Спочатку:
На сторінку книги
Коли вони з Мією зайшли до вбиральні, тітка Олена не витримала й нарешті поставила дівчині запитання, яке турбувало її вже кілька місяців поспіль.
— Навіщо ти сказала Сашкові, що зустріч із ним була помилкою у твоєму житті? — запитала вона через перегородку, поки Мія перебувала в кабінці.
Олена до нестями любила свого племінника. Їй було нестерпно спостерігати, як він власними руками руйнує все те, що колись давало йому сенс жити й щиро радіти кожному дню. Після тієї новорічної ночі та ранкової розмови по телефону, коли Сашко в пориві гніву вщент розбив свій мобільний телефон, він кілька днів узагалі не виходив зі своєї спальні й категорично відмовлявся когось бачити. Потім, помітивши, що тітка не знаходила собі місця через тривогу за нього, юнак таки зважився й усе розповів. Зізнався, що його казкова Снігуронька просто прагнула швидкоплинних пригод перед весіллям і обрала його для цієї легковажної ролі. Проте він усе одно не міг відпустити образ дівчини зі свого серця. Сашко збирався знову їхати шукати Мію, але Олена тоді відговорила йому, тонко зігравши на чоловічому самолюбстві племінника.
А згодом до її вмовлянь долучилася й Ілона, яка палко бажала, аби вони нарешті побралися. На Мію Олена тоді — та й, власне, до цієї самої секунди — була дуже ображена. Їй до нестями хотілося висловити цій дівчині все, що накопичилося на душі. Сказати прямо в обличчя, що вона навіть підлоги не гідна мити за її хлопчиком, не те, щоб змушувати його так страждати!
Проте коли Олена щойно побачила у залі, як трепетно й віддано Мія дивиться на свого Сашка, серце жінки раптово вкололо невідомим досі передчуттям. До того ж дівчина була при надії, а Сашко дивився на неї як зачарований. Але Олена, яка власноруч виростила племінника, звикла мати виключно тверезий погляд на життя, тож твердо вирішила розібратися в цьому заплутаному вузлі раз і назавжди. Звісно, можна було б розійтися й трохи м’якше, якщо Сашко цій Мії справдно не потрібен, але за свого хлопця тітка Олена була готова будь‑кого на клаптики розірвати. Можливо, не варто діяти занадто різко, проте, відверто поговорити з дівчиною, вона була просто зобов’язана.
— Якщо ти виходила заміж і просто шукала пригод на одну ніч, навіщо тоді давала йому надію, а потім так жорстко поговорила з ним по телефону? — продовжувала допитуватися Олена. — Невже тебе зараз не влаштовує власний чоловік?
Мія нарешті вийшла з кабінки. Вона розгублено кліпала очима, намагаючись збагнути сенс почутого.
— У мене немає ніякого чоловіка! І я фізично нічого не могла сказати вашому Сашкові, бо він мені більше жодного разу так і не зателефонував, хоча я очікувала його дзвінка, — із гіркотою в голосі відповіла вона.
Її щоки миттєво спалахнули яскравим рум’янцем, а голос помітно затремтів. Мії аж гаряче стало від таких несправедливих звинувачень. Вона підійшла до рукомийника й тремтячими пальцями відкрила кран із холодною водою.
Олена від несподіванки трохи розгубила свій войовничий запал. Усе-таки дівчина була при надії, і їй зовсім не хотілося, щоб із малям щось сталося через зайві хвилювання. Тітка щосили намагалася взяти себе в руки й заговорила спокійніше, уважно вдивляючись у бліде обличчя Мії:
— Але ж ти відмовилася розмовляти з ним по телефону того ранку й передала через свою подругу, що більше не хочеш його ні знати, ні бачити...
— Я нічого й нікому не передавала! Я написала йому записку зі своїм номером та адресою, а він викинув її. Наташа мені все розповіла.
Та відверта розмова у вбиральні вкрай схвилювала Олену. Проте тепер, повернувшись до зали й підслухавши, що саме Наталя наразі впевнено вливає у вуха Сашкові, вона остаточно зрозуміла: у цій історії все перекручено до невпізнаваності. Олена чітко усвідомила, що їй потрібно зробити просто зараз. Хтось із цих двох дівчат безсоромно брехав, і цю правду необхідно було негайно витягти на світло денне.
