Раді Вас бачити!

Вечір тривав, Роуз супроводжувала Марка і мило підтримувала бесіду, інколи поглядаючи у бік Гаррі, який не спускав з блондинки очей, раз у раз кидав ревні погляди, коли Марку все-таки вдалося схопити Роуз під руку.

Під кінець сталася цікава подія. У ту саму мить, коли Роуз повернула голову туди, де стояв її брюнет, вона побачила, як до Гаррі підбігла струнка брюнетка і буквально повисла на його шиї. Гаррі не відразу звільнився від її обіймів, він мило посміхнувся і перестав дивитися в бік Роуз. Далі пара почала мило розмовляти, і Гаррі взагалі розмовляв із нею як із дуже близькою людиною.

 Гаррі настільки захопився розмовою, що й не помітив, як Роуз зникла з його поля зору, озирнувшись весь зал очима зірка так і не знайшов її. Він зробив висновок, що скоріше за все вона пішла.

Дівчину, що повисла на шиї брюнета, звали Міранда. Вона справді давня знайома Гаррі.

Міранда була одна з тих, з ким Гаррі пробував зав'язати перші довгі стосунки, до його лялечки. Але оскільки Гаррі вів тоді розгульне життя, і присвячувати себе лише одній єдиній у нього не виходило, то частіше за все вони періодично були просто хорошими коханцями, і за сумісництвом друзями.

Побачити Міранду тут Гаррі ніяк не очікував. Тож зустрівши її на цьому вечорі брюнет був неймовірно радий. Коли він схаменувся і зрозумів, що Роуз поїхала, залишатися тут йому більше не хотілося.

- Гаррі, любий, може, давай зайдемо куди-небудь і поговоримо? Ми ж так давно не бачилися.

- Вибач, люба, давай, може іншим разом?

- Кого ти там увесь час видивляєшся? - брюнетка звернула увагу, що Гаррі постійно шукає очима когось.

- Нікого!

- І через цю "нікого", ти зараз такий напружений? Не може бути, щоб одна дівчина заслужила всю твою увагу.

- Мірандо, вибач, давай справді не сьогодні, я, якщо чесно, втомився дуже.

- Мабуть я багато чого пропустила, добре, милий, до зустрічі, побачимося!

- Бувай, - брюнет краєм ока ще раз окинув приміщення і після того, як попрощався з Мірандою, вирішив їхати додому, все одно тут ловити йому більше нічого.

Марк відвіз Роуз просто додому, він, звісно ж, чекав, що вона йому запропонує піднятися на філіжанку кави, але пропозиції такої так і не надійшло, тож брюнет поїхав ні з чим, так нічого і не домігшись від дівчини. Всю дорогу, що Роуз їхала в машині з Марком, думки її були про Гаррі, і про ту дівчину, яку вона побачила. Попрощавшись, машина Марка поїхала геть, Роуз так і залишилася стояти на тому ж місці, де й стояла.

Обдумавши все ще раз, Роуз зважилася на серйозну розмову з Гаррі. Так вона хотіла почати нове життя, тому вона навіть не зайшла додому переодягнутися, так і поїхала в чому була, в шикарній вечірній сукні.

Зловивши таксі, через п'ятнадцять 

хвилин дівчина приїхала до будинку Ґейтів. І ось вона знову стоїть перед їхнім будинком, тільки цього разу вже біля вхідних дверей, не наважуючись зателефонувати.

Не думала вона, що ось так от, зможе сама повернутися в цей будинок. Набравшись сміливості златовласка все-таки подзвонила. Почулися кроки і за хвилину двері відчинив Джек. Побачивши блондинку на порозі, він ледь не впустив склянку, яку стискав у руці.

- Привіт, Джеку! Сподіваюся, я не дуже пізно! - Роуз вирішила сама порушити незручне мовчання, паузу, яка затягнулася.

- Ну що ти, я, особисто, радий тобі в будь-який час, проходь! - Джек вчасно схаменувся і запустив дівчину в будинок запрошувальним жестом.

- Я так розумію, ти, швидше за все, до Гаррі, - Джек трохи засмутився, хоч і сам усе розумів.

- Так, - дівчина зніяковіла, зробила винувате обличчя, їй усе ще було дуже ніяково перед чоловіком.

- Я так і зрозумів! Гей, Тай! Скажи своєму братові, що до нього прийшли!

- Ви так і не помирилися?

- Ні! І давай не будемо про це!

- Дідько, Джек, крикни йому сам!

- Скажи, що до нього прийшли і що його чекають внизу, - блондин наполягав на своєму.

- Чорт із вами, задовбали вже, - бубонів собі під ніс шатен і, не виходячи з кухні, прокричав:

- Гаррі, до тебе прийшли! - було досить голосно сказано.

- Хто там? - почувся ледачий голос брата.

