Раді Вас бачити!

Наситившись до краю, я повернулася в пекло ,туди, де повітря густе від попелу, криків і запаху вічної муки. Не сумнівалася: Самаель уже зібрав загін. Він завжди був нетерплячим, як вогонь, що не може чекати, поки дрова догорять. Ця риса в ньому мене водночас зачаровувала й дратувала, як гострий кіготь, що ковзає по шкірі, не знаючи, чи пестити, чи рвати.

Я пройшла повз Ксенобіта. Він саме працював над одним із тих, кого я сьогодні відправила сюди. Ніж повільно, майже ніжно розрізав живу плоть, стягуючи шкіру довгими смугами, наче знімав шовкову тканину. Грішник кричав: хрипко, надривно, але його голос тонув в хорі тисяч інших, що вили без упину. Ці воплі… вони в’їдалися в кістки, висмоктували сили. Тому я й полюбляла вибиратися назовні, там стогони гостріші, чистіші, смачніші.

Назустріч ішов Кроулі. Високий, широкоплечий, з довгим білим волоссям, що спадало на плечі, мов сніг. Чорний одяг, майже відсутній, лише вузькі ремені й пластини, що відкривали скульптурний торс, вирізьблений із мармуру й гріха. Він часто обирав людську подобу — і хоч демон вищого рангу ніколи б у цьому не зізнався, я знала: пекло йому набридло. Час від часу він вислизав нагору, щоб смакувати зовсім інші стогони: тихі, збудливі, живі.

— Ліліт, — він уклонився з холодною, ідеальною ввічливістю. — Як пройшло полювання?

— Було смачно, — я посміхнулася, показуючи зуби. Він відповів такою ж повільною, хижою посмішкою.

— Князь вас шукав, — промовив тихо, не підводячи голови.

— Кроулі, — я зітхнула, — скільки разів я маю тобі повторювати: поводься зі мною вільніше. — Я простягнула йому маску зі слонової кістки. Він прийняв її обома руками, ніби це була реліквія.

— Можливо, ти єдиний, хто мене тут розуміє, — додала я тихо, проходячи повз нього. Його погляд обпік спину, але він промовчав.

Я попрямувала до покоїв Самаеля.

Князь темряви міряв кімнату швидкими, широкими кроками. Його біле, мов свіжий сніг, волосся розвівалося за кожним рухом, наче живе. Побачивши мене, він застиг мов статуя з чорного мармуру й палаючого гніву.

— Де ти була? — прогримів він так, що стіни здригнулися, а полум’я в жаровнях кинулося вгору.

Я спокійно підвела брови й повільно підійшла ближче.

— На полюванні, — відповіла рівно, кладучи долоню йому на груди. Під пальцями відчувалася важка, гаряча пульсація серця, що б’ється в ритмі тисяч зламаних душ.

— Тобі не обов’язково харчуватися кров’ю, поки ми… — почав він.

Я притисла палець до його губ, не даючи договорити.

— Мені подобається полювати, — прошепотіла, повільно проводячи кігтем від його губ униз — по шиї, по грудях, нижче, ще нижче.

Він важко вдихнув.

— А якби тебе піймали серафими? — його голос тремтів від гніву й чогось іншого, глибшого.

Я знала, як дію на нього. Я — його отрута, його наркотик, його єдина слабкість.

— Але ж не піймали, — мій язик пройшовся по його шиї, залишаючи гарячий, вологий слід. Рука спустилася нижче, обхопила, стиснула.

— Ліліт… — він видихнув моє ім’я, як молитву й прокляття водночас. — Я просто прошу: бери когось із собою на полювання.

Я різко штовхнула його на ліжко. Він упав на чорні шовкові простирадла, не опираючись. Я повільно, з хижою грацією, осідлала його стегна.

— Вони псують усі веселощі, — прошипіла я йому прямо у вухо, відчуваючи, як його тіло здригнулося піді мною.

Він видав низький, солодкий стогін — звук, від якого навіть пекельні стіни, здається, затремтіли.

— Я ще голодна, — продовжила я, ледь торкаючись його губ своїми. — І не проти підкріпитися.

Самаель не витримав.

Він уп’явся в мої губи: жорстко, голодно, ніби хотів випити мене всю. Його руки обхопили мою талію, одним рухом повалили мене на спину. Його тіло нависло надо мною: важке, гаряче, невблаганне. Крила, що досі були сховані, розгорнулися різко, затуляючи світло жаровень, занурюючи нас у густу, оксамитову темряву.

Весь світ тремтить перед Князем пітьми.

А він тремтить перед мною.

І в цю мить, коли його кігті вп’ялися в мою шкіру, а мої в нього, я відчула справжній смак влади: не кров смертних, а його, абсолютного, всемогутнього, беззахисного перед тим, що я роблю з ним одним лише поглядом.