Раді Вас бачити!

- До речі про волосся, ти питала про фену, так от, я навіть у Німеччині саме такого знайти не змогла. Мій - залишився в домі Ґейтів, а схожі моделі швидко згорають, я три штуки зламала, особливо з таким довгим волоссям, як у мене зараз.

- І що ти пропонуєш?

- Може, це буде для тебе першим приводом побачитися з Джеком, я туди не ногою, ти ж знаєш, а ти прийдеш, типу, за моїм феном. Адже, по суті, він справді тобі потрібен.

- Ну, непогана ідея, а поїхали просто зараз?

- Що значить поїхали? Я туди не піду! - насторожилася Роуз

- Та заспокойся ти, почекаєш мене на протилежній вулиці від їхнього будинку, я піду сходжу, не думаю, що це займе більше десяти хвилин.

- Гаразд, але потім ми відразу до мене, я тобі дещо привезла.

- Ухти, звісно, ну, значить поїхали.

За двадцять п'ять хвилин дівчатка дісталися на таксі до будинку Ґейтів, Роуз залишилася чекати на протилежному боці вулиці, а Софі вже дзвонила у двері.

Щойно двері за блондинкою зачинилися, Роуз почала нервово ходити від паркану до тротуару, між ними було кроків десять, але цього блондинці вистачало, це краще, ніж стояти на місці.

Минуло вже п'ятнадцять хвилин, Софі все ніяк не виходила. Роуз настільки занурилася в себе, у свої роздуми, що навіть не почула, як зовсім поруч зупинилася червона спортивна машина і з неї вийшов брюнет. Він не одразу звернув увагу на худорляву дівчину, яка стояла навпроти його будинку і частенько поглядала на його вхідні двері. Щось у ній здалося йому знайомим, а саме колір волосся. Придивившись, він все-таки впізнав у цій дівчині свою лялечку.

Вона дуже змінилася, зараз кучеряве довге, золоте волосся було рівним і гладким, переливалося на сонці немов шовк, немов рідке золото. Довжина волосся була набагато більшою, ніж місяць тому, коли востаннє він її бачив, зараз воно було нижчим, ніж довжина її власної сукні. Лялечка помітно схудла і чорна сукня робила її з боку ще худішою. Було видно кола під очима, що свідчили про поганий сон. Та що казати, сам то він виглядав майже так само. Мимоволі, він застиг на місці, продовжуючи витріщатися на неї. Лялечка нервувала і продовжила ходити від паркану до тротуару і періодично поглядала на телефон.

Нарешті вхідні двері відчинилися і з дому вийшли Софі з Джеком. Блондинка в руках тягла якийсь пакет. На обличчі Роуз з'явилася легка посмішка, вона почала писати смс, потім розвернулася й упевненим кроком стала йти в бік, де зараз стояв Гаррі. Побачивши брюнета, Роуз застигла на місці. Їхні очі зустрілися. Усі почуття повернулися разом, закоханість, потреба одне в одному, ніжність, туга одне за одним. Від несподіванки, побачивши Гаррі, Роуз упустила з рук телефон. Хвилин п'ять вони просто стояли, витріщаючись одне на одного, потім Гаррі зробив крок назустріч.

- Лялечка... - блондинка розгубилася.

- Ви... помилилися! - тремтячим голосом відповіла вона Гаррі, потім підняла мобільний і побігла в протилежний бік.

Гаррі залишалося тільки дивитися вслід худорлявій фігурі, яка віддалялася.

Роуз пішки добиралася додому, вона була немов чумна. Задумливий погляд, і тіло немов на автопілоті саме йшло до рідного дому. Побачивши рідні очі, серце стиснулося. Усі почуття, що вона намагалася так завзято забути, запалилися з новою силою. Так сильно вона ніколи нікого не любила. Іноді їй здавалося, що вона не витримає такої розлуки і пробачить йому все на світі. Тільки б знову прокидатися притиснутою до нього щодня, тільки б відчувати його ласки, поцілунки, обійми, спостерігати, як він злиться від ревнощів.

