Раді Вас бачити!

Минуло три тижні.

Каміла щоранку прокидалася в широкому ліжку Реї, зазвичай з рукою альфи на своїй талії або з товстим, уже звичним клітором, притиснутим до стегна. Вони жили разом. Офіційно Каміла «тимчасово зупинилася», але жодна з них уже не вірила в тимчасовість.

Ранок починався однаково. Будильник о сьомій. Рея першою відкривала очі, цілувала Камілу в шию, і якщо клітор за ніч зменшився — що траплялося майже завжди — вона просто чекала. Бо варто було Камілі спуститися нижче, узяти його в рот і повільно, жадібно посмоктати, як він знову починав рости. Прямо під язиком. Пульсуючи, товщачи, витягуючись.

Іноді вони встигали закінчити до роботи. Іноді — ні.

Рея працювала архітекторкою в невеликій студії на іншому кінці міста. Каміла влаштувалася перекладачкою віддалено, працюючи в одній з кав’ярень на сусідній вулиці, де завжди був безперебійний wi-fi. Вони роз’їжджалися вранці, цілуючись біля дверей, і вже через кілька годин писали одна одній повідомлення, від яких червоніли вуха.

«Я мокра з десятої ранку. Думаю про те, як ти вчора тримала мене за волосся.»

«Мій клітор знову твердий під столом. Якщо ти не прийдеш вчасно — я трахну тебе прямо в передпокої.»

І Рея виконувала обіцянки.

Каміла ледве встигала скинути куртку, як її вже притискали до стіни. Рея входила одним рухом — жорстко, глибоко, без попереджень. Стегна ляскали, Каміла стогнала в плече альфи, чіплялася за куртку. Іноді вони навіть не доходили до ліжка. Іноді Рея просто ставила її раком на кухонний стіл, піднімала спідницю й трахала, поки чайник не свистів.

Вони трахалися часто. Дуже часто.

Вранці — повільно, сонно, обличчям до обличчя.

Удень — швидко, жадібно, іноді навіть не роздягаючись до кінця.

Увечері — довго, брудно, до зірок в очах і тремтіння в ногах.

Іноді серед ночі Рея прокидалася з уже твердим клітором, притискала Камілу до себе ззаду й входила, цілуючи в потилицю, поки та тихо стогнала в подушку.

Стосунки росли разом із бажанням. Рея навчила Камілу готувати свою улюблену вечерю. Каміла змусила Рею дивитися старі фільми з її світу. Вони сварилися через те, хто забуває купити молоко, і мирилися, трахаючись на підлозі кухні. Рея приносила Камілі квіти без приводу. Каміла залишала на подушці Реї маленькі записки з брудними обіцянками.

А потім тіло Реї знову змінилося.

Спочатку це була просто волога. Більше, ніж раніше. Коли Рея збуджувалася, клітор блищав, з голівки тягнулися прозорі нитки. Каміла злизувала їх, вважаючи це звичайним.

Але з кожним днем рідини ставало більше.

Одного вечора, коли Рея повільно входила в Камілу на ліжку, та раптом відчула щось нове. Не просто вологість — густішу, слизькішу. Рея зробила кілька глибоких поштовхів і зупинилася, дивлячись вниз.

Між ними, на стегнах Каміли, вже блищали білуваті розводи.

— Що це?.. — прошепотіла Рея.

Каміла провела пальцями, піднесла до світла. Рідина була вже не прозорою. Молочно-білувата, тягуча, пахла солонувато й солодкувато водночас.

Рея знову рушила. Повільно. І з кожним поштовхом з неї витікало більше. Білі краплі стікали по стовбуру клітора, змішувалися з вологою Каміли, залишали мокрі сліди на простирадлах.

— Він… кінчає, — видихнула Каміла здивовано й збуджено. — Але ти ще навіть не…

Рея рикнула й почала трахати її сильніше. Тепер кожен рух супроводжувався вологим, чавкаючим звуком. Біла рідина хлюпала, витікала, коли Рея майже виймала себе, і знову заштовхувалася всередину. Каміла стогнала голосніше — відчуття було іншим. Слизькішим, бруднішим, глибшим.

Коли Рея кінчила, це вже не була просто пульсація. З неї буквально вилилося. Густі, білі цівки заповнили Камілу зсередини, витекли повз клітор, заливши стегна й простирадло. Рея тремтіла, впиваючись зубами в плече Каміли, і продовжувала повільно рухатися, вичавлюючи з себе останні краплі.

Вони лежали, важко дихаючи. Між ніг Каміли було мокро, гаряче й липко від білої рідини, яка повільно витікала.

