Раді Вас бачити!

Микола прокинувся від сильного бажання помочитися. У наметах тихо хропіли одногрупники, хтось тихо сопів. Він обережно виліз, натягнув лише шорти й футболку і босоніж пішов у ліс, подалі від табору, щоб ніхто не почув.

Місяць висів низько й повний, майже білий. Ліс пах вогкістю, хвоєю й чимось ще… диким. Микола зупинився біля товстого дуба, спустив шорти й уже почав справу, коли раптом гілка тріснула позаду.

Він обернувся.

З гущавини вийшов величезний вовк. Не звичайний. Плечі вище пояса людини, шерсть темно-сіра з чорними пасмами, очі горіли жовтим, а з пащі виступали довгі ікла. Хвіст повільно рухався. Між задніми лапами вже висів товстий, темно-рожевий член з чітко видимим вузлом біля основи.

Микола завмер. Серце калатало так сильно, що він чув його у вухах. Він зробив крок назад, шорти все ще на щиколотках, і спіткнувся. Вовк миттю опинився над ним.

Важка лапа притиснула його груди до землі. Гарячий, важкий подих обпалив обличчя. Микола спробував відштовхнутися, але тварина лише тихо заричала — низько, попереджувально. Другою лапою вона розвернула його на живіт, ніби ляльку.

Шорти злетіли геть. Холодне нічне повітря торкнулося голої шкіри, а потім — гарячий, шорсткий язик пройшовся між сідниць. Микола тихо зойкнув. Вовк лизав жадібно, глибоко, проштовхуючи язик всередину, готуючи. Омега тремтів, пальці впивалися в мох і листя.

Коли тварина піднялася на нього, Микола відчув, як товстий, слизький від змазки член притулився до входу. Вовк не чекав. Одним сильним поштовхом увійшов наполовину. Микола скрикнув у землю, тіло вигнулося. Було занадто товсто, занадто гаряче, занадто тваринне.

Вовк почав рухатися. Глибоко, ритмічно, з кожним поштовхом занурюючись усе далі. Шерсть терлася об спину Миколи, кігті залишали червоні сліди на стегнах, коли тварина міцніше фіксувала його. Вага була величезною — Микола майже не міг дихати, але тіло вже зраджувало його. Омега всередині скиглив від задоволення, стегна самі піднімалися назустріч.

Вузол почав набухати. Кожен раз, коли він ударявся об вхід, Микола стогнав голосніше. Вовк ричав йому в потилицю, дихання ставало рванішим. Нарешті одним потужним поштовхом вузол проштовхнувся всередину й заблокував. Микола закричав у мох — біль і насолода змішалися в одну гарячу хвилю.

Тварина завмерла, глибоко в ньому, і почала кінчати. Довгі, сильні пульсації заливали нутрощі. Микола тремтів під нею, сам кінчаючи без жодного дотику до свого члена — просто від відчуття, як його розпирає й наповнює.

Вони лежали так довго. Вовк важко дихав йому в шию, іноді тихо поскулював. Коли вузол нарешті почав спадати, тварина повільно вийшла. Гаряча сперма потекла по стегнах Миколи.

Він лежав, не маючи сил навіть підняти голову. Почув, як позаду щось затріщало — кістки, шерсть, щось важке. Коли обернувся, на місці вовка вже стояв Роман. Голий, спітнілий, з усе ще жовтими очима й слідами землі на руках.

Ліс навколо знову став тихим.

Роман обережно підійшов.

Микола різко відштовхнув Романа, щойно той спробував його обійняти.

— Ти… ти що зробив?! — голос зірвався на крик. — Тварина! Мерзотник!

Він замахнувся і вдарив кулаком у груди Романа. Потім ще раз. І ще. Слабкі, відчайдушні удари сипалися по твердих м’язах. Очі Миколи були повні сліз і люті.

— Як ти міг… у тій формі… я не хотів…!

