігана саме таким чином. - шокує він мене, так спокійно.

 

- І ви погодилися з тим, що хлопчик семи років має отримати удари батогом за те, що випадково впав і забруднив сукні? - уточнила я, віконт промовчав

 

- Вас, мабуть, у дитинстві ніколи не били, Ірліх. Таке покарання неприпустиме навіть для дорослої людини. Ми всі цивілізоване суспільство і ці методи покарання - справжнє варварство. Я бажаю, щоб видали указ... на території герцогства забороняються подібні заходи покарання. Краще покарати винного фізичною працею. - видала я те, що хотіла. Віконту мої слова відразу не сподобалися, він довго мовчав.

 

- З чого раптом така зацікавленість із вашого боку, міледі? Раніше ви не цікавилися нічим, що пов'язано з герцогством і замком. - звузив він очі.

 

- Я просто не можу стояти осторонь, коли бачу, що дітей, тим більше таких маленьких, карають у такий спосіб. Хлопчик міг померти! - обурююся я

 

- Міледі, я все ж таки не розумію, з чого така заклопотаність? - ну й незворушність!

 

- Ірліх! Ви можете просто видати указ, про який я прошу. Тим паче від покарання у вигляді фізичної праці буде значно більше користі, ніж від биття. - наполягла я

 

- Його Високість герцог Блеквуд, зробив мене своєю довіреною особою, як вам відомо. І я не можу ось так от одразу видавати укази для всього герцогства, від вашого імені, не уточнивши у Його Високості цей момент. Я повинен бути впевнений, що вашу волю підтримає герцог! - нахабно заявив він, от жук. Моє невдоволення було напевно написано в мене на обличчі

 

- Герцог має повернутися через три дні, обговоріть із ним це питання! І якщо він схвалить ваші спонукання, я підкорюся і виконаю будь-які ваші накази. - треба ж, навіть майже ввічливо прозвучало. Але зараз я точно нічого не доб'юся, доведеться чекати дорогого чоловічка. Гаразд.

 

- Добре, я обговорю це питання з чоловіком! - уклала я і встала. Ірліх теж встав.

 

- Міледі! - віконт кивнув

 

- Всього доброго, Ірліх! - попрощалася я і вже хотіла вийти, як зіткнулася з Маркусом, що налетів на мене.

 

- Міледі! Благо я вас знайшов! Усе гаразд? - сильні груди здіймалися, чоловік швидко окинув мене серйозним поглядом і зовсім не таким, як дивився на мене Ірліх. Маркус був схвильований.

 

- Дякую Маркус, зі мною все добре. Я просто прийшла поговорити з нашим розпорядником, - посміхнулася я чоловікові.

 

Переконавшись, що зі мною все гаразд, він кивнув Ірліху і пропустив мене вперед, відкривши мені двері.

 

- Міледі, я вас дуже прошу, більше так не робіть. Я втратив вас із поля зору буквально на десять хвилин, і ви зникли, Благо я зустрів Гвен, і вона сказала, що бачила, як Марі вела вас до цієї частини замку. - ми повільно йшли в бік моєї кімнати.

 

- Маркусе, ти занадто ідеалізуєш почуття боргу, та й це не нормально, боятися ступити крок у власному замку, - спокійно відповіла я.

 

- Ви недооцінюєте свою безпеку, міледі. - коротко відповів він.

 

- Але ти ж не можеш бути весь час поруч, це просто неможливо. Тепер, коли я знаю, що в тебе такий чудовий син... хіба можу я дозволити, щоб ти весь свій час присвячував мені, та й мусиш же ти спати... відпочивати врешті-решт, - висунула я свої аргументи, Маркус насупився й мовчав деякий час.

 

- Згоден, що не завжди можу бути поруч удень і вже тим більше вночі. Але тоді міледі, я прошу вас деякий час позайматися зі мною. Хочу спробувати вас навчити володіти зброєю, скажімо для початку кинджалом... все ж таки це краще, ніж нічого. - запропонував чоловік і я бачила сумніви в його очах, схоже він не впевнений, що це тендітне тіло зможе тримати ніж, а тим більше володіти ним. Я вже показала, якою небезпечною в моїх руках може бути сковорода, тож ми ще подивимося...

 

- Це чудова пропозиція, Маркус. І вона мені, до речі, подобається більше, ніж те, що весь твій особистий час буде зайнято моєю скромною персоною. - Маркус залишився задумливим.

 

- Я все одно буду поруч, міледі. Ваші зміни чудові, не очікував, що ви виявитеся такою, але тепер ви лише більше наражаєте себе на небезпеку. - видав він

 

- І хто мені загрожує? Ти щось знаєш, Маркусе? - я навіть зупинилася, Маркус теж встав, був серйозний і схоже не радий, що проговорився. Марі йшла тінню, не упускаючи й звуку, за нами.

- Поки що нікого конкретного, хіба що леді, що залишилися в замку. Жіноча помста буває страшною, міледі. А вже ці два екземпляри особливо. Не здивуюся, якщо вам підмішають отруту в їжу найближчим часом. Вам би виставити ще леді Амелію й Офелію, але навіть не уявляю, як ви це зробите, хіба що переконаєте в цьому вашого чоловіка. А це навряд чи у вас вийде. Леді Амелія частіше за всіх гріла його ліжко, вибачте, якщо мої слова вас зачепили. - винувато промовив останню фразу Маркус.