Згадуючи все це, останнім спогадом спливає картина з брюнеткою на ньому. У такі моменти почуття зради просто не дає їй нормально дихати, біль у грудях і серці. Розслабитися допоможе тільки смак гіркого напою. Піднявшись до себе, білявка йде на кухню, дістає з бару пляшку спиртного і, наливши бурштинову рідину в склянку, запиває весь біль і муки, плюхнувшись на диван. Софі цього вечора блондинка так і не дочекалася.

Настав ранок, Гаррі, як снодійне теж використовував спиртне і з важкою головою вирушив на кухню ковтнути води. Доходячи до сходів, що ведуть донизу, він почув розмову братів, у якій згадувалася його лялечка, він зупинився і став підслуховувати. Зазвичай він ніколи такого не робить, але розмова стосувалася Роуз.

- Що такий кислий?  - Шатен звернувся до блондина.

- Та просто я переконався в тому, що в коханні мені, напевно, ніколи не пощастить.

- Що вже сталося? Так, стоп... десь такий погляд я вже бачив... боюся припустити, невже, Роуз?

- Так... вона, - блондин наповнив склянку і випив половину.

- Ти чого зранку заливаєшся вже?

- Та тому що... тому що, я зараз почуваюся як Гаррі... мені вистачило одного разу з нею, щоб закохатися...

- О, Господи... і ти туди ж... та що в ній такого...

- Добре, що ти не розумієш...

- Та не вистачало мені такого щастя. Ну розповідай, якщо така справа...

- Я ледве знайшов її, щоб поговорити і порозумітися. Я розповів їй про свої почуття.

- І що вона?

- Розплакалася і стала вибачатися... Загалом, як я зрозумів, моя проблема в тому, що я занадто схожий на нього... Кохає вона Гаррі... А я... я так і залишився знаряддям помсти йому за зраду.

- Шкода мені тебе, брате.

- Я, якщо чесно, її не одразу впізнав, схудла, зачіску поміняла, і на вигляд не здорова, - Гаррі вже було просто не зручно підслуховувати, він почав спускатися вниз. Джек не став тікати від Гаррі в іншу кімнату, як зазвичай це буває, після того, що сталося, вигляд у нього був байдужий, він плюхнувся на диван і продовжив вживати міцний напій. Гаррі підійшов на кухню і теж одразу налив собі випивку і став свердлити блондина похмурим поглядом, Джек дивився на Гаррі таким же.

- Що ти так вилупився на мене? - першим відгукнувся Гаррі.

- Я просто не можу зрозуміти, як ти міг після Роуз, навіть поглянути на іншу жінку!

- А я не можу зрозуміти, як ти смів навіть доторкнутися до моєї жінки!

- Так хлопці, знову починається? - Тайлер уже готувався розбороняти братів.

- Та після такого, ти її не гідний! - брюнет став закипати і від злості став сильніше стискати склянку в руці.

- Ти що, гідний? Одного разу вистачило, щоб ти став так думати?

- Щоб ти знав, це було не один раз, півтори години і в різних позах, поки ти не прийшов! - терпінню брюнета настав кінець, стакан, який він стискав у руці, тріснув від злості й цією ж рукою він замахнувся на Джека. Перш ніж Тайлер знову їх розняв і скрутив брюнету руки, Гаррі встиг завдати Джеку кілька ударів: по обличчю і по корпусу, останній удар звалив Джека на підлогу.

- Виродок! Недоносок! УСЕ! Скінчилися наші родинні зв'язки! Ти труп! - Гаррі все ще не полишав спроб вирватися і продовжити розпочате.

