Раді Вас бачити!

Відтоді як Роуз переїхала повністю до Гаррі минув місяць. Стосунки їхні стали міцнішими, романтичнішими і серйознішими. Відтоді, як Роуз відкрилася Гаррі і сказала, що вона його кохає, вона почала дедалі більше й більше відкриватися йому, ще більше закохуватися, і так само, як і він її, ревнувати. Невеликі сварки все одно залишилися і Тайлер з Джеком продовжували все це чути.

- Ні, і не треба мені доводити зворотнє, я бачила, ти підморгував тій шатенці! - брати Ґейт щойно відіграли концерт і разом із Роуз повернулися додому.

- Лялечко, то я тобі підморгнув, ну що ти справді! - білявка зайшла додому розлючена, Гаррі йшов слідом.

- Ти з мене дуру то не роби! У мене із зором усе гаразд, біля мене ще троє людей стояло і ти підморгнув четвертій!

- Кохання моє, ти стала ревнувати мене ще гірше, ніж я тебе!

- А ось це навряд чи! - втрутився в їхню перепалку Тайлер.

- Нічого я не ревную, подумаєш, відомий соліст, ти взагалі мене спочатку дратував... - Роуз відвернулася і схрестила руки на грудях.

- Ну значить усе добре, ти більше не злишся? - Гаррі підійшов до Роуз і обійняв її за талію.

- Ну як тобі сказати, тільки якщо ти обіцяєш не злитися у відповідь.

- Ти зараз про що?

- Я хочу танцювати на пілоні, хочу повернутися, але не так часто звичайно ж! - тепер розбушувався брюнет.

- І чути цього навіть не хочу!

- Гаррі!

- Ні! Ти моя, і я не хочу, щоб мужики дивлячись на тебе слиною давилися! Я буду ревнувати!

- Ну, зрозумій, мені потрібно тримати своє тіло у формі, інакше розкабанію і буду схожа на один великий пончик!

- Я люблю пончики!

- Гаррі!

- Ну, ми можемо по-іншому займатися з тобою, теж, так би мовити, навантаженнями...

- Фу! Тільки не треба при нас про це говорити, - Джек із Тайлером були в залі, як і Гаррі з Роуз.

- Загалом, мені це потрібно, це моє хобі, моя робота, і мені вже треба починати тренування, щоб повернути своє тіло до форми, - блондинка стала прямувати до сходів.

- Що? Вона вирішила! А мене ти запитала? Лялечка!!! Я категорично проти! - Гаррі кричав навздогін білявці, піднімаючись за нею сходами до своєї кімнати.

- Гаррі, так не можна, треба йти на компроміс, - Роуз зайшла до ванної і закрилася там, пустила воду.

- Компроміс, а ти знаєш, що мені потрібно підтримувати імідж неодруженого, зухвалого хлопця, щоб приваблювати більше прихильниць, так у мене за контрактом написано, а я цього не роблю, щоб ти не ревнувала! - білявка різко відчинила двері.

- Ага! Значить тоді ти навмисно їй підморгнув! Ти ще й брехун! Ррррррр, - блондинка розлютилася і голосно грюкнула дверима ванної біля самого носа зірки.

- Блін, лялечко, ну, я ж не до цього сказав, - Гаррі почав стукати у ванну.

- Значить, ти мені ще й послугу, виявляється, робиш, може, тобі й спати з ними за контрактом потрібно?!

- Господи, лялечко, яка ти все-таки ревнива!

- Ні! Я не ревнива!

- Відкрий дверцята, а?

- Ні! І не подумаю!

- Ну, впусти мене лялечко! Кохана, сонечко моє, найкрасивіша, найніжніша, найбажаніша у світі, крихітко моя, серденько моє... - Гаррі почав говорити лагідним тоном компліменти своїй лялечці, вона розтанула і смикнула засувку.

- Лялечко, я тебе кохаю! - Гаррі тим часом приєднався у ванній до Роуз і за хвилини три, стогони Роуз луною лунали по всій ванній кімнаті.

Наступного дня, поки хлопці були на репетиції, Роуз покликала до себе Софі.

- Привіт крихітко, що за поспіх?

- Софі, давай заходь скоріше, - блондинка буквально затягнула подругу додому.

- Так що трапилося то?

- Я зараз замовила майстра, він уже закінчив установку мого пілона в залі у хлопців, я хочу встигнути потренуватися, поки вони на репетиції.

