Раді Вас бачити!

Глава 32

Техноїд ТехВ28

Клас: міжзоряний Винищувач. Реокоплектований для розвідки, збору інформації на планетах з екстремальними умовами життя.

…Протокол пошуку цілі активовано….

…Пошук цілі…

…Ціль знайдена…

...Йде збір інформації про ціль…

…Збір завершено…

_Увага! Рівень небезпеки цілі присвоєно: середній. Має кислотний склад. Неаморфна форма життя, може змінювати щільність тіла. Швидкість 300км/г. Сила: недосліджена. Схильність до регенерації, швидкість регенерації: недосліджена. Йде збір даних.

_ Увага! Ціль наближається . Ціль вступила в контакт з покриттям.

_ Увага ціль, знищила покриття! Перехід від режиму пошуку, вичікунная, збір даних, до бойового режиму.

_ Увага! В межах метра і двадцять сантиметрів зафіксовано вуглецевий організм, який може бути пошкоджений при зачистці об’єкту. Рекомендується вилучити вуглеводну форму життя з зони ураження.

/ Повний бойовий режим заборонено активувати, коли в зоні уражання знаходиться неозброєний органічний об’єкт. /

– Алісо тікай! – це було останні слова Сови…далі починав роботу ВІН.

/ Органічний об’єкт покинув зону ураження.

_Вимикання адаптивності_

_ Розархівазація _

_Запуст бойового режиму_

Коли Аліса вже була за десять метрів від двох діаметрально різних істот – одна з яких була живою, розумною кислото, яка вважала себе Іваном Підколодним, в минулому штурмовик мотострілецького взводу, інший вже давно не вважав себе людиною. Навіть забув що це таке. Бо все людське було вилучено на переробку в техноїдну форму життя. Це вже була машина, яка навчилася вдало мімікривувати під живу людину. Обидва були примарами Івана та Нестора, яких наче зла доля загнала в ці оболонки і стравила на потіху якомусь нудьгуючому над розуму.

– Ти сказав, що ми однакові. Я провів порівняльну характеристику перевірки, що ми хижаки…відповідь негативна. Я лише інструмент який знищує хижаків, – уточнив з машиною скрупульозністю ТехВ28, його кінцівка яку наче стискав лещатами Кислотник, стала повністю металева, зі стиків металу пішло синє світло, почувся низькочастотний гул, наче запрацював двигун колайдера.

Очі техноїда змінилися: білок став повністю чорним. Тільки райдужка синіла, наче з неоновою підсвіткою. Він опустив байдуже погляд на руку Кислотника, яка стискала його зап’ясток.

_Сила хвата 70кг_

Знов прискіпливо оцінив ТехВ28, все ж його датчики були по всьому тілі – як в пасивному, так в активному режимі, збирали інформацію про противника навіть в ході бою.

Кислотник, здивовано подивився на свою руку, яка повинна пропекти навіть метал, бо вже пропалювала: чавун, залізо, та інші види металу без проблем, то і з цим металом не повинно було бути проблем. Металева рука ТехВ28 не зазнала корозії, тільки поблискувала райдужним відтінком. А от рука Кислотника почала тверднути.

Міміка Івана виражала глибоке здивування, схоже цей об’єкт вперше отримує подіну реакцію в результаті взаємодії з жертвою. Та тільки жертва раптом виявилася мисливцем. В спеціальних каналах на руці ТехВ28 замерехтіли лазурні зірочки які сформували потік світла, і тепер рука Кислотника мало, того що затвердіа наче бетон, а розсипалася піском.

– Рар-х, та що с тобою раптом сталося? Алло, Нестор?! Це я Іван, твій найкращій друг! Схаменись! Ми воювали разом! Рятували одне одного, прикривали спини друг другу! Пережили повернення з мертвих і пекельні досліди в тій клятій лабораторії! Дивом врятувалися від пожежі, точніше нас врятувала наша люба подруга і сестра Магонія, – почав бігло тараторити Кислотник, злякано задкуючи.

ТехВ28 дивився на об’єкт для знищеня не мигаючи і не відриваючи погляду. На його блідому поки що прекрасному обличчі не було і тіні емоції, лише сяяли проникливо синім райдужки на фоні темних білків.

ТехВ28 трохи поворухнувся – схилив голову на бік, як роблять сови, коли бачать мишеня вовтузащаєся внизу.

ТехВ28 як стиснута струна зірвався з місця, зробив перший випад на Кислотника, той швидко увернуся. На щастя для Івана він мав не людську швидкість, навіть в більш менш людський формі.