- Джек! МАТІР ТВОЮ! Швидко пішов у свою кімнату! - Тайлер зірвався на крик, йому було важко стримувати Гаррі, який майже вирвався з його хватки. Блондин піднявся з підлоги і, тримаючись за обличчя, побрів до своєї кімнати. Злість у Гаррі кипіла червоним полум'ям, очі почервоніли, він був готовий убити брата, Тайлеру довелося натиснути брюнетові на кілька больових точок, щоб він припинив чинити опір і трохи заспокоївся.

- Все, все, відпусти! - Гаррі трохи заспокоївся.

- Ти не підеш його вбивати?

- Ні!

- Точно?

- Я сказав, ні! Відпусти, - слова все одно давалися йому зі злістю в голосі.

- Добре! - Тайлер відпустив брюнета і той швидким кроком пішов з дому, голосно грюкнувши дверима. Тайлер одразу попрямував у кімнату до Джека.

- Джек! Твою матір! Нахрена ти йому це сказав? Тобі що, жити набридло? - Тайлер увірвавшись у кімнату Джека з порога накричав на нього.

- Здається, він мені щелепу зламав, - Джек стояв і потер обличчя рукою.

- Я б теж на його місці так зреагував, навіщо ти таке йому сказав? - трохи заспокоївшись, Тайлер намагався говорити стриманіше.

- Я сказав те, що думав... Я кохаю її, він кохає її, але ні з ким із нас вона бути не хоче.

- Ти або дурень, або прикидаєшся! Вона тобою скористалася, зробила вас ворогами!

- Я думаю, колись, це б усе одно трапилося, навіть якби ми не переспали, я б усе одно в неї закохався, і подібної розбірки не уникнути...

- Ну й придурок же ти, Джеку!

- Нехай так, мені вже фіолетово!

- Мені реально Гаррі шкода, я навіть не уявляю, куди він пішов і що збирається робити в такому стані.

- А мене тобі не шкода?

- Краще б ти звернув увагу на її подружку, теж білявка, і досить-таки шикарна, ви ж учора кудись ходили?

- Ходили, я ось намагався!

- Ну так от намагайся далі. А з Гаррі більше не конфліктуй, як би група не розвалилася, якщо вже не розвалилася, я не знаю, як після таких слів, він з тобою в одній кімнаті буде перебувати, щоб утриматися і по морді не дати, тому що я б дав, ти сказав зайвого! Лялечка, звичайно, теж хороша, знайшла перед ким ноги розсовувати!

- Заткнися!

- Гаразд, зрозумів я, давай, подивлюся, що з твоїм дзьобом!

 

  Після того як Роуз прокинулася, до неї через годину вже прийшла Софі, віддала вчорашній фен.

- Ну і вигляд у тебе, подруго, по-моєму, щодня все гірше й гірше, - блондинка подивилася оцінювально на подругу, Роуз була в безформній футболці, на голові скуйовджене волосся, ледь-ледь підв'язане гумкою в хвіст на боці.

- О, я дивлюся, ти продовжуєш у тому ж дусі? - Софі пройшла в кімнату і побачила на кухні порожню пляшку спиртного.

- Не могла заснути, - Роуз плюхнулася на диван, сіла по-турецьки й ліктем сперлася на спинку дивана, показуючи всім своїм виглядом, як змучений її організм.

- Перестань уже гробити своє здоров'я!

- Не можу я по-іншому, просто не змогла заснути... Я бачила Гаррі вчора, поки на тебе чекала, ми стояли один від одного майже на такій самій відстані, як ми зараз із тобою.

- И?

- І все!

- Що все?

- Усе, кінець усьому тому, що я так завзято намагалася забути цілий місяць, варто було мені його тільки побачити й подивитися в очі... Софі, я кохаю його... що мені робити? Я так більше не можу, єдиний вихід, який я бачу, це виїхати звідси, але цього разу дуже-дуже далеко, - Роуз поклала свою голову на плече подруги і знову сльози потекли по її обличчю.

- Та почекай ти, заспокойся, - блондинка намагалася заспокоїти подругу.

- Ти краще мені перекажи ще раз, усе від початку, до кінця, події того вечора.