- Ти що з глузду з'їхала, Гаррі ж тобі не дозволив? І взагалі уявляю, що буде, коли вони побачать, що ти зробила з їхнім залом.

- Ну по-перше, ти ж знаєш мій характер, я не люблю заборон і обмежень.

- Це не стосується того, коли ці заборони ставить твоя кохана людина і, до речі, цілком природної речі, я б теж не хотіла, якби я був хлопцем, щоб така дівчина, як ти, показувала своє тіло в танці іншим мужикам, та ще й яким танцем.

- А по-друге, у них там однаково місця багато, я там заважати не буду, захотів, щоб я з ним жила, ось тепер я буду скрізь, - Роуз немов не звернула увагу на слова подруги, і повела її в зал.

- Ось, чудово, бачиш пілон встановили. Давай роздягайся, будемо тренування починати, - блондинка перевірила конструкцію і, розрахувавшись із майстром, проводила його.

- Не думаю, що це гарна ідея, я думаю, що Гаррі буде злитися.

- Так, досить уже, давай скоріше розминатися. У нас три години залишилося до приходу хлопчиків, я хочу встигнути зробити новий рух для мене.

- І який же?

- Той, як мене Гаррі називає - Лялечка!

- Чудово, силоньок не вистачить, у тебе м'язи вже три місяці розслаблені.

- То давай разом, щоб мені нудно не було, спочатку розімнемося.

- Ні вже, я на пілон не полізу, давно це було для мене. Я, загалом, як це кажуть...переросла його.

- Ну розімнуться зі мною ти можеш хоча б, для фігури корисно, - Роуз підморгнула подрузі.

- На що це ти натякаєш? - Софі оглянула себе і коли підняла очі на Роуз, то побачила, що золотоволоска почала сміятися.

- Ну я тобі зараз...- дівчата почали дуріти.

- Ой все, все, Софі, досить уже.

- Ну дивись мені...

- Ну що ти зі мною навіть кісточками не потрясеш?

- Гаразд, давай, вмикай музику, але на пілон я не полізу, відразу кажу.

- Добре, будеш моїм тренером і секундоміром.

Через півгодини дівчата розім'ялися і були готові до вправ.

- Ну, показуй свою "лялечку", - Софі поставила руки в бік.

- Добре, - Роуз підтягнулася по пілону і стала в певну позу.

- Дивна назва, і нічого не схоже як на мене.

- Ну, так воно називається, - ще через якийсь час, замість тренувань дівчатка почали дуріти, вигинаючись і використовуючи пілон як, хто хотів.

- Слухай, - блондинка перестала реготати і зробила задумливе обличчя, ніби їй зараз у голову прийшла грандіозна ідея.

- Що?

- Ти ось мені розповідала тоді, про той вечір у клубі "Лялечка", а покажи як це було, а?

- Софі!

- Що? Ну будь ласка, мені ж цікаво, тим паче я давно не бачила, як ти танцюєш, - подруга зробила ангельське личко.

- О дивись, я навіть знайшла цю пісню Maxim ft. Skin - Carmen Queasy, вона ж?

- Так, моя улюблена.

- Давай, хочу подивитися, як ти це робиш.

- Гаразд, умовила, - подруга ввімкнула музику майже на всю гучність і трохи приглушила світло, створюючи для Роуз схожу обстановку, і та почала свій танець, показуючи вправні рухи спокушання.

Брати Ґейт повернулися додому раніше звичайного. Перше, що вони почули, переступивши через поріг свого будинку, це гучний жіночий регіт, не важко було здогадатися, що сміються це Роуз із Софі. Хвилину потому, на всю гучність стала звучати відома всім пісня.

- Це що ще таке? - обурювався Гаррі.

- А головне звідки? - продовжив Джек, і всі троє хлопців пішли на звук музики, виявили її джерело і всі троє зайшли до зали, але музика настільки голосно грала, що жодна з блондинок не почула цього. Від побаченого всі троє були шоковані. По-перше, це те, що дівчата додали в зал пілон, він ніяк не вписувався в загальну картину між їхніми тренажерами і боксерською грушею. А по-друге, це те, що відбувалося зараз. Роуз знову повторювала всі ті рухи, які вона робила в клубі "Лялечка" того вечора, і найцікавіше, що ні одна, ні інша не помітили, як до приміщення ввійшли троє братів, можливо, це було через слабке освітлення та гучну музику. На половині пісні Софі підійшла до джерела музики й поставила на паузу. Роуз застигла в повітрі на жердині, почувши, як пісня зупинилася. Брати Гейт весь цей час стояли нерухомо, спостерігаючи за Роуз знову з відкритими ротами.