- Не знаю, Джек відчиняв, давай спускайся, на тебе чекають.

- Гаразд, іду вже, - через хвилину почулися і його кроки.

Повільною ходою сходами спускався Гаррі, він був обмотаний лише одним рушником, що свідчило про те, що він щойно з душу, волосся злегка вологе, оголений торс надавав йому привабливого вигляду.

- Лялечка! - брюнет побачив, що до нього прийшла Роуз, він навіть і не очікував, що вона сама до нього прийде, і ось зараз вона стоїть у нього у вітальні, маючи незграбний і замислений вигляд, а поруч Джек, який продовжує витріщатися на неї і пожирати поглядом. В один момент Гаррі опинився біля Роуз і не приховував своєї радості.

- Лялечко, я так радий, що ти прийшла!

- Гаррі, ти казав, що нам потрібно поговорити, я думаю, ти маєш рацію, нам потрібно поговорити.

- Так, йдемо! - Гаррі схопив Роуз за руку і потягнув до себе в кімнату.

- Гаррі, може, ти одягнешся... - брюнет завів дівчину до себе в кімнату і зачинив за ними двері.

- Добре, - одним рухом руки хлопець зірвав із себе рушник і залишився голим.

- Гаррі! - Роуз відійшла до вікна і відвернулася.

- Що? Наче ти не бачила мене вже таким, - Гаррі посміхнувся.

- Одягнися, будь ласка, ти мене бентежиш.... я не можу зосередитися, - дівчина злегка почервоніла.

- Лялечка...- Гаррі став підходити ближче.

- Або ти одягнешся, або я зараз піду!

- Гаразд... ось... можеш повертатися вже, - хлопець нашвидкуруч натягнув на себе джинси.

- Ну хоч так...

- Я весь в увазі.

- Гаррі, мені було важко сюди прийти, після всього, що між нами трапилося, але я вирішила, що нам двом час рухатися далі, наш із тобою швидкоплинний зв'язок ні до чого не приведе! У наших з тобою стосунках ніхто так і не поставив крапку, пора її поставити! Нам обом потрібно почати все з початку!" - не таких слів він очікував від своєї лялечки, і те, що він почув, тільки розлютило його.

- І ти вирішила почати нове життя з цим піжоном?

- Яка різниця! Я ж бачила, у тебе теж є дівчина!

- Це ти про Міранду? Лялечко, рідна, ти приревнувала?

- Ні, мені немає ніякого діла до тебе!... Більше немає...

- Лялечко, ми з Мірандою дуже... дуже старі друзі, чесно, я просто був дуже радий зустріти її, ми давно не бачилися.

- Я ж сказала, мені все одно, що між вами.

- Це ти краще скажи, що в тебе з цим Марком?

- А ось це тебе більше не стосується! - Роуз схрестила руки на грудях і насупила личко.

- Ще як стосується! - Гаррі теж не сподобалося те, що Роуз сказала.

- Я ж сказала, час із цим закінчувати, у тебе своє життя, у мене своє! Усе! - блондинка рушила до дверей і, проходячи повз Гаррі, була зупинена. Гаррі схопив її за руку і смикнув на себе. Золотоволоска опинилася в його обіймах. Одна його рука обняла її за талію і притиснула ближче до себе, а іншою схопив за обличчя і, гладячи щоку, великим пальцем став торкатися її губ.

- Усе сказала? - Гаррі дивився Роуз прямо в очі, у погляді одне одного вони тонули, і в очах можна було прочитати бажання в обох. Роуз не могла відірвати своїх очей від очей Гаррі, знову немов гіпнозом вона до них була прикута. Потім брюнет нахилився до губ блондинки і та вже прикрила очі, готуючись до поцілунку.

- Так от, поки ти дивитимешся на мене так само, поки твоє тіло так само реагуватиме на мої дотики... Я тебе нікому не віддам! - Гаррі поцілував Роуз, і та зовсім обм'якла, розслабилася і стала відгукуватися на всі його дотики. Брюнет став повільно рухатися у напрямку до свого ліжка, рука з талії сповзла нижче, він потягнувся до розрізу сукні на стегні, рука ковзнула всередину, блондинка перервала поцілунок.

- Гаррі... - чинити опір чоловікові вона не могла, всі його дотики просто зводили її з розуму, вона ще раз подивилася Гаррі в очі, і сама поцілувала його вже більш наполегливо, обійняла його за шию. Руки Гаррі стали пестити все тіло дівчини, потім Роуз потягнулася до штанів хлопця, вона їх розстебнула і вони впали вниз. Брюнет стягнув з неї сукню і повалив на ліжко, він став цілувати її шию, поступово опустився на груди, блондинка прогнула спину і опинившись у владі брюнета підкорялася йому. Збудження досягло межі і вони обидва хотіли цього зараз найбільше.