- Софі!

- Давай-давай, тільки з усіма подробицями! Є одна в мене думка...

- Ну гаразд, - і Роуз усе докладно розповіла Софі ще раз.

- Так, ясно, - послухавши все від початку до кінця, білявка встала і зібралася йти. - Мені потрібно дещо перевірити, і ще, дай мені номер Гаррі!

- Що?

- Мені потрібно в нього дещо дізнатися!

- Я не хочу слухати його версію того, що відбувається! І від тебе теж! Почнеш ще й захищати його! - блондинка схрестила руки на грудях і відвернулася в бік

- Гаразд, мені для справи потрібно, чи ти видалила його номер.

- Звичайно, видалила!

- Блінн!

- Але з голови то ніяк не видалиш! - Роуз, важко зітхнувши, продиктувала по пам'яті телефон Гаррі, Софі підбадьорила подругу і поїхала геть.

Щойно Софі вийшла з квартири Роуз на вулицю, вона набрала Гаррі, довго слухавку ніхто не брав, але за деякий час із трубки почувся не зовсім спокійний голос.

- Так, слухаю.

- Гаррі, привіт, це Софі.

- Софі? - голос одразу змінився і став м'якшим.

- Так, послухай, якщо ти зараз не дуже зайнятий, я б хотіла з тобою зустрітися, є розмова.

- І це стосується, звісно ж, твоєї подруги?

- Ну, 50/50.

- Гаразд, де ти, я зараз заїду за тобою!

- Ееее, я щойно вийшла від Роуз, давай краще, я кудись під'їду, - Софі розуміла всю незручність ситуації і тому вирішила, що приїжджати під будинок Роуз буде якось ніяково обом.

- Як скажеш, мені байдуже, - домовившись про зустріч, білявка з Гаррі зайшли до кав'ярні та, сівши, зав'язалася бесіда.

- Ну так, чим зобов'язаний? - Гаррі був явно не в гуморі, відкинувшись на стілець, він схрестив руки на грудях і всім своїм виглядом показував, що він не дуже то й радий своєму співрозмовникові, припускаючи, що мова піде про його лялечку, а про неї він зараз зовсім не хотів говорити. Слова Джека міцно в'їлися в мозок, щойно він уявляв свою лялечку під братом, злість закипала в ньому з новою силою.

- Слухай, ти якийсь злий, може, відкладемо розмову, бо боюся, те, що я хочу тобі сказати, розлютить тебе ще більше.

- Ні, вже! Викладай, раз уже прийшла!

- Загалом, я розмовляла з Роуз, ну....про той вечір, і вона мені розповіла все.

- І що, ти хочеш почути від мене як мені шкода? Можеш не старатися, вона відплатила мені сповна! - брюнет відвернув сердитий погляд до вікна.

- Ні, я не за цим прийшла, ти, наприклад, знав, хто привіз Роуз тоді в готель? Звідки вона дізналася?

- Ні, ми не розмовляли більше.

- Це був Аррон! Він знав у якому готелі ти будеш, і в якому точно номері, і коли ви будете. Тобі, наприклад, не здається це дивним?

- Одне ім'я "Аррон" у цій історії вже все ставить під сумнів! - Гаррі сів рівно і вмить змінився в обличчі, тепер він дивився на подругу зовсім по-іншому.

- Слухай, може, ти й не захочеш відповідати, але все ж, може, це допоможе прояснити картину в цілому. Ти можеш мені розповісти, що останнє ти пам'ятаєш?

- Гаразд, хоч комусь розповім, - і брюнет повідав свою версію того вечора.

- Так, ясно. Ось що я думаю, так швидко ти сп'яніти не міг, ця Рената явно щось тобі підсипала, і з того, що ти нічого не пам'ятаєш, є підозра, що, можливо, все, що бачила Роуз, було постановкою Аррона. Ну й гад же, - підсумувала Софі.

- Йому не жити, - брюнет різко встав з-за столу.