Вона мерщій кинулася назад до вбиральні за Мією. Дівчина якраз щойно вийшла з дверей і попрямувала коридором у її бік. Олена міцною хваткою вхопила її за руку й рішуче потягнула за собою — прямо до скляної перегородки, за якою продовжували розмовляти Сашко з Наталею.
— Ти мусиш це почути, — гаряче прошепотіла жінка, зупиняючись сама й затримуючи Мію за декоративними квітами так, аби їх жодним чином не помітили зі столу.
— Тільки мовчи й слухай, — ледь чутно прошепотіла Олена Мії, притиснувши вказівний палець до губ.
Жінка сама прихилилася ближче до прозорої стіни, жадібно вловлюючи кожне слово, і водночас не зводила пильного, вивчального погляду з обличчя дівчини.
— Вона просто така людина, — линув з-за кабінки впевнений голос Наталі. — І з цим уже нічого не вдієш. — Вона театрально зітхнула: — Така вже в неї непутяща доля... Тобі справді краще піти просто зараз.
— Я хочу поговорити з нею особисто, — почувся твердий, непохитний голос Сашка.
— І навіщо це тобі? Ти що, хочеш усе своє життя бігати за нею та витягати з чужих ліжок? Тобі справді потрібен такий сором?
Наталя з усіх сил намагалася звучати максимально переконливо, аби змусити Сашка негайно забратися геть. У Мії від почутого буквально відвисла щелепа, а очі округлилися, ставши схожими на ті самі маленькі порцелянові тарілочки, на яких їм щойно приносили тістечка. Вона вже збиралася рвучко зробити крок уперед і увірватися до кабінки, та Олена вчасно перехопила її, міцно обійнявши за плечі й утримуючи на місці. Вони залишилися підслуховувати далі.
— Вона й цю дитину, яку зараз носить під серцем, навіть не знає, від кого нагуляла, — безжально продовжувала ткати свою брудну павутину Наталя. — Десятки спроб із різними коханцями... Хто заможніший виявився, той і попався. Може, у чоловіка просто не вистачить розуму провести ДНК-тест на батьківство. Саме на це й був увесь її хитрий розрахунок.
Сашко сидів, похнюпившись і втупившись очима в підлогу. Його щелепи були зведені судомою, а пальці так сильно стислися в кулаки, що аж суглоби побіліли — він ледь стримував шалений гнів, що вирував усередині. А Наталя продовжувала впевнено гнути своє:
— А якщо він і збагне, що малюк не його, — то в неї ще десяток потенційних татусів у черзі стоїть. Повір, вона точно не пропаде.
— Це неправда! — не витримавши цього потоку бруду, Мія стрімко увірвалася до скляної кабінки.
Тітка Олена неспішно зайшла слідом, пильно стежачи за кожною реакцією обох дівчат.
— Це все брехня! — повторила Мія з розпачем, дивлячись прямо в очі тій, яку вважала найближчою подругою. — Ти ж сама допомагала мені здавати аналізи в лабораторії й знаєш краще за будь-кого, що я вже вдруге вагітна... і тільки від нього! — вона рвучко вказала рукою на приголомшеного Сашка. — У моєму житті більше не було жодного іншого чоловіка!
Вона раптово запнулася на пів слові, гарячково усвідомивши, що в пориві емоцій бовкнула занадто багато. У кабінці повисла дзвінка, майже фізично відчутна тиша.
— Удруге?.. — ошелешено звів на неї свої очі Сашко, миттєво підвівшись із місця.
Тітка Олена теж абсолютно не очікувала такого приголомшливого повороту подій. Вона тихо обійшла дівчину з іншого боку, з інтересом спостерігаючи за цією драмою. Наталя, розуміючи, що її карти повністю розкриті й слова більше не мають жодної ваги, зі злістю спопеляла подругу поглядом.
— То... у тебе вже є дитина від мене? І зараз ти знову вагітна від мене?! — Сашко важко дихав, роблячи кілька рішучих кроків назустріч Мії.
Дівчина інстинктивно почала задкувати, намагаючись сховатися, та за кілька кроків уперлася спиною в щось м'яке. Це Олена вчасно перехопила її, м'яко відрізаючи всі шляхи до відступу. Мія зупинилася. В її очах бриніли сльози, а груди нестерпно пекла дика образа: на свій надто довгий язик, на подругу, яка так підло обмовила її за спиною, і на Сашка... який тоді так і не зателефонував і не знайшов її. Уже втретє доля зводила їх разом, а він щоразу так легко відмовлявся від неї, вірячи чужим пліткам. Щоки дівчини зашарілися пунцовим рум’янцем, а колючі слова клуком застрягли в горлі. Олена лагідно обхопила її за плечі, пригортаючи до себе.