Роман навіть не захищався. Він просто спіймав зап’ястя Миколи, притягнув його до себе й накрив рот глибоким, жадібним поцілунком. Микола ще кілька секунд пручався, кусаючи губи альфи, але Роман лише сильніше стиснув його, язик грубо проштовхнувся всередину. Микола застогнав прямо в поцілунок — злий, зломлений, збуджений стогін.

Поки вони цілувалися, рука Романа вже ковзнула між стегон омеги. Два пальці без попередження ввійшли в розтягнуту, все ще мокру дірку. Микола рвано видихнув Роману в рот. Пальці одразу знайшли ритм — глибоко, жорстко, згинаючись і розсуваючи стінки. Роман відчував, як дірка судомно стискається навколо них, як з кожним рухом з неї витікає густа, гаряча змазка, змішана з його ж спермою.

— Чуєш, як ти течеш? — прошепотів Роман йому в губи, не припиняючи трахати пальцями. — Вже знову готовий.

Микола тільки скиглив у поцілунок, стегна самі розсувалися ширше.

Раптом тіло Романа знову почало змінюватися. Кістки хрустіли, шерсть пробивалася крізь шкіру, обличчя витягувалося в морду. За кілька секунд над Миколою знову стояв величезний вовк. Він низько заричав, перевернув омегу на живіт і одним потужним рухом увійшов на всю довжину.

Микола закричав у землю.

Вовк трахав його довго. То жорстко — глибокі, майже жорстокі поштовхи, від яких тіло Миколи рухалося вперед по моху, то повільно й глибоко, майже ніжно, дозволяючи вузлу лише торкатися входу, дражнячи. Кігті залишали свіжі подряпини на стегнах і боках. Гарячий язик періодично лизав шию й плече, там, де вже була мітка.

Минуло кілька годин. Місяць повільно котився небом. Микола вже майже не міг говорити — тільки стогнав, скиглив і іноді слабо штовхався стегнами назад. Його член терся об мох, і він кінчав знову і знову, тонкі цівки сперми змішувалися з землею.

Ближче до світанку вовк увійшов особливо глибоко. Вузол набух і з гучним хлюпанням проштовхнувся всередину, міцно закупоривши дірку. Тварина заричала й почала кінчати. Гаряча, густа сперма лилася довгими пульсаціями, хвиля за хвилею. Живіт Миколи поступово надувався, ставав твердим і круглим від кількості сім’я. Вовк продовжував кінчати ще довго — хвилина, друга, третя, — поки омега вже тихо плакав від переповнення.

Коли вузол трохи спав, вовк вийшов… і одразу знову увійшов. Знову вузол. Знову довге, потужне сім’явиверження. Живіт Миколи став ще більшим, шкіра натягнулася. Сперма вже не могла вміститися — тонкі цівки почали просочуватися навколо вузла, стікаючи по стегнах.

Вовк в’язав його ще кілька разів до самого світанку. Кожного разу кінчав глибоко й рясно, наповнюючи омегу знову і знову. Микола вже не міг контролювати тіло. Коли він кінчав востаннє, разом зі спермою з нього хлинула велика кількість сечі — гаряча, сильна цівка, що розтікалася під ним по моху. Він тремтів усім тілом, ридаючи від надміру відчуттів, поки вовк усе ще пульсував усередині, додаючи ще одну порцію густого сім’я в уже роздутий живіт.

Лише коли небо почало світлішати, тварина нарешті вийшла. З розтягнутої, червоної дірки Миколи одразу хлинув густий потік сперми, змішаної з його власними виділеннями. Живіт все ще залишався помітно округлим.

Роман (вже знову в людській подобі) обережно перевернув знеможеного омегу на спину, провів рукою по надутому животу й тихо сказав:

— Тепер ти повністю мій. І я ще не закінчив з тобою.

Микола тільки слабо застогнав у відповідь, не маючи сил навіть закрити очі.