– Да припини ти! Кому кажу! Інакше, ти мене змусиш відповісти на твої випади, а я не хочу! Я ще злий на тебе, що знов через тебе втратив Алісу! Ти не уявлять скільки я її відстежував і як важко стало до неї підбиратися, – жалівся Кислотник, його починало трусити, мабуть, не так він уявляв собі довгоочікувану зустріч з дорогоцінним другом.

Але на згадці про Алісу, ТехВ28 трохи призупинився – ледь помітна тінь промайнула в його очах, вони навіть трохи примружились. Його повіки з пухнастими віями затріпотіли. Наче десь в системі промайнув баг, але все швидко стихло.

Бо людські рештки істотності міцно запечатало живим металом, мікросхемами і процесором, модулями різного штибу.

Але ТехВ28 опинився біля збірки фотографій і повільно повернув голову на них. Почав наче прискіпливо вивчати.

Кислотник зрозумів що то його шанс. Достукатися до його друга.

Іван вихопив зі стіни їх спільне фото з його побратимами і Нестором – тикнув техноїду.

Той сфокусував свої сині очі-камери на фото. В його голові перед очима, відкрився внутрішній екран, що висвітлив повну інформацію і про бригаду, про взвод, і про Івана, і Нестора. І про те як вони трагічно загинули. Але це не пробудило ні крапельки емоцій в середині техноїда. Бо машини нехай «живі» і розумні, не мають здатність щось відчувати, навіть, коли мова заходить про минуле матеріалу з якого їх створили.

Але десь в глибині холодної емоційно і лаконічної машини билося о металеві двері щось живе та тепле, що ще не поглинула жадібна машина. Але воно було кволе і відрізане від управляння тілом – тож могло тільки безшумно волати десь там в глухій темряві надміцного металу, наче в гробу.

– А ось Магонія, – Іван поспішив показати фото бабусі Аліси ще молодої.

Тут пошук в інформаційних слотах пам’яті пішов швидше і продуктивніше, бо та органічна…ні, об’єкт цікавості – так ТехВ28 з повагою у себе обозначив Магонію. Вона як перший об’єкт що приніс позитивний досвід спілкування з іншими органічними Землі. Другим таким об’єктом стала Аліса. Саме це дві золоті ниточки будували зв’язок тої загубленої, страждальної істотності людини з реальністю і давали наснаги їй боротися з навалою машини. Одна ниточка обірвалася – що послабило опір і от людська слабка, і тремтяча істотність зірвалася в безодню темної енергії, але втрималася на останній ниточці, якщо і вона обірветься…то до жаху тої істотності вона зникне.

Людська істотність відчувала, як пульсар, те світло що розганяло космічний морок, втікало геть.

– О, щось я бачу в твоїх кібер мізках заворушилось, ну нарешті! Я гадав ти зовсім став термінатором! Хє-хє. Значить, точно дарма я дав Алісі втіки, треба її повернути, раз вона повертає тебе до життя, – зрадів Іван.

Але Іван не знав, що у ТехВ28 свої міркування на цей рахунок. Дурний Кислотник не здогадувався, що його не існує в системі координат чи десь в важливих секторах пам’яті техноїда. Кислотник був лише набіром символів, інформацією. Завданням, яке треба виконати. Не більше. Як тільки все буде зроблено – він перестане існувати для машини, як і багато інших. Єдиним виключенням був один мисливець і то того що він був пов’язан з пульсаром.

Єдина причина зволікання техноїда в тому – що перед ним противник з новими характеристиками, які машина хотіла вивчити, щоб занести в базу даних. Розробити метод протидії. Кислотник був ходячим полігоном.

Техноїд з грохотом металевої руки врізав по постаменту з фото, вогники свічок пішли хвилею, від протягу, який утворив цей рух. Із дюз на руці техноїда засяяло сине світло і воно підпалило фото. Які одне за одним підпалювались, формуючи вогняний полу круг.

– Що ти робиш? Це ж пам’ять! Вони мені дорогі! – з відчаєм закричав Кислотник.

ТехВ28 про себе сухо підмітив, що зберігання інформації на папері це не ефективно.

Кислотник заричав і його тіло пішло хвилями, він кинувся на техноїда.

Але того вже не було на місті, де він знаходися, Кислотник визвірився на пустоту.

ТехВ28 опинився позаду Івана в повітрі, та вистрілив з зброї, як була вбудована в руці, повітря прийшло в рух, та на мить стало ясно в приміщені, як в день. Коли світло розвіялося – Кислотника не було.

Техноїд пружно та тихо приземлився. Хоча був вже зовсім металевим і важким. Рано було списувати Івана з рахунків – в останню мить він швидко перетворився на істину форму і забився в тріщини в полу, так пройшов підлогою, щоб вибухнути під ногами техноїда.