- Усе крихітко, досить, ще п'ять хвилин і я стану лезбіянкою, давненько я не бачила твого виступу, я сама вже й забула, коли цим займалася. Чорт, уявляю обличчя Гаррі, коли він це все бачив... - Софі хихикнула і тільки зараз звернула увагу на те, що її подруга втупилася на щось позаду неї.

- Навіщо уявляти, можеш сама подивитись, - Софі повернулась на голос за спиною і побачила позаду себе братів Ґейт, причому всі троє стояли в однакових позах, руки в кишенях у всіх трьох, зараз можна було виразно побачити, наскільки вони схожі один на одного, майже однакові постаті, риси обличчя та довгі хвости, тільки ось, якщо в Тайлера з Джеком на обличчі читалась розгубленість, то от Гаррі був дуже розлючений.

 

- Якого біса тут відбувається? - Гаррі сердито дивився на свою лялечку, яка все ще висіла в повітрі, на пілоні.

- Гаррі... - Роуз послабила руки і з гуркотом упала на підлогу на свою п'яту точку, Софі підбігла і допомогла подрузі піднятися, а та почала потирати рукою забите місце.

- Що ви зробили з нашим залом? - першим схаменувся Тайлер, Гаррі продовжував свердлити розлюченим поглядом Роуз, а та, зробивши винувате обличчя, дивилася на нього.

- Ой, щось я засиділася в тебе, подруго, я, мабуть, піду - Софі поцілувала в щоку подругу і поспішила піти.

- Ходімо, проводжу тебе, крихітко, - блондин чемно відчинив двері Софі й пішов разом із нею, Тайлер теж відчув себе зайвим і пішов слідом за Джеком.

- Ну так? - Гаррі схрестив руки на грудях і продовжував свердлити блондинку суворим поглядом.

- Ти зараз такий сексуальний! - Роуз намагалася з'їхати, але обличчя Гаррі залишалося без змін.

- Ну, а що, не видно? Мені треба тренуватися, я тобі вже казала, он бачиш, рука ослабла, і я не втрималася, як болить ...- Роуз продовжувала потирати забите місце.

- Я тобі сказав, ніяких подібних тренувань я бачити не хочу!

- Мені потрібно займатись і танцювати, бачиш, я втрачаю вправність!

- Тренуйся скільки влізе, але не для того щоб танцювати перед кимось, крім мене! - Гаррі злий розвернувся і вийшов прямуючи до своєї кімнати. Тайлер, як завжди, сів на своє улюблене місце, потягуючи, не поспішаючи, свій улюблений напій, і побачив, як Гаррі йшов злий до сходів, прямуючи, мабуть, до своєї кімнати, а за ним бігла Роуз, немов вони помінялися місцями.

- Гаррі, ну послухай...- брюнет перебив її.

- Ні, не хочу!

- Коханий, нам потрібно поговорити! - брюнет продовжував підніматися і Роуз бігла слідом.

- Ні! Ми з тобою вже розмовляли на цю тему! - Гаррі зайшов у кімнату і повісив піджак у шафу, Роуз зайшла слідом і зачинила двері.

- Ну тобі ж подобається, як я це роблю!

- Для мене так, але не для інших, лялечко, та що з тобою таке, чого тобі не вистачає? Вбрання, взуття? Купуй хоч магазини! Я дав тобі безлімітну картку, я намагаюся раніше приходити додому, щоб більше уваги тобі приділяти, я ітак, з незалежного харизматичного хлопця перетворився на залежного від дівчини слюнтяя, мене це дико бісить, а тобі все ще чогось не вистачає!? Щоб сказали мої шанувальники, якби дізналися, який я зараз?

- Гаррі!

- Що Гаррі? Тобі просто пригод на твою красиву попку не вистачає! Ти ж хотіла працювати моделлю, куди подівся твій запал?

- Може я навпаки хочу танцювати, щоб усі бачили яка я в тебе, щоб тобі заздрили!

- Мені байдуже на думку інших, віднедавна...

- Ось що ти хочеш? Щоб я кинула це заняття? Але це ж... це ж те саме, щоб я просила тебе кинути співати, ось хочу, щоб ти співав тільки для мене!

- Лялечко, це не одне й те саме! Завдяки своєму голосу я маю те, що маю!