Вони повернулися до табору вже на світанку. Микола ледве тримався на ногах. Живіт усе ще був трохи надутий, стегна тремтіли, а між ніг було мокро й чутливо. Роман йшов поруч, ніби нічого особливого не сталося, лише іноді кидав на нього важкі, голодні погляди.

У таборі вже починали прокидатися. Хтось розводив багаття, хтось збирав намети. Микола одразу відійшов убік, натягнув чисті шорти й велику футболку, яка ховала сліди на шиї, і намагався триматися якомога далі від Романа. Він відповідав на жарти одногрупників коротко, усміхався через силу і робив вигляд, ніби просто погано спав.

Роман же не відставав. Кожного разу, коли Микола нахилявся збирати речі, альфа опинявся поруч. Коли Микола йшов до річки вмитися — Роман уже стояв там. Коли сідали снідати — Роман сідав навпроти і не відривав погляду. Кілька разів він тихо, так, щоб чув лише Микола, промовляв:

— Ти все ще пахнеш мною зсередини.

Микола червонів до коренів волосся і відвертався.

До полудня група вже повністю зібралася. Завантажили намети, рюкзаки, сіли в старий рейсовий автобус, який мав відвезти їх назад до міста. Більшість студентів одразу зайняли місця спереду й посередині — хтось слухав музику, хтось спав, хтось голосно сміявся. Заднє сидіння залишалося майже вільним. Роман м’яко, але наполегливо підштовхнув Миколу саме туди.

Двері зачинилися. Автобус рушив.

Микола сідав якомога ближче до вікна, схрестивши ноги і вдаючи, що дивиться на дорогу. Роман сів поруч, розкинувши ноги, і одразу поклав важку долоню йому на стегно. Микола смикнувся і тихо прошипів:

— Не тут… відчепись.

Але голос зрадив його — у ньому не було справжньої злості. Лише страх бути поміченим і… бажання.

Роман лише посміхнувся кутиком рота. Його рука повільно ковзнула вище, під край вільних шортів. Пальці одразу знайшли голу шкіру стегна, а потім — все ще чутливу, трохи припухлу дірку. Микола різко вдихнув і стиснув губи.

Два пальці увійшли одразу глибоко. Микола ледь не застогнав вголос, але вчасно прикусив внутрішню сторону щоки. Роман почав рухати пальцями повільно, солодко, розсуваючи стінки, натискаючи саме туди, де було найчутливіше. Потім різко прискорився — жорсткі, глибокі поштовхи, від яких Микола весь напружився.

— Тихіше, — прошепотів Роман йому на вухо, майже не ворушачи губами. — А то всі почують, як ти течеш на мої пальці.

Микола тремтів. Він намагався сидіти рівно, дивитися у вікно, навіть відповідав щось одногрупнику, який обернувся з переднього ряду. Але всередині все палало. Пальці Романа трахали його глибоко, безжально й ніжно водночас, викручуючи змазку, яка вже знову текла по стегну. Микола кусав губу до крові, щоб не стогнати.

Через кілька хвилин його тіло здалося. Він кінчив мовчки, лише сильно стиснувши пальці на сидінні. Стінки судомно стиснули пальці Романа, і з дірки вилилася нова порція гарячої рідини.

Роман повільно вийняв пальці. Вони блищали від змазки й сперми Миколи. Не відводячи очей від омеги, він підніс їх до рота і повільно, демонстративно облизав кожен — від основи до кінчиків.

Микола дивився на це широко розплющеними очима, червоний до вух, і тихо, майже беззвучно видихнув:

— Боже…

Роман лише присунувся ближче і низько прошепотів:

— Це тільки початок дороги. У нас ще кілька годин.

Роман не дав Миколі навіть відвести погляд. Він міцно схопив зап’ястя омеги своєю великою долонею і повільно потягнув його руку до себе. Микола спробував висмикнути пальці, але Роман лише сильніше стиснув.