- Так, зачекай ти, - блондинка смикнула Гаррі, і він сів назад на місце.

- Спочатку треба придумати послідовність дій. Ну знайдеш ти Аррона і що далі? Тобі правди він не скаже. Потрібно знайти цю Ренату і змусити її сказати правду!

- Тайлер казав, що вона працює моделлю.

- Ось і чудово! Думаю, у тебе зв'язків більше, можеш пробити, де вона працює? Там ми її і застанемо, а я, повір, змушу її заговорити!

- А ти не така проста, як здаєшся, Софі Роджерс! Пощастило Роуз із подругою.

- Скільки в тебе займуть пошуки часу?

- Назви місце і час, і вона приїде туди укладати найвигідніший контракт у її житті.

- Непогано! Ось! - Софі накреслила адресу і передала папірець брюнету.

- І, до речі, якби ти запитав, як вона...- блондинку перебив Гаррі.

- Але я не питав... - намагався ухилитися від цієї теми зірка.

- Так от, якби ти запитав, то я б відповіла - хреново! Гірше бути вже не може, по-моєму. І ти ж учора сам бачив, як вона стала виглядати... - брюнет вирішив промовчати і нічого не відповів.

- Гаррі, - Софі знову смикнула брюнета і він знову сів назад на місце. - Скажи, ти ще її кохаєш? Я до того, що, може, в цьому вже й сенсу немає, і якщо ти зараз зацікавлений тільки в тому, щоб докопатися до правди, то тоді я все, що мала б, тобі сказала. Насамперед, я її подруга, - Брюнет промовчав, але встаючи на прощання сказав тільки одне слово.

- Кохаю! - потім спокійною ходою, не обертаючись, вийшов із кафе. Пізніше ввечері Гаррі відправив на телефон Софі смс із часом завтрашньої зустрічі з Ренатою.

  Наступного дня Софі обманом затягла подругу в студію до свого дуже близького друга, Гаррі та Рената теж мали під'їхати в цю ж студію. Софі затягла Роуз у підсобне приміщення і веліла їй там сидіти, поки та її не покличе. Через десять хвилин приїхав Гаррі. Софі теж визначила його неподалік. У призначений час приїхала і сама Рената, виглядала вона, звісно ж, шикарно, як і належить моделі, щоб зацікавити себе на контракт.

Коли дівчина прийшла в студію, там була тільки одна Софі, розмова в дівчат затягнулася, але в потрібний час, коли брюнетка все таки стала розповідати всю правду про той вечір, немов випадково з'явилися Роуз і Гаррі з різних сторін, і всі важливі моменти вони почули. Особливо те, що Гаррі, справді, майже весь час проспав, і постільну сцену розіграла брюнетка у відповідний час. І ніякого інтимного зв'язку між ними не відбувалося. Також вона повідала ще й про те, що за це їй добре заплатили, хто, вона не назвала, але всім присутнім у цій кімнаті було ясно, чиїх рук це справа.

Роуз зайшла в студію з чашкою, і коли Рената закінчила свою історію, блондинку знову охопила паніка, чашка з рук випала і розбилася вщент. Цей шум привернув увагу всіх присутніх у цій кімнаті. Далі всі, включно з Гаррі, спостерігали, як Роуз підійшла і вліпила Ренаті дзвінкого ляпаса, який та з гідністю витримала. Мабуть, не вперше їй таке доводиться переживати. Брюнетка додала наостанок несміливе "Вибачте" і пішла геть. Роуз уже давно лила сльози, усвідомлюючи, що вона зрадила Гаррі з його братом, що Гаррі не винен.

- Гаррі! - заплакана блондинка зробила крок назустріч зірці, але він не міг дивитися їй у вічі, образа заважала йому розсудливо мислити, він нічого на сказав, лише зробив крок назад і пішов зі студії.