— Тихіше, дитино, заспокойся, усе добре... — неймовірно ніжно й по-материнськи промовила жінка.
— Ходімо звідси, Міє! — зі злістю й безсилою люттю вигукнула Наталя, рвучко виходячи з-за столу. — Удома я все тобі поясню. Нам більше немає чого тут робити!_
Наталя вже зробила рішучий крок у бік Мії.
— Ні, — твердо обірвав її Сашко, не відводячи стривоженого погляду від Мії, але водночас не наважуючись підходити занадто близько, аби не спровокувати потік сліз у дівчини. — Ми обговоримо все тут і просто зараз. З’ясуємо кожну деталь цієї заплутаної історії, не виходячи з цієї кабінки.
— Їй потрібно негайно заспокоїтися! — продовжувала запекло наполягати на своєму Наталя. — Весь цей стрес може шкідливо вплинути на майбутню дитину. Зустрінемося завтра вранці й тоді все обговоримо.
Вона впритул підійшла до Мії та простягнула долоню, намагаючись схопити подругу за плече. Проте Олена вчасно зреагувала й акуратно відхилила дівчину вбік, тож рука Наталі безпорадно розсікла повітря. Подруга зі злістю глянула на несподівану захисницю.
— Я зараз охорону закладу викличу! — гучно вигукнула вона, привертаючи до їхнього столика погляди інших відвідувачів. Потім знову повернулася до Мії: — Ходімо, вдома я тобі все поясню. Ти почула лише кінець нашої розмови й можеш зробити абсолютно хибні висновки! — тепер вона говорила значно м’якше, намагаючись повернути довіру Мії.
— Вона нікуди з тобою не піде, поки ми не поговоримо, а тебе тут ніхто силою не тримає. Можеш бути вільною, — Сашко рішуче ступив уперед, заступаючи собою Мію від колишньої подруги.
Наталя злостиво блиснула на нього очима, проте заперечити нічого не наважилася.
— Наталю... навіщо ти так зі мною вчинила? — тихо, з болем запитала Мія, досі не вірячи власним вухам.
— Та я ж хотіла для тебе якнайкращого! — істерично закричала Наталя, втрачаючи будь-який контроль над собою. — Я одразу зрозуміла, що з цим першим ліпшим зустрічним ти ніколи не будеш щасливою. А поруч із тобою вже є надійний, перевірений часом чоловік — Артем! Я ж поняття не мала, що ти знову примудрилася завагітніти від цього... Тобі взагалі в житті завжди все діставалося надто просто! — її голос зірвався на відвертий крик, переходячи в справжню істерику. — А в мене ніяк не виходило налагодити власне жіноче щастя. Після тієї вашої першої новорічної ночі, коли ти завагітніла від нього Сашком, я так і не змогла порозумітися зі своїм Ванею. Мені було неймовірно образливо! А потім ви зустрілися знову, і ти знову примудрилася завагітніти від нього! Я просто збожеволіла від злості... А коли згодом усвідомила, що накоїла, то банально злякалася. Злякалася, що ти мені ніколи цього не пробачиш. От брехня й затягнулася як петля на шиї. Я поняття не мала, як усе це виправити. Свій старий телефон я вже давно викинула, контакти зникли... До того ж ти сама постійно повторювала, що він з іншого міста й ви ніколи більше так просто не перетнетеся!
— А навіщо ти сьогодні виливала на мене весь цей бруд перед ним?
— Бо хотіла, щоб він пішов! Боялася, що вся правда випливе назовні й ти зненавидиш мене. Та тепер уже все одно... Розбирайтеся самі з цим усім!
З цими словами Наталя прожогом вискочила зі скляної кабінки й кинулася до виходу з кав'ярні. Усі троє мовчки, перебуваючи в глибокому шоці, перезирнулися між собою.
І саме в цю мить оглушливу тишу розірвав мелодійний дзвінок Міїного телефона, який так і залишався лежати на білосніжній скатертині столу. На екрані яскраво блимала кумедна аватарка з квіточками та написом: «Няня Свєта».