Рея провела пальцем, зібрала краплю й подивилася на неї.

— Схоже на… сперму, — тихо сказала вона. — Але я жінка.

Каміла слабко посміхнулася, все ще тремтячи.

— У цьому світі, здається, правила пишуться заново. Кожного разу, коли ти мене трахаєш.

Рея подивилася на неї темними очима. Клітор усе ще був твердим, блищав від білої вологи, і з голівки повільно стікала ще одна густа крапля.

— Тоді, — прошепотіла вона, знову накриваючи Камілу своїм тілом, — давай напишемо ще кілька.

Вона увійшла знову — легко, бо Каміла була вже слизька від її власної «сперми». І цього разу Рея трахала її повільно, глибоко, дозволяючи білій рідині знову й знову витікати з кожним поштовхом, поки Каміла не кінчила з криком, стискаючи її зсередини, і поки сама Рея не залила її вдруге.

Після цього вони вже не дивувалися.

Наступного ранку Рея кінчила Камілі в рот — густо, біло, багато, — і Каміла ковтала, дивлячись їй в очі.

Увечері Рея трахала її на підлозі вітальні, і з кожного різкого руху чути було, як хлюпає.

А серед ночі, коли Каміла прокинулася від того, що Рея вже повільно входить у неї ззаду, між стегон знову було мокро й біло.

 Каміла більше не питала, чому вона опинилася в цьому світі. Вона просто залишалася.

Минуло ще кілька тижнів.

Рідина з клітора Реї змінювалася далі. Те, що спочатку було просто густішою вологою, тепер витікало рясно, густо, біло — майже як справжня сперма. І щоразу, коли Рея кінчала всередину Каміли, тієї рідини ставало більше. Альфа вже не могла стриматися. Їй подобалося заливати омегу. Подобалося відчувати, як Каміла стискається навколо неї, приймаючи все до останньої краплі. Подобалося після бачити, як біле повільно витікає з розчервонілої щілини.

Цього вечора вони навіть не встигли повечеряти.

Рея прийшла з роботи з уже твердим, набряклим клітором. Каміла тільки відкрила рота, щоб щось сказати, як її підхопили на руки й понесли прямо до ліжка. Одяг злетів за секунди. Рея поклала її на спину, розсунула ноги широко й на мить просто дивилася.

Клітор уже був повністю витягнутий — товстий, темно-рожевий, з чіткими венами, голівка блищала від густої білої плівки. З щілини на кінчику повільно виступала крапля, тягнулася вниз білою ниткою.

— Сьогодні його багато, — хрипко сказала Рея. — Я весь день думала, як залишу тебе мокрою й повною.

Вона провела голівкою по клітору Каміли, вниз, між складками, збираючи її вологу й змішуючи зі своєю. Біле вже мазало зовнішні губи. Потім Рея натиснула й повільно, сантиметр за сантиметром, увійшла до кінця.

Каміла вигнулася з довгим стогоном. Відчуття було знайомим і водночас новим — клітор входив щільно, гаряче, а разом із ним всередину одразу почала затікати густа рідина. Рея ще навіть не кінчала, але вже текла.

— Відчуваєш? — прошепотіла вона, притискаючись лобом до лоба Каміли. — Він уже підтікає в тебе.

Вона почала рухатися. Повільно спочатку — довгі, глибокі поштовхи, при яких чути було, як хлюпає. Біла рідина витікала з кожним вийманням, стікала по сідницях Каміли, залишала мокрі плями на простирадлі. Пахло сильно. Густий, димний, трохи металевий аромат альфи змішався з солодкою вологістю омеги. Кімната наповнилася цим запахом — важким, тваринним, збудливим.

Рея прискорилася. Стегна ляскали об стегна. Вона тримала Камілу за стегна, піднімаючи їх вище, щоб входити ще глибше. Кожен поштовх супроводжувався чавкаючим звуком — рідини було вже так багато, що вона виплескувалася назовні.

— Бляха… яка ти туга… і мокра від мене, — ричала Рея. — Я зараз тебе заллю. Знову. І ще раз.

Каміла тільки стогнала у відповідь, чіпляючись за її плечі. Вона відчувала, як усередині вже збирається тепло, як стінки ковзають від густої білизни. Коли Рея різко ввігналася до упору й завмерла, з неї хлинуло.

Це був не просто оргазм. Це був справжній викид. Густі, гарячі цівки билися всередину Каміли одна за одною. Рея тремтіла, низько стогнучи, продовжуючи коротко штовхатися, ніби хотіла загнати кожну краплю якомога глибше. Біле витікало повз клітор, заливаючи все навколо — стегна, промежину, простирадло. Пахло ще сильніше. Альфачий запах став густим, майже відчутним на язику — солонуватий, з ноткою теплого дерева й металу.