Він поклав долоню Миколи прямо на свій пах. Навіть крізь джинси член Романа був твердий, гарячий і важкий. Він помітно пульсував під пальцями омеги. Микола різко вдихнув і хотів одразу відсмикнути руку, але Роман притиснув її сильніше, змушуючи відчути всю довжину й товщину.

— Відчуваєш? — прошепотів альфа йому на вухо. — Це все через тебе. Через те, як ти стискався на моїх пальцях. Через те, як ти течеш.

Микола сидів, червоний до кінчиків вух, і дивився прямо перед себе, ніби нічого не відбувалося. Але пальці самі зрадили його — вони злегка стиснулися навколо товстого стовбура крізь тканину. Роман тихо заричав від задоволення і змусив руку Миколи зробити кілька повільних рухів вгору-вниз.

— Ось так… добре. Не прибирай.

Він не відпускав зап’ястя, лише направляв. Микола відчував, як член під його долонею стає ще твердішим, як головка впирається в тканину джинсів. Серце калатало так сильно, що йому здавалося — його чути на весь автобус. Але ніхто спереду навіть не обертався. Лише Роман тихо дихав йому в шию і продовжував водити його рукою по своєму збудженню.

— Скоро я змушу тебе взяти його по-справжньому, — прошепотів він. — Але поки що… просто тримай. І думай, як він буде розтягувати тебе знову.

Микола ще кілька секунд просто тримав руку на паху Романа, відчуваючи, як товстий член пульсує під джинсовою тканиною. Потім, ніби сам собі на зло, він обережно розстебнув ґудзик і повільно спустив блискавку. Роман навіть не ворухнувся — лише важче видихнув і трохи розсунув ноги ширше, даючи більше простору.

Пальці Миколи ковзнули всередину… і одразу натрапили на голу, гарячу шкіру. Жодної білизни. Тільки твердий, важкий член, уже вологий від змазки біля головки. Микола тихо ковтнув. Він обхопив пальцями товстий стовбур — шкіра була натягнута, вени відчувалися під кінчиками пальців, а головка була гладенька й гаряча.

Роман низько, майже беззвучно заричав і поклав свою долоню поверх руки Миколи, показуючи ритм.

Микола почав рухати рукою. Повільно спочатку — від основи до головки, стискаючи сильніше біля вуздечки. Великий палець ковзнув по щілині, розмазуючи прозору краплю. Роман напружив стегна, але сидів нерухомо, дивлячись прямо перед себе, ніби просто дивиться у вікно. Лише щелепа в нього була міцно стиснута.

Микола прискорив рухи. Тепер він дрочив уже впевненіше — довгі, щільні ковзнання вниз і вгору, іноді скручуючи долоню навколо головки. Член у його руці став ще твердішим, шкіра горіла. Змазки ставало більше — вона хлюпала тихо між пальцями, роблячи рухи слизькими й швидшими. Микола відчував, як альфа тремтить стегнами, як вузол біля основи починає трохи набухати навіть у цій формі.

— Повільніше… — ледь чутно видихнув Роман, голос хрипкий. — Зараз…

Микола не зупинився. Він стиснув сильніше, прискорив темп, великим пальцем швидко тертя чутливу вуздечку. Роман різко вдихнув носом, пальці вп’ялися в сидіння. Тіло напружилося всім м’язом. Ще кілька різких рухів — і він тихо, майже беззвучно кінчив.

Гаряча сперма ударила Миколі в долоню товстими, сильними цівками. Раз. Два. Три. Чотири… Роман продовжував пульсувати, заливаючи руку омеги густим, липким сім’ям. Частина витекла між пальцями й потекла по зап’ястю. Микола не прибирав руку — він повільно, до останньої краплі видоював член, відчуваючи, як той ще сіпається в його долоні.

Коли все закінчилося, Роман важко видихнув і нарешті подивився на Миколу. Очі в нього були темні, майже чорні від задоволення.

