Сповіщення

Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Жодних нових повідомлень

Пограємо?

Правила гри:

Ми згенерували десять випадкових слів, з яких потрібно скласти історію.  

Історія може бути будь-якого жанру і тематики, головне, щоб всі слова були використані в тексті.

Кілька порад: 

Обмежте час на написання історії, наприклад, 15-20 хвилин. Це допоможе активізувати креативність та уникнути надмірного аналізу.

Перечитайте та відредагуйте історію, якщо є бажання, але основна мета — розвинути фантазію та вміння швидко генерувати ідеї.

 

Випадкові слова для чудової історії: ліс, кошеня, таємниця, годинник, мандрівник, книга, зоря, музика, магія, ключ.

Напишіть свій коментар...
Залишилось 1200 символів
Я
Відредаговано: 02 серпня 2024 12:56:32

У лісі, де вже кілька століть не ступала нога жодної людини, грала музика. Дивна, чудова і така чарівна, що всі звірі зупинилися, розчувши перші акорди. І дерева загомоніли листвою, ніби запитуючи: “Хто це? Що це?”.
Забутою, зарослою травою тропою в цей час йшов мандрівник. Він шукав місце, де зорі ховають таємницю. Бо саме у такому місці, за старими легендами, можна було знайти магію.
Почувши музику, що лунала з непролазної хаща, мандрівник зупинився.
– Хто може так чудово грати? – запитав він сам себе, але відповіді не почув.
Допитливість була природною рисою мандрівника, тож він рішуче зійшов з ледь помітної тропи і попрямував у напрямку звуку. Йшов і йшов, а звук наче віддаляється.
– Певно нечиста розгулялася, – буркнув він собі під носа, згадуючи казки про русалок і сирен і усіляку нечисть.
Зупинився мандрівник, розвернувся, вирішивши повертатися. От тільки позаду проходу не було. Ліс стояв живою стіною – не пробратися.
Раптом в кущах щось блиснуло. Мандрівник підійшов ближче, глянув. І справді щось ховалося, оточене тонким гіллям з колючками. І так йому стало цікаво, що ж там може бути, що він протягнув руку і…
На нього кинулось кошеня. Занявчало, зашипіло. Роздряпало руку до крові і заговорило людською мовою:
– Ти прийшов непроханий, взяти те, що тобі не належить. Як спливає пісок у годиннику, так і твоє життя мине, якщо не відповіси на загадку: Без голосу, а розповість. Без очей, а покаже. Втім кожен збагне різне.
Задумався мандрівник, але нічого на думку не спадало. А кіт сидів, муркотів і, здавалося, посміхався.
– Вже зоря. Час спливає. Відгадав?
– А що буде, як не відгадаю?
– Та нічого. Просто обернешся на кота і будеш замість мене стерегти таємницю. А я нарешті звільнюсь і зможу повернутися додому, – кошеня зітхнуло.
– І де ти живеш?
– Краще про себе дбай. Піщинки-то сиплються, – кивнув головою кіт.
І мандрівник тільки зараз помітив, що за спиною кота ховався годинник. І музика, яку він чув, лунала саме звідти.
– Це він грає?
– Він. Ну що є відповідь?
Мандрівник зітхнув, спостерігаючи за піщинками, яких ставало все менше і менше. Відповіді в нього не було.
Кошеня раділо і навіть пританцьовувало від нетерпіння.
За мить впала остання піщинка. Мандрівник обернувся на великого рудого кота. Кошеня ж навпаки перетворилося на хлопця-підлітка.
– Ех-ти, – махнув рукою хлопець. – А могли б разом додому піти. Ну прощавай! Не поминай лихом.
– Стій! Так яка відгадка? – крикнув йому в спину кіт-мандрівник, але хлопець вже не чув.

Відповідь для Яро Чаруш

Ваша відповідь
Залишилось 1200 символів