 

- Поки що не дуже зачепили, як тобі відомо після травми я нічого не пам'ятаю про своє минуле життя. - я впевнено подивилася в очі чоловікові, - повір Маркус, це чиста правда. Я не пам'ятаю нічого. Коли я прийшла до тями, то почула, що в мене є чоловік, але спить він з іншими жінками, відповідно стосунки наші чомусь не склалися, і я не знаю причину, хоч Марі й розповіла мені про графа, але що нас пов'язувало і що було з ним, я не знаю. Я немов почала все з чистого аркуша, розумієш? Я хочу спробувати налагодити стосунки з чоловіком. - Маркус уважно слухав мене і думаю повірив, адже це майже правда. Моя остання фраза потішила чоловіка, я бачила це по його очах.

 

- Що ж, якщо це так, то я буду радий допомогти вам, міледі. Зізнатися нова Ви, подобаєтеся мені більше. - усміхнувся Маркус і підвів мене до моєї кімнати.

 

На тому й розійшлися. Марі трохи пізніше запропонувала сходити в трапезну і пообідати, а я із задоволенням погодилася. Хотілося подивитися, чи змінилося щось. Як я й очікувала, на обіді були присутні кілька лордів і стражників. Цього разу приміщення справді виконувало своє призначення. Чоловіки поглинали їжу, а дехто дозволяв пропустити собі стаканчик. Але це не головне. Головне - це я домоглася чогось...

 

Увечері до мене зайшов Маркус. Марі якраз розчісувала моє довге волосся і відволіклася на те, що відчиняли двері.

 

- Міледі, сьогодні до нас надійшло повідомлення, що післязавтра герцог повертається, та ще й не сам, а з Його Величністю Королем. Ірліх уже віддав розпорядження все підготувати, але я вирішив, що і вам потрібно знати, - я занервувала. Я не знала, як поводитися з Блеквудом, а тут сам король.

 

- І що мені треба робити, ти тепер теж у курсі про мою ситуацію, я зовсім не знаю, як поводитися, що мені робити, і що я зобов'язана зробити як герцогиня і як дружина брата самого короля. - занепокоїлася я ще більше. Давненько я так не нервувала. Маркус, побачивши мій стан, уже не питаючи, увійшов углиб кімнати і сам сів на стілець біля мене.

 

- По-перше, не варто так нервувати, Ваша Високосте! - заговорив Маркус

 

- Ого, як офіційно! Краще вже просто міледі! - фиркнула я

 

- Звикайте, на прийомі я не можу називати вас просто міледі, пристойності та етикету будуть зобов'язані дотримуватися всі. - продовжив Маркус

 

- У тому то й річ, Маркусе. Цей самий етикет я дуже погано знаю... я нічого не пам'ятаю, я вже казала.

 

- Відтоді як поїхав Його Високість Блеквуд, ви поводилися гідно. Нічого нового, крім, звісно, деяких нюансів.

 

- Зустрічати чоловіка і короля вийти ви зобов'язані, раніше, коли герцог приїжджав, ви майже завжди ігнорували цю подію, і зустрічала Блеквуда зазвичай леді Амелія. Зараз же вам належить обов'язково вийти на зустріч, для короля зробіть реверанс, а чоловікові подайте вашу руку для поцілунку. Привітайте обох і запропонуйте відпочити та пообідати. - поки все зрозуміло.

 

- На честь повернення герцога і приїзду короля обов'язково буде бенкет. І на ньому ви маєте бути присутніми. Не знаю, як поведеться герцог, але ви маєте обов'язково сісти біля чоловіка, смію припустити, що леді Амелія спробує зайняти ваше місце. Цим вона покаже ваше ставлення до чоловіка, а король зрозуміє, хто гріє постіль герцога, і що шлюб був не за згодою. Не знаю, як це відіб'ється на герцозі, але краще вам зробити все правильно.

 

- Зазвичай король дуже втомлюється після дороги і швидко залишає трапезну. Спить як убитий, тож те, що ви живете в окремих покоях, він не побачить. - закінчив Маркус. Я уважно слухала, і начебто все зрозуміло, але хвилювання нікуди не поділося.

 

- Спасибі Маркус, я постараюся поводитися гідно.

 

- І я впевнений, що у вас все вийде, гадаю, Марі краще пояснить вам деякі нюанси, що стосуються поведінки леді, вже вибачте, цьому чоловіків не вчать! - намагався пожартувати мій страж, але це не дуже допомогло.

 

- Ну а тепер міледі, я, мабуть, піду. Наші з вами заняття ми почнемо після від'їзду короля. Думаю, зараз вони недоречні, та й герцог буде поруч. Запевняю вас, йому також важлива ваша безпека. - чоловік наостанок посміхнувся і вийшов, а я залишилася з Марі.

 

Я довго розпитувала її, як поводитися, і дізналася багато корисного. Від хвилювання і нової інформації я швидко втомилася і заснула.