Микола повільно вийняв руку з джинсів. Пальці блищали від густої сперми.

— Добре хлопчику, — прошепотів він так тихо, що Микола ледь розчув. — Тепер твоя черга знову. І цього разу я не обійдуся одними пальцями.

Автобус різко загальмував. Водій увімкнув мікрофон:

— Зупинка п’ятнадцять хвилин. Можна вийти, перекусити, в туалет. Не розходьтеся далеко.

Студенти зашуміли, почали вставати, тягнутися до дверей. Микола вже хотів піднятися, але Роман нахилився до нього й ледь чутно прошепотів прямо у вухо:

— Іди за мною. Не відставай.

Він першим вийшов з автобуса. Микола вагався лише секунду, потім підвівся і пішов слідом, серце калатало десь у горлі.

Заправка була невелика — магазинчик, пара столиків і окремий туалет з кількома кабінками. Роман одразу зайшов у чоловічий туалет, оглянувся і різко штовхнув Миколу в крайню кабінку. Замок клацнув.

Ще до того, як Микола встиг щось сказати, Роман уже розстебнув джинси. Товстий, все ще напівтвердий член випружинив назовні. Він поклав долоню Миколі на плече і тихо, але владно наказав:

— На коліна.

Микола опустився. Холодна плитка впилася в коліна. Він обхопив рукою гарячий стовбур і повільно провів язиком по голівці, збираючи залишки сперми. Роман тихо засичав крізь зуби. Микола відкрив рот ширше і взяв глибше — спочатку тільки головку, потім ще кілька сантиметрів. Щоки впали, язик працював знизу. Він почав рухатися головою вперед-назад, стараючись взяти якомога більше. Коли головка вперлася в горло, Микола закашлявся, але не відсторонився — лише стиснув пальці на стегнах Романа і продовжив.

Роман зарився пальцями йому у волосся і почав повільно трахати рот, не даючи повністю контролювати глибину. Слина стікала по підборіддю Миколи, хлюпала навколо члена. Кілька разів він майже давився, але Роман лише тихіше ричав від задоволення.

Через кілька хвилин альфа різко витягнув член з рота. Микола важко дихав, губи були червоні й блискучі.

— Вставай. І повернися.

Микола підвівся. Роман різко розвернув його обличчям до стіни, стягнув шорти разом із трусами до колін і без жодної підготовки одним сильним поштовхом увійшов на всю довжину. Микола тихо зойкнув, вчепившись пальцями в холодну плитку.

Роман не дав йому звикнути. Він одразу почав жадібно, глибоко трахати — жорсткі, швидкі поштовхи, від яких тіло Миколи билося об стіну. Член входив до кінця, вузол уже набухав і з кожним разом сильніше розтягував вхід. Хлюпання стояло в маленькій кабінці, змішане з приглушеними стогонами омеги.

— Тихіше, — прошипів Роман йому в потилицю, прискорюючись. — Або всі почують, як тебе тут розтягують.

Він схопив Миколу за стегна і підняв майже на носки, вбиваючись ще глибше. Вузол нарешті проштовхнувся всередину з мокрим звуком і міцно закупорив. Роман низько заричав і почав кінчати — довгі, сильні хвилі гарячої сперми заливали нутрощі Миколи. Альфа продовжував дрібні, судомні рухи, витискаючи з себе все до останньої краплі, поки живіт омеги знову не став трохи важчим.

Вони стояли з’єднані ще кілька хвилин. Роман важко дихав Миколі в шию, іноді тихо лижучи мітку. Коли вузол нарешті почав спадати, він повільно вийшов. Густий потік сперми одразу потік по стегнах Миколи.

Роман швидко привів себе до ладу, потім допоміг Миколі натягнути шорти. Перед тим як відчинити двері, він коротко поцілував омегу в кутик губ і тихо сказав:

— П’ятнадцять хвилин — це мало. Але в гуртожитку я вже нікуди не поспішатиму.