Напередодні Нового року світ може розсипатися як скляна куля. Але іноді достатньо одного маленького вчинку – щоб серце знову відтануло.
Білка ще не знає яку казку вона починає творити своїми маленькими лапами. Адже дива не падають з неба. Їх творимо ми самі – своєю добротою і відкритим серцем.

Ліріель відкрила очі. В голові гуло, а перед очима блимали різнокольорові кулі. Крізь них вона смутно побачила розмитий силует чорного дракона. Він дивився на неї згори вниз. І погляд у нього був зовсім не доброзичливий. Вона лежала на якійсь твердій поверхні, і в ребра боляче врізалися гострі кути каміння. Це точно не були перини королівського ліжка, до якого звикла принцеса.