- Ти моя! - після цих слів він увійшов у неї. Старі як світ рух і задоволення на межі. Приємно змучені вони обидва заснули ближче до ранку.

Настав новий день і як зазвичай прокинулися вони після обіду. Роуз прокинулася першою, рука Гаррі міцно притискала її до себе і всім тілом вона відчувала його тепло. Зараз їй було добре і відмовлятися від такого просто зараз їй не хотілося, але через хвилин двадцять прокинувся і Гаррі, він ще довго вдихав аромат її волосся. Як і раніше, він прекрасно розумів, що не віддасть її нікому, і думка про те, що в неї хтось з'явився, не давала йому спокою.

- Лялечко, ти спиш? - блондинка злегка потягнулася і розвернулася до брюнета обличчям.

- Уже ні...

- Я хочу знати, що в тебе з цим Марком? - Гаррі, звісно, розумів, що не такими мають бути перші слова, почуті після сну. Але ревнощі в ньому завжди затьмарювали розум.

- Гаррі, ну скільки можна, мені здається, ти не змінишся ніколи. Ось тому нам і треба вже припинити це, - білявка відсунулася від брюнета і хотіла вже встати.

- Нікуди ти не підеш! - брюнет знову смикнув за руку Роуз і та знову опинилася в його обіймах.

- Відпусти мене! Досить! Це час припиняти! - Гаррі почав гладити рукою тіло дівчини, збуджуючи її.

- Що саме, лялечко? - Гаррі спустився нижче й запустив середній палець у неї, блондинка здригнулася.

- Чому ти раптом стала мовчати, я ж казав тобі, мені дуже подобається, коли в такі моменти ти кличеш мене на ім'я, - білявка повністю лягла на спину, а брюнет повис над нею, однією рукою продовжуючи пестити її там пальцем, а іншою спирався на ліжко, попутно цілуючи білявку то в шию, то в губи.

- Я тобі вже сказала, не дочекаєшся! - Гаррі знову посміхнувся на таку заяву Роуз.

- Мене це ще більше заводить... Зараз подивимося, скільки ти витримаєш, - Гаррі почав поцілунками спускатися нижче, поки не опинився в Роуз між ніг, поцілунки перемкнулися на внутрішній бік стегон, і перебралися до місця зосередження бажання. Гаррі то цілував, то впивався, облизував і витворяв таке язиком, що від задоволення білявка покусала собі всю губи, їй було дуже складно стримувати стогони, що рвуться назовні. Гаррі став водити язиком і використовувати всілякі кругові рухи, від яких Роуз більше не змогла себе стримувати.

 Її протест полягав у тому, що їй не сподобалося те, як Гаррі її покарав, те, як він узяв її силою, і майже всю ніч не відпускав, саме тоді вона пообіцяла собі, що більше він не почує від неї її стогонів з його ім'ям, вона не хотіла, щоб він знову чув, як їй добре з ним. Але зараз їй уже нічого не допомагало, пристрасні стогони з його ім'ям вирвалися назовні, те, що він із нею витворяв, неможливо було описати.

 Нарешті почувши те, що так хотів, Гаррі ввійшов у вологу глибину, і рухи його були різкими й швидкими, він дуже завівся, почувши нарешті своє ім'я з вуст Роуз, і зараз хотів якнайшвидше скінчити.

- То що ти там казала? - закінчивши захеканий, задоволений брюнет плюхнувся поруч на ліжко біля своєї лялечки.

- Ненавиджу тебе! - без зла в голосі вимовила дівчина. Трохи віддихавшись, Роуз стала збиратися.

- Лялечко ти куди? - Гаррі побачив, як золотоволоска вже одягнула сукню і стала приводити до ладу своє довге золоте волосся, Гаррі замилувався його красою.

- Час це все закінчувати, - з цими словами Роуз ще раз глянула на себе в дзеркало і, переконавшись, що вона має гарний вигляд, стала прямувати до дверей.

- Лялечко, що закінчувати? І навіщо? - Гаррі теж схопився і натягнув на себе джинси.

***

- Я начебто чув голос Роуз, - відгукнувся Тайлер.

- А он і вона, - дівчина почала спускатися сходами.

- Я не для цього вчора приходила Гаррі, я прийшла поговорити про те, що нам двом пора рухатися далі. Я прийшла покінчити з цим усім!

- Лялечко, ти ж сама не розумієш про що говориш, ти сама цього не хочеш! Ти хочеш мене так само, як і я тебе!

- Ні! Все, Гаррі. Це було востаннє!!! - з цими словами Роуз покинула будинок Ґейтів.

- Звичайно, звичайно, лялечко. Це ми ще подивимося... востаннє... - Гаррі сказав у голос уже зачиненим дверям, і зі щасливою посмішкою повернувся до себе в кімнату.