Раді Вас бачити!

Сини Сатани приходили у світ доволі рідко. Між кожною появою пролягали століття, наповнені війнами, молитвами, зрадами й мовчазним дозріванням людського гріха. Кожне народження ставало відповіддю Диявола на стан світу, знаком того, що людська воля знову досягла межі, придатної для обробки.

Перші брати з’явилися в епохи прямої жорстокості. Гріх тоді мав форму дії, кров залишала сліди, а страх жив відкрито. Вони росли серед людей, вивчаючи вчинки, звички, слабкості, накопичуючи досвід без обіцянки сили. Їхнє існування складалося зі спостереження і терпіння. Пізніше вони перейшли до дій.

Дарен прийшов раніше за інших. Його шлях виявився найдовшим і найважчим. Він пролягав через ритуал. Місця обиралися заздалегідь: камінь, земля, підвали старих храмів, покинуті будівлі. Жертва проходила підготовку днями, інколи тижнями, наповненими виснаженням, ізоляцією, поступовим прийняттям власної ролі. Полум’я ставало фінальним випробуванням. Вогонь забирав тіло, а грішний вибір, зроблений раніше, закріплював перехід душі. Саме таке приношення наближало до справжньої сили.

Коли кількість зламаних волінь досягла потрібного рівня, Сатана відповів. Полум’я відгукнулося, камінь запам’ятав пролиту кров, тінь навчилася слухатися. Дарен отримав дар і став єдиним серед братів, кого обдарував сам Батько.

Інші залишалися поруч. Вони навчалися, ділилися досвідом між собою, помилялися, чекали. Їхня значущість визначалася часом, а шлях до дару розтягувався на цілі епохи. Кожен розумів ціну поспіху і наслідки зайвого кроку.

Останнім з’явився Віктор. Світ в час його народження вже навчився ховати гріх під виглядом сумніву, вибору і внутрішньої боротьби. Людські душі стали тоншими, ламкішими, складнішими для обробки. Він ріс мовчазним, уважним і відстороненим. Його роздуми довше затримувалися на природі людського гріха, до якого можна привести кожного і використати в своїх цілях.