- Так не чесно, - блондинка тупнула ногою. - Ти не можеш забороняти мені робити те, що я хочу!

***

Тим часом Тайлер із Джеком унизу чули крики з другого поверху, які доносилися з кімнати брата

- Ось тобі на, знову лаються?

- Та ще й як розмовляють, так кричать, що тут майже все чути, схоже, Гаррі втомився пригнічувати свій характер заради неї!

- Схоже, цього разу все дуже серйозно в них...

***

- А ось і можу, ти моя жінка! І я не бажаю, щоб ти цим займалася!

- Терпіти не можу заборони! У мене не такий характер! - фиркнула Роуз

- У мене був такий самий як у тебе, поки я, як дурень, не закохався в тебе! Я через багато що переступив тільки, щоб ти була поруч, згадай, скільки я терпів від тебе образ, витівок твоїх, і як багато я тобі пробачав! - Роуз,безсумнівно, зрозуміла, на що натякнув їй її коханий.

- Так і знала, що ти мені тепер будеш про це нагадувати!

- Я б не нагадав, якби ти поводилася нормально!

- І що, я маю тепер поводитися як тихоня? Не забуваючи те, що ти мені пробачив Джека, хоча ти знаєш усі подробиці цієї ситуації.

- Я до того, що я кохаю тебе, і переступив через свій характер, і багато чого не роблю з того, як я жив раніше, а ти...

- Ну-ну, договорюй уже, коли ще буде така можливість?!

- Я почув від тебе такі бажані для мене слова, але, схоже, це тільки слова. Ти жахливо поводишся! Іноді я запитую себе, чи в ту дівчину я закохався, я не вірю, що ти корислива, але деякі твої вчинки,безсумнівно, на це вказують. А ще, ти зовсім не така вже й мила, як я думав спочатку, згадай тільки те, як я рятував тебе із зовсім неприємних ситуацій, в яких ти могла опинитися, якби я вчасно тобі не допоміг, і як же ти мені відплатила? Сварки, ляпаси, образи!? - на очах у блондинки поблискували сльозинки.

- Навіщо... - сказала Роуз ледве чутно.

- Що?

- Навіщо ти тоді так домагався мене?!

- Я думав, тебе, так само як і мене, злить невизначеність у наших стосунках, тому ти так поводишся, бо не знаєш, як реагувати на ситуацію, але я бачу тільки те, що зараз нічого не змінилося, а навіть навпаки... - далі брюнет замовк, бо побачив, що Роуз стала закривати долоньками обличчя, ховаючи сльози.

- Навіщо тоді тобі така жахлива дівчина, як я? Я не гідна такого як ти! Я виходить така жахлива! Мені залишається тільки піти з твого життя. Що б ти знайшов гідну! - брюнет замовк на хвилину, погляд його став ще сумнішим.

- Роби що хочеш! Я втомився за тобою бігати! - трохи помовчавши, Гаррі з байдужим виглядом вийшов із кімнати.

Роуз дістала валізу і з зареваним обличчям стала збирати свої речі.

Гаррі тим часом спустився вниз до братів і з таким самим сумним виглядом пройшов до бару, взяв звідти пляшку і випив з горла стільки, скільки дало йому змогу дихання, потім потягнувся за келихом. У цей момент з валізою і вся в сльозах спустилася Роуз, підібравши біля сходів кілька пар свого взуття, вона рушила до виходу, потім подивилася мокрими від сліз очима на Гаррі, їхні погляди зустрілися на хвилини, потім білявка шмигнула носом і вийшла з будинку, цього разу, цілком беззвучно зачинивши за собою двері. Гаррі зробив ще кілька ковтків. Брати сиділи в шоці й мовчали

- Гаррі, чому ти її не зупинив, здається, якщо ти зараз не наздоженеш її, то вона піде, назовсім! - стривожено звернувся до брата Джек.

- Я знаю! - Гаррі тільки взяв ще одну пляшку зі склянкою і пішов у свою кімнату.

***

- Значить це все? Кінець їхнім стосункам?

- Схоже на те! Принаймні, такого в них ще не було, так сильно вони ще не сварилися, і з вигляду обох, можна було здогадатися, що це справді кінець!

Випивши не першу пляшку, в голові в Гаррі крутилися різні думки, він то сильно шкодував про сказане, сильні почуття кохання були підтвердженням цієї думки, то навпаки, зрештою він вирішив, що так буде краще, він почав переконувати себе, що майже не знає дівчину, в яку шалено закохався.