- Роуз! - до золотоволоски підійшла подруга й міцно обійняла, поки та захлиналася у власних сльозах. З горем навпіл Софі доправила подругу додому і сяк-так заспокоїла, кілька днів вона залишалася з нею, Роуз більше не зронила ні слова, всі ці два дні просто мовчала.

- Ой, люба, навіть не знаю, що тепер гірше, дізнатися, що тобі зрадили, чи те, що він не винен, і ти вийшла тією, що зрадила. Давай так, більше, щоб я не бачила, що ти рятуєшся алкоголем! Ось дивись, я принесла тобі цілий пакет різної смакоти, твій улюблений лимонний пиріг, пампушки, все як ти любиш, давай налітай! Може хоч трохи у вазі набереш, дивитися страшно!

- Софі, спасибі тобі велике, можеш уже йти додому, ти і так стільки зі мною просиділа, зі мною все буде гаразд, чесно.

- Ну дивись, - блондинка недовірливо подивилася на подругу і стала збирати свої речі.

- Тільки дзвони мені, добре?

- Гаразд, бувай, - Роуз зачинила двері за подругою і, сівши посередині кімнати, почала смикати кульок із солодощами і їсти все те, що подобалося. Заснути сьогодні вона так і не змогла, тому вона просто лежала крутилася, коли раптом почула незрозумілі шерехи у вітальні. Натягнувши халатик, вона тихенько прокралася у вітальню, не вмикаючи світла. Але через хвилину світло запалив той, хто увійшов до неї в будинок. У Гаррі досі зберігалися ключі від її квартири, тому зараз він стояв перед нею з пляшкою в руках і, побачивши блондинку, єхидно посміхнувся.

- А ось і я... не чекала?

- Гаррі, що ти тут робиш?

- Прийшов до тебе поговорити! Півтора місяці, це занадто довго, ти так не вважаєш? - брюнет рушив у бік дівчини, поставивши пляшку на стіл, він поклав піджак туди ж, і став підходити ближче.

- Гаррі... я хотіла сказати... пробач мене, будь ласка... я не знала... мені так шкода...

- Ти не знала? А мені здається, це якраз ти мені не довіряла, я знав, що не міг тебе зрадити, тому що кохав.

- Кохав... - Роуз ледве чутно повторила з гіркотою це слово.Бо він сказав його у минулому часі...

- А ти... - Гаррі зовсім наблизився до дівчини, потім пригадавши щось, в очах з'явився вогник злості, і штовхнув дівчину назад у спальню, вона впала на ліжко.

- Ну і як мій братик, кращий за мене в ліжку? Ви ж робили це в різних позах! - очі Роуз наповнилися жахом, Гаррі був напідпитку, і його емоції взяли гору, образа й злість захлеснули його, він роздягнувся й поліз на ліжко до блондинки, яка з жахом дивилася на нього, вся стиснулася й відповзла в кут ліжка.

- Гаррі, не треба! Прошу тебе! Іди геть! - блондинка намагалася докричатися до нього, але він немов нічого не чув, схопив Роуз за ногу і потягнув до себе.

- Півтори години... ти робила це з ним... скажи, тобі сподобалося? - Гаррі почав знімати з Роуз халатик і білизну, в якій вона була.

- Ні, прошу, не чіпай мене! - золотоволоска намагалася чинити опір, вона, як і раніше, дивилася на нього переляканими очима, з яких постійно текли сльози.

- Я покажу тобі зараз, хто кращий, - Роуз намагалася вирватися й чинити опір, але Гаррі був доволі міцним чоловіком, він зірвав з дівчини останній предмет одягу й різко увійшов у неї, замість стогонів білявки, він чув схлипування й протести.

Перші два рази Роуз всіляко намагалася втекти, але всі спроби були припинені, і вона була ще міцніше притиснута брюнетом до ліжка. Третій секс вона дозволяла з собою роби те, що хотів Гаррі, опору вона не чинила, через раз стали вилітати образливі слова в бік брюнета, вона використала, напевно, весь свій словниковий запас образливих слів називаючи ними Гаррі. Наступні рази вона просто втомилася, і перестала орієнтуватися в часі, підкорялася чоловікові, бо Гаррі, здавалося, був не в собі.

