Раді Вас бачити!

========== Глава 7==========

Глава 7

Як завжди о 12 годині в кімнату увірвався Джек, щоб розбудити брата, яким же було його здивування, коли він знову виявив у ліжку брата нестерпну білявку, тільки цього разу було видно і її оголене тіло, та ще й рука Гаррі лежала на грудях у дівчини. Цього разу він вирішив не будити нікого, щоб не видавати своєї присутності. Спустившись донизу, він розповів про побачене Тайлеру, і вони разом стали чекати чергового скандалу.

Прокинулася, за відчуттями, я десь о третій годині дня. Перше, що відчула, так це те, що я була притиснута спиною до тіла іншої людини, яке віддавало своє таке приємне тепло. Розплющивши очі й озирнувшись, цього разу вже впізнала місцевість, знову я прокинулася в кімнаті, і в ліжку, Гаррі Гейта, тільки цього разу все зайшло надто далеко! Я відчула себе голою і зрозуміла, що цього разу близькість все-таки була. Лежала кілька хвилин без руху, обмірковуючи свої подальші дії, і поки думала, щось тверде знову вперлося їй у стегно, різко відсунулася від хлопця і схопилася, обмотавшись простирадлом.

- Що це ти робиш?

- І тобі привіт, лялечко! І це не я, це моє тіло на тебе так реагує.

- Я дивлюся, ти все таки домігся свого! - я стала озиратися в пошуках свого одягу, насупивши брови.

- Я думав, це бажання було взаємним!

- Не могло воно бути взаємним... ніяк. Ти скористався моєю слабкістю, ти негідник! - Цього разу швидко знайшла свої речі і почала одягатися.

- Ну як так, ми ж кохалися майже цілу ніч, я думав, ти теж цього хотіла.

- Я була п'яна і себе не контролювала.

- Лялечка...

- Не називай мене лялечкою, скільки можна повторювати?

- Та що ж ти мене таким негідником виставляєш то?!

- Тому що ти такий і є! - Голосно грюкнула дверима і поспішила піти, дорогу-то я вже знала.

 Почувши, як голосно зачинилися двері, брати перезирнулися, і були вже в очікуванні появи дійових осіб.

- Схоже, зараз почнеться, - блондин хихикнув і втупився на сходи.

- О, так, - підтвердив шатен. І справді, за хвилину картина повторювалася, розсерджена білявка спускалася сходами, не звертаючи ні на що уваги, а за нею знову біг Гаррі, натягуючи на ходу штани.

- Лялечко, ну зачекай!

- Який же ти мерзотник Гаррі Гейт, ти скористався моїм становищем, я все згадала!

- Лялечко, ну я ж серйозно, давай зустрічатися? - блондинка вже майже підійшла до вхідних дверей

- Забудь, про це не може бути й мови, ти вчора не пройшов перевірку.

- Ну давай ще потренуємося?

- Ну ти й нахаба! Господи, як же я тебе ненавиджу!

- Лялечка, - брюнет підійшов до блондинки

- Не чіпай мене, і не підходь до мене більше! Сподіваюся, тепер ти залишиш мене в спокої. Ти отримав те, що хотів від мене, не хочу бачити більше тебе ніколи! Ти такий самий, як усі! Сволота, скотина... - і дівчина схопила перше, що потрапило їй під руки, а саме вазу, і зі злості жбурнула просто під ноги Гаррі. Ваза з гуркотом розбилася, її шматки розлетілися по підлозі, потім вона вийшла, голосно грюкнувши дверима, їй було прикро за те, що вона віддалася йому, за те, що стала черговою дівчиною невідомо під яким номером. Образа з'їдала її і вона пустила сльозу. На вулиці йшов дощ. Трохи заспокоївшись і неабияк промокнувши, вона намацала в сумці телефон і стала викликати таксі.

- Я не почув, Гаррі запропонував їй зустрічатися? - перепитав Джек у Тайлера, а Гаррі тим часом штовхав від злості столик, на якому стояла та сама, вже розбита ваза.

- Господи, та що ж вона мене так доводить?! Я скоро з розуму зійду! - брюнет схопився за голову і втупився у вікно.

- Якщо вже не збожеволів, - підчепив брюнета Джек.

- Гаррі, ти що, справді скористався її становищем і переспав із нею? Знаєш, це низько, навіть для тебе! - шатен зсунув брови і схрестив руки на грудях.

- Ні, вона теж цього хотіла. Я зовсім не знаю, чому вона так на мене сердиться весь час!