Для себе він вирішив, що йому це потрібно пережити і рухатися далі.

Протягом тижня Софі приїжджала в дім до Ґейтів і забирала речі Роуз, найбільше було, звісно ж, неймовірна кількість взуття, яке зараз здавалося зовсім не потрібним.

Увесь цей тиждень Гаррі пив, а Роуз ділила вечори з подругою.

- Подруго, ти не ображайся, але щось у словах Гаррі є, в деяких моментах я з ним згодна!

- Софі!

- Так, люба...

- Я не знаю, я навіть не помітила, як змінилася, і не в кращий бік, здається, я начепила маску стерви й надто загралася, і не помітила, як зрослася з цією роллю.

- Нічого, як би там не було, я завжди поруч!

- Напевно Гаррі все таки мав рацію, і я думаю, що я правильно вчинила, я більше не буду заважати йому жити, я теж постараюся забути його. - з такою думкою Роуз заснула

***

- О, братику, я дивлюся, ти трохи оклигав? - на кухню прийшов Гаррі, більш-менш у нормальному вигляді, із собою в руках ніс пакет із пляшками, які до цього вживав одна за одною. Уже понад тиждень брюнет не виходив зі своєї кімнати, усі його візити обмежувалися походом по чергову пляшку спиртного.

- Є таке, на носі концерт, час оговтуватися.

- Ну, а як ти?

- Нормально, жити буду!

- Точно нормально? - у розмову втрутився Тайлер

- Я ж сказав нормально! - брюнет трохи підвищив голос і злегка захрипів, вживання алкоголю не минуло безслідно.

- О, приїхали. І як ти зібрався співати?

- Я прийду в норму, у крайньому разі є фонограма.

- Послухай, брате, це останнє, що я тобі скажу, з приводу жінок...

- Тай! Не починай, а? - Гаррі перебив його

- Ні, ти нарешті почуєш мене, обіцяю більше нічого не скажу на цю тему

- Ну, якщо більше не скажеш, то говори.

- Знаю я такий тип дівчат, з характером, як у твоєї Роуз, у неї він буйний, розбурханий, і навіть божевільний, таких, як вона, треба спробувати приборкати, приручати, якось так, вона бунтарка, і тому тобі з нею нелегко було, ти й сам думав, донедавна, що ти такий. Але я то тебе з дитинства знаю....добре, щось мене не в той степ занесло, загалом, їй заміж треба, і дитину. Стане вона ласкава, ніжна, добра, слухняна, і сама, що не є, мила, просто чистий ангел. Повір, бачив я вже таке, не раз.

- Ох і не пощастить тому, хто захоче з нею одружитися, - видав у відповідь Гаррі...

- Я взагалі то це тобі радив!

- Я ще занадто молодий, щоб одружуватися, і дітей заводити....хоча, якби вона була не такою....

- Якою, не такою?

- Це вже не важливо! Я вирішив пережити це і рухатися далі. - На цьому їхня розмова була закінчена.

А через два дні група дала чудовий концерт, причому Гаррі віддавався на повну, здається, що він став потроху відходити, а через тиждень, так і взагалі, навіть став часто на публіці з'являтися.

***

- Роуз, люба, дивись, пряма трансляція - Софі переключила на музичний канал і застала живий виступ гурту "Три зірки". Коли Роуз прийшла, то в цей момент усі камери працювали на Гаррі. Вона побачила, що він мав просто чудовий вигляд, наче й не було між ними нічого, він увесь сяяв і своїм зарядом енергії ділився з усіма присутніми, на обличчі сяяла усмішка, і здавалося, що він узагалі не переживав.

- Виходить, я тут даремно сиджу кисну? Он він, подивися, як швидко оклигав, наче між нами й не було нічого, ось же козел!

- Роуз!

- Ой, блін, вибач Софі, я все ще його кохаю, мене розлютила ця ситуація просто... Я зрозуміла, про що ти... я сама винна, потрібно його відпустити...

- Ось.....уже краще.

- Ти знаєш, я вирішила, завтра я піду в агентство, я буду працювати там, і постараюся, щоб фотографії зі мною висіли на білбордах, щоб він бачив що мені теж без нього добре!

- По-моєму, це все, ревнощі називаються, але я все- таки тепер впізнаю свою подругу, годі нудьгувати, пробуй жити без нього, а там дивись, може зустрінеш ще когось.