 Настав ранок, Роуз так і не зімкнула очей. Коли Гаррі прокинувся, він побачив, що дівчина сидить на краю ліжка, біля подушки, гола, обнявши себе за коліна, погляд її спрямований у вікно. Голова в Гаррі боліла, до того ж, втома була по всьому тілу, оглянувши себе й місцевість, він зрозумів, що зараз удома у своєї лялечки, а побачивши, в якому стані дівчина, він почав напружувати пам'ять. Згадавши весь учорашній день і вечір, брюнет жахнувся, що накоїв.

- Лялечко, - дівчина почула і обернулася.

- А, значить прокинувся вже, - в очах Роуз горіла така сама злість і образа, як у нього раніше.

- Лялечко, пробач, я не усвідомлював, що робив, прошу, пробач мені!

- Пішов геть! - блондинка вказала рукою на вихід, Гаррі підвівся з ліжка і почав одягатися.

- Лялечко, ну пробач, я випив зайвого, прошу, пробач!

- Геть пішов! Ми в розрахунку, бачити тебе більше не хочу! - Гаррі на той час одягнувся і вже прямував до виходу.

- Лялечка...

- Ненавиджу тебе! Забирайся! - зірка пішов, але в душі був трохи радий тому, що в її очах він розгледів той самий вогник, що й зазвичай, коли вони так само сварилися, коли вона так само казала: "Ненавиджу".

Щойно двері за брюнетом зачинилися, Роуз тяжко зітхнула і пішла у ванну. Просидівши там кілька годин, почала оговтуватися. Задзвонив телефон, на дисплеї висвітилося "Софі".

- Алло.

- Привіт подруга!

- Ну привіт.

- Як ти там сьогодні, ти все ще думаєш про Гаррі?

- Не називай його імені при мені, ненавиджу його! Чути про нього нічого не хочу! - Роуз розпилялася в трубку

- О, нормально! Що вже сталося?

- Цей виродок прийшов до мене вночі, вчора і... загалом він козел... ненавиджу його.

- Боюся навіть припустити, що сталося.

- Сталося, Софі! Кобелина така! Ненавиджу його!

- Ну у всякому разі, до тебе хоча б життєвий оптимізм повернувся! Що ти збираєшся робити, до речі?

- Нічого не буду робити! Не хочу! Піду куплю собі ще солодощів і буду їсти цілий день!

- Не захоплюйся цим, люба! Мене, до речі, Джек у кафе сьогодні запросив.

- Я рада, дякую тобі. - після схвильованих промов, Роуз важко зітхнула і відповіла м'якше.

- Та, власне, нема за що, я сама дуже цьому рада, гаразд, усе, не захоплюйся там солодким, зідзвонимося. Цілую. Бувай!

- Бувай! - ось так Роуз день і провела, сходила по солодке й пробула вдома, весь день усе куплене нею поглинала.

Наступного дня знову зателефонувала Софі.

- Алло.

- Привіт, Софі.

- Я чую голос у тебе сумний, що сталося?

- Так, я це, мелодраму щойно подивилася. Ось плакати хочеться.

- Ясно, а я ось зараз у гості до Джека йду, ой все, зателефоную тобі пізніше, мені пора! - і блондинка кинула слухавку.

Роуз продовжила просиджувати на дивані за переглядом чергового фільму.

Софі прийшла до будинку Ґейтів і її радісно зустрів Джек, провів дівчину на кухню і запропонував чаю. Блондинка люб'язно погодилася і присіла за стіл на кухні.

- Підемо в кіно зараз? - Джек поставив чашку перед Софі й сам сів із такою ж поруч.

- Підемо! - у цю мить Гаррі спустився вниз, він ішов до бару за склянкою міцного напою.