Тим часом минуло вже півгодини, Роуз так і стояла неподалік біля будинку Гейтів, жодне таксі не хотіло брати її, бо її одяг дуже промок, і ніхто не хотів після такого пасажира їхати в хімчистку. Гаррі весь цей час не відходив від вікна і дивився як чергове таксі відмовилося брати її.

- Блін, ще 5 хвилин і силоміць заштовхаю її додому, про що вона думає, включаючи гордість, захворіє і що тоді... - турбувався брюнет

- Переживаєш за неї? І правильно, краще б давно пішов і забрав уже з вулиці, я б уже давно це зробив - сказав Тайлер.

- Чого ж тоді сам не пішов?

- Ну це твоя кохана, от і сам із нею розбирайся!

- Що, яка кохана, ти що? - але не встиг Гаррі продовжити, у дверях з'явилася блондинка, вона все тряслася і тремтіла. Волосся бурульками спадало донизу, вона подзвонила у двері з опущеною головою.

- Які люди, - єхиднував Гаррі.

- У мене це... мобільник сів, і таксі мене не бере, мені потрібна твоя допомога, - дівчина зайшла всередину і Гаррі зачинив за нею двері.

- А як же: скотина, сволота, не підходь до мене? - не заспокоювався зірка.

- Так, точно, даремно я напевно прийшла, і на що я сподівалася... - поведінка Гаррі знову розлютила її, вона розвернулася йти, але брюнет схопив її за руку.

- Гаразд, ходімо, я підвезу тебе додому.

- А ось і не треба, не поїду з тобою нікуди. Я краще помру на вулиці!

- Не дратуй мене, лялечко, - Гаррі силоміць потягнув білявку в бік ванної. Узяв звідти великий білий махровий халат, закутав дівчину повністю в нього, і повів у бік гаража.

- Залишатися ти в мене точно не захочеш, і я ніяк не зможу тебе вмовити?

- І не старайся, я більше не хочу тут і секунди перебувати, - зірка привів Роуз до гаража, посадив у машину і повіз її додому.

- Ну розповідай, куди тебе вести? - брюнет подивився на Роуз, вона вся тремтіла, на щоках з'явився нездоровий рум'янець, який свідчив про те, що вона, найімовірніше, захворіла. Блондинка назвала адресу і Гаррі хвилин за десять туди дістався. Брюнет наполіг і довів дівчину до дверей, потім Роуз вкотре накричала на нього, і той злий помчав додому. Коли Гаррі приїхав додому, він знову був злий на неї, і, прийшовши додому, одразу ж випив дві стопки міцного напою. Трохи заспокоївшись, він став прямувати до себе в кімнату, але його зупинили розмовами брати.

- Невже, Гаррі, схоже, це нарешті сталося, ти закохався! - шатен, бачачи поведінку брата, вирішив висловити свої думки.

- Та що ж ти пристав із цим коханням? Не кохаю я нікого, крім себе... і може вас, телепнів люблю. Ви мені самі весь час це повторюєте.

- Гаррі, Гаррі, ти й сам не помітив, як став бігати за цією чарівною блондиночкою.

- Нічого я не бігаю, я додому її підвіз. Ти ж бачив, у якому вона була стані!

- І між іншим, якщо вона захворіє, то в цьому будеш ти винен. Гаразд, у неї жіноча гордість, але ти ж бачив, що вона півгодини стояла під дощем! Це яким упертим придурком потрібно бути, щоб залишити дівчину в такому стані?

- Блін, дістали мене вже, все! - брюнет розлютився і піднявся до своєї кімнати, голосно грюкнувши дверима. У своїй кімнаті він не знайшов щоб таке штовхнути, злість кипіла в ньому. Але потім просто плюхнувся на ліжко й уперся головою в подушку. Заспокоївшись, він почав згадувати, в якому стані він залишив Роуз, вона вся тремтіла, промокла, слова Тайлера його зачепили. Він усвідомив, що справді винен у тому, що зараз, вона можливо захворіла. Брюнет схопився з ліжка й помчав униз.

- Гаррі, ти куди? - Джек побачив як Гаррі схопив ключі, і прямував у бік гаража.

- Піду, заберу свій улюблений халат, - пояснив той.

- А, зрозуміло, тільки ось відколи це він став улюблений. Я тебе в ньому кілька разів лише бачив, - дивувався блондин.

- Джек, залиш його, нехай їде, - заспокоював брата Тайлер. - Зроби глінтвейн, ядерна штука має допомогти, - крикнув він навздогін брюнетові, але той нічого не відповів, сів у машину і поїхав.