Рея не вийшла. Вона залишилася всередині, важко дихаючи, і через хвилину знову почала рухатися. Повільно, розмазуючи свою сперму по стінках.

— Ще, — прошепотіла Каміла хрипко. — Хочу ще.

Рея посміхнулася темно й перевернула її на живіт. Підняла за стегна, розсунула сідниці й увійшла одним різким рухом. Цього разу вона трахала жорстко — швидкі, сильні поштовхи, від яких Каміла зсувалася вперед по ліжку. Біла рідина хлюпала, витікала з кожним ударом, стікала по внутрішній стороні стегон вниз до колін. Запах став майже дурманливим. Каміла вдихала його з кожним стогоном, і він тільки підсилював усе.

Рея нахилилася, вчепилася зубами в плече Каміли й кінчила вдруге. Знову сильно. Знову багато. Каміла відчула, як її заповнює — гаряче, густо, хвилями. Живіт ніби став важчим. Коли Рея повільно вийняла себе, з розчервонілої, злегка припухлої щілини одразу хлинуло біле. Воно витікало густою цівкою, пахло чистою альфою, і Каміла несвідомо стиснула м’язи, ніби хотіла залишити все всередині.

Але Рея не дала їй перепочити.

Вона поклала Камілу на бік, підняла одну ногу собі на плече й увійшла знову. Тепер рухи були глибокими, хвилеподібними, майже ніжними — але рідини вже було стільки, що кожен поштовх супроводжувався гучним хлюпанням. Біле витікало постійно, змішувалося з новою порцією, яка підтікала з голівки. Рея дивилася вниз, спостерігаючи, як її клітор зникає всередині, як з кожного руху вичавлюється густа білизна.

— Дивись, — прошепотіла вона. — Як я тебе наповнюю. Ти вся моя. Вся всередині біла від мене.

Каміла кінчила з довгим, зламаним стогоном, стискаючи Рею так сильно, що та знову кінчила слідом — третій раз за вечір. Цього разу викид був ще ряснішим. Гарячі цівки били всередину, витікали одразу, заливали все промежину. Простирадло під ними вже було мокрим наскрізь. Запах альфи стояв у кімнаті густий, важкий, збудливий до тремтіння.

Рея повільно вийняла себе. З Каміли одразу потекло — густо, біло, майже безперервно. Рея провела пальцями, зібрала рідину й піднесла до губ Каміли. Та лизнула, не відводячи очей. Смак був солонуватий, з тією самою димною альфачою ноткою.

Рея лягла поруч, притягнула Камілу до себе, все ще важко дихаючи. Клітор між ними залишався твердим, блищав від білого, і з голівки повільно стікала ще одна густа крапля.

— Я не можу зупинитися, — зізналася вона тихо. — Коли ти стискаєшся… коли приймаєш усе… я хочу кінчати в тебе знову і знову. Поки ти не будеш повна. Поки не буде текти по стегнах, коли ти просто ходиш.

Каміла повернулася, поцілувала її глибоко, змішуючи смак рідини на своїх губах.

— Не зупиняйся, — прошепотіла вона. — Заливай мене. Скільки хочеш. Я хочу пахнути тобою зсередини.

Рея тихо рикнула й знову накрила її своїм тілом. Клітор ковзнув між мокрими, уже слизькими від сперми складками й повільно, глибоко увійшов удруге.

І кімната знову наповнилася звуками хлюпання, стогонами й густим, важким ароматом альфи.

Минуло ще майже два місяці.

Вони вже звикли до всього. До того, що клітор Реї після кожного оргазму виростає й починає текти густою білою рідиною. До того, що альфа майже не може кінчати інакше, ніж глибоко всередину Каміли. До мокрих простирадл, до запаху, який тримається в квартирі годинами, до того, як Каміла іноді ходить по дому з легкою усмішкою, відчуваючи, як між стегон повільно витікає те, що Рея залишила в ній зранку.

Одного ранку все змінилося.

Каміла прокинулася різко. Обличчя було блідим. Вона сіла на ліжку, притиснула руку до рота й майже бігом кинулася в ванну. Рея почула звук блювання — гучний, болісний. Підхопилася слідом.

Каміла стояла на колінах біля унітаза, тремтіла, витираючи рот тильною стороною долоні. Очі були вологими.

— Вибач… — хрипко сказала вона. — Мабуть, щось не те звечора з’їла.