Але космічний механізм відскочив з того місця, бо його датчики зафіксували наближення кислотної небезпеки. Техноїд зробив перекид назад і приземлився на безпечній відстані від ураження Кислотника.

– Припини, тікати і увертатися! Давай нормально поговоримо! Що ти наче не рідний?! Що з тобою робили?– допитувався Кислотник.

ТехВ28 не бачив сенсу вступати в діалог з об’єктом для знищення. Але про себе відмітив, що об’єкт тупий і не обучаємий. Бо не бажає розуміти, що так він знав Нестора, ця людина провела з ним в лабораторіях довгий час, трохи ще протягнула. Але вже потихеньку техноїдна істотність пожирала людське тіло. І за шістдесят три роки, процес майже завершився. Від людини залишилося двадцять процентів. Які ні на що не впливають, а слугують резервом органіки, чи осередком пам’яті про людей, щоб краще з ними взаємодіяти.

Але у техноїда був єдиний варіант діалогу для об’єкта що належить знищенню…

ТехВ28 з низького старту зірвався з місця та увертаючись від випадів Кислотника, намагався поцілити в нього зі своєї зброї, але Кислотник теж не поступався в швидкості. Вони майже були рівні за швидкістю і за реакцією. Кислотник мав перевагу, ще змінювати консистенцію тіла, стаючи майже рідиною, і заповнюючи більш менш велику тріщину чи яму.

Тоді ТехВ28 філософські вирішив, якщо не можеш дістати противника – спали місце де він ховається.

Почувся низькочастотний гул, наче запрацював колайдер – це розходилися захисні пластини цефферата, і той прийшов в активну дію, подаючи більше енергії до спеціальних каналів на тілі техноїда. Який зовсім став кібернетичним, по серед його грудей засяло синім світло. А по рукам з кігтями зазміїлися лінії і із дюз полилося світло, яке ТехВ28 спрямував на підлогу. Яка зазміїлася синіми тріщинками, наче розірвалася знизу сліпучим світлом. Все навколо почало тріскатися, осипатися і кришитися. А в приміщенні розгорталося справжнє пекло. Але техноїд міг витримати чотириста вісімдесят градусів і не поплавитися. А от все що навколо такою тепловитривалістю не відрізнялося, Кислотник до речі теж… його максимум двісті градусів.

Тож Іван навіть знаходячись в рідкому стані розпеченої кислоти під тиском зрозумів, що діло пахне не тільки керосином, а випаруваною кислотою, тож поспішив звалили від цього двоногого кібер дракона.

А потім відсидівшись в безпечному місті, підкріпившись якось нещасною дівчиною, він вигадає як дістати цього кібер демона. Таки навіть в цієї не вбиваємої машини виявилась слабкість, яка втікла. Але Алісу можна знов вислідити.

Тож на всій швидкості на яку був спроможний Кислотник він чкурнув геть звідси. Він нісся в ту сторону де було най холодніше. Впринципі, його інстинктивно туди тягнуло

Але от біда – Кислотник почав чогось сповільнюватися, густіти, хоча цього не хотів. Він вже про себе лаявся і збирався вибиратися з тої труби, по якій рухався. Але він не знав, що діяв звісно прорахунку хитро зробленої машини, яка організувала пастку. ТехВ28, зараз заморожував те місце, де вимушено зупинявся Кислотник. Якщо цефферат техноїда рухався в певному напрямку, то він віддає енергію, якщо в зворотному забирав. Тож тепер вода в складі кислоти Івана замерзала, позбуваючись енергії між атомами.

Тож Кислотник став гарним шматочком льоду. Який вирізали з труби, та помітили в спец контейнер, який дрон, який вже чекав коло техноїда, понесе на базу нинішніх господарів ТехВ28. Плюс їм потрібен був доказ того, що мисливці не впоралися, а зброя носферату виявилася найефективнішою.

_Об'єкт «Іван» вилучено. Аналіз завершено. Загрозу нейтралізовано. Перехід до режиму супроводу «Аліса»._

_Увага! Зафіксована активність мобуля контролю! Згідно його протоколу вимагається негайне прибуття до оператора._

_Лог ТехВ28: Директива 01: Повернення до точки збору. Пріоритет: АБСОЛЮТНИЙ. Відмова у запиті на затримку (60 сек). Система примусового керування активована._

ТехВ28 розраховував, після закінчення цього завдання, знайти можливість, щоб в останнє провести контакт зі своїм об’єктом зацікавленсті. Але у його господарів були свої плани на нього. Тож техноїд вимушений був покірно виконати запит. Але йому це не подобалося.