Рея присіла поруч, відвела вологе волосся з обличчя коханої. Холодна рука лягла на лоб — температури не було. Але щось всередині альфи стиснулося.

Поки Каміла полоскала рот, Рея стояла в дверях і дивилася на неї. І вперше за всі ці тижні подумала про те, про що раніше лише коротко пробігало в голові й одразу відкидалося.

Сперма.

Справжня, густа, біла, з сильним альфачим запахом. Яка витікала з неї літрами. Яку вона щодня, іноді по кілька разів, заливала глибоко всередину Каміли. Без захисту. Без жодної думки про наслідки.

«А якщо…»

Думка вдарила різко, як струм.

Рея мовчки допомогла Камілі підвестися, принесла води, посадила назад на ліжко. Але вже не могла викинути це з голови. Весь ранок вона дивилася на плоский живіт омеги, на те, як та обережно торкається його, коли думає, що ніхто не бачить.

Через три дні нудота повторилася. Потім ще раз. Каміла стала сонливішою, груди помітно збільшилися й стали чутливими до найменшого дотику. Рея більше не могла мовчати.

— Нам треба до лікаря, — сказала вона одного вечора, коли Каміла знову відмовилася від вечері.

Каміла підняла очі.

— Ти думаєш…?

Рея сіла навпроти, взяла її руки у свої.

— Я думаю про те, що з мене тече справжня сперма. Що я кінчаю в тебе майже щодня. І що твій організм… він уже не той, яким був у твоєму світі. Я боюся, Каміла. Боюся й… хочу знати.

Вони записалися до спеціалістки, яка працювала саме з рідкісними випадками жіночих альф і омег. Кабінет був невеликий, спокійний, з м’яким світлом. Лікарка — жінка середніх років, бета — уважно вислухала їх, киваючи.

— Зніміть одяг до пояса, — спокійно сказала вона Камілі. — Лягайте.

УЗД зробили одразу. Гель був холодним. Датчик ковзнув по животу. На екрані з’явилася темна порожнина, а потім…

Лікарка збільшила зображення. Кілька секунд тиші.

— Ось, — тихо сказала вона, показуючи на маленьку крапку з ледь помітним ритмом. — Серцебиття. Приблизно шість-сім тижнів.

Каміла затамувала подих. Рея стояла поруч, тримаючи її руку так сильно, що біліли кісточки.

— Це… можливо? — хрипко запитала Рея. — Я жінка. У мене немає… звичайної анатомії.

Лікарка подивилася на неї серйозно, але без здивування.

— У випадках жіночих альф, особливо коли відбувається така трансформація клітора й з’являється фертильна рідина, — так. Це рідко. Дуже рідко. Але зафіксовано. Ваша сперма виявилася життєздатною. А тіло омеги… прийняло її.

Каміла лежала нерухомо, дивлячись на екран. Маленьке серце билося. Швидко, крихітно, але впевнено.

— Я вагітна, — прошепотіла вона.

Рея опустилася на коліна біля кушетки, притиснулася лобом до руки Каміли. Голос зірвався.

— Я зробила тебе вагітною. Своїм… цим. Я навіть не думала, що так може бути. Пробач. Якщо ти не хочеш… якщо це занадто…

Каміла повільно повернула долоню й торкнулася щоки Реї.

— Не вибачайся, — тихо сказала вона. Очі блищали, але голос був твердим. — Я теж не знала. Але я тут. З тобою. І це… наше.

Лікарка відвернулася, даючи їм хвилину, потім спокійно пояснила подальші кроки: аналізи, вітаміни, спостереження. Сказала, що вагітність жіночої омеги від жіночої альфи протікає здебільшого нормально, хоча тічки припиняться, а запахи зміняться.

Коли вони вийшли з клініки, вже сутеніло. Рея тримала Камілу за руку всю дорогу додому. У квартирі вона обережно, майже боязко обійняла її ззаду, поклавши долоні на ще плоский живіт.

— Я буду з тобою, — прошепотіла вона в шию. — На кожному кроці. І якщо ти дозволиш… я все одно хотітиму тебе. Але тепер обережніше. Ніжніше. Каміла поклала свої руки поверх її.

Рея заплющила очі, притискаючись міцніше. У грудях щось стискалося від страху, ніжності й дикого, тваринного задоволення водночас.

Вона зробила Камілу вагітною.

Своїм тілом.

Своєю спермою.

І тепер у них буде дитина.

А запах альфи, який так сильно пахнув від рідини, тепер ніби змішався з чимось новим — захисним, глибоким, назавжди.